Облік основних засобів

Зміст

 

 

Вступ

 

Повніше використання засобів праці веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних засобів.

Економічний аналіз основних засобів здійснюється з метою  визначення резервів підвищення ефективності їх використання і резервів збільшення обсягу продукції внаслідок більш ефективного використання засобів праці.

Проблема підвищення ефективності використання основних засобів  підприємств займає центральне місце в процесі забезпечення ефективності виробництва та надання послуг на підприємствах. Від рішення цієї проблеми залежить місце підприємства у виробництві, його фінансовий стан, конкурентноздатність на ринку.

Маючи ясне представлення  про роль кожного елемента основних засобів у виробничому процесі, фізичний і моральний їх знос, факторах, що впливають на використання основних засобів, можна виявити методи, напрямки, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, що забезпечують зниження витрат виробництва і ріст продуктивності праці.

Безумовно, щоб відбувалося  нормальне функціонування підприємства необхідна наявність основних виробничих засобів що складаються з будинків, споруджень, машин, устаткування й інших  засобів праці, що беруть участь у процесі виробництва.

Важливе значення має забезпечення достовірного обліку амортизації, оскільки саме цій процес забезпечує відтворення основних засобів.

Забезпечення об'єктивно  необхідною інформацією бухгалтерів  і фахівців усіх рівнів може позитивно  впливати на створення раціональної структури основних засобів на об’єкті, а також дає змогу застосовувати нові методи управління, використовувати єдину вірогідну інформацію в управлінні всіма ланками, підвищувати продуктивність праці і загальний рівень культури управління тощо. Зокрема, зростуть оперативність і якість управління в цілому за рахунок можливої своєчасної підготовки і прийняття управлінських рішень.

Проблематика обліку та аналізу основних засобів широко вивчається в сучасної літературі з  бухгалтерського обліку та аналізу  в Україні та за кордоном. Ця проблема розкривається в роботах Ф.Ф. Бутинця, В.М. Іваненко, М.М.Коваленко, О.І. Коблянської, Л.П.Нарижного, Б. Нідлза, В.Ф. Палія, Ж. Рішара, І.І. Сахарцева, Г.В. Савицької, Д. Стоуна, А.Д. Шеремета, Б.С. Юровського та інших науковців.

Питання обліку, аналізу  і аудиту основних засобів на підприємствах  мають дискусійний характер, про  що свідчить наявність проблем, пов’язаних з невідповідністю понять їх економічному змісту; не систематизовано нормативну базу з питань обліку основних засобів; класифікація основних засобів за сукупністю ознак потребує вдосконалення для посилення контрольних функцій обліку; вимагають вдосконалення форми регістрів обліку та аналітичних таблиць основних засобів за умов використання комп’ютерних засобів; існує необхідність удосконалення методики аналізу для підвищення ефективності використання основних засобів та їх складових; не використовуються контрольні можливості аудиту, неопрацьовано методики аудиторської перевірки основних засобів.

Основною метою, що поставлена перед магістерською роботою, є виявлення шляхів удосконалювання обліку і аналізу використання основних засобів підприємства.

Основними завданнями є:

дослідити економічну сутність основних засобів;

вивчити нормативну базу, що регулює питання організації обліку основних засобів;

надати організаційну  та економічну характеристику досліджуваного в роботі підприємства;

розглянути особливості обліку основних засобів;

провести аналіз використання основних засобів на досліджуваному підприємстві;

оцінити можливості підвищення ефективності використання основних засобів;

розглянути організацію  процесу аудиту основних засобів;

вивчити можливості вдосконалення обліку основних засобів.

Об’єктом дослідження є сукупність фінансово-господарських операцій, пов’язаних з формуванням і використанням основних засобів на підприємствах.

Предметом дослідження є методика обліку, аналізу і аудиту основних засобів на філії «Міловський райавтодор» ДП «Луганський облавтодор ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України».

Методи дослідження. Основою роботи є наукові методи, що ґрунтуються на діалектичному пізнанні та об’єктивних законах економіки. Теоретичні аспекти досліджувались із застосуванням методів індукції і дедукції, за допомогою яких визначено місце основних засобів у системі обліку, а також уточнено ключові терміни, пов’язані з обліком цих об’єктів.

Історичний та логічний методи, а також порівняння застосовувались при уточненні й дослідженні рахунків з обліку основних засобів, аналізу і синтезу – для дослідження впливу факторів на основних засобів. Методи причинно-наслідкового зв’язку та абстрактно-логічний застосовувались для удосконалення класифікації основних засобів для потреб бухгалтерського обліку та аналізу; метод спостереження - для визначення стану основних засобів на підприємствах.

У дослідженні застосовувалися  прийоми статистичних порівнянь, а  також методи аналізу, узагальнення та графічного зображення даних для  проведення аналізу формування і  використання основних засобів.

Теоретичною й методологічною основою  роботи є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем бухгалтерського обліку; законодавчі й нормативні акти з питань бухгалтерського обліку та економічної політики; матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, періодичні видання, статистична інформація, звітність підприємств.

 

 

1. Теоретичні основи обліку  і аналізу основних засобів

1.1 Економічний  зміст основних засобів

 

Економічні суб'єкти (корпорації, підприємства, індивідуальні виробники) для здійснення виробничого процесу  повинні використовувати певні ресурси: матеріальні, трудові, природні, інформаційні і грошові. Важливого значення при цьому набувають засоби виробництва.

Засоби виробництва – це сукупність всіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.).

Необхідною умовою реалізації основної мети підприємства – отримання прибутку - є відтворення капіталу, що охоплює  стадії інвестування, виробництва і  реалізації.

