Кредитная система комерческих банков

Банк - наслідок розвитку кредиту. Саме на основі грошових та кредитних відносин з'явилось таке унікальне утворення, як банк, який в цілому можна визначити як систему особливих підприємств, продуктом яких є кредитна та емісійна справа.

Головним в сутності банку, його основою є організація  грошово-кредитного процесу та емітування грошових знаків.

 

 

1.2. ОСНОВИ ПОБУДОВИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ.

 

     У 1991 році  в Україні вийшов Закон "Про  банки  і  банківську

   діяльність", який  повинен був узаконити двохрівневу  банківську

   систему і закріпити  демонополізацію банківської справи на  Ук-

   раїні.

      Законом  проголошено,  що Україна самостійно  організує  бан-

   ківську систему.  При цьому вихідним принципом  стала дворівнева

   організація, що  забезпечує чітке відокремлення  емісійної функ-

   ції банківської  системи від функцій кредитного та розрахунко-

   во-касового обслуговування  юридичних та фізичних осіб. Першу  з

   цих функцій  закріплено за Національним Банком  України, що вис-

 

                               - 10 -

   тупає як найвищий  рівень банківської системи,  а решту функцій

   - за  мережею  комерційних банків,  які складають  її другий рі-

   вень.

      Законом  визначено  підзвітність Національного  банку України

   (НПУ) безпосередньо  Верховній Раді України. На  нього покладено

   виключно функцію емісійного центру,  кредитного та розрахунко-

   во-касового обслуговування  комерційних банків.  Йому також  до-

   ручено нагромаджувати  і зберігати золото-валютні резерви  дер-

   жави, проводити  єдину політику,  координувати  діяльність  усіх

   ланок кредитної  системи,  визначати курс національної валюти,

   обслуговувати  разом з комерційними банками  державний борг, ре-

   гулювати рівень  процесійних ставок.

      Комерційні  банки можуть здійснювати широке  коло операцій по

   кредитуванню, розрахунково-касовому  та  іншому обслуговуванню

   юридичних та  фізичних осіб. Усі операції банки  повинні викону-

   вати на договірних  умовах,  що ставить їх у  партнерські відно-

   сини з клієнтами.  Комерціїні банки кредитують  підприємства  в

   межах власних і мобілізованих коштів.

      У разі  нестачі цих коштів вони можуть  брати позички в інших

   комерційних та  в Національному банку. Банки  не відповідають за

   зобов'язаннями  держави,  а держава не несе  відповідальності за

   зобов'язаннями  банків.

      Крім акціонерно-комерційних  банків,  Законом   передбачено

   створення на  державних засадах ощадного банку  України та Екс-

   пертно-імпортного  банку.

      За характером  виконуваних операцій всі банки  можна поділити

   на центральні  емісійні та комерційні. В першому випадку це оз-

   начає, що продуктом  банку є емісійне регулювання;  така опера-

 

                               - 11 -

   ція виконується  центральними банками. Вони є  державними (наці-

   ональними, народними)  банками. Головним завданням таких банків

   є зміцнення  позицій грошової одиниці як  всередині країни,  так

   і за кордоном. Як правило, емісійні банки  не займаються креди-

   туванням народного  господарства та населення, ця  операція вхо-

   дить в компетенцію  комерційних банків, які надають різноманіт-

   ні позики як  підприємствам, так і окремим  громадянам.

 

    а) ХАРАКТЕРИСТИКА  І ФУНКЦІЇ ЦУНТРАЛЬНОГО БАНКУ.

 

   Центральні банки  грають головну  роль  и   управлінні

банківською системою  і  виступають державними органами

економічного управління. Центральне місце в банківській

системі України займає Національний банк України (НБУ).

   Роль центральних  банків у розвитку  економіки   більш

значна, коли  ширше  використовуються економічні заходи

управління народним господарством, коли більш розвинуті

товарно-грошові відносини.  Так як центральні банки ви-

конують функції  банку  банків,  регулювання  грошового

обігу і  кредиту  вони  мають  право  адміністративного

контролю і реального  економічного  впливу  на  операції

комерційних банків.

 

              Функції центральних банків.

   1. Емісія кредитних  грошей  та  вилучення  грошей  з

обігу.

   2. Акумуляція та  збереження касових  резервів  інших

кредитних установ.

 

                               - 12 -

   3. Збереження офіційних  золото-валютних резервів.

   4. Надання кредитів  і виконання розрахункових опера-

цій для урядових органів.

   5. Здійснення  розрахунків і перевідних операцій  для

комерційних банків.

   6. Грошово-кредитне  регулювання економіки.

   7. Контроль за  діяльністю кредитних установ.

   8. Надання ліцензій  на операції із іноземною валютою.

   9. Обслуговування  державного боргу країни.

   З підприємствами  та фірмами центральний банк  в опе-

рації не вступає.

