Бухгалтерський облік в Міжнародному Бізнесі

 

99. Облік реалізації готової продукції.

В результате реализации продукции (работ, услуг) предприятие  должно не только возместить расходы на ее производство и сбыт, но иметь еще и прибыль. Предприятия реализуют свою продукцию покупателям на основании заключенных договоров (соглашений), Местным "покупателям готовая продукция отпускается по доверенности, а иногородним — по приказу, в котором отделом сбыта (коммерческой службой) дается распоряжение экспедиции, куда и каким способом отправить продукцию. Работник склада на отобранную и упакованную продукцию выписывает накладную, в которой расписывается представитель покупатеоя или работник транспортно-экспедиционного отдела предприятия. Поставщик может включить в счет покупателя, кроме стоимости отгруженной продукции, стоимость тары, отгруженной с продукцией (если она не включена в отпускную цену продукции и оплачивается сверх ее отпускной стоимости), а также транспортные расходы, связанные с отгрузкой (если они не включены в отпускную стоимость продукции и покрываются покупателем сверх ее стоимости). При этом распределение транспортных расходов между поставщиком и покупателем определяет "франко-цена", установленная договором ври определении отпускной цены на продукцию. На основе приказов-накладных делают ссютветствущие записи в карточках складского учет об отпуске готовой продукции со склада, а также ведут учет отгруженной продукции в бухгалтерии. Платежные документы в течение двух рабочих леей вместе с товаросопроводительными документами сдаются в банк на инкассо, т.е. предприятие поручает банку инкассировать, взыокать с покупателя (заказчика) надлежащую к оплате сумму, за .отгруженную (отпущенную) ему продукцию или предоставленные услуги. Аналитический учет отгрузки и реализации продукции, а также расчетов с покупателями (заказчиками) ведется в Ведомости N° 16 отгрузки, отпуска и реализации продукции. Записи в этой ведомости (как и в журнале-ордере № 6) осуществляются в позиционном (линейном) порядке, что дает возможность видеть, по какому расчетному документу, какая сумма подлежит оплате покупателем, а также делается отметка об плате. По данным ведомости № 16 определяют фактическую производственную себестоимость отгруженной в течение месяца готовой продукции — по среднему проценту ее отклонения от стоимости по принятым учетным (плановым) ценам. Данные об остатке готовой продукции на начало месяца по учетным ценам и фактической себестоимости заполняют из аналогичного расчета за предыдущий месяц.

Согласно законодательству датой реализации продукции, I товаров, работ, услуг считается дата отгрузки (передачи) продукции, товаров (подписания документов о вьтолнении работы, предоставлении услуги), т.е. для учета реализации устаяовг лен метод начисления. Следовательно, при определении объема реализации методом начисления датой реализации считается "шипа передачи права собственности покупателям на продукцию • (работы, услуги) согласно базисным условиям поставки, определенными субъектами предпринимательской деятельности, независимо от сроков осуществления платежей, а для работ, услуг — дата оформления документов, удостоверяющих факт  их выполнения. Стоимость отгруженной покупателям продукции (Выполненных работ, услуг) зачисляется в доход от реализации, полученной предприятием в отчетном периоде. = Отсюда в бухгалтерском учете на отпускную стоимость отгруженной покупателям готовой продукции делают запись: Д-т сч. 36 "Расчеты с покупателями и заказчиками"; К-т сч. 701 "Доход от реализации готовой продукции". Сумма НДС, исчисленная по установленной ставке к доходу ; от реализации продукции, в бухгалтерском учете предприятия-поставщика отражается записью: Д-т сч. 701 "Доход от реализации готовой продукции"; К-т сч. 641 "Расчеты по налогам". Расходы, связанные с отгрузкой и реализацией готовой продукции, учитываются на счете 93 "Расходы на сбыт". Зачисление на счет предприятия средств, поступивших от покупателей за отгруженную им продукцию (выполненные работы; услуги), отражается записью: Д-т сч. 31 "Счета в банках"; К-т сч. 36 "Расчеты с покупателями и заказчиками". Если на счет предприятия поступают денежные средства от покупателей (заказчиков) в порядке предварительной оплаты, за продукцию, подлежащую отгрузке (выполнению работ), то делается запись: Д-т сч. 31 "Счета в банках"; К-т сч. 36 "Расчеты с покупателями и заказчиками". Одновременно такие платежи зачисляют в доходы от реализации записью; Дт сч. 36 "Расчеты с покупателями и заказчиками"; К-т сч. 70 "Доходы от реализации" (соответствующие субсчета: 701 "Доход от реализации готовой пррдукции"шш 703 "Доход от реализации работ и услуг").  Фактическая производственная себестоимость отгруженной покупателям готовой продукции списывается с кредита счета 26 "Готовая продукция" на дебет счета 901 "Себестоимость реализованной готовой продукции". Фактическая себестоимость выполненных и сданных заказчикам работ списывается с кредита счета 23 "Производство" на дебет счета 903 "Себестоимость реализованных работ и услуг".

