Облік основних засобів

Витрати, що здійснюються для  підтримання об’єкта основних засобів  в робочому стані та одержання  первісно очікуваних майбутніх економічних  вигод від його використання, включаються  до складу витрат того періоду, коли вони були понесені.

До таких витрат відносяться  витрати на ремонт і обслуговування основних засобів і в обліку вони відображаються таким чином:

1) варіант

Дебет 23 “Виробництво” субрахунок “Допоміжне виробництво” (в частині ремонту)

Кредит рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 65 “Розрахунки по страхуванню”, 66 “Розрахунки по оплаті праці”, 20 “Виробничі запаси” або рахунки класу 8 “Витрати по елементах” (для підприємств, що його використовують) та ін.

Дебет рахунків класу 9 “Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення основних засобів

Кредит 23 “Виробництво” субрахунок “Допоміжне виробництво”       (в частині ремонту).

2) варіант

Дебет рахунків класу 9 “Витрати діяльності” залежно від функціонального призначення основних засобів в частині витрат на утримання і експлуатацію основних засобів

Кредит рахунків 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, 65 “Розрахунки по страхуванню”, 66 “Розрахунки по оплаті праці”, 20 “Виробничі запаси” або рахунки класу 8 “Витрати по елементах” (для підприємств, що його використовують) та ін.

Витрати, пов’язані з  поліпшенням об’єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх  економічних вигод, первісно очікуваних від їхнього використання, включають  до первісної вартості об’єкта.

Збільшення первісно очікуваних економічних вигод може бути досягнуто  двома способами:

1)        збільшення надходжень грошових коштів внаслідок зростання виробничої потужності об’єкта;

2)        зменшення витрат, пов’язаних з використанням об’єкта основних засобів.

Прикладами витрат, які  включають до первісної вартості об’єкта, є:

·          реконструкція об’єкта основних засобів, після якої відбувається збільшення виробничої потужності, або скорочення матеріальних витрат на виробництво, або збільшення терміну його корисного використання тощо;

·          модифікація об’єкта основних засобів з метою продовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності;

·          заміна окремих частин верстата для підвищення якості продукції, яка виробляється;

·          впровадження більш ефективного технологічного процесу, що дало змогу зменшити первісно оцінені виробничі витрати.

Бухгалтерські записи для  обліку таких витрат такі ж, як при  створенні і придбанні основних засобів, тобто використовується рахунок 15 “Капітальні інвестиції”.

Витрати накопичуються на відповідному субрахунку рахунку 15 “Капітальні  інвестиції” і після їх завершення включаються до первісної вартості об’єкта основних засобів:

Дебет 15 “Капітальні інвестиції”

Кредит 23 “Виробництво”

Кредит 20 “Виробничі запаси”

Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці”

Кредит 65 “Розрахунки за страхуванням”

Кредит 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”

Дебет 10 “Основні засоби”

Кредит 15 “Капітальні інвестиції”

 

5. АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ  ЗАСОБІВ 

У процесі використання об’єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством, внаслідок чого зменшується залишкова  вартість основних засобів, що відображається шляхом нарахування амортизації.

Об’єктом амортизації  є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації  здійснюється протягом терміну корисного  використання (експлуатації) об’єкта, що встановлюється підприємством при  визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і  припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

ПБО 7 визначає амортизацію – як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість  основних засобів, яка амортизується – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

У свою чергу, ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

При визначенні строку корисного  використання (експлуатації) слід враховувати:

·          очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

·          очікуваний фізичний і моральний знос;

·          правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори, наприклад, закінчення терміну оренди цього активу.

Приклад 7

Підприємство  придбало вантажний автомобіль первісною  вартістю 20 000 грн. і розраховує використовувати  його протягом 8 років, після чого розібрати  його на запасні частини, сума яких, за попередньою оцінкою, може скласти 3 000 грн., а витрати, пов’язані з  розбиранням, можуть скласти 500 грн.

У цьому випадку  сума, що амортизується, буде дорівнювати 

20 000 - (3 000 - 500) = 17 500 грн.

На практиці при надходженні  основних засобів буває важко  або неможливо визначити їх ліквідаційну вартість. У такому випадку або, коли ліквідаційна вартість об’єкта становить  несуттєву суму, зазвичай вважають, що ліквідаційна вартість об’єкта  дорівнює нулю.

Метод амортизації об’єкта  основних засобів обирається підприємством  самостійно, з урахуванням очікуваного  способу одержання економічних  вигод від його використання.

В ПБО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

·          прямолінійний;

·          зменшення залишкової вартості;

·          прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

·          кумулятивний;

·          виробничий.

Розглянемо на прикладі застосування різних методів нарахування амортизації.

Приклад 8

Підприємство  набуло виробничого устаткування початковою вартістю           330 000 грн. Загальний розрахунковий обсяг виробництва визначений підприємством у розмірі 1 600 000 од. Ліквідаційна вартість устаткування після його експлуатації за  попередньою   оцінкою   може   скласти 10 000 грн.  Очікуваний   термін   корисного використання складає 4 роки.

Прямолінійний метод нарахування амортизації передбачає рівномірне списання (розподіл) вартості об’єкта основних засобів, що амортизується, протягом строку його експлуатації. Щорічні амортизаційні відрахування визначаються діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів:  

 

Амортизаційні відрахування за рік	=	Первісна вартість – Ліквідаційна вартість
		Строк корисного використання

 

 

Амортизаційні відрахування за рік = (330 000 – 10 000)/ 4 = 80 000 грн.

Нарахування амортизації  протягом 4 років можна відобразити  таким чином:

Таблиця 7

Рік	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація	Залишкова вартість
			330 000
1	80 000	80 000	250 000
2	80 000	160 000	170 000
3	80 000	240 000	90 000
4	80 000	320 000	10 000

 

 

Місячна сума амортизації  визначається діленням річної суми амортизації  на 12:

Місячна сума амортизації = 80 000 / 12 = 6 667 грн.

Прямолінійний метод нарахування  амортизації застосовується для  тих об’єктів основних засобів, які  протягом всього строку експлуатації виконують приблизно постійний  обсяг робіт.

Завдяки рівномірності розподілу  суми амортизації між обліковими періодами при використанні цього  методу забезпечується зіставність  собівартості продукції з доходом  від її реалізації. Але даний метод  не враховує вплив таких факторів:

-         моральний знос об’єкта,

-         виробничу потужність основних засобів у різні роки експлуатації,

-         збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об’єкта основних засобів.

Виробничий  метод нарахування амортизації. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів.  

 

Амортизаційні відрахування

=

Фактичний обсяг  продукції (робіт, послуг)

х

Виробнича ставка амортизації

 

 

Виробнича ставка амортизації	=	Первісна вартість – Ліквідаційна вартість
		Загальний розрахунковий  обсяг виробництва

 

 

Виробнича ставка амортизації = (330 000 – 10 000)/1 600 000 = 0,2 грн./од.

Таблиця 8

Рік	Фактичний обсяг виробництва	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація	Залишкова вартість
				330 000
1	320 000	320 000 х 0,2 = 64 000	64 000	266 000
2	400 000	400 000 х 0,2 = 80 000	144 000	186 000
3	350 000	350 000 х 0,2 = 70 000	214 000	116 000
4	280 000	280 000 х 0,2 = 56 000	270 000	60 000
5	250 000	250 000 х 0,2 = 50 000	320 000	10 000

 

 

У таблиці 8 наведено розрахунок амортизаційних відрахувань за рік. Для розрахунку суми амортизаційних відрахувань за місяць використовують дані про фактичний обсяг продукції (робіт, послуг) за місяць.

Виробничий метод нарахування  амортизації доцільно використовувати  для основних засобів, знос яких в  основному залежить від інтенсивності  їх використання, або для основних засобів, які можуть самостійно виконувати визначений обсяг робіт (вантажні автомобілі тощо). 

 

Прискорені  методи амортизації

Суть їх полягає в тому, що на початку експлуатації основних засобів суми нарахованої амортизації  значно перевищують амортизаційні  суми, нараховані наприкінці строку служби об’єкта. Використовуючи ці методи, виходять із того, що багато видів основних засобів  виробничого призначення діють  більш ефективно, поки вони ще нові і мають високу продуктивність. Згодом витрати на ремонти збільшуються і наприкінці строку експлуатації об’єкта  є набагато вищими, ніж на початку. Це призводить до того, що загальна сума витрат на ремонт і амортизаційні  відрахування залишаються практично  постійними протягом ряду років. У результаті корисність об’єктів основних засобів  залишається однаковою протягом багатьох років.

Прискорені методи амортизації  доцільно використовувати для об’єктів основних засобів, які швидко морально застарівають, або у міру старіння яких значно збільшуються витрати на їх ремонт та технічне обслуговування (транспортні засоби, комп’ютери).