Облік виробничих запасів та аналіз ефективності їх використання на

- готова продукція, виготовлена  на підприємстві, призначена для продажу. При цьому вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних  цінностей, які придбані та зберігаються  на підприємстві з метою подальшої  реалізації;

- малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

- молодняк тварин і тварин  на відгодівлі, продукція сільського  і лісового господарства;

- незавершене виробництво у  вигляді незавершеної обробки і складання деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

- існує ймовірність того, що  підприємство отримає в майбутньому  економічні вигоди, пов’язані з  їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу тільки фактично отримані цінності і списує їх зі складу запасів фактично відвантажені. Однак, в окремих випадках, за умовами договорів поставки у складі запасів можуть урахуватись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право власності на які в нього залишилось), і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.

Не вважається передачею фактичне відвантаження запасів зі складу підприємства за договорами посередництва. До посередництва відносять діяльність, за якою один суб’єкт підприємницької діяльності (посередник) за дорученням, в інтересах і за рахунок іншого суб’єкта (замовника) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, у тому числі забезпечує укладення та реалізацію господарських договорів між ними. Безпосереднім результатом посередницької діяльності за умовами укладених договорів є послуга, за яку посередник отримує оплату (комісійні). Можливі такі форми здійснення посередницькиї операцій, що визначаються умовами укладених договорів: комісії, консигнації, схову, довірчого управління та інші.

Угоди комісії чи консигнації передбачають, що власник (комітент або консигнант) передає свій товар торговельному агенту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така передача товару не вважається його вибуттям зі складу підприємства власника, хоч фактично він перебуває в агента, який бере на себе відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються на позабалансовому субрахунку 024 “Товари прийняті на комісію”. Після реалізації товару агент передає виручені кошти власникові за вирахуванням комісійних, що найчастіше становлять обумовлений відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів визнаватиме зменшення товарів лише після фактичного продажу агентом покупця.

За договором схову майно, що передається на зберігання, залишається власністю сторони, що передана на відповідальне зберігання за оплату, і обліковується в складі його активів. Отримане на зберігання майно, відображається в сторони, що зберігає на позабалансовому субрахунку 023 “Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні”.

При укладанні договору довірчого управління майно залишається на балансі власника (замовника довірчого управління). У довірчого керуючого воно обліковується на позабалансовому субрахунку 024 “Майно в довірчому управлінні”.

При укладанні договору застави (наприклад, при умові отримання позики) запаси підприємства перебувають на складі підприємства, але не можуть використовуватися за призначенням (бути реалізовані чи використані у виробничому процесі). Їх використання можливе лише після завершення договору застави за умови повернення позики та відсотків за неї [54, с.210].

Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому разі виникає заборгованість постачальником перед підприємством.

Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:

- їх постачання передбачене  раніше укладеними угодами;

- кількість і якість отриманих  запасів задовільняє покупця;

- покупець може здійснити достовірну  оцінку запасів.

Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:

- власні запаси, що перебувають  на складах, у магазинах, виробничих  цехах, які повністю ним контролюються;

- власні запаси, що перебувають  на складах, контроль над якими  обмежений;

- запаси в дорозі, щодо яких  за умовами укладених договорів  підприємству, перейшло право власності;

- невідфактуровані поставки.

Не включаються до складу запасів:

- матеріали, прийняті на переробку;

- матеріальні цінності, прийняті  на відповідальне зберігання;

- товари на комісії;

- матеріальні цінності, отримані  за договором схову;

- матеріальні цінності, отримані  в довічне утримання;

- попередня оплата за матеріальні  цінності.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обгрунтована класифікація. Запаси класифікуються за наступними ознаками (додаток А).

Така класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів серед яких:

1. Забезпечення своєчасного документального  оформлення руху запасів.

2. Контроль за повним і своєчасним  оприбуткуванням запасів та їх  збереження у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки.

3. Забезпачення відповідності складських  запасів нормативам.

4. Достовірна оцінка запасів.

5. Розрахунок фактичної собівартості  витрачених матеріалів та їх  зилишків.

6. Відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами. В питанні управління запасами важливою є інформація щодо формування необхідного обсягу та складу товарно-виробничих запасів з метою забезпечення безперервного процесу виробництва та реалізації продукції з одночасною мінімізацією поточних витрат з обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом. В цілях управління облікова інформація використовується для:

1. Визначення принципових підходів  до формування запасів підприємства.

2. Щоденного отримання інформації  про надходження та витрачання  запасів у розрізі їх кількості, якості та матеріально відповідальних  осіб.

3. Аналізу наявності та руху  запасів у попередніх періодах.

4. Безперервної оцінки реальної  вартості запасів на складі, та  проведення аналізу ефективності  використання запасів.

5. Оптимізації обсягу закупівлі  запасів, виявлення резервів зниження  витрат, пов’язаних із заготівлею  запасів.

