Фирма и условия ее функционирования

Центральним органом, який забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері розвитку та підтримки підприємництва, є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Головне завдання цього органу – формування підприємницької політики, а передовсім – узагальнення практики застосування законодавства з питань підприємницької діяльності, опрацювання пропозицій, спрямованих на його удосконалення. Крім того, комітет сприяє розвиткові малого підприємництва, системи його консультативної та інформаційної підтримки і готує пропозиції щодо впровадження та удосконалення механізмів фінансово-кредитної підтримки підприємництва та його зовнішньоекономічної діяльності, координує систему підготовки та перепідготовки кадрів тощо.

 

3.3. Проблеми розвитку підприємництва в Україні

Проблема державного регулювання підприємництва досить гостро стоїть на даному етапі економічного розвитку України. Необхідно визначити оптимальний ступінь державного втручання у підприємницьку діяльність з тим, щоб з одного боку забезпечити ефективне функціонування приватного сектора економіки та отримання ним високих прибутків, а з іншого – створити передумови для збалансованого росту економіки країни загалом та підвищення рівня добробуту громадян.

За результатами опитувань підприємств, що проводяться Міжнародною фінансовою корпорацією та Інститутом економічних досліджень, найбільші перешкоди для бізнесу, визначені підприємцями, такі:

• оподаткування,
• низький попит,
• інфляція,
• нерівні умови конкуренції, в тому числі надання переваг або пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності з боку державних органів,
• корупція,
• регулювання бізнесу,
• недосконала інфраструктура.

Завдяки прийнятим нормативним актам, державній підтримці розвитку підприємницької діяльності в Україні станом на початок 2003 р. діяло 248 тис. малих підприємств (3,6 разів більше, ніж у 1992 р.). В них було зайнято 4305 тис. осіб, що у три рази більше, ніж у 1992 р. Проте, як засвідчує аналіз господарської практики, рівень розвитку підприємництва, особливо малого бізнесу, та його державна підтримка є ще недостатніми для подальшого розвитку вітчизняної економіки і не відповідають її можливостям.

У 2010 р. кількість підприємств в Україні складала 378810 од., у тому числі великі підприємства – 586 од., середні підприємства – 20983 од., малі підприємства – 357241 од., з них 300445 од. – мікропідприємства.

У 2011 р. кількість підприємств в Україні складала 375695 од., у тому числі великі підприємства – 659 од., середні підприємства – 20753 од., малі підприємства – 354283 од., з них 295815 од. – мікропідприємства.

У 2012 р. кількість підприємств в Україні складала 364935 од., у тому числі великі підприємства – 698 од., середні підприємства – 20189 од., малі підприємства – 344048 од., з них 286461 од. – мікропідприємства [16].

Тобто, ми бачимо, що кількість підприємств не зростає щорічно, а навпаки має тенденцію до зниження. За 3 роки (2010-2012 рр.) кількість підприємств в Україні знизилась приблизно на 14000 од..

У порівнянні з розвинутими країнами рівень підприємницької діяльності є недостатнім та потребує суттєвого покращення. Потенціал підприємництва не може реалізуватися повною мірою в Україні через несприятливе економічне та правове середовище щодо ведення підприємницької діяльності [17].

За простотою ведення бізнесу у 2010 році Україна посідала 142-е місце зі 183 країн світу, покращивши минулорічний результат на чотири позиції. У 2012р. – на 137 місці.

У країнах з розвиненим ринковим господарством діє кілька десятків мільйонів фірм різних видів, які представляють різні форми і способи залучення та використання капіталу. В Україні, економіка якої перебуває в перехідному стані, фірми знаходяться в стадії формування. Це потребує стимулювання такого процесу і реструктуризації підприємств.

Великою проблемою економіки України є великий відсоток тіньової економіки, що складає 46,8% від офіційного показника ВВП, і є найвищим в Європі. Але є відомості, що тіньова економіка складає приблизно 70%-80%.

