Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Ноября 2013 в 17:21, контрольная работа
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби” (далі ПБО 7).
Згідно з принципом
відповідності доходів та витрат
одночасно з нарахуванням амортизації
на об’єкти зовнішнього
Таблиця 13
№ з/п |
Зміст операції |
Кореспонденція рахунків |
Сума, грн. | |
Дебет |
Кредит | |||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
1 |
Нарахована амортизація на необоротні активи, які відносяться до соціальної сфери |
94 “Інші витрати операційної діяльності” |
13 “Знос необоротних активів” |
3 000 |
2 |
Одночасно визнано дохід |
42 “Додатковий капітал” |
746 “Інші доходи від звичайної діяльності” |
3 000 |
У випадку, якщо окремі компоненти основних засобів мають термін корисного використання, відмінний від терміну корисного використання всього об’єкта, вони амортизуються окремо від нього. При цьому можливе використання інших методів амортизації.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів
На підставі п. 27 ПБО 7 амортизація
інших необоротних матеріальних
активів нараховується з
Для відображення накопиченого
зносу інших необоротних
Зміна строку корисного використання
Відповідно до п.25 ПБО 7 строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів може переглядатися підприємством у випадку зміни очікуваних економічних вигод від його використання.
Нарахування амортизації об’єктів основних засобів з урахуванням прийнятих змін починається з місяця, що настає за місяцем зміни строку корисного використання. Іноді при перегляді строку корисного використання переглядається і ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів. Сума амортизаційних відрахувань за поточний та майбутні періоди повинна бути відкоригована.
Приклад 10
Підприємство набуло виробничого устаткування початковою вартістю 330 000 грн.
Ліквідаційна вартість устаткування після його експлуатації за попередньою оцінкою може скласти 10 000 грн. Очікуваний термін корисного використання становить 4 роки. Підприємством обраний прямолінійний метод нарахування амортизації.
Після одного року експлуатації устаткування був переглянутий строк корисного використання з 4 років до 3 років, а ліквідаційна вартість склала 15 000 грн.
Сума амортизаційних відрахувань в перший рік використання об’єкта складає:
330 000 – 10 000 |
= |
80 000 грн. |
4 |
Після перегляду строку корисного використання та ліквідаційної вартості устаткування нова сума амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:
Залишкова вартість об’єкта на кінець року, після якого переглянутий термін корисного використання |
– |
Нова ліквідаційна вартість |
Кількість років експлуатації, що залишилися після перегляду терміну |
Таким чином, у наведеному прикладі сума щорічних амортизаційних відрахувань складає:
(250 000 – 15 000) |
= |
117 500 грн. |
2 |
Результати розрахунку наведено у табл. 14.
Таблиця 14
Рік |
Амортизаційні відрахування |
Накопичена амортизація |
Залишкова вартість |
330 000 | |||
1 |
80 000 |
80 000 |
250 000 |
2 |
117 500 |
197 500 |
132 500 |
3 |
117 500 |
315 000 |
15 000 |
Зміна методу нарахування амортизації
У разі, якщо відбулися суттєві
зміни в очікуваних способах отримання
економічних вигод від
Відповідно до вимог ПБО 6 зміна методу амортизації в бухгалтерському обліку відображається як зміна в обліковій оцінці, яка не потребує коригувань за попередні періоди та розкривається в примітках до фінансової звітності.
Сума амортизаційних відрахувань за поточний та майбутні періоди повинні бути відкориговані.
Коригування здійснюються шляхом зміни норми амортизації відповідно до нового методу амортизації, обраного підприємством. Для розрахунку скоригованої норми амортизації за вартість об’єкта основних засобів приймається його остаточна вартість на момент коригування.
Використовуючи дані прикладу 10, зробимо необхідні розрахунки, якщо відомо, що після першого року використання устаткування було вирішено, що існуючій формі надходження економічних вигод на підприємство більше відповідає метод подвійного залишку, що зменшується. Результати розрахунку наведено у табл. 15
Таблиця 15
Рік |
Амортизаційні відрахування |
Накопичена амортизація |
Залишкова вартість |
330 000 | |||
1 |
80 000 |
80 000 |
250 000 |
2 |
2 х 33,3% х 250 000 = 166 500 |
246 500 |
83 500 |
3 |
2 х 33,3% х 83 500 = 55 611 |
302 111 |
27 889 |
4 |
27 889 |
330 000 |
6. ПЕРЕОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
У разі значного відхилення (збільшення або зменшення) залишкової вартості об’єкта основних засобів від його справедливої вартості підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів на дату балансу.
