Особливості розвитку туристичного комплексу країн Північної Америки

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

        

 

 

 

Кафедра прикладної економіки

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з регіональної економіки

 

на тему: «Особливості розвитку туристичного комплексу країн Північної Америки»

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 1 курсу, групи №6

напряму підготовки 6.030504

 «Економіка підприємства»

денної форми навчання

Дищковець Ганни Сергіївни

 

 

 

Керівник:

старший викладач Відоменко О.І.

 

 

 

 

 

м. Київ - 2014 р

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена тим, що в усьому світі прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскільки саме він є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни з економічної точки зору.

Щорічно у світі здійснюється більше 100 млн. бізнес подорожей. Діловий туризм – це передовий напрямок сучасної туристичної індустрії, що стрімко розвивається. Завдяки йому можна не тільки знайти нових партнерів по бізнесу та підвищити кваліфікацію персоналу, але й закріпити нові знайомства та ділові відносини під час культурно-відпочинкової програми по завершенню ділового заходу.

Розвиток туризму відіграє важливу роль у вирішенні соціальних проблем держави. В багатьох країнах світу саме за рахунок туризму створюються нові робочі місця, підтримується високий рівень життя населення, створюються передумови для поліпшення платіжного балансу країни. Розвиток сфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню системи медичного обслуговування населення, впровадженню нових засобів поширення інформації тощо.

Туризм безпосередньо впливає на соціальне, культурне й економічне життя держави. У багатьох державах світу туризм розвивається як система, що дає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток у скарбницю. Не говорячи вже про те, що ця система «годує» дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше зв'язаних із наданням туристичних послуг.

В Україні з її багатою історичною спадщиною і безцінними рекреаційними ресурсами туристичний бізнес розвивається з переважною орієнтацією на виїзд. Багато діючих у нас туристичних фірм віддають перевагу перевезенням українців за кордон у новомодні курорти Болгарії та до старовинних пам’яток історії Франції, Греції, і лише невелика їх частина працює на запрошення гостей в Україну. У сучасному світі в Україні з її економічними проблемами надходження грошей із сфери туризму могла б стати стабільним джерелом прибутку.

Теоретичні та прикладні аспекти розвитку туризму України було досліджено такими відомими вітчизняними науковцями та практиками як: Б.Биржакова, Л. П.Воронковой, М. В. Соколовій, А.В. Бабкіна, В.П.Грицкевича, Н.А. Гулієва, Є.В. Мельникової, Р.Усискина, С. Макаренка, А.Э.Саака, тощо.

Ресурси ділового туризму знайшли відображення у працях таких авторів, як А.В. Бабкин , П.Р. Пуцентейло , И.В. Зорин, В.А. Квартальнов, Т.П. Каверина та ін.

Метою даної курсової роботи є вивчення соціально-укономічних та регіональних проблем розвитку ділового туризму в Україні.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

• дати загальну характеристику ділового туризму;
• описати сучасний стан розвитку даного виду туризму в Україні;
• дослідити проблеми і перспективи розвитку ділового туризму в Україні.

Об’єктом дослідження є діловий туризм в Україні як різновид спеціальних видів туризму.

Предметом дослідження є особливості соціально-економічних та регіональних проблемс розвитку ділового туризму в Україні.

Загальна методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, офіційні видання України. Під час проведення досліджень і при обґрунтуванні їхніх результатів використовувались методи логічного узагальнення та системного підходу.

Теоретична та практична цінність роботи полягає у об’єднанні і узагальненні матеріалів різних видань в одному документі та поглибленні власних знань стосовно предмету дослідження.

Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, що об’єднують 6 підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Результати курсової роботи викладено на 47 сторінках. Список використаної літератури включає 44 найменувань.

У джерельній базі дослідження можна виокремити кілька блоків:

а) законодавчі акти та нормативні документи;

б) електронні документи;

в) опубліковані документи та науково-методичні розробки;

г) спеціальні періодичні видання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1 Наукові засади дослідження ділового туризму в Україні

  1.1 Історичні аспекти виникнення і розвитку ділового туризму.

Останнім часом в усьому світі прискореними темпами розвивається діловий туризм, оскільки він є найбільш прибутковим і має величезне значення для приймаючої країни з економічної точки зору [8,10].

Діловий туризм здається тільки входить у наше розуміння, але якщо розібратися, має дуже глибоку історію. Якщо міркувати глобально, то його історія починається з тих пір, коли люди винайшовши засоби пересування стали залишати свої житла з метою торгівлі один з одним. Коли вони на конях чи кораблях відправлялися торгувати в чужоземні і заморські країни. Коли вирушили в дорогу перші каравани і відкрилися перші торгові шляхи [8,11-12].

