География рынка труда в Украине

Ф. Хаффнер, професор Людвіг-Максиміліанського університету (м. Мюнхен) під ринком праці розуміє сукупність суспільних відносин, які регулюють рух робочої сили, використовуючи певні економічні, соціальні та організаційні засоби [65, с. 51]. У своїй статті вчений зазначає, що «ринок праці як щось єдине – є абстракція. В дійсності існує значна кількість дуже диференційованих ринків праці. Окремі ринки праці диференційовані за фахом, за регіонами, рівнем кваліфікації, секторами та сферами економіки…» [65, с. 51].

Визначення ринку праці з точки зору суспільної географії досить вдало дає у своїй дисертації О.В. Безпала. «Ринок праці – це суспільно-територіальна система, що сформувалася внаслідок взаємодії між галузями матеріального і нематеріального виробництва як сферою прикладання праці і суспільно-корисною діяльністю населення на певній території зі сформованими системами господарювання, розселення та рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.» [2, с. 16]. У своєму дослідженні за територіальною ознакою вчена виділяє національні ринки праці, ринки праці суспільно-географічних районів, регіональні та локальні ринки праці.

1.2. Методика дослідження

Перш ніж починати будь-яке наукове дослідження, потрібно чітко розрізняти поняття «методологія», «методика» та «методи».

Під методологією слід розуміти філософське вчення про методи пізнання, наука про побудову людської пізнавальної діяльності. Методика – це вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів для розв'язання типового пізнавального завдання.

О.Г. Топчієв визначає науковий метод як сукупність дослідницьких дій, що застосовують для здобуття нових знань. В той же час, вчений окремо виділяє метод досліджень. Під останнім він розуміє сукупність мислених логічних і практичних дій (операцій, процедур, алгоритмів), які мають на меті розв'язання певного наукового пізнавального завдання [63,64].

В залежності від рівнів дослідження більшість учених виділяють філософські, загальнонаукові та конкретно-наукові.

Правильно побудована методологія та методика дослідження ринку праці впливає на точність та об'єктивність аналітичних розрахунків, а отже і визначає достовірність висновків, зроблених на основі проведених досліджень.

Для детальної характеристики ринку праці України ми застосували систему показників. Це означає, що окрім показників ринку праці нами були враховані також демографічні показники, показники соціально-економічного розвитку, показники міграції тощо.

Основою для вивчення взаємозв'язків кількісних і якісних характеристик ринку праці може бути статистичний аналіз його стану і розвитку. Такий аналіз повинен включати в себе 3 етапи: І – розробку системи показників, що характеризують стан і розвиток ринку праці; ІІ – аналіз їх динаміки; ІІІ – фактичний аналіз показників [3].

Для вивчення ринку праці України нами були використані як загальнонаукові, так і конкретно-наукові методи дослідження. До перших з них належать метод аналізу та синтезу для дослідження сучасного стану ринку праці, метод порівняння для визначення відмінностей у показниках ринку праці за віковими групами, регіонами України тощо, математико-статистичний метод для аналізу статистичної інформації, яка необхідна у проведенні досліджень, історичний метод для аналізу динаміки певних показників ринку праці, графічний метод для побудови діаграм і графіків, які ілюструють зміни та структуру основних показників ринку праці, їх розподіл за віковими групами, тощо.

Методи аналізу і синтезу (від грецького analysis – розкладення, розчленування, synthesis – поєднання) полягають у поєднанні двох протилежно направлених способів пізнання. Аналіз – це процедура уявного (а іноді і реального) розчленування об'єкта дослідження на складові частини, властивості тощо та вивчення їх. Синтез – це процедура поєднання отриманих в результаті аналізу частин об'єкта в єдине ціле. Використання методу аналізу та синтезу в даному дослідженні полягало у розчленуванні об'єкта пізнання (ринку праці) на частини (зайнятість, безробіття, кон'юнктура тощо), абстрактному вивченні останніх та виведенні загальних особливостей розвитку ринку праці в цілому [30,64].

Методи порівняння передбачають пізнання об'єкту дослідження шляхом з'ясування його відмінностей від інших подібних об'єктів. Вони базуються на принципах формальної логіки, а саме принципі подібності (коли необхідно показати, що досліджувані об'єкти мають спільні ознаки) та принципі розрізнення (коли необхідно показати за якими ознаками та їх характеристиками досліджувані об'єкти відрізняються). У своєму дослідженні ми керувалися обома принципами. Порівняння поділяється на повне, при якому відбувається ототожнення та розрізнення досліджуваних об'єктів та неповне, для якого характерне лише ототожнення об'єктів дослідження. При написанні курсової роботи ми використовували повне порівняння. Під час проведення суспільно-географічних досліджень, досить часто використовують порівняння просторові, часові та просторово-часові (ергодичні). В процесі написання курсової роботи автором використовувалися просторові та часові види порівняння. Даними методами ми досліджували відмінності у показниках ринку праці за віковими та професійними групами, регіонами України тощо.

Математико-статистичні методи передбачають застосування під час проведення наукових досліджень принципів і положень математики та математичної логіки, необхідних для кращого представлення наявної статистичної інформації. Вчені розрізняють три основні рівні застосування даної групи методів в суспільній географії. На першому з них застосовуються кількісні показники географічних об'єктів і явищ. На другому рівні математичні засоби використовуються для обробки статичних даних з метою встановлення залежностей між ними, тенденцій їх розвитку тощо. На третьому рівні розробляються вже математико-географічні моделі. У своєму дослідженні ми застосовували дані методи на всіх трьох рівнях. За допомогою них проводилася обробка статистичної інформації математичними прийомами [64].

Історичний метод у суспільно-географічних дослідженнях використовується в основному для вивчення змін стану соціально-географічних об'єктів, явищ, процесів тощо протягом певного часового періоду. За допомогою даного методу можна також виявити фактори, що визначили формування досліджуваного об'єкта чи явища, стадії його розвитку тощо [22]. У даному дослідженні ми використовували історичний метод для визначення динаміки основних параметрів ринку праці (зайнятості, безробіття тощо), а також визначення факторів його формування та періодів його розвитку.

Графічний метод використовується в суспільно-географічних дослідженнях для кращої інтерпретації інформації здобутої під час використання інших методів. Під час написання дипломної роботи ми використовували даний метод для побудови серії графіків, діаграм, гістограм, що ілюструють динаміку та сучасний стан основних параметрів ринку праці.

Моделювання – це процес заміни реального об'єкта дослідження його спрощеним аналогом (моделлю), який у достатній мірі зберігає основні властивості об'єкта і дає можливість дослідити їх для одержання нової інформації про останній. Використання даного методу полягає в побудові спрощеного виразу реального об'єкта, який не може повністю вичерпати сутність оригіналу. Цінність моделі в тому, що застосовуючи несуттєві часто випадкові деталі, за допомогою неї можна виявити істотні параметри, фактори регіонального розвитку. До того ж модель – це матеріальна чи уявна конструкція, котра в процесі пізнання відбиває і заміщує об'єкт дослідження та що при її безпосередньому вивченні отримуються знання про даний об'єкт. У своєму дослідженні ми використовували такий метод моделювання, як ранжування [41,42].

Метод рангів застосовувався нами для групування регіонів України за показниками ринку праці. Використання його полягає в присвоєнні кожному регіону порядкового номеру (рангу) за різними показниками ринку праці. Після цього визначається сума рангів для кожного регіону окремо і за останньою складається рейтинг регіонів за рівнем розвитку ринку праці. Потім будується графік Парето, за яким визначається до якої групи за рівнем розвитку ринку праці належить той чи інший регіон.

До конкретно-наукових (географічних) методів, що використовувалися нами у проведенні дослідження належать картографічний метод, що необхідний для картографування регіональних особливостей ринку праці тощо.

Картографічний метод полягає в створенні картографічних моделей – карт. Проте, даний метод передбачає не тільки створення карт, а й уміння їх правильно «читати» та одержувати за їх допомогою нову інформацію про об'єкт дослідження. При нанесенні тематичної інформації на картосхеми використовується ціла система способів цього. Так, наприклад, під час проведення даного дослідження ми застосовували способи кількісного та якісного фону, картодіаграм тощо [64].

В якості джерел інформації з даної проблематики можуть бути дані офіційної статистики з економіки, ринку праці, соціальної сфери. Це означає, що інформаційною базою для вивчення ринку праці має бути широкий масив економіко-статистичних матеріалів, який є в розпорядженні органів державного комітету статистики, державної служби зайнятості, а також дані перепису населення, поточного обліку, статистичної звітності підприємств, спеціальних соціальних обстежень, результати опитувань незайнятого населення, роботодавців, представників профспілок тощо.

1.3. Аналіз попередніх  досліджень ринку праці

Досить важливою складовою нашого дослідження є визначення поняття «ринок праці» та його еволюційний розвиток. Уперше економічна точка зору про зайвість виокремилася ще в античні часи. Тому саме з неї слід починати вивчення ролі людських ресурсів у виробництві.

