Організація і облік короткострокового кредитування та шляхи його удосконалення (на матеріалах сільськогосподарського товариства з обме

Найкраще суть кредиту проявляється у принципах кредитування, яких є п'ять:  

- Поворотність  кредиту витікає з самої суті  позичкового капіталу.

- Платність. За отримання грошей у позику  необхідно платити позичковий  відсоток.

- Цільовий  характер кредиту. Банк ніколи  не видає кредит, якщо не знає  на що будуть витрачені гроші.

- Строковість. Кредити видаються на конкретні  строки, після закінчення яких  вони мають бути повернені.

- Матеріальна  забезпеченість кредиту. Сума кредиту  не може перевищувати вартість  майна позичальника.

Кредитні відносини у кожній країні залежать від розвинутості кредитної системи. Структура кредитної системи в різних країнах з ринковою економікою хоч і має свою специфіку, однак їй властиві й загальні риси. Вона являє собою кредитно-фінансові установи, що акумулюють або надають у кредит грошові засоби. До неї входять:

- центральний (національний) банк, який здійснює  керівництво всією кредитною  системою країни;

- комерційні  банки, які становлять «арматуру» кредитної системи й здійснюють різні фінансові операції;

- спеціальні  кредитно-фінансові інститути, до  яких належать:

*  інвестиційні компанії, фінансові корпорації, будівельні об'єднання, фондові біржі. Їхня діяльність має допоміжний характер, доповнюючи операції комерційних банків;

*  страхові компанії, які отримують внески від тих, хто страхує своє майно, життя, й виплачують страхові відшкодування у випадках аварій, пожеж тощо;

*  ощадні установи: ощадні банки; позичково-ощадні асоціації й кредитні союзи, що використовують позичковий капітал для кредитування житлового будівництва та інших цілей;

*  пенсійні фонди, які володіють значним капіталом і фінансують великі промислові компанії шляхом купівлі акцій та облігацій;

*  особливе місце в кредитній системі займають фондові біржі, головною метою яких є забезпечення ефективного ринку для продажу й купівлі цінних паперів, створення капіталу для промисловості.

Крім національних кредитно-фінансових установ, існують іще міждержавні кредитні інститути: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Банк міжнародних розрахунків (БМР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) та інші.

У забезпеченні сільськогосподарського підприємства коштами, потрібними для здійснення нормальної виробничої діяльності, велику роль відіграють кредити банків. Значення кредитів банків як джерела фінансування виробничо-господарської діяльності особливо зростає у періоди, коли надходжень коштів за реалізовану продукцію ще немає або їх не досить у зв'язку з відсутністю в певні періоди року продукції для реалізації.   Банківський кредит — будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. 
Кредитні операції, як вид господарської діяльності комерційних банків, ґрунтуються на глибокому розумінні економічних, фінансових і правових підвалин бізнесу. Кредит може бути повернений у строк тільки тоді, коли забезпечена його цільова ефективність.

Кредитування - процес складний та багатогранний і в умовах переходу до ринкової економіки набуває нових й ефективних шляхів застосування і розвитку.

1.2. Аналіз стану короткострокового кредитування сільськогосподарської галузі

Важливе значення у процесі здійснення кредитних операцій банківськими установами має інституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення діяльності банків. Головними інституціями, які регламентують порядок здійснення банківської кредитної діяльності в Україні, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк України, банківські установи тощо.

Кредитна діяльність банків регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України, нормативно-правовими актами НБУ, статутами банків та кредитними договорами. 

Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам, комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки.  Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи, вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів [71].  Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових і поточних рахунках, залучені на депозитні рахунки кошти юридичних і фізичних осіб, міжбанківські кредити, та кошти одержані від випуску цінних паперів. Кожний комерційний банк ставить за мету забезпечити високу якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель – це сукупність кредитів, наданих банком на певну дату, він характеризує величину капіталу, вкладеного банком у кредитні операції. Кредитний портфель включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих і сумнівних щодо повернення [62].

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Для фізичних осіб кредитування - це можливість задовольнити свої потреби, придбати предмети побуту, покращити умови проживання, придбати житло, а також ще багато іншого для чого на даний момент не має грошей. Для юридичних осіб - це може бути придбання основних засобів, ремонт, реконструкція, добудова, будівництво нерухомого майна, а також кредит може передбачати інвестиційні цілі.

Основними принципами банківського кредитування є забезпеченість, строковість, платність та цільова направленість.

 Принцип  забезпеченості позичок має на  меті захистити інтереси банку  і не допустити збитків від  неповернення боргу внаслідок  неплатоспроможності позичальника.

Принцип строковості та платності означає, що кредит має бути повернений позичальником банку в завчасно обумовлений термін з відповідною платою за користування позички. Від дотримання цього принципу залежить можливість надання нових кредитів.

 Цільовий  характер використання передбачає  вкладення позичкових коштів  на конкретні цілі, обумовлені  кредитним договором [92].

Якщо кредит використовується не за цільовим призначенням, банк може підвищити процентну ставку за кредит у розмірах, передбачених кредитним договором, як правило в 1,5 – 2 рази .

Кредитування - важлива складова економіки і фінансового сектора України. В період 2005-2007 р. банківське кредитування переживало справжній бум розвитку: за цей період ринок виріс більш ніж в 5 разів.  Зросла  і значущість кредитів населення, споживчого кредиту, товарного кредиту та ін.,  які відігравали важливу роль як для банківського  сектора, так і для економіки країни загалом. Співвідношення роздрібних кредитів і ВВП зросло майже в 4 рази [77].

З початком фінансової кризи внаслідок неповернення великої кількості кредитів, зменшення тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів видачі кредитів. А в кінці 2008р. Національний банк України ввів обмеження на видачу будь яких видів кредитів. Дане обмеження розповсюджувалося мало не на всі банки нашої держави, це був однин з найтяжчих періодів   становлення та розвитку банківської системи України.

Як правило, коли мова йде про проблеми впровадження кредитування в нашій державі, насамперед вказують на відсутність досконалої правової бази. Це справді складна проблема. ЇЇ особливість полягає у тому, що деякі засадні моменти створення необхідного правового поля для кредитування лежать у політичній площині. Утім, окрім законодавчо-правових, не менш важливими є економічні чинники, які безпосередньо впливають на успішне запровадження і розвиток кредитування. Зважаючи на нинішній стан економіки держави, ці проблеми можуть надовго загальмувати розвиток кредитування фізичних та юридичних осіб в Україні [ 100].

 Так  згідно показників НБУ на кінець 2008 р., тобто на початку фінансової кризи, питома вага простроченої заборгованості в українських банках складала 2,45% від загальної кількості наданих кредитів, а вже через рік, тобто на кінець 2009 р., питома вага простроченої заборгованості складала 9,36%, на кінець 2010 р. це значення підскочило до 14,6% від загальної кількості наданих кредитів, прострочена заборгованість на кінець грудня 2011 р. склала 15,4% загального кредитного портфеля [39].

 З січня по грудень 2012 р. року банки продали колекторським і факторинговим компаніям понад 1,5 млрд. грн кредитів за 1 – 11% від їх номінальної вартості. Низьку вартість боргів колектори пояснюють високим рівнем шахрайства по банківським кредитам (до 20 – 50%) і дефіцитом інформації про позичальників [40].

Тому сучасний стан банківського кредитування є важливим як для на-

ціональної економіки так і для суб’єктів господарювання.      Проблемам банківського кредитування присвячено праці вітчизняних і зарубіжних авторів, зокрема: Е. Долана, О. Заруби, С. Ілляшенка, О. Кириченка, І. Лютого, Ю. Масленченкова, М. Пуховкіної, П. Роуза, К. Садвокасової, І. Осадчого та інших. В наукових працях вищезгаданих вчених представлена сучасна організація кредитної справи в економіці, а також можливі проблеми в банківському кредитуванні. Віддаючи належне науковим напрацюванням вчених з даної проблематики слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Це обумовлено недостатнім рівнем розробки окремих питань, оскільки стан банківського кредитування з кожним роком змінюється і постають нові проблеми, які потребують вирішення.

На сучасному етапі економічного розвитку одним з важливих шляхів виходу України з кризового стану займає удосконалення та подальший розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору країни  - одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка існує на сьогоднішній день. Адже  зараз банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної кризи, яка похитнула економіку не тільки  нашої держави.

Владичин У.В. визначив , що процес формування ринкової економіки України об'єктивно зумовлює необхідність підвищення ролі банківського кредиту, що є одним із найважливіших чинників, які забезпечують безперервність розширеного відтворення. Така роль визначається, насамперед, широкою сферою застосування кредитних операцій банків. Банківський кредит проникає у різні галузі господарського життя суспільства[52].

 Банківські  установи надають кредити на  фінансування поточної та інвестиційної  діяльності підприємств різних  форм власності, що пов'язано із  забезпеченням потреб в обігових  коштах, збільшенням, модернізацією  і реконструкцією основних фондів; задоволення споживчих потреб  населення; фінансування державних  витрат за допомогою механізму  фондового ринку.

Так  у 2011 р. населення, що проживало у сільській місцевості,становило 14396,3 тис. осіб, або 31,4% населення країни. Проте 80% сільськогосподарських товаровиробників практично не мало можливості залучення кредитів,оскільки банки не заінтересовані в їх кредитуванні. Тому у більшості сільських районів України кредитні спілки нині чи не єдині фінансові установи, де сільськогосподарські товаровиробники можуть одержувати кредит. Однак система кредитних спілок розгалужена нерівномірно, кількість осередків і філій недостатня, а обсяг наявних кредитних ресурсів не дає змоги кредитним спілкам задовольнити потреби сільськогосподарських товаровиробників, зазначили В.М. Алексійчк,               О.Є. Гудзь, П.А. Стецюк [42 ].

Ознайомлення із сучасними науковими  розвідками та публікаціями показує, що питання сутності, ролі, завдання і значенню кредитної кооперації в агросфері приділяли увагу багато відомих учених економістів,із проміж їх публікацій слід відмітити праці: В.Борисової, В.Гончаренка, А.Гришути, М.Дем’яненка, П.Лайка, Ю.Лупенка, М.Маліка, П.Саблука та ін. Завдяки їхнім зусиллям отриманні вагомі результати теоретичного та методичного характеру, які суттєво збагатили вітчизняну економічну науку. Проте незважаючи на досить значну кількість наукових наукових праць, присвячених проблемам становлення і розвитку кредитної кооперації, назріла потреба подальшої наукової розробки щодо визначення мождивих напрямків їх розвитку на сучасному етапі.

Станом на кінець 2013 р., лише 10-15% всіх банків України інтенсивно кредитують народне господарство, основними з яких є ПриватБанк, Укрексімбанк, ВТБ Банк, Укрсоцбанк, Ощадбанк та ін. Хоча на 01.01.2013 в Україні зареєстровано 197 банків, з них діючих 182, а на стадії ліквідації знаходяться 14 [37]. Отже, можна зробити висновки, що навіть четверта частина всіх банків країни, не займаються своєю діяльністю на повну потужність.

Однією із важливих проблем сучасної банківської системи та економіки України є непогашення кредитної заборгованості позичальниками. Серед основних чинників, які можуть впливати на виникнення проблемної заборгованості банків, можна виділити: зовнішні чинники, які пов'язані із економічними, політичним, соціальним становищем у державі, та внутрішні чинники, пов'язані як з діяльністю позичальника, так і роботою банківської установи.

Так, для стабільної та безперебійної діяльності банківського сектору, перш за все, необхідно удосконалити організаційний  та фінансово-економічний  механізм банківської системи України, збільшити обсяги банківських кредитів та вдосконалити бізнес-планування фінансової та операційної діяльності.

 В  даний час в Україні найбільш  поширеним видом кредитування  є короткострокове кредитування. Короткостроковими кредитами банків є зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання балансу, а також зобов’язання за кредитами (позичками), як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання балансу. Короткострокові банківські кредити залучаються здебільшого для фінансування оборотних активів підприємства, зокрема на покриття тимчасового дефіциту платіжних засобів, придбання товарів, виробничих запасів тощо.

В українській банківській практиці основну частину короткострокових кредитних вкладень складають кредити, надані суб’єктам господарювання, тобто, надаються строком до одного року та використовуються на покриття тимчасових розривів у русі оборотних коштів    Тому саме короткострокові кредитні операції можуть бути використані для покращення умов існування кредитної системи у національній економіці.  Для того, щоб оцінити перспективи розвитку саме короткострокового кредитування українськими банками необхідно спершу виявити загальні тенденції кредитування в Україні.За даними НБУ в Україні станом на 1 січня 2013 р. спостерігалося традиційне для початку року зниження ділової активності з відповідним уповільненням динаміки грошово-кредитного ринку.