100. Документальне оформлення руху готової продукції. (98)

101. Загальна характеристика втрат.

Витратами звітного періоду  визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо  прямо пов’язати з доходом  певного періоду, відображаються у  складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

— платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь клієнта, принципала, тощо;

— попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

— погашення одержаних позик;

— зменшення власного капіталу підприємства в результаті його вилучення або розподілу власниками.

Бухгалтерський облік  витрат підприємства здійснюється у  двох напрямках: за видами діяльності та за елементами.

Облік витрат за видами діяльності відображає, на що, на які цілі витрачені  активи підприємства. Облік витрат за елементами показує, що конкретно, які ресурси витрачені.

Витрати, пов’язані зі здійсненням операційної діяльності (операційні витрати), включають: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати.

Елемент витрат представляє  собою сукупність економічно однорідних витрат.

За елементами операційні витрати поділяються на матеріальні, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші операційні витрати.

Облік витрат за елементами передбачає групування витрат за ознакою їх однорідності, незалежно від того, на які конкретно цілі витрати здійснені.

Облік витрат за видами діяльності передбачає групування втрат за їх призначенням на рахунках класу 9 «Витрати діяльності».

Витрати операційної діяльності поділяються на такі, що безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт, і витрати, що пов’язані з організацією, управлінням, обслуговуванням і забезпеченням основної діяльності. Перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а друга обліковується відокремлено. До неї відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До прямих матеріальних витрат відносяться:

• вартість сировини та основних матеріалів;
• вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• вартість допоміжних та інших матеріалів.

Прямі витрати  на оплату праці включають:

• заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;
• інші виплати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Інші прямі  витрати — інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо).

Прямі витрати включаються  до виробничої собівартості окремих видів продукцій (робіт, послуг) на підставі первинних документів про витрати матеріалів, сировини та інших виробничих запасів, документів про виробітку робітників, розрахунків бухгалтера про відрахування на соціальні заходи та інші. Особливістю прямих витрат є те, що вони включаються у собівартість окремих видів продукції, робіт та послуг без попереднього розподілу.

Загальновиробничі витрати, як частина виробничої собівартості, мають непрямий характер, оскільки пов’язані з виготовленням групи або всієї продукції, виконанням усіх послуг чи робіт.

102. Моделі бухгалтерського обліку витрат.

Витрати операційні, інвестиційні та фінансові, це такі витрати які здійснюються п-вом, відповідно в межах його операційної, інвестиційної та фінансової сферах діяльності. Операційна д-сть – основна діяльність п-ва, тобто діяльність, яка пов’язана з в-вом реаліз. прод. або товарів, послуг, що є визначальною метою створ. п-ва та забезпечує основну частину доходу. Інвест д-ть – придбання та реаліз. необоротних активів та фін. інвестицій. Фін д-ть – д-сть яка призводить до зміни розміру і складу власного або позичкового капіталу. Витрати операційної діяльності поділяються на  – 1) собіварт.реаліз.прод., робіт та послуг; 2) адмін витрати (92); 3) витрати на збут (93); 4) інші операційні витрати(94). Фінансові витрати – для їх обліку використовуються рах. 95, 96. Фін.витратами прийнято називати витрати пов’язані із залученням позичкового капіталу (проценти за кредит і т.ін.). На р-ку 95 “Фін. витрати” ведеться облік витрат фінансової д-ті п-ва. На Д 95 – витрати за рік, в К 79. Р-к 96 “Втрати від участі в капіталі” призначений для обліку втрат від зміни вартості інвестицій.. Витрати інвестиційної діяльності відбиваються на рах. 14 і 15 – інвестиції і капітальні інвестиції.

