Особливості розвитку туристичного комплексу країн Північної Америки

Стрімко розвивається діловий туризм на американському континенті. Кожна восьма подорож у Новому Світі здійснюється зі службовою метою. Основні потоки ділових людей направляються у США, Канаду та Мексику, які лідирують на всіх сегментах туристичного ринку у Західній півкулі [2;64].

Потік ділових туристів набирає силу у Латинській Америці. З підйомом в економіці, розширенням та укріпленням торгівельних зв’язків багато країн цього регіону зміцнили свої позиції на ринку ділового туризму. Збільшується число прибуттів за службовою метою до Парагваю, Гватемали, Коста-Ріки. У Перу у першій половині 1990-х рр. число прибуттів зростало особливо швидко, але з дуже низького стартового рівня, тому це число все ще залишається незначним [2;65].

У Південно-Східній Азії перша половина 1990-х рр. характеризувалась зростанням кількості службових поїздок. У 1995 р. кожна п’ята поїздка у регіоні була діловою. Третина прибуттів припадала на Сянган (Гонконг), Сінгапур та Тайвань [5;65].

Справжній бум ділового туризму у середині 1990-х рр. стався в Індонезії. Нова індустріальна країна другої хвилі, вона показувала найвищі темпи росту прибуттів ділових людей у регіоні та до 1995 р. по кількості бізнес-подорожей обігнала Тайвань та Сінгапур. Кінець «індонезійському диву» поклала фінансова криза, що розвинулася у Південно-Східній Азії [5;65].

У Африці та на Близькому Сході діловий туризм розвивається нерівномірно. Підйоми та спади в динаміці прибуттів залежать в першу чергу від політичної ситуації в регіоні. Початок 1990-х рр. був відносно спокійним як на африканському континенті, так і на Близькому Сході, де набирав силу рух за мир. В міру стабілізації положення розгорталась ділова активність. Останні кілька років політичний стан на Близькому Сході розпалився до межі. Таким чином, це спричинило спад і ділового туризму.[39,55]

У Африці високі темпи росту ділового туризму показує Республіка Конго, Зімбабве та Ефіопія. За прибуттями в абсолютному значенні лідирували Єгипет, Південно-Африканська Республіка та Марокко. На Близькому Сході основні потоки ділових туристів спрямовувалися у нафтодобувні країни (Саудівська Аравія та ін.), а також до Ізраїлю та Йорданії [31;66].

Отже, проблеми при написанні історії та розвитку ділового туризму пов’язані з тим, що він не є предметом, який приваблює науковців. Проте цей вид туризму має давнє походження, оскільки першими діловими подорожуючими були ремісники та торгівці. В ході свого розвитку діловий туризм поширився і став невід’ємною частиною усіх країн світу.[40]

 1.2 Сутність та структура ділового туризму

Діловий туризм – це дуже широке поняття. Це і ділова комунікація, обмін інформацією і технологією. Також це пошук нових партнерів, ринків. Діловий туризм – це і PR-акції. І навіть навчання персоналу, і розвиток корпоративної культури.[40]

Діловий туризм (бізнес-туризм, MICE-туризм) — це подорожі, що здійснюються з метою участі в конгресах, зборах, семінарах і інших важливих ділових заходах. [42]

Залежно від мети ділові подорожі можуть включати зустрічі і конференції, торгові виставки і ярмарки, а також подорожі (заохочувальні).

Сьогодні замість терміну діловий-туризм часто використовується англійський термін-абревіатура — MICE, що точно відображає структуру цього виду туризму: meetings/incentives/conferences/exibitions, що в перекладі означає: зустрічі/інсентив/конференції/виставки.[6,24]

У всіх розвинених країнах існують асоціації ділового туризму, спеціалізовані видання, навчальні центри, проводяться виставки цієї сфери бізнесу. Наприклад, Американська Асоціація ділового туризму “SITE” (Society of Insentive and Travel Executives), об’єднує авіакомпанії, готелі, круїзні лінії, навчальні установи, конгресні центри, консалтингові і страхові компанії, фірми-туроператори інсентив-турів, транспортні компанії. Основні напрями роботи “SITE” — це маркетингова підтримка своїх членів, узагальнення і розповсюдження досвіду, видання спеціалізованої літератури. [15,45]

Business Travel сьогодні — розвинена індустрія з обслуговування ділових поїздок. Фахівці зазвичай розглядають поняття Business travel як бізнес-систему, що складається з чотирьох підсистем. Це — чотирикутник, в кутах якого знаходяться: “компанії-замовники” (вони направляють своїх співробітників у ділові поїздки), “компанії-постачальники окремого виду послуг” (авіакомпанії, готелі, бюро з оренди автомобілів, страхові компанії і ін.), “компанії-постачальники повного комплексу послуг (туроператори) у сфері ділових поїздок” і “організації і фірми індустрії MICE”.[21,65]

