Фирма и условия ее функционирования

Виробництво певного обсягу продукції може бути здійснене різними технологіями. В довготерміновому періоді у підприємства є достатньо часу для заміни однієї технології виробництва іншою. В цьому періоді всі види затрат виробничих факторів є змінними. Специфічною рисою одночасної зміни декількох затрат є можливість заміни одного їх виду іншим[6].

У теорії фірми фактор часу грає істотну роль, тому потрібно виявити відмінності двох понять, що використовуються економістами: "довгостроковий період" і "короткостроковий період". Вперше ці поняття були введені в економічну теорію Альфредом Маршаллом. Вони не означають якої-небудь фіксованого відрізка календарного часу. Ці поняття мають якісний, економічний зміст і визначаються залежно від характеру зобов'язань фірми.

 

3. Види та організаційні форми фірми

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

1. приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
2. підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);
3. комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;
4. державне підприємство, що діє на основі державної власності;
5. підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми [7].

У сучасних умовах жорсткої конкурентної боротьби як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках фірмам досить часто доводиться в тій чи іншій формі об'єднувати свої зусилля, ресурси. Підприємства з метою поліпшення організаційних умов господарювання можуть створювати будь-які об'єднання чи входити до діючих [8]. 

Форми діяльності підприємства можна поділити на організаційно-правові й організаційно-економічні. До організаційно-правових форм належать господарські товариства і кооперативи. До основних організаційно-економічних форм діяльності підприємства належать: концерни, асоціації, консорціуми, синдикати, картелі, фінансово-промислові групи.

Концерн — це багатогалузеве акціонерне товариство, що контролює підприємства через систему участі. Концерн здобуває контрольний пакет акцій різних компаній, що є стосовно нього дочірніми. У свою чергу дочірні компанії також можуть володіти контрольними пакетами акцій інших акціонерних компаній, нерідко розташованих в інших країнах.

Асоціації — це форма добровільного об'єднання економічно самостійних підприємств, організацій, що одночасно можуть входити в інші утворення. До складу асоціації, як правило, належать односпеціалізовані підприємства й організації, розташовані на визначеній території. Основна мета створення асоціації — спільне вирішення науково-технічних, виробничих, економічних, соціальних та інших завдань.

Консорціум — це об'єднання підприємців з метою спільного проведення великої фінансової операції. Таке об'єднання підприємців має змогу вкласти кошти у великий проект, при цьому значно зменшується ризик, що виникає за великих вкладень, тому що відповідальність лягає на безліч учасників.

Синдикат — об'єднання з метою збуту продукції підприємцями однієї галузі для усунення зайвої конкуренції між ними.

Картель — це угода між підприємствами однієї галузі про ціни на продукцію, послуги, розділ ринків збуту, частки у загальному обсязі виробництва та ін.

Фінансово-промислова група — це об'єднання промислового, банківського, страхового і торговельного капіталів, а також інтелектуального потенціалу підприємств та організацій.

У ринкових умовах найширше впроваджуваними формами добровільних об'єднань підприємств є концерни, корпорації, фінансові групи.[9]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Фірма як суб’єкт ринкових відносин

2.1. Умови функціонування

Для успішного функціонування на ринку підприємець повинен мати про нього достовірну і грунтовну інформацію, яка вимагає великих витрат.

Характерними рисами або факторами сталого розвитку підприємства чи організації є:

• фінансова стабільність і позитивна динаміка у прибутковості, дохідності;
• наявність замовників, клієнтів чи споживачів продукції або послуг, тобто джерела доходів підприємства;
• комфортність праці, компетентність, соціальна захищеність у забезпечені персоналу – тобто фактори, які створюють конкурентні переваги в результативності праці персоналу;
• позитивний вплив результатів діяльності на суспільну свідомість з точки зору охорони навколишнього середовища і споживання енергетичних ресурсів;
• позитивна оцінка методів і етики діяльності підприємства суспільством, персоналом і партнерами у бізнесі.

Кожне підприємство функціонує в фінансовому середовищі, тому обов’язковими умовами є фінансова стабільність підприємства та стійкість, що забезпечується  фінансовим менеджментом даного підприємства [10,с.59-61].

Умови функціонування фірми:

• приватна власність на засоби виробництва;
• повна економічна самостійність та відповідальність;
• вільне ціноутворення;
• ринкова інфраструктура;
• конкуренція.

Самостійність фірми як господарського суб'єкта ринкової системи — це її юридична, організаційна, виробнича, економічна, фінансова відокремленість та незалежність. Юридично фірма самостійна завдяки статусу юридичної особи, якого вона набуває після державної реєстрації. Саме як юридична особа фірма володіє право- та дієздатністю щодо цілей діяльності, які передбачені в її установчих документах

Однією з важливих характеристик підприємства в умовах глобалізації визначається показник рівня конкурентоспроможності підприємства. 
В сучасних умовах аналіз конкуренції є невід’ємною частиною виходу на будь-який ринок, в тому числі і зовнішній, так як конкурентоспроможність одна з головних складових успіху підприємства [11, c.52].

Соціальне середовище, у якому існує підприємство, висуває до нього свої вимоги. А це вимоги до дотримання трудового законодавства та реалізації соціальних гарантій, благодійності, підтримки суспільних рухів та суспільної активності та етики співпраці з партнерами та ведення чесної боротьби з конкурентами. Незалежно від виду підприємства чи його функціональної приналежності усі його стратегії спрямовані на посилення своїх позицій на ринку, що в кінцевому підсумку означає перевагу над конкурентами. Тому ключовим поняттям будь-якого підприємства як самостійного господарюючого об’єкта є конкурентоздатність. Це поняття різнобічне і поширюється на такі складові діяльності підприємства, як товар та його характеристика: якість та технологія виробництва [12].

Створення подібного середовища означає, що країна живе за законами ринкової економіки. Безперечно, що таких умов у період перехідної економіки підприємства України ще не мають. Вони лише створюються. Цей процес складний і охоплює значний період, поки відбудуться трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва.

Але, на мою думку, деякі умови є більш правовими аспектами. Тому для себе я виділила те, що для того щоб зрозуміти умови функціонування фірми треба розглянути рівновагу фірми у короткому та тривалому періодах в умовах досконалої конкуренції, а також умову отримання прибутку фірмою.

Нам відомо, головною метою фірми є отримання прибутку (π). Але прибуток фірма буде отримувати тоді, коли загальний дохід (TR) більше ніж загальні витрати (TC). Тобто,

                                       π = TR – TC                                                    (1)

Тоді графічно на рис.1 (Додаток 1) прибуток (π) фірми визначається як різниця між кривими загального прибутку (TR) і загальних витрат (TC).

Зона ACBD – зона прибутку (заштрихована зона), інші зони – зони збитку. Точки А і В є точками беззбиткової діяльності фірми. А відрізок CD характеризує максимальний прибуток фірми.

Будь-яка фірма прагне не лише отримати, а й максимізувати прибуток (π). Максимізація π фірми відбуватиметься за такого обсягу виробництва, за якого максимізуватиметься різниця між TR і TC.

Тобто, коли TR=TC фірма знаходиться у точках беззбитковості і не отримує ані прибутку, ані збитків.

Основною умовою максимізації прибутку та мінімізації витрат фірми є рівність граничного доходу (MR) і граничних витрат (MC). Тобто, величина зміни витрат на одиницю продукції має дорівнювати величині зміни доходу від продажу одиниці продукції.

Розглянувши, умову беззбиткової діяльності можна вважати, що це є умовою функціонування фірми з економічної сторони.

В короткому періоді існує 4 види конкурентних фірм:

• гранична;
• загранична;
• догранична з нормальним прибутком;
• догранична з економічним прибутком.

Економічний прибуток – це те, що залишається після вирахування всіх економічних витрат – явних і неявних витрат на заробітну плату, ренту і позичковий відсоток, і, крім того, нормального прибутку — із загального доходу підприємства.

Нормальний прибуток – це мінімальний прибуток, який повинна отримати фірма для того, щоб продовжувати діяльність у даному напрямку.

Розглянемо рис.2 (Додаток 2), гранична фірма існує тоді, коли ринкова ціна (Р) покриває лише мінімальні середні змінні витрати (AVCmin). Така фірма є збитковою, оскільки середні витрати (АС) більше середнього доходу (AR), і перед нею постає питання подальшого існування у галузі. У короткому періоді вона може мінімізувати збитки, якщо досягне обсягу виробництва, за якого MC=MR. У тривалому періоді фірмі необхідно або покинути ринок, або знизити свої витрати, пристосувавшись до ринкової ціни.

Розглянемо рис.3 (Додаток 3), фірма є заграничною, коли ринкова ціна не покриває навіть мінімальні середні витрати (AVCmin). Така фірма є повністю збитковою і їй доцільно покинути ринок.

Розглянемо рис.4 (Додаток 4), якщо ринкова ціна покриває мінімальні середні витрати (ACmin) – така фірма є догранична з нормальним прибутком. Їй доцільно виробляти такий обсяг виробництва, за якого ринкова ціна (Р) дорівнює мінімальним середнім витратам (ACmin) і фірма досягає стану беззбитковості.

Розглянемо рис.5 (Додаток 5), якщо ціна перевищує середні витрати (АС) така фірма отримує економічний прибуток, почуває себе впевнено і може нарощувати обсяги виробництва.

Оскільки у досконалій конкуренції існує вільний вхід та вихід з галузі фірми, то у тривалому періоді: граничні та заграничні фірми покидають ринок, або за певних умов гранична фірма знижує витрати, пристосовується до ринкової ціни і стає дограничною фірмою з нормальним прибутком. А дограничні фірми з економічним прибутком втрачають свій прибуток і отримують оише нормальний прибуток.