При переоцінці об’єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить даний об’єкт. Тобто по всіх об’єктах основних засобів даної групи перевіряється, чи відповідає їх остаточна вартість справедливій вартості відповідних об’єктів. За наявності розбіжностей об’єкти основних засобів дооцінюються або уцінюються до справедливої вартості.
Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів заносяться до реєстрів їх аналітичного обліку (інвентарна картка обліку основних засобів, книга обліку основних засобів).
При проведенні переоцінки об’єкта основних засобів змінюється в однакових пропорціях первісна вартість об’єкта та сума накопиченого зносу, крім випадку, коли залишкова вартість об’єкта, що переоцінюється, дорівнює нулю.
Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта на його залишкову вартість на дату переоцінки.
Індекс переоцінки |
= |
Справедлива вартість об’єкта, що переоцінюється |
Залишкова вартість об’єкта, що переоцінюється |
Переоцінена первісна вартість основних засобів (сума зносу) |
= |
Первісна вартість основних засобів (сума зносу) |
х |
Індекс переоцінки |
Якщо залишкова вартість об’єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена первісна вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об’єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта, в результаті чого переоцінена залишкова вартість об’єкта буде дорівнювати його справедливій вартості.
Приклад 11. Приклад умовний. Його мета – показати можливі бухгалтерські записи для відображення переоцінки основних засобів
Станом на 31.12.2000
р. первісна вартість об’єкта “С”
складала
100 тис. грн., накопичений знос 40 тис. грн.
Об’єкт “С” придбаний 2.01.1999 р. Підприємство
використовує прямолінійний метод нарахування
амортизації. Ліквідаційної вартості
немає. Термін корисного використання
5 років. Підприємство прийняло рішення
обліковувати основні засоби за переоціненою
вартістю.
Справедлива вартість об’єкта “С” на 31.12.2000 р. склала 72 тис. грн.,
на 31.12.2001 р. – 30 тис. грн.,
на 31.12.2002 р. – 24 тис. грн.
Відповідно до ПБО 7 сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат звітного періоду в тому випадку, якщо до цього дооцінка не проводилася.
Станом на 31.12.2000 р. підприємство повинне зробити такі розрахунки:
Залишкова вартість:
Індекс переоцінки:
Переоцінена первісна вартість: 100 тис. грн. х 1,2 = 120 тис. грн.
Сума дооцінки первісної вартості: 120 – 100 = 20 тис. грн.
Переоцінена сума накопиченого зносу: 40 тис. грн. х 1,2 = 48 тис. грн.
Сума дооцінки накопиченого зносу: 48 – 40 = 8 тис. грн.
Сума дооцінки залишкової вартості: 72 – 60 = 12 тис. грн.
Таблиця 16
Розрахунок сум переоцінки на 31.12.2000 р.
Показник |
Об’єкт “С” до переоцінки, грн. |
Справедлива вартість об’єкта “С”, грн. |
Індекс переоцінки |
Об’єкт “С” після переоцінки, грн. |
Первісна вартість |
100 000 |
120 000 | ||
Накопичений знос |
40 000 |
48 000 | ||
Залишкова вартість |
60 000 |
72 000 |
1,2 |
72 000 |
Результати дооцінки об’єкта “С” будуть відображені в обліку підприємства бухгалтерським записом:
Дебет 10 “Основні засоби”
Кредит 423 “Дооцінка активів” 12 000
Кредит 131 “Знос основних засобів” 8 000
Відображення
результатів наступних
У разі уцінки об’єкта, що раніше був дооцінений, сума уцінки списується на зменшення суми іншого додаткового капіталу в сумі, що не перевищує суму попередніх дооцінок, а сума уцінки, що залишилася, – на витрати звітного періоду.