Сьогодні багато туристичних компаній успішно працюють у сфері організації і обслуговування конференцій, конгресів і корпоративних заходів. Вони швидко і ефективно організовують поїздки різної тематики і мети (від організації конференцій до відвідин виставки чи конкретного підприємства) як для великих груп (100 і більш за чоловік), так і для індивідуальних клієнтів.[36,98]

Організація бізнес-турів має і свою специфіку. Як правило, бізнесмени планують свої поїздки за декілька місяців, що особливо актуально для “високого сезону” у виставковому бізнесі, який припадає на лютий-травень і вересень-листопад. Туристичним компаніям без копіткої роботи з клієнтом, розуміння специфіки його професійної діяльності і чіткого бачення саме ділової мети його поїздки не обійтися.[38,114]

Ділові поїздки організовуються, як правило, з повною культурною і екскурсійною програмою. У стандартну програму входить мешкання, сніданки, трансфери, оформлення візи. Додатково надаються такі послуги як: акредитація на виставку або вхідні квитки, послуги гідів, перекладачів, додаткові переїзди або оренда автомобіля і багато іншого, що може бути необхідним на тому чи іншому заході.[44]

Це один з основних способів інтегрувати власні ресурси компанії, що дозволяє стрімко розвиватися на ринку. Досягається це завдяки виставкам, конгресам, бізнес-освіті. Ціль при цьому одна, підвищити здатності, навички, постійно розвиватися й удосконалюватися.[8,11]

У структурі ділового туризму виділяють два сегменти – класичні ділові подорожі та сегмент, назву якого утворює англомовна абревіатура МІСЕ. Абревіатуру складають перші літери англійських слів: Meetings – М (зустрічі), Incentives – І (інсентив-заходи), Conventions – С (конференції), Exhibitions – Е (виставки).[23,52]

Два сегменти індустрії ділового туризму розрізняються як за суттю, так і за формальними ознаками. За цільовими установками класичні ділові подорожі – це «власне робота на виїзді» (відрядження з конкретними службовими цілями – реалізацією бізнес-функцій компаніями та фірмами) або подорожі для укладання нових контрактів у сфері бізнесу. МІСЕ-захід – це, як правило, «обслуговування» власне бізнес-діяльності фірм, тобто робота на перспективу, або здійснення допоміжних функцій. Цільові відмінності відбиваються у специфіці організації класичної ділової подорожі та МІСЕ-подорожі. Концепція подорожі у сфері МІСЕ значно складніша, ніж концепція класичної ділової подорожі. Для її розробки запрошуються спеціальні компанії-організатори. На відміну від класичної ділової подорожі, розрахованої на невелику кількість учасників, МІСЕ-захід збирає, як правило, широке коло осіб.[41]

В цілому структура ділового туризму багатогранна: ділові подорожі приймають найрізноманітніші форми, сполучаються між собою, комбінуються з загальноприйнятими формами класичного туризму, з рекреацією. Іноді дуже важко відділити один сегмент від іншого [23,44].

Внутрішня структура МІСЕ-сегменту індустрії ділового туризму включає три види подорожей: для учасників у роботі конгресів, конференцій, саммітів та симпозіумів; виставок і торгівельних ярмарок; у інсентив- заходах.[20,345]

Подорожі на конгреси, конференції, самміти, симпозіуми виділяються особливим складом учасників:

- корпоративні учасники – великі, середні та малі компанії, чиї основні мотиви зустрічей мають комерційний характер. Це можуть бути зустрічі з питань маркетингу та продажів, по впровадженню нового продукту, кадровим питанням, тренінги менеджерів та ін. Корпоративний сегмент – найбільш ємкий (за кількість заходів) сектор ділових подорожей на конгреси, конференції, самміти, з’їзди, симпозіуми (73-75%). Корпоратори часто звертаються за послугами до професійних компаній – організаторів ділових зустрічей [23]. Наприклад, близько 80% британських компаній надають перевагу роботі з професійними організаторами, а не тримають штат з організації ділових зустрічей;

- асоціації та їх члени. Асоціації проводять заходи для розв’язання «цехових» питань, часто торгівельно-економічних або наукового характеру. Член асоціації має право вибору та, на відміну від корпоративних заходів, може відмовитись від участі у ньому. Усі витрати, пов’язані з подорожжю, він бере на себе. На некорпоративний сектор ділових подорожей на конгреси, конференції, самміти, з’їзди, симпозіуми припадає близько 14-15% усіх заходів. Ці зустрічі об’єднують широке коло учасників – у середньому 200-250 делегатів. Близько 8% зустрічей збирають аудиторію у 2000 та більше делегатів. Для порівняння: на корпоративних заходах чисельність учасників коливається від 20 до 250 осіб. Місце проведення некорпоративного ділового заходу обирається на конкурсній основі. Ініціатива його організації виходить від місцевого члена асоціації. Рішення щодо проведення заходу приймається на менше ніж за 2-3 роки до початку заходу. Для проведення заходу асоціація створює оргкомітет, який визначає час та місце його проведення, бюджет, укладає договір з постачальником послуг або з організатором зустрічей [23,45];

- урядові структури, освітні організації, органи охорони здоров’я, а також екіпажі міжнародних рейсів. На цей сектор припадає близько 12% загальної кількості заходів. Іноді цю групу учасників об’єднують з асоціаціями [23,46].

Подорожі на виставки та торгівельні ярмарки. Ці заходи проводяться для презентації продуктів та послуг з метою інформування гостей та стимулювання продаж. Учасників виставок та торгових ярмарок можна розділити на дві категорії: експоненти, що рекламують та продають свою продукцію, та відвідувачі, які приїжджають з метою ознайомлення з останніми досягненнями у різних областях економіки, науки, мистецтва, для укладання угод та договорів. Ці учасники є представниками корпорацій. Виставки та торгові ярмарки проходять на майданчиках експозиційних центрів, до їх організації запрошується велика кількість професіоналів [23,46-47].

Інсентив-заходи. Компанії беруть участь у інсентив-заходах за двома причинами. По-перше, для підтримки зовнішнього іміджу фірми: 50% компаній у всьому світі проводять їх, щоб впровадити новий продукт, 35% – для збільшення кількості продаж, і з цією метою запрошують на захід дилерів та партнерів. По-друге, для закріплення внутрішньокорпоративного клімату шляхом заохочення співробітників (15% компаній).[36,45]

Інсентив-заходи проводяться у різних формах: організація нарад та конференцій «без краваток», презентацій та просування продукції, подорожі на відпочинок, заохочення, навчання співробітників, тренінги, виявлення творчих особистостей. У них приймають участь співробітники, дилери та партнери.

Середня тривалість інсентив-туру складає 6-7 днів. У складі інсентив-груп домінує керуючий персонал (31%) та менеджери з продажів (26%), на партнерів припадає близько 29% та дистриб’ютерів – 14% [26,89].

У сучасній структурі міжнародного ділового туризму переважають класичні ділові подорожі (70% усіх ділових подорожей). Частка подорожей на конгреси та конференцій складає більше 15%, на виставки та ярмарки – більше 11%. Приблизно 3-4% подорожей припадає на інсентив-тури [26,90].

Спеціалісти, що працюють у туристичному бізнесі, стверджують, що приблизно четверта частина всіх мандрівок відноситься як раз до категорії «діловий туризм» [27]. Відмінною рисою цього виду туризму є те, що учасники ділових зустрічей витрачають під час перебування в країні значно більше грошей, ніж звичайний турист. Тому багато держав прагнуть до проведення в себе міжнародних форумів та інших подібних заходів [11;109].

Отже, цей вид туризму дуже позитивний, і його розвиток та масштаби сходяться з логічним висновком: діловий туризм актуальний завжди. Оскільки однією з головних переваг цього ринку є те, що ніякі економічні кризи не здатні вплинути на цей бізнес. Адже при конфліктах, їх необхідно розв’язувати, саме це і сприяє збільшенню ділових зустрічей.[11,110]

1.3 Розвиток ділового туризму в Україні

Діловий туризм в Україні лише починає розвиватися. Все більше українських фірм займаються цією справою. Організація ділових поїздок, які відбуваються з обов'язковою розважальною програмою, є доволі складною справою.

Ділова людина, особливо іноземний бізнесмен, хотіла б поселитися в Україні не просто в першокласному готелі, а у спеціалізованому бізнес-готелі, обов'язковою складовою якого є диверсифікований бізнес-центр, що має надавати безліч ділових послуг з обов'язковою розважально-ознайомлювальною програмою.[34,35]

Сучасний період розвитку України, все більша зацікавленість нашою державою з боку ділових людей з усього світу зумовлює те, що за визначальної ролі Києва в міжнародних і національних економічних зв'язках невпинно зростає роль інших міст, у першу чергу обласних центрів. При цьому головним гальмом розвитку ділового туризму є відсутність належного готельного господарства.[34,36]

Будь-який сучасний готель має об'єднувати в єдиний комплекс бізнес-центр, центр дозвілля, підприємства сфери послуг і торгівлі. Все це має закладатися ще на стадії проектування будівництва чи перебудови готельної мережі. Для ділових людей велике значення мають телекомунікаційні послуги. Фактично нині жоден з готелів України не має повністю адекватного сучасним вимогам телекомунікаційного комплексу.[34,45]