Організація і облік короткострокового кредитування та шляхи його удосконалення (на матеріалах сільськогосподарського товариства з обме

Банки самостійно визначають умови надання кредитування, обсяги, терміни, комісійні винагороди за кредити, дотримуються принципів кредитування, контролюють використання позичених коштів згідно власної кредитної політики і стратегії, дотримуються вимог чинного законодавства і нормативів встановлених Національним банком України, тому проблемні і безнадійні позичальники для них є надто ризикованими, як, наприклад, сільськогосподарські підприємства. Вони виставляють жорсткі вимоги і високі відсоткові ставки для позичальників, таким чином убезпечуючи себе від збитків.

Хоча, кредитування передбачає надання позичок усім суб’єктам господарської діяльності без будь-яких певних характеристик і умовностей, які їх потребують, але і є кредитоспроможними, але в нашому випадку у період змін найпершою страждає аграрний сектор економіки, тому що вважається найбільш ризикованим і не зовсім сприятливим для інвестицій, яких також не достатньо вкладається для розвитку.

    Для обґрунтування рівня  кредитування розглянемо статистичні  дані обсягів і ставок кредитування  АПК такі як:

- обсяг кредитування у 2011 р. становив 9,7 млрд. грн, у 2009 р. – 20,1

млрд. грн, у 2006 р. – 10,4 млрд. грн, тоді як обсяг пільгового кредитування становив 1, 4 млрд. грн, 15,1 млрд. грн і 7,6 млрд. грн відповідно. Отже, з наведених даних добре помітно, що при дефіциті коштів і кризі відразу зменшується кредитування аграрних підприємств, особливо зменшується підтримка держави в забезпеченні аграрних підприємств;

- ставка на кредит на 2011 р. становила 15-38%, 2009 р. – 19%, 2006 р. –

18%, пільгова ставка становила 8%, 7% і 8,5 % відповідно, що свідчить про  збільшення процентної ставки  для сільськогосподарських підприємств  на протязі 5років на 20% і практично  не рухома ставка пільги;

- бюджетні кошти на пільгове  кредитування становили у 2011 р.

0,6млрд. грн, у 2009 р. 1,36 млрд. грн, у 2006 р. 0, 42 млрд. грн;

- об'єм пільгових кредитів/бюджетні  кошти на пільгове кредитування 

становили у 2011 р. 2,3 млрд. грн, у 2009  р. 11,1 млрд. грн, у 2006 р. 18,1 млрд. грн.

 Вже на сьогодні понад  сто банків України кредитують  підприємства агропромислового  комплексу, переважно на короткострокову  перспективу на різних умовах  та під різні відсотки. Проте  вартість кредитів сьогодні залишається  доволі високою. Так, процентні ставки, під які залучалися кредити  у 2013 р., в середньому в Україні, становили 22-24% річних. При цьому вартість кредитів іноземних банків виявилася всього на 2 процентних пункти нижчою, ніж вітчизняних. Тому, взявши до уваги міжнародний досвід, Державний земельний банк вже  планує надавати кредити вітчизняним сільгоспвиробникам під 10-12% річних та виконувати функцію спеціалізованої установи з іпотечного кредитування .

Разом з тим, на думку експертів фінансового ринку, Державний земельний банк не зможе почати ефективну роботу в найближчі роки через брак коштів у бюджеті .

Сільськогосподарські підприємства в 2013 р. залучили 4,5 млрд. грн кредитних коштів на проведення весняної польової кампанії. Із загального обсягу залучених коштів 3,6 млрд. грн становлять банківські кредити і 923 млн. грн - товарні кредити. Протягом 2012 р. сільськогосподарські підприємства залучили кредитів лише 1,8 млрд. грн. Відсоткові ставки по кредитах у 2013 р. становили у національній валюті 14,5 % , а в іноземній валюті 9,0%.

      Перспективним вважається  для агарних підприємств кредитування  за рахунок ресурсів іноземних  банків. Дане кредитування в аграрному  секторі АПК не застосовується, крім поодиноких випадків, що  свідчить про недостатній рівень  використання тих потенціальних  можливостей і переваг, які закладено  в такій формі вкладання коштів  в основні засоби, як кредитування  за рахунок кредитних ресурсів  іноземних банків. Хоча іноземні  банки цікавляться розвитком  українського агропромислового  комплексу і готові вкладати  свої кошти в розвиток нашого  сільського господарства, таким  чином вирішаться не тільки  їх потреби, а й соціальний  стан працівників-аграріїв.

