Отчет по практике в ТОВ «Мяркіс»

Порядок записів в синтетичному обліку, пов’язаних з відображенням на бухгалтерських рахунках фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства, з 2000 року суттєво змінився і ґрунтується на національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та новому Плані рахунків бухгалтерського обліку.

6. Організація обліку розрахунків з покупцями та постачальниками

Основними завданнями організації обліку дебіторської заборгованості є:

– визначення з критеріями класифікації дебіторської заборгованості;

– вибір методу визначення резерву сумнівних боргів;

– розробка графіку документообігу для документів, що підтверджують виникнення дебіторської заборгованості, та доведення цієї інформації до виконавців;

– вибір облікових регістрів, в яких відображається дебіторська заборгованість та доведення цієї інформації до конкретних виконавців;

– організація передачі  інформації з облікових регістрів до центральної бухгалтерії (головному бухгалтеру) для її відображення в звітності.

Головним завданням управління дебіторською заборгованістю є:

– сприяння зростанню обсягу продаж шляхом надання комерційного кредиту і тим самим – зростання прибутку;

– підвищення конкурентноздатності за допомогою відстрочення платежів;

– визначення ступеня ризику несплати рахунків покупцями;

– розрахунок прогнозного розміру резерву сумнівних боргів;

– надання рекомендацій щодо зменшення кількості фактично або потенційно неплатоспроможних покупців.

Підставою для відображення дебіторської та кредиторської заборгованості в бухгалтерському обліку є господарські договори та первинні документи, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Організовуючою ланкою організації документування операцій з дебіторською заборгованістю є графік (табель-графік) документообігу.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до сплати рахунком. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів. В ньому відображаються назви дебіторів, дата і документ, що засвідчує виникнення заборгованості, сума, дата і документ, що засвідчують погашення дебіторської заборгованості.

Обліковими регістрами за рахунком 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», є журнал 3 (I розділ) та відомість 3.1, в якій дані представлені в аналітичному розрізі.

Покупці – це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги).

Замовники – це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Основними завданнями організації обліку зобов’язань є:

1) чітке документування розрахунків;

2) своєчасна та повна реєстрація даних первинного обліку в регістрах;

3) правдиве відображення інформації щодо заборгованості в звітності та в примітках до неї;

4) своєчасна перевірка розрахунків з постачальниками і підрядниками;

5) попередження прострочення кредиторської заборгованості;

6) додержання строків розрахунків;

7) своєчасне віднесення доходів майбутніх періодів на звітний період.

У бухгалтерському обліку визначення зобов’язань при придбанні підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюється із дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов’язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов’язання за отримані активи.

Порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються господарськими договорами, внаслідок виконання яких у підприємства виникають поточні зобов’язання – кредиторська заборгованість. У наказі про облікову політику щодо обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками слід відобразити:

– документообіг за розрахунками з постачальниками і підрядниками;

– структурні підрозділи (відділи), що відповідають за роботу з постачальниками і підрядниками;

– процедури поточного контролю за правильністю розрахунків з постачальниками і підрядниками і станом кредиторської заборгованості.

Слід зазначити, що договірний процес є досить складним і складається з ряду стадій: 1) планування; 2) укладання договору; 3) виконання договору; 4) контроль і аналіз виконання договору.

Для кожної із стадій договірного процесу мають бути визначені конкретні виконавці та їх повноваження і процедури узгодження з іншими службами підприємства (юридичною, матеріально-технічного забезпечення, обліковою тощо). Порядок руху документації, пов’язаної з укладенням договорів доречно затвердити внутрішнім нормативним документом підприємства. Таким документом, наприклад, може бути додаток до наказу про організацію обліку на підприємстві.

Інформацію про стан виконання договору отримують із наступних первинних документів:

– накладні відправника на відпуск товарно-матеріальних цінностей (накладні, товарно-транспортні накладні);

– податкові накладні;

– журнал обліку вантажів, що надійшли;

– прибутковий ордер;

– акт про приймання матеріалів;

– акт про виявлення дефектів устаткування;

– платіжні та розрахункові документи;

– авансові звіти про використання виданої на господарські потреби готівки;

– інші документи, що підтверджують надходження матеріальних цінностей на підприємство та оплату за них.

Основним джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

9. Організація обліку праці персоналу та її оплата на підприємстві

В умовах ринкової економіки оплата праці базується на двох головних принципах – економічній свободі ринкових суб`єктів та їх повній відповідальності за результатами своєї діяльності. Тому дедалі гострішою стає проблема заробітної плати працівників, яка має повністю залежати від єфективності роботи виробничої одиниці, матеріально зацікавити її в кінцевих результатах своєї праці.