 

103. Облік прямих витрат операційної діяльності

Виробнича с-сть включає  в себе прямі мат. витрати, прямі  витрати на оплату праці і загальновир.в-ти (розподілені), інші прямі витрати. Виробнича с-сть формується на рах. 23., прямі  мат.витр. включають в себе в-сть сировини, мат., напівфабрикатів та ін. Прямі витрати на оплату праці – зар.плата робітників, зайнятих виготовленням прод. Інші прямі – відрахування на соц.заходи тощо. Всі ці витрати відображ.на рах. 23, по мірі випуску та реаліз.гот.прод. – списуються на 90. По Д – виробнича соб-сть реаліз. протягом року прод., робіт, послуг; по К – списання у кінці зв.року виробн. соб. реаліз. прод. і послуг на рах 79.

Витрати операційної  діяльності поділяються на такі, що безпосередньо пов’язані з виготовленням продукції, наданням послуг чи виконанням робіт, і витрати, що пов’язані з організацією, управлінням, обслуговуванням і забезпеченням основної діяльності. Перша група витрат включається до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг), а друга обліковується відокремлено. До неї відносяться адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

До прямих матеріальних витрат відносяться:

• вартість сировини та основних матеріалів;
• вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• вартість допоміжних та інших матеріалів.

Прямі витрати  на оплату праці включають:

• заробітну плату робітників, зайнятих у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг;
• інші виплати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

Інші прямі  витрати — інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо).

Прямі витрати включаються  до виробничої собівартості окремих видів продукцій (робіт, послуг) на підставі первинних документів про витрати матеріалів, сировини та інших виробничих запасів, документів про виробітку робітників, розрахунків бухгалтера про відрахування на соціальні заходи та інші. Особливістю прямих витрат є те, що вони включаються у собівартість окремих видів продукції, робіт та послуг без попереднього розподілу.

 

104. Облік загальновиробничих витрат.

Синтетичний облік заг.-вир-х витрат відображ-ся на рах-ку 91” Заг.-вир-чі витрати”.Аналітичн. облік- по кожному цеху окремо. загальновиробничі витрати, поділяються на 2 групи: 1) витрати які належать до розподілу між окремими видами прод., що випуск (змінні витрати).:  пов’зані безпосередньо з обслуговуванням технол. процесу в цеху. (+амортизація). Ці витрати розподіл пропорційно  зар. платі вир.робітників, обсягу діяльності, прямих витрат; годинам роботи. Розподіленна сума заг. вир-х вит. спис-ся з кред. Рах-ка 91 на деб. Рах-ка: 23 ”Вир-во”(в сумі,що віднос-ся до вит-т вир-ва), 90 ”Собів-ть реал-ї прод-ї” ( в сумі, що відн-ся до собів-ті реал-ї прод-ї., робіт, послуг) 2) Постійні витрати (не підлягають розподілу) – пов’язані з управлінням стр.підрозділом п-ва. В кінці міс. вони спис-ся з кредита 91 на деб. 23.

 

Р-к 91 – загальновиробничі  витрати, поділяються на 2 групи: 1) витрати  які належать до розподілу між  окремими видами прод., що випуск (змінні витрати).:  пов’зані безпосередньо  з обслуговуванням технол. процесу  в цеху. (+амортизація). Ці витрати розподіл пропорційно  зар. платі вир.робітників, обсягу діяльності, прямих витрат; годинам роботи. 2) Постійні витрати (не підлягають розподілу) – пов’язані з управлінням стр.підрозділом п-ва. Облік загальновир.витрат – на 91 (Д – витрати за статтями протягом зв.періожу, К – списання витрат на рах 23). Адміністративні виплати – пов’язані з управлінням п-ва в цілому і відображ.на рах. 92. (Д – витрати за статтями здійснені протягом року, К – списання накопичених витрат у кінці зв.року на рах. 79). Витрати на збут – пакування , ремонт тари, реклама, маркетинг та ін. – 93 рах. (Д – витрати за статтями здійснені протягом року, К – спис.накопич. витрат в кінці року на 79). 94 “Інші опер.витрати” – всі витрати які не знайшли відображення на всіх попередніх рахунках, витрати за статтями накопичені протягом зв.періоду – на 79.

105. Облік готової продукції та її реалізації. (99)

106. Етапи становлення аудиту та його характеристика.

Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. З 1844 р. у Великобританії видано серію законів про компанії, відповідно до яких останні були зобов'язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення щодо обов'язнового незалежного аудиту було ухвалено у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.).

Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість  зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм часто називають Великою шісткою, кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів.

За визначенням Роя Доджа, "аудит  — це захоплюючий предмет; шкода  тільки, що великий обсяг офіційних  публікацій АРС* настільки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин" [30, с. 16, 47].