   Регулюючі функції  Центральних банків можна в  загаль-

ному поділити на адміністративні та  економічні.  Цент-

ральні банки мають  наступні можливості адміністративно-

го впливу,  які фіксуються в законах про банківську ді-

яльність або  в  спеціальних  законах  про  Центральний

банк: встановлення вимог  до об'єму статутного фонду  та

ліквідності банку; проведення ревізій та інспекцій ста-

ну, операцій банків; видавництво  обов'язкових для вико-

нання інструкцій  та  додатків для банківських законів;

збір та узагальнення звітності банків з  метою  запобі-

гання можливого  погіршення  фінансового  стану окремих

кредитних інститутів,  а  також  визначення  перспектив

розвитку кредитної  системи;  розгляд заявок та надання

права на створення нових  банків та розширення діяльнос-

ті діючих  банків;  обмеження  конкурентної боротьби за

залучення ресурсів (заборона виплачувати  відсоток  або

його кількісне  обмеження  по певних видах депозитів) і

 

                               - 13 -

за надання кредитів  (заборона  або  обмеження  купівлі

певних активів).

   Укономічні функції  банків здійснюються  за  вибраним

напрямом грошово-кредитної  політики.  Вони сприяють до-

сягненню збалансованого розвитку грошово-кредитної сфе-

ри, обмеженню інфляції,  підтриманню надійності кредит-

ної системи та економічного росту.

   Інструментами  здійснення  економічних функцій висту-

пають:

   - облікова ставка,  яка приймається Центральним  бан-

ком в його операціях  з комерційними та іншими кредитни-

ми інститутами.  Вона дозволяє регулювати масу грошових

коштів в обігу у  відповідності з потребами окремих  бан-

ків, регіонів та всього народного господарства;

   - операції на  відкритому ринку.  До них відносяться:

купівля цінних паперів,  які знаходяться в портфелі ко-

мерційних банків,  у  випадку, якщо Центральний банк має

намір збільшувати суму ліквідних коштів, які знаходять-

ся у розпорядженні  комерційних банків;  продажа  цінних

паперів з портфелю Центрального банку;

   - обов'язкові  резерви.  Законом  встановлені   певні

пропорції, в рамках яких банки зобов'язані тримати час-

тину своїх коштів на беспроцентних рахункахв  Централь-

ному банку.  Ці  кошти складають строковий фонд для за-

хисту інтересів вкладників. Крім цього, обов'язкові ре-

зерви забезпечують  контроль  зі  сторони  Центрального

банку за діяльністю  банків  та  дозволяють  регулювати

умовно-кредитний обіг;

 

                               - 14 -

   - прямі кількісні  обмеження,  які  застосовуються  у

необхідних випадках, зокрема, обмеження на приріст кре-

дитів комерційних банків.

   До економічних   регуляторів Центрального банку  можна

віднести також передачу грошових ресурсів в  банківську

систему при  виникненні  тимчасової потреби в них і  на-

дання фінансової допомоги окремому  банку  або  банкам,

які мають  недостачу  коштів в зв'язку з погіршенням  фі-

нансового стану.

   Грошово-кредитна політика  центрального банку здійс-

нюється через сукупність заходів,  спрямованих на зміну

грошової одиниці в  обігу, обсягів кредиту й емісії, або

на їх обмеження  - залежно  від стану економіки.

   Мета грошово-кредитної  політики центрального банку  -

створити сприятливі умови для зайнятості робочої  сили,

стримування інфляції,  регулювання  темпів економічного

зростання та збалансованості  народного  господарства  і

платіжного фонду.

   Серед методів  грошово-кредитної політики важливе  місце посідає

   дископтна політика,  яка  пов'язана  з  купівлею векселів.  Це

   найстаріший метод  кредитного регулювання.  Зниження  дисконтної

   ставки Центрального  банку стимулює комерційні банки  розширюва-

   ти кредитування  підприємств,  а підвищення -  навпвки.  Продаж

   цінних паперів  Центральним банком означає зменшення  сум на ре-

   зервних рахунках  і звуження кредитування комерційними  банками

   своїх клієнтів.

      Грошово-кредитна  політика центральних банків  має деякі  су-

   перечності: коли  для підвищення ділової активності банк підні-

 

                               - 15 -

   має дисконтну  ставку,  щоб сприяти припливу  грошового капіталу

   з-за кордону,  то подорожчання кредиту гальмує  зростання вироб-

   ництва і пожвавлення  внутрішньої ділової активності.

      Центральний банк впливає на процес кредитування у народному

   господарстві  також шляхом відкриття спеціальних  резервних  ра-

   хунків комерційних  банків,  на яких вони зобов'язані  розміщати

   депозити. Розміри  депозитів (в процентах) залежать  від  того,

   які внески  своїх клієнтів мобілізував комерційний  банк. Ці де-

   позити є резервом  для розширення кредитування, якщо  цього пот-

   ребує кон'юктура  розвитку народного господарства,  і страховим

   фондом для  комерційних банків від банкрутства.

       Центральний банк не може бути конкурентом комерційних бан-

   ків. Його головна  мета - забезпечувати стабільність  грошового

   обігу та регулювати  кредитні відносини.

       Важлива  роль у налагодженні ділової  активності підприємств

   суверенної України  належатиме  утвореному  у 1991 році Націо-

   нальному банку  України (НБУ).

       Будучи  підзвітним  лише  Верховній   Раді України,  він має

   право законодавчої  ініціативи. Своє монопольне право  випускати

   грошові знаки   та направляти їх в обіг НБУ поєднує з операція-