Господарські ризики в комерційній діяльності

 

 

ВСТУП

 

В умовах ринкової економіки господарський ризик є ключовим елементом підприємництва. У Господарському кодексі України сказано, що підприємництво — це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність, спрямована на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг і здійснення торгівлі з метою одержання прибутку[2]. Однак процес прийняття відповідальності одночасно є й процессом прийняття на себе господарського ризику. Отже, здатність і готовність до ризику — якість, що притаманна підприємцю.

В умовах політичної й економічної нестабільності міра господарського ризику значно зростає. У сучасних умовах розвитку економіки України проблема посилення господарських ризиків дуже актуальна, що підтверджується даними про зростання збитковості комерційних підприємств.

Важливою складовою ризику в комерційній діяльності є його правомірність, оскільки ризик іманентно притаманний комерційній діяльності, але при цьому необхідно, щоб урахувався та виконувався певний механізм, який регулює правовий аспект прояву ризику. Критеріями обгрунтованості тут виступають законодавство, юридичне право і, на наш погляд, передусім морально-етичні норми. Об’єктивно економічна діяльність і комерція не можливі без певного ризику, котрим вони обтяжені. Навіть абсолютна бездіяльність в бізнесі обтяжена ризиком невикористаних можливостей, закопаних талантів.

В економічній літературі спостерігається неоднозначність у трактуванні рис, властивостей і елементів господарчого ризику, у розумінні його змісту, співвідношення об’єктивних і суб’єктивних сторін. Розмаїтість думок про сутність господарчого ризику пояснюється, зокрема, багатоаспектністю цього явища, практично повним його ігноруванням в існуючому господарському законодавстві, недостатнім використанням у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, господарчий ризик — це складне явище, що має безліч неспівпадаючих, а іноді протилежних реальних основ.

Теоретичні та практичні аспекти управління господарським ризиками комерційної діяльності досліджували відомі зарубіжні та вітчизняні науковці. Найбільшої уваги заслуговують праці В. Вітлінського, Н. Машиної, В. Михалевича, В. Савчука, О. Ястремського, В. Боровкової, І. Седова, Ф. Найта, А. Пігу, Й. Шумпетера, В. Шарпа та ін.

Актуальність зазначених проблем, недостатній рівень вивчення наукою технологій управління господарчими ризиками, зокрема в комерційній діяльності, обумовили вибір теми курсового дослідження.

Об'єктом дослідження виступають господарчі ризики комерційної діяльності торговельного підприємства.

Предметом дослідження є ФОП «ГОЛОВКО».

Основною метою є аналіз господарчих ризиків в комерційній діяльності.

Досягнення поставленої мети курсового дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

• визначення економічної суті господарських ризиків;
• дослідження впливу господарських ризиків на комерційну діяльність підприємств;
• визначення процесу управління ризиком на підприємстві;
• характеристика ФОП «ГОЛОВКО»;
• аналіз господарських ризиків у комерційній діяльності ФОП «ГОЛОВКО»;
• пропозиції щодо зменшення впливу господарських ризиків на комерційну діяльність підприємства.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є статті, навчальні посібники вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі комерційної діяльності торговельного підприємства.

 

1. СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРЧИХ РИЗИКІВ ДЛЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Господарські ризики та їх економічна суть

 

Підприємницька діяльність завжди обтяжена ризиком. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу. Тому для підприємницької діяльності поняття “підприємницький ризик” і “господарський ризик” збігаються.

