Соціально економічна характертстика трудових відносин

Миколаївський державний  аграрний університет

 

Шифр  137095

_{залікової книжки}

 

 

 

 

 

 

 

кафедра економіки 

сільського господарства

 

 

Контрольна робота

з Економіки праці і соціально-трудових відносин

_{назва предмету}

_{студента  обліково-фінансового  факультету}

_{групи ЗБ-3/3}

_{Михальчук Катерини Сергіївни}

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теоретичні  питання

 

1.Соціально-економічна  характеристика трудових ресурсів.

 

2. Безробіття України (Миколаївської області).Як його подолати?

 

3.Охарактеризуйте  варіанти класифікації населення  в економіці праці.

 

4.Погодинна  форма оплата праці.

 

5. Попит і пропозиція на ринку праці.

 

6. Основні напрями організації праці на підприємстві

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів.

 

Трудові ресурси – це складна багатогранна категорія. Залежно від мети їх вивчення трудові ресурси можуть розглядатись як демографічна, економічна, соціальна та статистична категорії.

Як соціально  – економічна категорія трудові  ресурси являють собою найважливіший  фактор розвитку економіки, частину  продуктивних сил суспільства.

У ринковій економіці  поняття „трудові ресурси” дає  змогу використовувати його як ефективний інструмент державного регулювання  ринку праці.

Відповідно до рекомендацій МОП і міжнародних конференцій  статистики праці, населення поділяється  на економічно активне і економічно неактивне.

Економічно  активне населення – це частина населення обох статей віком від 15 до 70 років, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих економічною діяльністю, яка приносить дохід, та безробітних (у визначенні МОП).

Економічно  неактивне населення – це особи, які не можуть бути кваліфіковані як „зайняті” або „безробітні”. До складу цієї категорії відносяться:

· учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

· особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах;

· особи, які одержують пенсію у зв’язку з інвалідністю;

· особи, зайняті веденням домашнього господарства, вихованням дітей, доглядом за хворими;

· особи, які зневірились знайти роботу, тобто готові приступити до роботи, але припинили її пошуки;

· інші особи, які не мають необхідності у працевлаштуванні, та ті, що шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення країни, яка володіє фізичними, розумовими здібностями, знаннями і здатна для здійснення корисної діяльності.

Працездатний  вік – один з елементів умовної градації віку людини, зайнятої трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавством у кожній країні. В Україні вони складають 16-59 років для чоловіків та 16-54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються (шахтарям до 55 років, дояркам – 50 років). В більшості країн світу працездатний вік завершується значно пізніше. Так, в Скандинавських країнах він закінчується в 65 років як для чоловіків, так і для жінок.

 

До трудових ресурсів належать:

 

· працездатне населення в працездатному віці, крім працюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, які народили п’ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв’язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);

· працюючі особи пенсійного віку;

· працюючі особи віком до 16 років.

Процес відтворення  робочої сили поділяється на окремі фази: формування, розподілу і перерозподілу  та використання.

Розрізняють екстенсивний та інтенсивний типи відтворення  робочої сили.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їх якісних характеристик.

Інтенсивне  відтворення трудових ресурсів пов’язане зі зміною їхньої якості. Це – зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних та розумових здібностей тощо.

Основним інструментом планування трудових ресурсів є система  балансів.

Система балансів трудових ресурсів включає такі види:

· зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий);

· балансовий розрахунок додаткової потреби в робітниках – професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;

· балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників;

· балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях; міжгалузевий баланс затрат праці;

· баланс робочого часу.

Баланс  трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

 

Показники та критерії ефективності використання трудових ресурсів:

 

Критерії оцінки використання трудових ресурсів відрізняються  на різних рівнях управління.

Використання робочої  сили на рівні підприємства характеризують такі показники:

· продуктивність праці;

· рівень використання фонду робочого часу;

· стан дисципліни та плинності кадрів;

· кількість і питома вага працівників, зайнятих ручною працею;

· якісна відповідність працюючих вимогам виробництва та зайнятим посадам;

· відносна та абсолютна кількість працівників, вивільнених з виробництва.

 

 

2.Безробіття України (Миколаївської області).Як його подолати?

 

В Україні рівень безробіття в серпні 2013 р. зберігся на рівні 1,6%  В Україні в серпні 2013 р. рівень безробіття зберігся на рівні попереднього місяця на рівні 1,6%. Про це повідомляє Державна служба статистики України (Держстат).За даними Держстату, в серпні 2013 р. в Державній службі зайнятості було зареєстровано 435,4 тис. безробітних, з них 339,4 тис. осіб отримують допомогу з безробіття.Середній розмір допомоги на одного безробітного в липні 2013 р. склав 1 тис. 136 грн.

Зокрема, серед міського населення кількість безробітних  знизилася до 278 тис. осіб, серед сільського - до 157,4 тис. осіб.

У той же час 247,8 тис. із загальної кількості безробітних  склали жінки, 186,6 тис. - чоловіки.