Основними напрямками прискорення розвитку підприємництва в сучасних умовах трансформації, переходу до інноваційної моделі розвитку економіки України є:

1. Подальше удосконалення законодавчої та нормативної бази щодо створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва.
2. Удосконалення кредитної політики, а саме: організація державних кредитних установ з метою пільгового кредитування суб'єктів підприємницької діяльності, особливо початківців малого бізнесу.
3. Удосконалення податкової політики, тобто забезпечення функціонування спрощеної системи оподаткування з наданням переваги єдиному податку та право тих, що працює у секторі малого підприємництва, на соціальне і пенсійне забезпечення.
4. Подальше посилення державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва (фінансово-кредитної, майнової, інформаційної та кадрової). Створення та забезпечення діяльності мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.
5. Стимулювання розвитку підприємництва в галузях, що забезпечують найвищу ефективність суспільного виробництва та його конкурентоспроможність завдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, ресурсозберігаючих технологій, випуску принципово нових видів продукції.
6. Забезпечення виконання заходів щодо створення єдиної автоматизованої системи державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.
7. Здійснення заходів щодо поетапного створення при центрах зайнятості мережі навчальних центрів з підготовки підприємців з-поміж безробітних.
8. Посилення відповідальності органів виконавчої влади, державних службовців за виконання відповідних законів щодо розвитку підприємницької діяльності, зокрема малого бізнесу.

 

 

 

 

 

 

Висновок

Підводячи підсумки вищевикладеного, можна зробити наступні висновки: Фірма, як суб'єкт ринкових відносин, є ключовою ланкою. Це пояснюється тим, що в сучасній економіці фірми виробляють основну масу товарів та послуг, яких потербує споживач.

Підприємство створюється для необхідних суспільству матеріальних благ, надання різноманітних послуг населенню. Головною метою фірми є отримання прибутку та його максимізації. Інакше висловлюючись, завданням всіх виробничих, науково-дослідних, комерційних підприємств є задоволення суспільних потреб у продукції, роботах, послугах і реалізація з урахуванням одержаного прибутку соціальних й членів колективу і власника майна підприємства, та отримання прибутку внаслідок цього. Але підприємства можуть функціонувати і з іншими некомерційними цілями.

До числа найбільш характерних для сучасних підприємств проблем, що перешкоджають їхньому ефективному функціонуванню в умовах ринку, варто віднести: неналежне дотримання правових умов функціонування фірм; низький рівень економічної культури підприємців.

З економічної точки зори вияснили, що для успішного функціонування фірмі необхідно бути беззбитковою, дограничною з економічним або нормальним прибутком.

Розглянули фірми в різних економічних системах. В кожній економічній системі фірма має суттєві відмінності щодо сутності та умов функціонування.

Зміна командно-адміністративної моделі економіки ринковою моделлю призвело до виникнення в Україні специфічних суспільних відносин – підприємницьких. Але регулювання підприємницької діяльності в Україні є недосконалою, і є ряд зауважень до законодавчої бази регулювання підприємницької діяльності. Визначили, що великою проблемою розвитку економіки України є великий відсоток тіньової економіки.

Проаналізували, що через недосконалість та не простоту ведення підприємницької діяльності в Україні щороку кількість підприємств знижується. За 3 роки (2010-2012 рр.) кількість підприємств в Україні знизилась приблизно на 14000 од..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Лісовий А. В. Мікроекономіка: навчальний посібник. — Київ: ЦУЛ, 2003. — 192 с.
2. Єщенко І. С. , Палкім Ю.І. Сучасна економіка: навчальний посібник. – К. Вища школа, 2005. – 114с.
3. Гальчинський А.С., Сщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. – 471 с.
4. Макаєва О.А. дослідження теоретичних підходів до визначення стійкості економічних систем //Вестник. – 2002. – 11. – 265c.
5. Глазунов В.Н.Управління доходом фірми//Фінанси. – 2001. – 8.
6. Буряк П.Ю. Мікроекономіка6 навчальний посібник. – К: Хай-Тек Прес, 2008. – 368 с.
7. Господарський кодекс України. Глава 7, ст.63// Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/
8. Івашковський С. Мікроекономика : підручник . – 3-тє вид. – М. : Річ, 2002. С. – 115 с.
9. Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва: Підручник. К., 2009. — 582 с.
10. Ситніченко В., Кисельова Г. Сучасні системи менеджменту – основа сталого розвитку підприємства // Стандартизація, сертифікація, якість. – 2004. - №3. – с.59-61
11.  Гринь Т. В. Фактори конкурентоспроможності підприємства//Держава та регіон. – 2004
12. Науменко П.І. Розвиток підприємства у ринковому конкурентному середовищі // Фондовый рынок. – 2006. - №40. – с.26-28
13. Гальперін В. М. Игнатьев С.М, Моргунов В.И. Мікроекономіка, Том 1. – Економічна школа., 1999. – 349 с.
14. Державний комітет статистики України//Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
15. Господарський кодекс України// Електронний ресурс. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/
16. Державний комітет статистики України. Кількість підприємств за їх розмірами за видами економічної діяльності у 2012 році //Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
17. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: національна доповідь//Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. - Київ. - 2010. - 240 с.