Особливості укладання договорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності

4) забезпечення збереження  товарів;

5) самостійне вирішення  суперечок між учасниками або  доручення вирішення суперечок  утворюваному ним арбітражу з  подальшим затвердженням рішень арбітражу ярмарковим комітетом;

6) реалізація за ціну  і на своїх власних умовах  переданих учасником зразків  товарів на підставі його письмового дозволу.

4. Порядок оплати діяльності  ярмаркому. Надання права ярмаркувати,  а також виділення приміщень  і кожна додаткова послуга  оплачуються учасником за одним  з варіантів:

1) учасник може перерахувати  на рахунок ярмаркому конкретну  суму грошей, яка включає внесок  на право участі в ярмарку; оплату за надання приміщення, охорону і зберігання; фінансування та юридичні консультації, послуги з маркетингу;

2) за угодою між ярмаркомом  і учасником сума оплати діяльності  ярмаркового комітету визначається  у розмірі певного відсотка від суми передбачуваних до висновку торгових операцій;

3) оплата діяльності ярмаркового  комітету визначається у розмірі певного відсотка від суми всіх укладених операцій, ллє не менше від установленої суми.

Усі суми, що належать ярмарковому  комітету, повинні бути внесені учасником  не пізніше за обумовлений термін. Не внесення названих сум позбавляє сторону договору права на участь у ярмарку.

Найбільш зручним і  доцільним є проведення ярмарку протягом 4-5 днів з доцільною періодичністю один раз на півроку. Переважно прийнято організовувати ярмарки восени, коли укладають операції наступного року.

Виробники продукції, споживачі, посередницькі організації потребують безперервного інформаційного забезпечення.

У зв’язку з цим на товарному ринку чимала роль відводиться  постійно діючим або періодичним  виставкам продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання. В Україні активно займаються цією діяльністю понад 20 великих спеціалізованих фірм і державних підприємств.

Міжнародне бюро виставок визначає виставку як »показ, основна  мета якого полягає в освіті публіки  шляхом демонстрації засобів, що є у  розпорядженні людства, для задоволення  потреб в одній або декількох  галузях його діяльності або майбутніх  його перспектив».

Найважливіша перевага виставки для покупця - це можливість побачити товар у натурі, а нерідко - в  роботі. Покупець порівнює між собою  однорідні товари, рекламну літературу і складає думку про рівень товару, найближчі перспективи торгівлі. З точки зору продавця, виставка - це один із способів конкуренції, який можна використовувати для своєї вигоди. Особливо ефективні в цьому розумінні галузеві виставки. Тут можна розповсюдити протягом 1-2 днів значний обсяг інформації, довести її до відома аудиторії, на охоплення якої за допомогою індивідуальних контактів було 6 потрібно багато місяців. Дуже часто виставка - це зручний спосіб вивести на ринок новий товар.

Перша промислова виставка пройшла в Лондоні в 1761 р. Надалі виставки поступово стали на шлях комерціалізації. З простого показу новин техніки і технології вони перетворилися на заходи, в ході яких укладають торгові контракти. А тому термін »виставка» і термін »ярмарок» придбали дещо близьке смислове значення і часто використовуються як слова-синоніми. Відмінності залишилися в організаційному плані.

Виставки та виставки-продажі  систематизувалися за наступними ознаками - цілі, завдання, напрями, тематики.

Цілі повинні бути поставлені за рангом значущості, актуальності та черговості досягнення. Разом із цілями повинні бути вказані і конкретні шляхи їх досягнення. Цілями проведення виставок можуть бути:

1) надання підприємствам, організаціям, особам, що займаються індивідуально-трудовою діяльністю, виставково-інформаційних послуг,

2) розгортання рекламної  кампанії;

3) інформування потенційних  споживачів про нову продукцію,  сфери її застосування і можливості  придбання;

4) обмін комерційною інформацією  з іншими регіонами, що сприяє  раціоналізації господарських зв’язків;

5) висвітлення досягнень  і перспектив у галузі розвитку  науки і техніки, освоєння і впровадження нової технології, прогресивних технологічних процесів;

6) визначення можливого  попиту на товари, що розробляються;

7) порівняння даної продукції  з продукцією конкурентів;

8) висновок операцій.