      Рівень безробіття пішов на спад в березні цього року. До цього за січень рівень безробіття піднявся відразу на 0,2%, в лютому - на 0,1%. Втім, протягом 2012 р. рівень безробіття спочатку також знижувався: з 2% у лютому (максимальне значення у 2012 р.) до 1,4% у жовтні (мінімальне значення), але до кінця року знову продемонстрував зростання.

Нагадаємо, що 15 жовтня 2012 р. уряд схвалив програму сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць  на період до 2017 р. Очікується, що в результаті реалізації програми в 2017 р. чисельність  зайнятого населення збільшиться  до 21,4 млн осіб, з яких офіційно працевлаштованими  будуть не менше 17 млн.

Раніше повідомлялося, що в Україні близько 5 млн громадян працюють нелегально. Як заявляв у  вересні минулого року Президент  Віктор Янукович, за межею бідності перебувають 3,6 млн осіб. Крім того, очікується, що рівень безробіття в Україні, розрахований за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизиться з 7,9% в 2012 р. до 6,3% у 2017, а серед молоді він складе 13% проти нинішніх 19%.

При цьому МОП  попереджає, що світ зіткнувся з  терміновою необхідністю створити в  найближче десятиліття 600 млн нових  робочих місць, щоб забезпечити  стійке зростання і зберегти соціальну  єдність. В цілому рівень світового  безробіття за прогнозами МОП в цьому  році може вирости з 197 млн до 202 млн.

За інформацією  Головного управління статистики у  Миколаївській області, станом на 1 січня 2013 року рівень зареєстрованого безробіття в середньому по області склав 2,6%. На обліку в держаній службі зайнятості на початок року перебувало 18 999 незайнятих громадян, офіційного статусу безробітних набули 18 555 осіб. Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) склало 19 осіб.

Найвищий рівень зареєстрованого безробіття на початок  року зафіксовано у Кривоозерському (8,9%),Березнегуватському (7,0%), Казанківському (5,7%) районах області, найменший – у м. Миколаєві (1,1%), Жовтневому (1,4%) та Миколаївському (1,7%) районах.

Щодо показників економічної активності, за наявною  інформацією за січень-вересень 2012р., середньомісячна чисельність економічно активного населення регіону у віці 15-70 років становила 581,5 тис. осіб, що менше за відповідний минулорічний показник на 0,6%. У складі економічно активного населення області 92,3% (або 536,6 тис. осіб) були зайняті економічною діяльністю. Решта, відповідно до методології МОП, класифікувалися як безробітні (44,9 тис. осіб). Порівняно з відповідним періодом попереднього року кількість зайнятого населення скоротилась на 0,4%, а безробітного – на 3,9%. За рівнем економічної активності населення Миколаївщина посіла 12 місце серед інших регіонів України.

Упродовж 9 місяців 2012р. ситуація на ринку праці регіону характеризувалася зростанням рівня зайнятості та скороченням рівня безробіття. Так, порівняно з січнем-вереснем 2011р. рівень зайнятості населення у віці 15–70 років зріс на 0,3 в.п. (і становив 60,2%), у працездатному віці – на 0,8 в.п. (68,5%). Рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15–70 років за цей період скоротився з 8% до 7,7%, а серед населення працездатного віку – з 8,7% до 8,3%. Серед регіонів України за показниками рівня зайнятості Миколаївщина займала 8 місце, рівня безробіття – 12.

 

 

3.Охарактеризуйте варіанти класифікації населення в економіці праці.

 

      В залежності від цілей дослідження трудові ресурси характеризуються різними соціально-економічними категоріями. В економіці праці в першу чергу використовуються такі з них: населення, економічно активне населення, економічно неактивне населення, людський капітал.

     Населення – це сукупність людей, що проживають на деякій території, всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів.

     Разом з тим населення -це те джерело, той “матеріал”, з якого утворюються всі інші групування людей (наприклад , ті, що в економіці праці означаються економічно активним населенням). Тому вивчення чисельності, складу і динаміки населення (це є предметом дослідження науки демографії) надзвичайно важливе і для економіки праці. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит. 

 

Все населення України, 100%
Поділ за методикою  МОП
Економічно активне  населення (всі, хто працює або активно  шукає роботу)		Економічно неактивне  населення		Населення молодше 15 і старше 70 років
Зайняті	Безробітні
Поділ за традиційною  методикою
Трудові ресурси (працездатне  населення в працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери – непрацюючі пільгові пенсіонери)			Населення , що не належить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, в тому числі пільгові, підлітки, інваліди)

 

 Рис. 1. - Варіанти класифікації населення в економіці праці 

     Міжнародною організацією праці рекомендована система класифікації, у відповідності з якою населення поділяється на економічно активне і економічно неактивне.

      Економічно активне населення, або робоча сила у відповідності з методикою МОП, - це частина населення обох статей, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів і надання послуг. Кількісно економічно активне населення  складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, до яких за цією методикою відносять чітко визначені групи людей.

     Зайняті економічною діяльністю-це особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві, безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві -- не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота.