Облік розрахунків за виплатами працівникам підприємства

Суми невиплаченої заробітної плати в бухгалтерії депонуються  на субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами». Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений термін суми з оплати праці, відображають за дебетом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою»  та кредиту субрахунку 662 «Розрахунки  з депонентами».

По дебету субрахунку 662 «Розрахунки  з депонентами» відображається видача депонованих сум. По кредиту субрахунку 662 «Розрахунки з депонентами» відображаються суми своєчасно не виданої заробітної плати, премій, допомоги та інше працівникам  підприємства.

Аналітичний облік розрахунків  з депонентами здійснюється у  «Книзі обліку розрахунків з депонентами», яка відкривається у розрахунку на один календарний рік. Видача депонованої  заробітної плати здійснюється лише за «Видатковим касовим ордером», який виписується окремо на кожного  працівника для погашення однієї або декількох заборгованостей.

Сума заробітної плати, по якій закінчився строк позовної давності (3 роки), підлягає перерахуванню до бюджету, відображається записом по дебету рахунка 662 «Розрахунки з  депонентами» і кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов’язковими  платежами».

На субрахунку 663 «Розрахунки  за іншими виплатами» ведеться облік  розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання  підприємством готівки для виплати  через касу підприємства та неотримання  її працівниками в установлений строк  відображається за дебетом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою»  і 663 «Розрахунки за іншими виплатами» та кредитом субрахунку 662 «Розрахунки  з депонентами».

Синтетичний облік розрахунків  по оплаті праці ведеться в Журналі  №5. Сутність журнальної форми обліку полягає в застосуванні журналів і допоміжних відомостей, які є основними обліковими реєстрами. Журнали побудовані так, що в них нагромаджуються і підсумовуються дані для перенесення їх до звітних форм.

Отже, бухгалтерський облік  на підприємстві повинний забезпечувати: точний розрахунок заробітної плати  кожного робітника відповідно до кількості і якості витраченої праці, що діють формами і системами  його оплати, правильний підрахунок утримань із заробітної плати; контроль за дисципліною  праці, використанням часу і виконанням норм виробітку робітниками, своєчасним виявленням резервів подальшого росту  продуктивності праці, витратою фонду  заробітної плати (фонду споживання) і т.п.; правильне нарахування  і розподіл по напрямках витрат відрахувань  на соціальне страхування і відрахувань  у Пенсійний фонд України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ  ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ЗА ВИПЛАТАМИ  ПРАЦІВНИКАМ

 

3.1. Міжнародні  нормативи та зарубіжний досвід  організації облікового процесу  розрахунків з працівниками

Національні П(С)БО охоплюють  усі чинні МСФЗ (IAS), але не копіюють їх. Деякі національні стандарти об'єднують положення кількох МСФЗ (IAS), а в деяких випадках передбачаються національні стандарти, які не мають аналогічного міжнародного стандарту. Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. Національні П(С)БО, так само як і МСФЗ (IFRS;IAS), складаються структурно з таких частин:

1 Загальні положення, 

2 Визнання та класифікація  об'єкта бухгалтерського обліку.

3. Оцінка об'єкта бухгалтерського  обліку, її складові та порядок визначення, указуються прийняті методи оцінки.

4. Характеристика обліку  об'єкта бухгалтерського обліку, виходячи із загальноприйнятих принципів.

5. Розкриття інформації  про об'єкти бухгалтерського обліку  у фінансовій звітності. 

6. Додатки. 

Однією з основних принципових  відмінностей П(С)БО від МСФЗ (IFRS;IAS) є жорстка регламентація дій бухгалтера. В українському бухгалтерському обліку є єдиний план рахунків, який є обов’язковим для застосування всіма суб'єктами господарської діяльності. П(С)БО традиційно орієнтуються на запити регулюючих органів (податкова служба, держкомстат та інші), в той час як МСФЗ (IFRS;IAS) головним чином орієнтовані на користувачів, які мають дійсний чи потенціальний фінансовий інтерес до суб'єкта звітності: акціонерів, інвесторів, контрагентів. Невідповідність фінансової звітності українського підприємства вимогам МСФЗ (IFRS;IAS) може виникнути внаслідок:

– жорсткої регламентації  форм фінансової звітності в Україні й практичної відсутності умов для застосування принципу “суттєвості”;

– відсутності в Україні  окремих стандартів, адекватних МСФЗ (IAS) (зокрема, МСФЗ (IAS) 8, 20, 26, 28, 31, 34,37);

– стислості змісту П(С)БО та відсутності пояснень до них, що нерідко приводить до помилкової інтерпретації окремих положень.

Облік заробітної плати та інших виплат працівникам на будь-якому підприємстві займає провідне місце в системі бухгалтерського обліку. Праця є найважливішим елементом витрат виробництва. Заробітна плата – основне джерело доходу працівників підприємства, вона виступає в якості одного з найважливіших економічних важелів управління економікою. Інтеграція України в європейський простір вимагає впровадження принципово нового організаційно-економічного механізму регулювання праці та її оплати, що повинен ґрунтуватися на сучасних прогресивних міжнародних стандартах методології та організації бухгалтерського обліку, що обумовлює необхідність дослідження та оцінки ефективності організації облікових процесів і визначення основних напрямів їх удосконалення [5, с. 41].

Відповідно до міжнародних  стандартів бухгалтерського обліку, порядок ведення бухгалтерського обліку виплат працівникам та розкриття інформації про такі виплати у фінансовій звітності підприємства визначається МСФЗ (IAS) 19 “Виплати працівникам”. МСФЗ (IAS) 19 не розглядає звітності за програмами пенсійного забезпечення, а стосується лише обліку виплат працівникам. Спочатку цей стандарт було затверджено у 1993 році під назвою “Витрати на пенсійне забезпечення” і стосувався лише обліку пенсійних програм. У 1998 році МСФЗ (IAS) 19 було переглянуто. Потім він набрав чинності з 1 січня 1999 року під назвою “Виплати працівникам”. Згодом у 2000 році до тексту МСФЗ (IAS) 19 було внесено зміни, які стосувались визначення активів програми та вимог щодо їх визнання, оцінки та розкриття. Потім ще вносилися зміни до МСФЗ (IAS) 19 у 2004 році у зв’язку з прийняттям МСФЗ (IAS) 2 “Платіж на основі акцій”, МСФЗ (IAS) 3 “Об’єднання бізнесу” МСФЗ (IAS) 4 “Страхові контракти”. Таким чином, МСФЗ (IAS) 19 “Виплати працівникам” поширюється на всі виплати працівникам, крім тих, до яких застосовується МСФЗ (IAS) 2 “Платіж на основі акцій” [1, с. 482].

Проведемо порівняльну характеристику П(С)БО 26 “Виплати працівникам” та МСФЗ (IAS) 19 “Виплати працівникам”, використовуючи наступні критерії (табл. 3.1.).

З табл. 3.1 видно, що за змістом МСФЗ (IAS) 19 “Виплати працівникам” та П(С)БО 26 “Виплати працівникам” хоча і не суттєво, проте дещо відрізняються. Це зумовлено національними особливостями та не однократними спробами наблизити норми МСФЗ (IFRS;IAS) до вітчизняного законодавства. Відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності необхідним є використання терміну “виплати працівникам”.

Отже, згідно МСФЗ (IAS)19, виплати  працівникам – це всі форми  компенсації, що їх надає суб’єкт  господарювання в обмін на послуги, надані працівниками. При цьому, працівник  може надавати послуги підприємству на основі повного або неповного  робочого дня, постійної або періодичної  зайнятості та на тимчасовій основі. Таким  чином, МСФЗ (IAS)19 розглядає трудову  діяльність працівників як послуги, за які вони отримують відповідну компенсацію. Слід зазначити, що в контексті  даного стандарту директори та інший  управлінський персонал також розглядаються  як працівники.

 

 

 

Таблиця 3.1.

Порівняльна характеристика П(С)БО 26 і МСФЗ (IAS)19

Критерії	МСФЗ (IAS) 19	П(С)БО 26	Відмінності
Мета	визначення  бухгалтерського обліку та розкриття інформації про виплати  працівникам	визначає методологічні  засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про виплати  (у грошовій і не  грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у  фінансовій звітності	МСФЗ (IAS) 19 не дає повного  розкриття інформації про виплати  працівникам у  примітках до фінансової звітності
Сфера застосування	застосовується роботодавцем для  обліку всіх виплат працівникам, за винятком тих, до яких застосовується МСФЗ (IAS) 2 “Платіж на основі акцій”	застосовується роботодавцями  –  підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно  від форм власності (крім бюджетних установ)	у зв’язку з  прийняттям в Україні П(С)БО 34 “Платіж на основі акцій”, доцільно внести поправки в П(С)БО 26 щодо його дії на виплати  на основі часток у капіталі
Кількість підпунктів	161	34	у П(С)БО інформація представлена в  більш стислому вигляді
Склад виплат працівникам	короткострокові виплати працівникам, виплати по закінченні трудової діяльності, інші довгострокові  виплати працівникам, виплати при звільненні	поточні виплати, виплати при звільненні, виплати по закінченню трудової діяльності, виплати інструментами  власного капіталу підприємства, інші довгострокові виплати  працівникам	у П(С)БО виділені зобов’язання по виплатам  інструментами власного капіталу, які визначаються відповідно до П(С)БО 13 “Фінансові  інструменти”

 

Цей стандарт поширюється  на всі виплати працівникам, включаючи виплати згідно з:

– офіційними угодами між  підприємством та окремими працівниками, групами працівників чи їхніми представниками;

– законодавчими вимогами або через галузеві угоди, за якими  підприємство має робити внески до національних, державних, галузевих або інших програм за участю кількох працедавців; або

– неофіційною практикою, яка веде до виникнення конструктивних зобов’язань.

Виплати працівникам включають  виплати, які надаються або працівникам, або їхнім утриманцям, та можуть бути надані у формі грошових виплат (або товарів чи послуг) безпосередньо працівникам, їхнім дружинам/чоловікам, дітям чи іншим утриманцям або іншим особам, наприклад, страховим компаніям [1, с. 482].

МСФЗ (IAS)19 поділяє виплати  працівникам на чотири категорії:

1) короткострокові виплати; 

2) виплати по закінченні  трудової діяльності;

3) інші довгострокові  виплати працівникам; 

4) виплати при звільненні [2].

Оскільки кожна з цих  категорій має різні характеристики, МСФЗ (IAS)19 встановлено окремі вимоги до кожної категорії, які будуть розглянуті нижче.

Короткострокові виплати  працівникам – це виплати працівникам (окрім виплат при звільненні працівників), які підлягають сплаті в повному обсязі протягом дванадцяти місяців після закінчення періоду, в якому працівники надають відповідні послуги.

Короткострокові виплати  працівникам включають заробітну плату, внески на соціальне забезпечення та інші короткострокові виплати. Для оцінки короткострокових зобов’язань не застосовують жодних актуарних припущень та дисконтування. Тому недисконтована сума, що підлягає сплаті працівникам за послуги, надані ними підприємстві, відображаються в обліку як зобов’язання за вирахуванням будь-якої вже сплаченої суми [1, с. 483].

Таблиця 3.2.

Порівняння короткострокових виплат працівникам за міжнародними та національними стандартами

П(С)БО 26	МСФЗ (IAS)19
заробітна плата за окладами та тарифами	зарплати робітникам та службовцям і внески на соціальне забезпечення
інші  нарахування з оплати праці	короткострокові компенсації за відсутність (оплачена щорічна відпустка та оплачена відпустка у зв’язку з хворобою)
виплати за невідпрацьований час  (щорічні відпустки та інший  оплачуваний невідпрацьований час)	участь у прибутку та премії
премії  та інші заохочувальні виплати	негрошові пільги (медичне обслуговування, надання житла, автомобілів та безкоштовних чи субсидованих товарів або послуг)для теперішніх працівників

 

Проводячи порівняльний аналіз складу короткострокових виплат працівникам  стає очевидним, що МСФЗ (IAS) 19 на відміну  від вітчизняного П(С)БО 26, окрім  заробітної плати, виплат за невідпрацьований час та премій включає також виплати  пов’язані з участю працівників  у прибутках підприємства, різні  винагороди в негрошовій формі та внески на соціальне забезпечення. Усі ці виплати визнаються поточними, якщо вони виплачуються на регулярній основі або плануються до виплати не пізніше ніж закінчиться 12 місяців від періоду, в якому такі зобов’язання були нараховані. Інакше їх слід відносити до довгострокових виплат.

У МСФЗ (IAS) 19, крім усього названого, в списку цих виплат значаться і внески на соціальне забезпечення (у термінах національного обліку – страхові збори). Це не стосується страхових зборів, що сплачуються за рахунок працедавця. Тут йдеться про ту частину страхових зборів, яка сплачується за рахунок заробітку працівників. Окрема згадка про такі збори в МСФЗ (IAS) 19 пояснюється тим, що за західною методологією заробітна плата обліковується за методом нетто, а в нас традиційно застосовується метод брутто. Іншими словами, ми спочатку нараховуємо все, що працівник заробив протягом місяця, а потім проводимо відповідні утримання; а в західній методології утримання за дебетом заробітної плати не нараховують, а проводять за дебетом спеціально відведеного для цієї мети витратного рахунка1 і кредитом рахунка зобов’язань зі страхування працівників. Також у відповідності до МСФЗ (IAS) 19 до однієї із статей короткострокових виплат працівникам належать короткострокові компенсації за відсутність працівника, такі як оплачувана щорічна відпустка. При цьому, “компенсації за відсутність працівника” у МСФЗ (IAS) 19 і “виплати за невідпрацьований час” у П(С)БО 26 – це дві великі різниці, в цьому випадку міжнародний стандарт набагато ближче знаходиться до вітчизняного КЗпП. Загалом, у МСФЗ (IAS) 19 поняття виплат працівникам є більш широким ніж в національному стандарті. Окрім традиційних виплат міжнародні стандарти включають виплати на особисте страхування працівників та медичне обслуговування.

Отже, облік короткострокових виплат працівникам загалом не є складним, оскільки жодних актуарних припущень для оцінки зобов'язань або вартості не вимагається і немає можливості ніякого актуарного прибутку або збитку. Більше того, зобов'язання за короткостроковими виплатами працівникам оцінюються на недисконтованій основі.

Окрім складу короткострокових виплат привертає увагу і відмінність підходів до зобов’язання створювати резерв на оплату відпусток в міжнародному і вітчизняному стандарті. Так, МСФЗ (IAS) 19 дає обґрунтування необхідності і порядку формування забезпечення на оплату відпусток.