У літературі з теорії ризику для конкретизації господарського ризику застосовується поняття “економічний ризик”. При цьому визначається економічний ризик як об`єктивно – суб`єктивна категорія в діяльності суб`єктів господарювання, пов`язана з подоланням невизначеності й конфліктності у ситуації неминучого вибору й відображає ступінь відхилення від цілей, очікуваного (бажаного) результату, міру невдачі, збитків з урахуванням впливу керованих і  некерованих чинників, за наявності прямих та зворотних зв`язків [8,29]. Існує також визначення економічного ризику як  діяльності суб`єктів господарського життя, що пов`язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдач та відхилень від мети на основі кількісного аналізу систем та операцій в кожному з аналізованих варіантів . До цих визначень економічного ризику треба ще додати трактування самих термінів “господарський”, “економічний”. У “Короткому тлумачному словнику української мови”   економіка пояснюється як господарське життя,  а тому господарський ризик і економічний ризик – це синоніми.

Господарський ризик — невід’ємна частина господарської діяльності будь-якого підприємства незалежно від форми власності. Його можна визначити як діяльність суб’єктів підприємств, пов’язану з подоланням невизначеності в ситуаціях неминучого вибору, у процесі якого є можливість оцінити імовірність досягнення бажаного результату чи невдачі, відхилення від мети.

У практичній діяльності господарські ризики можуть бути настільки великими, що здатні зупинити виробничу роботу, змусити підприємця відмовитися від здійснення операцій, що вимагають великих початкових інвестицій і часу. У той же час наявність фактора господарського ризику є для підприємця сильним стимулом для постійного здійснення режиму економії, змушує його ретельно аналізувати рентабельність проектів, розробляти інвестиційні кошториси, наймати відповідні кадри.

Господарський ризик у підприємницькій діяльності можна поділити на види:

- ризик втрати майна внаслідок стихійних лих;

- ризик виникнення цивільної відповідальності за збиток, який нанесено навколишньому середовищу;

- ризик втрати прибутку;

- ризик, пов’язаний з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

-технічний ризик, пов’язаний з експлуатацією обладнання, будівельно- монтажних споруджень і т.ін. ;

- комерційні ризики, спричинені недопоставкою продукції, невиконанням фінансових зобов’язань;

- валютний ризик, пов’язаний з розширенням сферизовнішньоекономічної діяльності.

Одним з важливих видів господарчого ризику є ризик утрати майна. Цей вид ризику можна поділити на такі підвиди:

- ризик, пов’язаний з утратою майна внаслідок стихійних лих;

- ризик, пов’язаний із втратою майна внаслідок крадіжки, в тому числі крадіжки зі зломом, викраденням транспортних засобів і т. ін.;

- ризик, пов’язаний із втратою майна внаслідок аварії на виробництві;

- ризик втрати майна під час транспортування;

- ризик, пов’язаний з відчуженням майна внаслідок неправомірних дій місцевих органів влади.

Отже, господарчий ризик – це ймовірність понесення фірмою у процесі здійснення господарських операцій втрат або одержання додаткового прибутку, зумовлених багатоваріантністю прийняття можливих рішень чи невизначеністю виробничих ситуацій.

 

         1.2  Вплив господарських ризиків на комерційну діяльність підприємств

 

Взагалі господарський ризик – це ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товару i послуг, їхньою реалізацією; товарно-грошовими i фінансовими операціями; комерцією, а також здійсненням науково-технічних проектів.

В абсолютному вираженні ризик може визначатися величиною можливих втрат у матеріально-речовинному (фізичному) або вартісному вираженні.

У відносному вираженні ризик підприємства визначається як величина можливих втрат, віднесена до деякої бази, у вигляді якої найбільш зручно приймати або майновий стан підприємства, або загальні витрати ресурсів, або очікуваний доход (прибуток) i т. iн.

Аналіз господарського ризику передусім зв’язаний з вивченням втрат. Їх доцільно розділяти на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати – непередбачені проектом додаткові затрати або прямі втрати обладнання, майна, продукції, сировини, енергії та iн.

Трудові втрати – втрати робочого часу, викликані випадковими, непередбаченими обставинами.

Фінансові втрати – пряма грошова шкода, зв’язана з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою грошових засобів i цінних паперів, а також з недоодержанням або зовсім з неодержанням грошей з передбачених джерел; збиток, зв’язаний з інфляцією, заморожуванням рахунку, зміною валютних курсів та iн.