Думки про зайнятість виникали у Стародавньому Єгипті, у країнах Стародавнього Сходу (Месопотамії, Індії, Китаї), розглядалися вони і у поглядах мислителів Стародавньої Греції (Ксенофонта, Платона, Аристотеля), римських мислителів (Катона) [39].

У Середньовіччі погляди про працю та її суб'єктів еволюціонували і, як наслідок, набули нових ознак. Одним із тих, хто яскраво виразив національно-релігійні погляди того часу був Ф. Аквінський.

З наближенням до Новітніх часів економічні погляди про зайнятість почали набувати ознак окремої науки. Це добре прослідковується в теоріях меркантилістів, які надавали перевагу торгівлі, обміну, грошам, що відповідно позначалося на оцінці праці в господарському процесі [3].

Після появи класичної школи в політичній економіці, яка завдячує своєю появою У. Бетті, П. Буагільберу, Б. Франкліну, ставлення до проблем праці і зайнятості суттєво змінюється.

Питання праці і зайнятості досліджували фізіократи Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, Р. Мальтус, економісти соціального спрямування (ХVIII-I пол. ХІХ ст.) К. Маркс, Ф. Енгельс, економісти ХХ ст. (Дж. Кейнс).

Для того щоб повністю зрозуміти розвиток поглядів на трудовий потенціал, зайнятість і ринок праці в Україні, пізнати  індивідуальні особливості у розвитку цих явищ потрібно перш за все врахувати національний світогляд та культурні особливості нашого народу.

Питання населення та його трудового потенціалу досить докладно описані і в українських джерелах: «Руська Правда», «Слово про Закон і Благодать» митрополита київського Іларіона, «Поученіє дітям» князя Володимира Мономаха, у працях письменника-полеміста кінця ХVI – поч. ХVІІ ст. І. Вишенського, І. Гізеля (1600-1683), К. Зінов'єва, Г. Сковороди.

В Україні по-різному трактуються такі поняття як праця, населення, його зайнятість. Так, одним із видатних представників цього напрямку є С. Подольський (1850-1891), що розробив власну концепцію енергетичної економіки, де людській праці відведено провідне місце.

І. Франко дотримуючись соціалістичної трудової теорії, характеризував відтворення населення, зайнятість, трудові відносини, умови праці як в Галичині, так і в інших провінціях і країнах [39].

М. Туган-Барановський (1865-1919), М. Левитський, Б. Мартос, С. Бородаєвський також внесли значний вклад у розвиток теорії зайнятості та ринку праці в Україні [3].

Таким чином, українські дослідники внесли значний вклад не лише в українську, а й у світову науку, збагативши її цінними теоріями щодо населення, трудового потенціалу, зайнятості, мотивації праці. Це дає змогу прослідкувати розвиток національної науки, її поглиблення, збагачення і розширення з даних питань.

Щодо поняття «ринок праці», то воно почало стрімко розвиватися лише після того, як Україна стала незалежною.

1 липня 1991 року Закон України «Про зайнятість населення» поклав початок формуванню ринку праці на території України. Тоді ще не було наукового обґрунтування ані поточних, ані стратегічних проблем зайнятості населення та ринку праці [3]. Також не було і спеціальної наукової установи, яка б цілеспрямовано займалася вивченням даних питань.

У жовтні 1991 року на підставі Постанови Верховної Ради України, рішенням Кабінету Міністрів України було створено Головний підрозділ Науково-дослідний центр з проблем зайнятості населення та ринку праці НАН і Мінпраці України (НЦ ЗРП), на базі якого утворився науковий потенціал з даних проблем [3]. Проте наукові дослідження проводились із певним запізненням до розвитку від формування і розвитку ринку праці.

Розробки зарубіжних учених, які належали до сталої ринкової економіки, не могли бути застосованими в Україні у досить значному обсязі. Пояснюється це певними особливостями формування у перехідний період національного ринку праці: народне господарство України було лише частиною народного господарства СРСР, з його надмонополізацією, найвищим ступенем кооперативності й спеціалізації та спотвореною для самостійної держави структурою [39].

У перехідний період не було моделі управління ринком праці України, концепції професійної орієнтації населення, концепції професійної підготовки та перепідготовки незайнятого населення, методології і самої методики розробки Державної і регіональних програм зайнятості та балансів трудових ресурсів [3].

За роки незалежності у нашій державі з¢явилася величезна кількість наукових праць, присвячених різним аспектам ринку праці.