Виконуючи одну з функцій  маркетингу, виставки в сучасних умовах вирішують наступні завдання:

1) дослідження ринку;

2) своєчасне забезпечення  інформацією підприємств-учасників;

3) розвиток прямих особистих  контактів з новими партнерами.

4) постійна адаптація  пропозиції до диференційованих  вимог ринку, дослідження його тенденцій;

5) своєчасне вдосконалення  або раціоналізація оновлення  продукції залежно від змін  вимог споживачів;

6) активний розвиток маркетингу, особливо у сфері просування  товару на ринок;

7) систематичний аналіз  умов конкуренції, якісне поліпшення комерційних пропозицій, зміна виробничої орієнтації;

8) розвиток різних типів ділової співпраці.

На думку фахівців, сфера діяльності виставок на початку

XXI ст. визначатиметься таким  чином:

1) глобальна - де буде зосереджена пропозиція і попит у світовому масштабі;

2) європейська - яка. буде служити дзеркалом європейського ринку;

3) місцева - обмеженого радіусу дії, стосовно специфіки регіону;

4) європейська  регіональна - рамки якої будуть вужчими, ніж у загальноєвропейських, але значно ширшими, ніж у звичайних регіональних виставок.

Торгові виставки поділяються  на наступні види:

1) за місцем проведення;

2) за частотою проведення;

3) за напрямом роботи;

4) за видами пропозиції;

5) залежно від попиту.

1. За місцем проведення:

1) виставки, що проводяться  на території країни;

2) виставки, що проводяться  за кордоном.

Виставки поділяються  на регіональні, міжрегіональні, національні  та міжнародні.

Регіональні виставки мають радіус дії до 100 км, репрезентують одну або декілька галузей і призначені для демонстрації можливостей малих підприємств.

Міжрегіональні  виставки мають таку саму структуру, але більший радіус дії і залучають більше підприємств.

Національні виставки - це своєрідна вітрина національної промисловості, проводяться на території країни або за кордоном з метою демонстрації продукції національного виробництва і стимулювання її продажу, мають міжгалузевий характер.

Міжнародного  характеру набувають ті виставки, в яких беруть участь експоненти із зарубіжних країн, яких повинно бути не менше ніж 10-15% від загальної кількості учасників.

Залежно від спеціалізації, організаційних особливостей і рівня проведення виділяють наступні основні види міжнародних виставок:

1) міжнародні спеціалізовані  виставки, тематика яких охоплює  цілу галузь науки і техніки (наприклад, »Хімія»);

2) міжнародні спеціалізовані  виставки (салони), тематика яких  охоплює окремі напрями підгалузі науки і техніки (наприклад, »Зварювання», авіасалони в Бурже);

3) міжнародні виставки, що  проводяться в рамках конгресів,  конференцій, симпозіумів.

2. За частотою проведення виставки бувають:

1) періодичні - через два,  три роки;

2) щорічні;

3) сезонні.

Частота проведення залежить від різновидів продукції (експонатів), яка пропонується, й умов конкуренції. Так, покази моди можуть відбуватися 2-4 рази протягом року, а демонстрація новинок технології - з інтервалом від 2 до 5 років.

3. За напрямами роботи розрізняють:

1) торгові виставки, на  яких відбувається продаж товарів  або отримання замовлень;

2) інформативні виставки;

3) виставки, що проводяться  з метою розвитку комунікацій  і встановлення контактів.

4. За видами пропозиції виставки бувають:

1) універсальні;

2) багатогалузеві;

3) галузеві.

5. Залежно від попиту розрізняють:

1) виставки товарів масового  споживання; , 2) виставки інвестиційних  (промислових) товарів;

3) виставки технологій;

4) виставки інвестицій  та ін.

Окрім того, виставки можуть бути постійними і пересувними. Так, наприклад, у США налічується близько 200 постійно діючих виставкових центрів (галузевих і не галузевих).