Втрати часу – існують тоді, коли процес господарської діяльності йде повільніше, ніж було намічено.

Спеціальні види втрат – виявляються у вигляді завдання шкоди здоров’ю i життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємства.

У господарській діяльності ризик виконує такі функції: інноваційну, аналітичну, регулятивну та захисну.

Інноваційну функцію господарський ризик виконує, стимулюючи пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємством. У міжнародній господарській практиці вже є досвід інноваційного ризикового господарювання. Більшість фірм, компаній досягають успіху, стають конкурентноздатними завдяки інноваційній економічній діяльності, яка завжди пов’язана з ризиком.

Саме ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, а від нього виграють і виробник, і споживач, і суспільство в цілому.

 Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає у двох формах: конструктивній і деструктивній. Конструктивна форма виявляється в тому, що спроможність ризикувати - один з шляхів успішної діяльності в ринковій економіці. Однак ризик може стати проявом  авантюризму, суб’єктивізму, якщо рішення  приймається в умовах неповної  інформації. У цьому випадку ризик виступає у вигляді  дестабілізуючого фактора.

Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для господарника ризик - природний стан, то нормальним повинно бути і терпиме ставлення до невдач. Заповзятливим господарникам потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають в разі невдачі покарання і  стимулюють виправданий ризик. Ймовірність помилки слід розцінювати як невід’ємний атрибут самостійності, а не як результат непрофесійної неспроможності. Мається на увазі помилка, що виявляється такою внаслідок ризику, який себе не виправдав, хоч і був розрахований.

Аналітична функція господарського ризику пов’язана з тим, що наявність ризику припускає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішень, у зв’язку з чим господарник у процесі прийняття рішення аналізує всі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні й найменш ризикові. У залежності від конкретного змісту ризикової ситуації альтернативність має різний ступінь складності і вирішується різними засобами.

Отже, господарський ризик виконує конкретні функції і сприяє досягненню намічених завдань. Підприємець, працюючи в ринку, повинен не відмовляться від ризику взагалі, а вибирати ризикові рішення на основі об’єктивних критеріїв.

 

        1.3 Процес управління ризиком на підприємстві

 

Управління господарськими ризиками - це частина діяльності підприємця, спрямована на її економічний захист від небажаних свідомих або випадкових обставин, що наносять шкоди її діяльності.

Мета управління ризиками - виявляти, аналізувати і впливати на всі ризики, з якими стикається підприємець, з позиції використання сприятливих можливостей для збільшення вартості її активів.

З цією метою підприємець повинен проводити якісний і кількісний аналіз ризику, визначати його джерело фактор, імовірність та передбачати наслідки.

Управління господарським ризиком можна розглянути на методологічній основі процесу розробки і реалізації ризикових управлінських рішень. Ризиковими є рішення при відомій імовірності досягнення результату. При цьому функції управління ризиком повинні виконувати на відповідному рівні всі підрозділи фірми.

Наприклад, в управлінні ризиком

- бухгалтерія виконує  функцію допомоги в розробці  бюджету;

- відділ маркетингу - робить  прогноз небезпечних властивостей  продукції;

- відділ кадрів - займається питаннями праці, інструктує та навчає персонал, оформляє компенсації і т.ін.

Серед способів усунення господарських ризиків фахівці виокремлюють:

- уникнення ризику - ухилення  від заходів, пов'язаних з ризиком;

- утримання ризику - залишення  ризику за інвестором, тобто на його відповідальність;

- передача ризику - це  означає, що інвестор передає  відповідальність за ризик комусь  іншому, наприклад, страховій компанії;

- зниження ступеня ризику - зменшення імовірності та обсягу  втрат.

Л.І.Донець диференціює основні заходи зниження ризику наступним чином :

1) диверсифікація - процес розподілу капіталу між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності.;