Вся подальша історія людства, якщо не брати до уваги численні безглузді війни, пов'язана з діловим туризмом. Варто лише згадати Великий Шовковий шлях. А такі відомі в історії особистості як Марко Поло, Васко да Гама, Христофор Колумб і багато інших. Історії їх найбільших відкриттів пов'язані з пошуком нових торгових шляхів. По суті, кажучи сучасною мовою, вони здійснювали ділові поїздки. [9,125]

Історія ділового туризму так тісно пов'язана з історією розвитку людства тому, що торгівля в більшості випадків і була тим двигуном, який і вів наш розвиток вперед. Перші відомості, що дійшли до нас – це відомості про торговельні відносини у народів стародавнього Сходу, які датуються третім тисячоліттям до Різдва Христового. Перший цар із сумерійскої династії почав торговельні відносини з Північчю і Півднем. Вавілонські килими і фарбовані матерії, кераміка і зброя наповнювали давньосхідні каравани, що йли до Індії, Вірменії, Аравію, Персію, Мідію. Назад каравани поверталися із золотом, металом і дорогоцінними каменями. По суті вавилонські купці і були першими діловими туристами древнього Сходу.[9,126]

У стародавній Фінікії розвивалася переважно морська торгівля. Фінікійські купці вантажили свої судна лісом, плодами і металом і відправлялися морем до Індії, Аравії, Палестину, Єгипет, Грецію. Звідти везли вино, шерсть, зерно, олію. Ось вам і початок морського ділового туризму.[10,55]

У стародавніх персів торгівля набула ще більшого розмаху через введення в побут грошей і будівництва доріг. Ділові відносини персів хоч і наближено, але вже нагадували сучасні. Тобто і діловий туризм вже набував цивілізованих (зрозумілі нам) обрисів.[11,15]

Навіть казку про Синдбада-мореплавця з "Тисяча й однієї ночі" можна розглядати як історію про арабський діловий туризм. Сам Синдбад був ні ким іншим як купцем, і його подорожі можна трактувати сучасною мовою як ділові поїздки.[12,48]

У стародавній Русі також був досить розвинений діловий туризм. Одним зі знаменитих був торговий шлях "із варяг у греки", що з'єднував Чорне і Балтійське море.[13,13]

Це лише крапля з історії формування ділових відносин, а в нашому розумінні ділового туризму, в стародавньому світі. Але і вона показує наскільки старовинний цей вид подорожей.[14,58]

Діловий туризм – це звичайно не нове явище. Люди подорожували з метою праці багато століть. Проте в той же час деякі форми туризму, такі як заохочувальний туризм, є сучасними винаходами [17;13].

Діловий туризм бере початок з торгівлі між общинами. Починають рости та розвиватись міські поселення. Вони були домами для ремісників, які виробляли низку товарів, таких як одяг, знаряддя праці та декоративні вироби. Ця продукція обмінювалась на продовольчі товари у навколишніх поселеннях. Археологічний досвід показує, що така торгівля товарами відбувалась і за кілька тисяч кілометрів від місця, де вони були виготовлені.[15,56]

З розквітом великих імперій, таких як Єгипет, Персія, Греція та Рим, одночасно розвивались ділові подорожі з метою торгівлі. Наприклад, у Римській Імперії, яка була добре оснащена розвиненими дорогами по всій імперії, товари транспортувались в усі напрямки [17;14-15].

Проте, коли ці імперії занепали, почався період економічної та політичної нестабільності, що призвело до зменшення значення ділових подорожей.[27,37]

У часи середньовіччя бізнес подорожі з метою торгівлі були добре влаштовані, а їх інфраструктура включала численні великі торгівельні ярмарки у стратегічних містах та селах. Вони могли тривати кілька тижнів, під час яких велике значення мали розміщення, харчування та розваги. Одна з найбільш відомих таких ярмарок була ярмарка у Бокері, що знаходиться на річці Роні у Південній Франції, яка приваблювала десятки тисяч відвідувачів.[30,152]

На протязі всієї історії існувало три важливі форми ділових подорожей: священики усіх релігій, які часто змушені були мандрувати зі своїми підопічними з метою паломництва до святинь; солдати, зазвичай наймані, подорожували, щоб взяти участь у битві або пересувались на нові окуповані території; працівники, що тимчасово мігрували у зв’язку з торгівлею [17;16].