Особливу увагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які  з’явилися на початку XIX ст. Вони відображають технологічний розвиток усього людства  і стають значною політичною і  культурною подією. На честь таких виставок часто створюються архітектурні шедеври: наприклад, Кришталевий Палац у Лондоні (1851) або Ейфелева башта (1889).

Всесвітня виставка - це захід, що має на меті продемонструвати засоби, якими володіє людство для задоволення своїх різносторонніх потреб. Так, у 2000 р. пройшла всесвітня виставка »ЕХРО-2000» у Ганновері під девізом »Людина-Природа-Техніка». Чергова всесвітня виставка проходитиме в Японії в 2005 р.

В українському виставковому бізнесі солідною репутацією користуються такі могутні фірми, як »Зовнішекспобізнес», Національний виставковий центр, Торговельно-промислова палата України. Ці найбільші організатори виставок мають базу даних фірм різних галузей, контактують з досить широким колом потенційних експонентів.

Регулярно проводяться престижні  і представницькі спеціалізовані виставки. Серед них такі відомі, як »Світ Arpo», »EN-TER’EX», »Автосалон МАС» та ін. їх організують українські фірми »Примус-Україна», »Євроіндекс», »Автоекспо», »Галицькі контракти», »Морські технології», »Експодонбас».

Серед професіоналів великою  популярністю користується найбільша  в Україні виставка комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, засобів комунікації та офісного устаткування - »ENTER’EX». Ця виставка - продукт праці та фантазій рекламно-видавничої фірми »Євроіндекс».

Найактивніше виставковою  діяльністю займаються у Києві, Одесі, Львові, Дніпропетровську та Донецьку.

Динаміка проведення виставок в спеціалізованому виставковому центрі »Експодонбас» за період з 1998 по 2001 р. наведена на рис. 11.3.

Кількість виставок

 

за період з 1998 по 2001 р.

Процес організації виставки є складним комплексом організаційних, договірних, а в деяких випадках і дипломатичних заходів. Іноді  організація великої виставки займає 1-2 роки.

Підготовка і проведення виставки включає наступні етапи

1. Ухвалення рішення про проведення виставки.

2. Офіційне оголошення  про проведення виставки із  зазначенням цілей, основної тематики, термінів подання заявок і  роботи виставки.

3. Формування структури  управління підготовкою і проведенням виставки. Прийняття заявок на участь у виставці. Наприклад, на великих виставках він закінчується, як правило, за 2, 3 або 5 міс. до початку роботи виставки.

4. Комплекс підготовчих організаційно-технічних заходів (розподіл виставкової площі між учасниками, визначення розмірів авансових платежів і т. д.).

5. Монтаж експозиції - повинен  бути закінчений за 4$ год. до відкриття виставки,

6. Урочисте відкриття  виставки й офіційний перегляд.

7. Відкриття виставки  для відвідувачів.

8. Забезпечення робочої  програми виставки.

9. Офіційне закриття виставки.

10. Демонтаж виставкової  експозиції.

11. Підбиття підсумків виставки.

Виставки функціонують за рахунок грошових надходжень, а саме:

• від внесків її учасників;

• вхідної плати відвідувачів;

• посередницьких послуг;

• оплати реклами;

• здачі в оренду експозиційної  площі;

• видань комерційно-інформаційних матеріалів;

• замовлень на художнє  оздоблення роботи;

• видавничої діяльності;

• коштів, що надійшли за договорами з вищими організаціями.

Організатори виставки можуть встановлювати терміни відмови  від участі у виставці і повернення реєстраційних внесків. Наприклад, якщо учасник відмовляється від  участі за 15 днів до її початку, то йому повертається 100% реєстраційного збору, а якщо пізніше за встановлений термін - внесок не повертається.

Для участі у виставці учасник  повинен подати організаторам заявку на участь (зміст заявки аналогічний заявці на участь у ярмарку).

У середньому витрати великих  фірм у виставкових заходах складають 5-30% усіх засобів, що витрачаються на маркетингові комунікації. Причому, для тих підприємств, що виробляють товари народного споживання, цей показник дещо нижчий (5-10%), а для виробників засобів виробництва - вище - 30-35%.