У процесі свого використання капітал  перебуває в постійному русі як у  межах діяльності окремого підприємства, так і в економічній системі  країни в цілому. Процес такого постійного руху характеризується терміном «оборот  капіталу», під яким розуміється  процес безперервного руху капіталу в економічній системі, що супроводжується послідовним перетворенням однієї його форми в іншу.

У процесі обороту різні види капіталу характеризуються різною інтенсивністю  руху. Одна частина виробничого капіталу у формі предметів праці використовується у процесі виробництва продукції протягом тільки одного виробничого циклу (сировина, енергія тощо), інша його частина – засоби праці – функціонує протягом багатьох виробничих циклів (будівлі, устаткування тощо);

Відповідно за формами авансування залученого капіталу в активи підприємства його поділяють на основний і оборотний.

Оборотний капітал визначає ту частину капіталу, що авансується в предмети праці, використовується тільки в одному виробничому циклі і повертається на підприємство за один оборот.

Основний капітал формує ту частину активів підприємства, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносячи свою вартість на вартість готової продукції. Основні активи становлять виробничу основу підприємств (будівлі, споруди, машини, устаткування, ін.) – звідси їх назва.

На відміну від оборотних  основні активи не беруть участі в обороті коштів. Свою вартість вони відтворюють через оборотні активи, поступово переносячи її на вартість виробленої продукції. Отже, основні активи знаходяться поза безпосереднім оборотом коштів. Звідси – їх ще дві назви: «необоротні», або «позаоборотні» активи.

Подібний за значенням  зміст простежується в англомовній  термінології. Основний капітал (основні  активи) називають «базовим» – basic capital (basic assets), або «фіксованим”, тобто “нерухомим» – fixed capital (fixed assets).

Поняття «капітал» і  «активи» (наприклад, «основний капітал» і «основні активи») дуже близькі  за змістом. І все-таки існує деяка  значеннєва відмінність. Капітал –  це більш загальне поняття, що характеризує умову формування вартості. Активи – конкретні форми капіталу, що реалізують його певні економічні функції, (наприклад, виробничу). Залежно від того, який значеннєвий відтінок хочуть передати, використовують той чи інший термін. Часто вони використовуються як тотожні поняття. 

Конкретними формами  основного капіталу (необоротних  активів) на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Основні засоби (відповідно до офіційного визначення, сформульованого в П(С)БО 7 "Основні засоби" [2]) – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше від одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

1 Основні засоби

1.1 Земельні ділянки.

1.2 Капітальні витрати  на поліпшення земель.

1.3 Будівлі, споруди  і передавальні пристрої (зокрема,  до будівель належать: корпуси  цехів, депо, гаражі, складські приміщення, офіси, житлові будівлі тощо; до  споруд – естакади, свердловини,  резервуари, мости, автомобільні дороги тощо; до передавальних пристроїв – нафто- і газопроводи, водорозподільні мережі, електромережі, лінії зв'язку тощо).

1.4 Машини та обладнання.

1.5 Транспортні засоби.

1.6 Інструменти, прилади  та інвентар.

1.7 Робоча і продуктивна худоба.

1.8 Багаторічні насадження.

1.9 Інші основні засоби.

2 Інші необоротні  матеріальні активи

2.1 Бібліотечні фонди.

2.2 Малоцінні необоротні  матеріальні активи (наприклад, спеціальні  інструменти і спеціальні пристосування,  інвентар).

2.3 Тимчасові (нетитульні) споруди.

2.4 Природні ресурси.

2.5 Інвентарна тара.

2.6 Предмети прокату.

2.7 Інші необоротні  матеріальні активи.

Ключовими компонентами основного капіталу взагалі й  основних засобів зокрема є основні фонди, що становлять матеріальну основу виробництва. Зокрема, у складі основних засобів, крім «капітальних витрат на поліпшення земель», всі інші елементи належать до категорії «основних фондів».

Основні фонди – це частина засобів виробництва, що зберігають свою речову форму, беруть участь у багатьох виробничих циклах і свою вартість переносять на вартість готової продукції частинами в міру спрацювання.  

Залежно від характеру  участі основних фондів у виробничому  процесі розрізняють виробничі і невиробничі основні фонди. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва; невиробничі – задовольняють побутові і культурні потреби працюючих. До них належать: житлові будинки, дитячі садки та ясла, клуби, стадіони та їх оснащення, – які є власністю підприємств та перебувають на їх балансі.

Основні засоби є досить різнорідними, тому їх можна поділити на групи за певними ознаками. Ознаки ці можуть бути різними залежно від мети, для якої призначена дана група. Після введення Національних стандартів бухгалтерського обліку [1] в Україні для цілей бухгалтерського та податкового обліку існують дві різні класифікації, кожна з яких побудована на власних принципах.

Податкова класифікація передбачає поділ основних фондів на три групи. Більш докладно вона буде розглянута в розділі, що стосується амортизації. В основу класифікації основних фондів для цілей оподатковування покладений критерій терміну використання з урахуванням фактору морального зношення. Мета класифікації – поділ об'єктів на групи для застосування до кожної групи встановленої саме для неї норми амортизації.

На відміну від класифікації податкового обліку, класифікація, яка запропонована П(C)БО 7 [2], не пов'язана з порядком нарахування амортизації, тобто до об'єктів кожної групи може бути застосований будь-який метод нарахування амортизації.

Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості називається структурою основних фондів. Структура основних виробничих фондів різних галузей і підприємств залежить від різних факторів: складності, конструктивно-технологічних характеристик продукції, типу виробництва, особливостей технологічних процесів і технічного рівня застосовуваних машин і устаткування, рівня концентрації виробництва, розміщення підприємств галузі на території країни тощо.