Ціна і ціноутворення на туристичному підприємстві

- встановлюється фіксована ціна;

- при підвищенні цін встановлюються граничні надбавки - коефіцієнти зміни цін;

- застосовуються граничні рівні рентабельності і розміри торгівельної знижки [6, с. 43].

На рішення питань щодо ціноутворення впливають учасники каналів товароруху від виробника до оптової та роздрібної торгівлі. Всі вони намагаються збільшити об’єм  реалізації та прибутку, встановити більший контроль за цінами. Таким чином, фірма–виробник впливає на ціну товару, використовуючи систему монопольного товарообігу, зводячи до мініму продаж товарів безпосередньо через підприємства, що зазвичай віддають перевагу торгівлі за зниженими цінами з метою привернення якомога більшої кількості покупців. Саме тому, виробнику набагато вигідніше відкривати власні фірми, де він сам може контролювати ціни. Звідси випливає, щоб досягти згоди всіх учасників каналу збуту з рішеннями  стосовно цін, виробнику необхідно дотримуватися декількох немаловажливих умов:

- забезпечити відповідну частку прибутку кожному учаснику для покриття його витрат і отримання доходів;

- надати гарантії оптовій та роздрібній торгівлі в отриманні продукції за найнижчими цінами;

- запропонувати особливі пропозицій;

- надавати знижки з ціни на визначений період;

- пропонувати безкоштовну частину з партії товару для стимулювання закупок оптової та роздрібної торгівлі.

Тому, зважаючи перш за все  на вищезгадані фактори, на рух цін  найвагомішого впливу спричиняє  динаміка ціни виробництва товару. Звідси випливає, що зростання ефективності праці, зниження витрат на предмети праці та сировину на одиницю продукції викликає зниження ціни і навпаки. Звичайно, можна припустити, що з прискоренням темпів науково–технічного прогресу відбудеться зниження ринкових цін [6, с. 120-125].

Використання короткострокової тактики ціноутворення не дає можливості управлінцям підтримувати надійну довгострокову рентабельність для вирішення проблем, пов’язаних з витратами, споживачами та конкурентами. Довгострокова рентабельність і становище між конкурентами потребують стратегії ціноутворення. Стратегія ціноутворення складається з:

- внутрішньої структури витрат компанії по кожному продукту, групі продуктів чи споживачів;

- «споживацької чутливості» і того, як споживачі цінять унікальні якості продукції даної фірми;

- становище між конкурентами, за виключенням потенційної можливості і стратегії [6, с. 116].

Рентабельна політика ціноутворення потребує розуміння взаємодії трьох сил – витрат, споживаччів та конкурентів, - забезпечення водночас їх оптимального поєднання.

Основною інформацією про витрати для потреб ціноутворення є відомості про те, яким чином змінюються витрати зі зміною об’єму продажу . Таким чином, розуміння структури витрат (чи є витрати простими або постійними при продажу додаткових об’ємів продукції) просто необхідне розуміння для встановлення рентабельного поєднання граничного рівня ціни та розмірів сегменту ринку. Тому, перш за все, при зміні ціни слід визначити дійсну природну вартість продукції, тобто, які саме витрати було зроблено, якщо товар купили  і які, якщо товар так і не купили. То ж витрати, які не змінюються, не впливають на рентабельність ціноутворення. Звичайно, постійні витрати важливі, в першу чергу для визначення кінцевої рентабельності, але вони, разом з тим, не впливають на зміни рентабельності, пов’язані з підвищенням або пониженням цін. Керівники можуть встановити граничний рівень ціни продукції , визначивши дійсну вартість продажів. Про це можна довідатись, віднявши від ціни приросну змінну вартість. Звідси можна розрахувати точку беззбитковості при зміні об’ємів продажу.  

Основою для прийняття  рішення про ціноутворення є  рівень попиту на туристичний продукт. Встановлюючи ціну на продукт, необхідно  враховувати тип і кількість потенційних споживачів.

У ціну повинні бути включені валові витрати виробництва. Підприємство поребує за продукт таку ціну, яка покриє усі валові витрати, витрати, які пов’язані з просуненням і збутом норми прибутку.

Туристичне підприємство, купуючи послуги у виробника  оптом, отримує знижки.

На ціноутворення в  туристичній галузі впливає неможливість зберігання продукту через те, що він нематеріального походження. У результаті цього роздрібні торговці не розділяють з виробником ризик, який пов’язаний з утворенням непроданих запасів. Крім цього, туристичний ринок регулюється державою, яка нерідко регулює ціни на сезону диференціацію цін [10, с. 121-130].

Ціноутворення у сфері  послуг має ряд особливостей:

- послуги туризму являють  собою кінцевий продукт, який  призначений для споживання, тому  ціни на послуги – роздрібні  ціни;

- якщо на стадії  створення проміжного продукту його вартість за допомогою цін перерозподіляється між господарюючими суб’єктами, то на стадії кінцевої реалізації туристичного продукту відхилення цін від вартості веде до перерозподілу прибутків населення між різними групами населення;

- сфера послуг пов’язана  зі споживачем у процесі надання  послуг, тому вона має стійкий  попит на ряд послуг. Стійкість  попиту багато в чому залежить  від індивідуальних особливостей  людини, тому при встановленні  цін на послуги необхідно, щоб  ціна не викликала у покупців негативних емоцій;

- процеси виробництва,  реалізації і споживання послуг  співпадають у часі, тому у  сфері послуг застосовується  сезонна диференціація цін і  тарифів. Попит на послуги туризму  носить яскраво виражений сезонний  характер.

На ціну туристичного продукту впливає ряд факторів:

- клас обслуговування (ступінь комфортності);

- вид туристичної подорожі (по використовуваних транспортних  засобах: авіаційний, залізодорожний, автобусний і ін.);

- форми обслуговування (груповий і індивідуальний тури);

- кон’юнктура ринку  на послуги туризму;

- сезонний характер  надання послуг;

- географія розміщення  туристичних підприємств.

Ціна на туристичні послуги  включає наступні елементи:

- вартість сировини;

- поточні витрати на  виробництво, реалізацію і організацію споживання послуг;

- непрямі податки по  окремим видам послуг;

- прибуток.

Ціни на туристичний  продукт повинні відповідати  попиту. Їх необхідно орієнтувати  не на середнього споживача, а на визначені  типові групи. Типологію споживання слід розглядати як основу підвищення ефективності комерційної діяльності туристичного підприємства.

Ціна на туристичний  продукт залежить не тільки від попиту, але й від реклами даного продукту. Зниження ціни веде до росту попиту на туристичний продукт і надає  рекламний вплив на покупця туристичного продукту. Покращення реклами може сприяти збільшенню ціни на туристичний продукт [11, с. 91-108].

Рівень цін значно впливає на об’єм реалізації туристичного продукту. Такий вплив має свою специфіку:

- споживання туристичного продукту відбувається у вільний час для туриста, якого у нього небагато. Звідси випливає особлива вибірковість, підвищенні вимоги і чутливість до якості і ціни туристичного продукту. На туристичному ринку виникають такі ситуації, коли в окремі місця туристичного відпочинку турист не поїде через низьку якість послуг і високу ціну не туристичний продукт;

- між моментом продажу туристичного  продукту і його споживанням  існує значний розрив у часі. Це відображається у політиці цін на туристичний продукт;

- туристичні підприємства надають знижки від вартості туру, якщо турист, який забронював тур, дає підприємству право самостійного вибору однієї із трьох дат свого відправлення і одного із трьох пунктів призначення відпочинку. Широко використовуються сезонні знижки;

- ціна на туристичний продукт складається із цін на різноманітні послуги, які входять до складу туру. Калькуляція на ціну туру включає як витрати, так і необхідний прибуток за надання посередницьких послуг зі сторони турагента і тур оператора [16, с. 59-65].

Ціна на туристичний  продукт визначається методом нормативної  калькуляції. У більшості випадків туристичний продукт являє собою  пакет послуг, який розрахований на групу людей. У неї входять  як туристи, так і особи, які супроводжують  цю групу на конкретному маршруті.