Ділові подорожі у Європі почали різко зростати між 1750 р. та 1900 р. внаслідок трьох основних причин: по-перше, промислова революція, яка розпочалась у Великобританії, поступово поширилася на інші європейські країни. Цей рух збільшив масштаби випуску промислових товарів, які необхідно було збувати та транспортувати. Це стимулювало ріст ділових подорожей, частково з розвитком комерційних подорожей. По-друге, багато європейських країн розвивали імперії у Африці, Середньому сході та Азії, а ці колонії створювали потребу у ділових подорожах. Підприємці потребували сировини з цих колонії, в той час як вони так само створювали ринок збуту для готової продукції. Більше того, керування колоніями створювало потребу для ділових подорожей цілої армії керівників з рідної країни до колонії та в її межах. По-третє, у цей період відбувається покращення шляхів взагалі по всій Європі, що полегшило бізнес подорожі. Крім того, що є більш важливим, будуються залізничні шляхи. Вони були швидшими ніж дорожні, що дозволяло подорожуючим у справах здійснювати ділові подорожі до більш віддалених міст за помірною ціною та за короткий термін [17;17].

Саме завдяки цим факторам кінець ХІХ ст. зокрема став головним періодом росту ділового міжнародного туризму.[14,54]

На початку ХХ ст. більшість розробок у діловому туризмі припадало на США. Зустрічі здійснювалися з незапам’ятних часів, але концепція конгресу виникла саме у цей час у США.[28,45]

Торгівельні та наукові асоціації, разом з політичними партіями, почали організовувати великомасштабні зібрання ще наприкінці ХІХ ст. Такі заходи мали місце і у перші десятиліття ХХ ст. Невдовзі міста зрозуміли, що ведення таких подій приносить великий економічний дохід, тож почали з’являтися конгрес-бюро у містах, що мали велике значення. Перше було започатковане у Детройті у 1896 р., далі створюються у Клівленді у 1904 р., Атлантік Сіті у 1908 р., Денвері та Сент Луісі у 1909 р. і Лос Анджелісі у 1910 р. [17;17].

Розвиток приватних транспортних засобів у другій половині ХХ ст. у подальшому стимулював ріст внутрішніх ділових подорожей, перш за все в Європі та Північній Америці.[35,45]

Оскільки достовірних даних дуже мало, зрозуміло, що діловий туризм стрімко розвивався по всьому світу з 1950-х рр. На це є дві основні причини: фактори, що призводять до зростання попиту та позитивні зміни у пропозиції, які сприяли зростанню ділових подорожей та туризму [17;17].

Як про самостійний і високодохідний вид туризму про діловий туризм заговорили в Європі і США у 1970-1980-х рр., а у 1990-х рр. ця сфера бізнесу набула особливо значного розмаху [24,422].

Звертає на себе увагу той факт, що на фоні скорочення в’їзного туризму у країни СНД на початку 1990-х рр. діловий туризм продовжував розвиватися, хоч і менш швидкими темпами. Тенденція розвитку туризму у цих країнах відповідала загальносвітовим тенденціям розвитку цього виду туризму. Так, з середини 1980-х рр. середньорічні темпи приросту ділового туризму в Європі становили 9 %, тоді як туризму в цілому – 4-5 % [8;242].

Займаючи перше місце у світі по кількість прибуттів та витратам на діловий туризм, Європа тим не менш поступово втрачає лідируючі позиції. Основним «постачальником» ділових туристів тут є Німеччина. Також серед європейських держав, що приймають потоки ділових людей, виділяють Великобританію, Францію, Нідерланди, Італію, Швецію, Швейцарію. Особливе місце займає Бельгія з головним містом Брюсселем. У Франції та Бельгії кожне десяте прибуття здійснюється з діловою метою, у Великобританії – кожне третє [25;63-64].

Помітну роль на ринку бізнес-туризму відіграють країни Центральної та Східної Європи. З початком перебудови у суспільному та економічному житті вони стали цікавими для ділових кругів Заходу. У першій половині 1990-х рр. на постсоціалістичному просторі цей сегмент ринку розвивався особливо динамічно. Якщо загальна кількість туристичних прибуттів в країни Центральної та Східної Європи збільшилось з 1992 до 1995 р. на третину, то зі службовими цілями – на 60%. В результаті доля бізнес подорожей у турпотоці до регіону була найвищою у світі – близько 30% у 1995 р. Виключенням були лише Румунія та Болгарія. У другій половині 1990-х рр. у деяких країнах Східної Європи темпи росту бізнес-подорожей уповільнились. Незважаючи на це, ВТО прогнозує посилення привабливості Центральної та Східної Європи як ринку ділового туризму у перших десятиліттях ХХІ ст.[32]