Поняття і сутність індикативного планування

В Україні  індикативне планування запроваджено в 1993, містить елементи кон'юнктурного, структурного, рекомендаційного та вказівного планування. За своєю природою індикативне  планування є системою необов'язкових рекомендацій для суб'єктів ринкових відносин, визначає деякі пріоритети, які мають максимальну державну підтримку. Водночас певна частина індикативного планування є директивною, зокрема це стосується заходів, що фінансуються з бюджету. Директивними і контрольованими залишилися показники державного контракту і державного замовлення, державні ціни, ліміти централізованих капітальних вкладень. Характерна риса індикативного планування – закладена можливість здійснювати коригування плану розвитку економіки відповідно до змін у розвитку ринку. Індикативне планування – як адекватна ринковим відносинам форма макроекономічного планування – принципово відрізняється від директивного способами реалізації цілей. Показники індикативного плану набувають ваги для суб'єктів ринку через цілеспрямовану систему правових та економічних регуляторів. Регулятори індикативного планування – податки й податкові пільги, економічні норми і нормативи, бюджетні асигнування й дотації, державні кредити, ціни, цінні папери, державні резерви, антимонопольні заходи, засоби тарифного і нетарифного регулювання. Основними функціями індикативне планування є ретроспективний аналіз, прогнозування і обґрунтування цілей, темпів і умов збалансованого економічного та соціального розвитку країни, розробка системи прямих державних рішень адміністративних регуляторів та економічних важелів і стимулів (економічних регуляторів), формування цільових комплексних програм, раціональне поєднання національних інтересів з внутрішніми та зовнішніми суб'єктами ринкових відносин через координацію їх економічної діяльності та економічний вплив, координація і взаємоув'язування розробки індикативних планів з державним бюджетом. Система показників індикативного планування, структура й методи визначення їх можуть змінюватися залежно від стану національної економіки, цілей і завдань державного регулювання. Процес індикативного планування в Україні охоплює всі ланки народного господарства – від первинної (підприємств) до загальнодержавних структур. Виконавцями функцій щодо формування окремих розділів індикативних планів (з 1995 Державної програми та індикативне планування) є міністерства та відомства, Національний банк України. Під час формування планів на макроекономічному, галузевому, регіональному рівнях враховують багатоукладність економіки, фінансово-господарську самостійність підприємств і організацій, нове законодавство України щодо управління соціально-економічними процесами.

Джерело:

Економічна  енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.