6. Оптимізації обсягу основних груп запасів.

7. Вибору методу оцінки запасів  при їх вибутті, який найкраще  підходить для підприємства.

8. Створення ефективної системи  контролю за рухом запасів  на підприємстві.

9. Контролю за дотриманням встановлених  підприємством норм запасів.

10. Підвищення достовірності відображення  на рахунках аналітичного обсягу  господарських операцій з надходження  та витрачання запасів.

11. Своєчасного складання та  подання звітності про рух  запасів [56, с.193].

Важливим аспектом в обліку виробничих запасів виступають методи оцінки запасів, які є дуже суперечними та вирізняються особливостями. Так, кожне підприємство самостійно обирає свій метод, який на його думку краще задовольняє умови оцінки ресурсів та є найбільш доступним.

 

1.2 Оцінка запасів підприємства

 

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики.

Важливим в оцінці запасів є принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігти завищенню оцінки активів, а також забезпечувати точність фінансових результатів підприємства.

Згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку у звітному бухгалтерському балансі матеріальні цінності оцінюють за мінімально можливою вартістю, яку отримують порівнянням фактичної собівартості придбаних запасів з їх ринковими цінами на момент складання звітного балансу.

Для відображення запасів товарно-матеріальних ціностей у звітному балансі в міжнародній практиці використовують методи оцінки за вартістю:

– первісною, до якої входять витрати на придбання конкретного об’єкта;

– відновною, яка є сумою грошових коштів, що необхідно було б сплатити в певний момент в разі заміни об’єкта відповідним іншим об’єктом;

– чистою реалізацією – ціною продажу за вирахуванням торгових витрат і розумного прибутку;

– приведеною-дисконтованою величиною майбутніх надходжень грошових коштів, які як очікується може принести реалізація певного предмета в ході звичайної „комерційної операції”.

В балансі запаси відображаються за:

– первісною вартістю - сума фактичних витрат на їх придбання або виготовлення;

– чистою вартістю реалізації запасів - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію;

– справедливою вартістю - сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість за операцією між проінформованими, зацікавленими та незацікавленими сторонами.

На практиці, для відображення в бухгалтерському балансі і фінансовій звітності запасів товарно-матеріальних цінностей у грошовій оцінці використовують ціни:

1) історичні, або ціни придбання, які були актуальними в минулому, тобто в момент отримання запасу;

2) поточні, що використовуються  в момент виконання оцінки;

3) ціни відтворення, або репродукційні  – це ціни передбачення визначених складових, відповідних у момент, коли цю складову буде замінено.

Зміну цін спричиняють дві складові. Одна є результатом дії ринкових чинників – попиту і пропозиції, а друга – зміни цін, зумовленої інфляцією. Тому одним з недоліків структури грошового вираження вартості є відсутність стабільності грошової одиниці з погляду вибраної реальної одиниці вартості, що виявляється у тенденції до зростання цін.

Слід наголосити, що оцінка активів щодо історичної вартості не є метою, оскільки в основному покладено можливо дійсну і правдиву інформацію про вартість активів. Теорія і практика обліку підтверджують, що за помірної інфляції такий етап досягається при використанні історичної вартості придбання як вимір вартості активів [61, с.546].

Дійсне визначення вартості дає важливу інформацію, яка вказує на призначення окремого продукту, відповідність виробу вимогам споживачів. У зв’язку з цим оцінка вартості дає змогу зробити певні висновки, порівняти результати з початковими судженнями або проконтролювати кожну зміну крок за кроком, орієнтуючись на отримання максимальної віддачі. Саме правильний вибір обліку вартості може створити атмосферу боротьби за максимальний прибуток і скоординувати плани з метою досягнення кращих результатів встановленням реальної ціни на продукцію.

При надходженні запасів на підприємство їх первісна вартість визначається залежно від способу надходження на підприємство.

Формування первісної вартості запасів залежно від напрямів надходження на підприємство можна представити у вигляді табл.1.2.1.

Таблиця 1.2.1.

Формування первісної вартості запасів

№		Напрями надходження	Первісна вартість
1		Придбання за плату.	Усі витрати з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання в за планованих цілях.
2		Придбання за рахунок банку.	Усі витрати на придбання і доведення їх до стану, в якому вони придатні до використання без урахування витрат на сплату відсотків за кредит банку.
3		Виготовлення власними силами.	Собівартість їх виробництва, яка визначається ПСБО 16 „Витрати”
4	Внесок до статутного капіталу.		Узгоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість.
5	Одержання безоплатно.		Справедлива вартість.
6	Обмін на подібні активи.		Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є їх справедлива вартість)
7	Обмін на неподібні активи.		Справедлива вартість переданих запасів, збільшена (знижена)на суму грошових коштів, яка була передана (отримана) в процесі обміну.
8	Виявлення як надлишок при інвентаризації.		Справедлива вартість.