Згідно з статтею 1 Закону “Про оплату праці” заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку згідно трудовому договору власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основними завданнями обліку праці та її оплати є:

-                 точне і своєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції і нарахованої оплати праці відповідно до кількості та якості затраченої праці;

-                 правильне нарахування оплати праці кожному працівниуові відповідно до діючих положень;

-                 дотримання порядку розподілу оплати праці по об’єктах бухгалтерського обліку;

-                 повний і своєчасний розрахунок з працівниками по оплаті праці;

-                 своєчасне складання та подання бухгалтерської і статистичної звітності по оплаті праці.

Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобілізує працівників на виконання робіт і пошук резервів підвищення ефективності виробництва.

Згідно зі статтею 115 КЗпП зароітна плата повинна виплачуватись робітникам регулярно в робочі дні в терміни, установлені в колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. У випадку, якщо день виплати заробітної плати збігається зі святковим, неробочим і вихідним днем, заробітна плата повинна виплачуватися напередодні.

Умови і порядок преміювання визначаються і закріплюються в Положенні про преміювання працівників установи. На преміювання працівників, надання їм матеріальної допомоги, а також на стимулювання їх творчої праці і педагогічного новаторства в кошторисах передбачаються кошти в розмірі не менше 2% планового фонду заробітної плати. На здійснення матеріального заохочення може бути використана також і економія по фонду заробітної плати, яка склалася в процесі використання коштів, виділених на заробітну плату.

Максимальний розмір премії працівникам не обмежується. Він може дорівнювати розміру посадового окладу (ставки заробітної плати) щомісяця, якщо на зазначене в бюджеті знайдуться відповідні кошти і йе буде обумовлене у Положенні про преміювання.

Досягнутий рівень продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві України не відповідає ні наявним природним та матеріально-технічним ресурсам, ні сучасним вимогам. Маючи найсприятливіші можливості для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва, Україна навіть у найкращі роки значно поступалась іншим країнам за рівнем продуктивності праці.

На думку видатних економістів України, оплата праці у сільськогосподарських підприємствах в останні роки перестала виконувати свої основні функції – стимулюючу і відтворювальну.

Останнім часом у сільськогосподарських підприємствах набула поширення відрядна оплата праці. За даними проведених досліджень, відрядну систему оплати праці використовують близько 80% господарств. Менш поширеними є акордно-преміальна оплата праці, виплата від валового доходу, оплата праці в умовах орендних відносин за залишковим принципом “орендна плата – заробітна плата” із застосуванням середньореалізаційних цін орендаря.

Недоліком акордно-преміальної оплати праці є те, що вона є протизатратною, оскільки не враховує матеріаломісткість продукції, а отже, на націлена на досягнення високих кінцевих результатів, включаючи фінансові.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організаційної чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників визначає Порядок затверджений постановою КМУ від 26.09.01. №2166 зі змінами, внесеними постановою КМУ від 22.02.06. №193.

Згідно порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески.

До середньої заробітної плати включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Формування обсягу основної заробітної плати необхідно розпочинати із заповнення тарифікаційного списку, причому окремо стосовно кожного структурного підрозділу та кожної посади. Згідно з формою тарифікаційного списку до місячного фонду заробітної плати включаються доплати та надбавки, що мають обов’язковий характер. До таких належать:

-                 доплати працівникам за за науковий ступінь, шкідливі умови праці;

-                 надбавки за триалість безперервної роботи, класність, майстерність та наявність спецконтингенту.

Якщо працівник, крім своєї основної роботи, буде виконувати протягом тривалого часу на тому ж підприємстві додаткову роботу за іншою посадою (яка є вакантною), то підприємство може самостійно прийняти рішення щодо визначення базовим місяця встановлення доплати за виконання обов’язків відсутнього працівника.

Доручення додаткової роботи в порядку заміщення і розмір доплати повинні узгоджуватися з працівником. Якщо працівник згодний на заміщення тимчасово відсутнього працівника, то роботодавець видає наказ, на підставі якого здійснюється доплата передбачена ст. 105 КЗпП.

Актуальність проблем оплати праці в нових умовах господарювання потребує державного втручання при вирішенні питань реформування оплати праці, зокрема фінансового її забезпечення через паритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, регулювання податків і встановлення мінімального розміру заробітної плати відповідно до життєвого рівня, надання невиправданих відмінностей в рівнях оплати працівників різних галузей і форм господарювання.

Оплата праці в Україні має удосконалюватись диференціацією її системи за індивідуалізації врахування особистого внеску працівників у результати фінансово-господарської діяльності підприємств. Цьому сприятиме широке застосування по часової форми оплати праці, зростання її перемінної частини (у вигляді стимулюючих виплат), заміна примусових заходів стимулювання заохочувальними, розширення використання дивідендної системи участі в прибутках, як однієї із форм колективного преміювання працівників.