При підписанні договору з турагентами на реалізацію своїх  турів туроператор може виходити із двух позицій:

- туроператор продає  турагенту пакет за ціною, яку  він повинен отримати від турагента.  У цьому випадку турагент робить  надбавку у свою користь на ціну туроператора. Туроператор не втручається у розмір встановлення цієї надбавки;

- в умовах конкуренції  на туристичному ринку в цілях  повного продажу турпакетів і  для зберігання свого іміджу  туроператор надає турагенту  турпакет для реалізації за твердою фіксованою ціною. У цьому випадку турагент отримує комісійну винагороду у формі знижки з вартості туру.

Ціни на визначені  види послуг туризму можуть не входити  в вартість турпакету. Вони оплачуються  кожним туристом окремо у відповідності  з його смаками, інтересами і запитами.

Ціна туру на одну людину залежить від кількості трудоднів. Чим триваліший тур, тим дорожче  він буде коштувати.

Ціна туру на одну людину залежить від виду туру: індивідуальний чи груповий. Ціна індивідуального  туру вища, ніж ціна групового туру у розрахунку на одну людину. При груповому турі ціна туру на одну людину залежить від кількості туристів в групі. Чим вища чисельність групи, тим нижча вартість туру в розрахунку на одну людину.

Ціна туру залежить від  вікового складу туристів, адже на багато з яких послуг туризму дітям і школярам надаються знижки.

При визначенні конкретної ціни туру враховуються фактори:

- зовнішні (стан попиту  покупців, платоспроможність покупців, їх інтереси, звички, смаки, поведінка  конкурентів, економічна політика держави);

- внутрішні (збільшення  прибутку від реалізації туристичного  продукту, зацікавленість туроператора  і турагента у збільшенні своєї  частки на ринку, намагання  уникнути банкрутства, бажання  підняти престиж туристичного  підприємства). [3, с. 150-156]

 

 

1.3 Методи встановлення ціни на туристичний продукт.

Фактори ціноутворення враховують витрати, які виникають через необхідність транспортування продукції. Так, залежно від розподілу обов’язків з транспортування товарів і участі постачальників та споживачів у компенсації транспортних витрат проводиться так зване франкування цін. Це означає, що всі витрати з транспортування продукції до названого пункту входять у ціну товару.  

Існує 6 видів франко - цін:

- франко-склад постачальника ( витрати на виробництво продукції та маркетинг)

- франко-станція відправлення ( витрати на транспортування товарів на станцію відправлення)

- франко-вагон на станції відправлення ( витрати на завантаження і зберігання продукціїна станції відправлення)

- франко- вагон на станції призначення (транспортний тариф від станції відправлення до станції призначення)

- франко-станція призначення ( витрати на вивантаження і зберігання  продукції на станції призначення)

- франко-склад споживача ( витрати на доставку продукції) [16, с. 34-38].

Різновидами методик встановлення цін за географічною ознакою є  їх розрахунок щодо якихось базових  пунктів території, а також визначення зональних цін.

У маркетинговій діяльності фірм чи підприємств розрахунок цін - це тільки перший крок до розв’язання однієї з найважливіших проблем ринкової діяльності. Надалі ціна товарів та послуг регулюється відповідно до загальних змін цін  фірми, змін коньюнктури ринку тощо. Отже, управління цінами - це загальні правила, якими керується підприємство, приймаючи рішення відповідно до стратегії і тактики діяльності. У процесі управління цінами можуть бути використані такі принципи:

- політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно високими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Далі, коли зростає конкуренція, ціни поступово знижуються. Є кілька передумов для використання такої цінової політики:

           - наявність досить великої кількості потенційних покупців з високою купівельною спроможністю і гострою потребою в даному товарі

            - компенсація високого рівня цін

            - незначний ступінь привабливості продукту і високий рівень цін на нього для потенційних конкурентів

            - обовязкова відповідальність високої ціни високій якості продукту.

Основною перевагою такої політики є та проста істина, що ціни завжди легше зменшувати. Завдяки цьому продукт тривалий час зберігає свою ринкову привабливість, обсяги збуту. Основною проблемою тут є встановлення початкового рівня цін, який давав би вільну можливість поступового їх зниження