Основними проблемами сільського господарства, які потребують негайного вирішення це застаріла техніка, якої знос відбувся 20 років тому, але вона ще досі використовується. Виходом з цієї ситуації є лізинг – він допоможе оновити технічну базу аграрних підприємств, при цьому не витрачаючи великі кошти на купівлю самого устаткування і не витягуючи ці кошти з обороту, бо, як ми знаємо, сільськогосподарська техніка, особливо новітні розробки, коштують чималі кошти, яких наші підприємства далеко не всі мають. На даний час банки використовують вісім технологій кредитування лізингових проектів агроформувань. Як правило, за угодами лізингу для сільськогосподарських підприємств виступають високоліквідні об’єкти, такі як транспортні засоби – 45% і сільськогосподарська техніка – 31%. Але безпосереднє кредитування агроформувань займає лише 8% від загального і не перевищує 10-12% попиту інвестицій за лізинговими технологіями. Цей вид кредитування необхідно використовувати в даних умовах розвитку економіки України, він приведе не тільки до оновлення матеріало-технічної бази, а й до підвищення якості виробництва, продукції і стану сільськогосподарських підприємств, можливість більшого виходу української продукції на світовий ринок і завоювання його.

Також проблема не тільки в банківській системі і її не бажанні надавати кредити аграріям, а й бажання самих аграрних підприємств отримати найвигідніші кредити на найвигідніших умовах при цьому приховуючи певну інформацію необхідну для вияснення всіх обставин фінансового стану підприємства і його кредитоспроможності. Дослідження банку стосовно цих питань, проведення експертиз і, при потребі, розслідувань є специфічним і вимагає певних витрат, які потім виливаються в умови і процентну ставку надання кредиту. Чим вірогіднішими будуть надані дані і чим менші кошти будуть витрачені на дослідження їх достовірності, тим і оптимальнішими будуть умови для позичальника.

Слід відмітити, що СТОВ «Мрія» при зверненні до банківської установи  про надання кредиту надало економічне обґрунтування отримання кредиту з викладом про керівництво господарства , напрям діяльності,  обсяг виробництва, постачальників та покупців, план на наступний рік.

  Кредитування для аграрних  підприємств займає чи не найосновнішу  ланку в їх фінансовому забезпечені. Але не достатній розгляд цього  питання і вжиття рекомендованих  заходів заважає забезпечити  хороші відносини між банківською  системою і галуззю АПК. Банків, насамперед, цікавить прибуток і  такі умови, які забезпечать їм  найменший ризик. А не всі сільськогосподарські  підприємства є з задовільним  фінансовим станом і повністю  відповідають вимогам і бажанням  банкірів.

Слід відмітити, що при кредитуванні сільськогосподарських підприємств у багатьох банків відсутні жорсткі вимоги до якості та характеристики заставного майна. Під час оформлення банківських кредитів позичальникам бракує досвіду і знань, щоб правильно показати стан і можливості свого бізнесу й оцінити правомірність вимог, що висувають до них кредитні установи. До недоліків банківського кредитування аграрних підприємств також можна віднести високі відсоткові ставки по кредитах (через кризу ліквідності банківських коштів) та встановлення економічно не вигідних для господарств графіків погашення кредитної заборгованості.  Національний банк України 13 квітня 2010 р. Постановою №180 вніс зміни до чинної Постанови «Про стимулювання кредитування економіки України» від 03 листопада 2009р.  №650, якої було додано пунк 2.3: «За кредитами, наданими позичальникам - сільськогосподарським товаровиробникам, приймати під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку  резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартість забезпечення у вигляді майнових прав на майбутню сільськогосподарську продукцію з такими коефіцієнтами залежно від категорії кредитної операції : стандартна-50%, під контролем - 40%, субстандартна -20%, сумнівна -10%».

 Аграрні підприємства характеризуються  сезонністю виконання робіт і  отримання доходів. При цьому  витрати передують доходам і  часовий розрив між витратами  і доходами може бути доволі  великий  і досягати у рослинництві  року , а за багаторічних культурах  багатьох років. Цей  розрив призводить  у багатьох сільськогосподарських  підприємств до щорічних сезонних  нестач коштів, для покриття яких  вони змушені залучати короткострокові  кредити банків.

Із подальшим розвитком ринкових відносин об’єктивна залежність підприємств сільського господарства від фінансово-кредитної системи значно зросла,оскільки для оптимального функціонування аграрної сфери та забезпечення її стабільно-позитивного відтворювального процесу необхідне раціональне співвідношення між власними і позиченими коштами.

Сучасна банківська система України пропонує для сільськогосподарських підприємств лише три види короткострокових банківських кредитів: не відновлювальна кредитна лінія,строковий кредит та інколи овердрайв(строк дії таких кредитів 12-18 місяців). Переважна більшість вітчизняних сільськогосподарських підприємств користуються строковими кредитами терміном до одного року. Для СТОВ «Мрія» банком відкрито невідновлювальню кредитну лінію  строком на 12 місяців  під 22% річних з графіком повернення позики в останні три місяця.

Вони є найвигіднішими для банків, тому що строк кредиту становить 12 місяців і забезпечує один виробничий цикл(тобто сільськогосподарське підприємство не може здійснити більше одного обороту кредитних коштів) та, водночас, мінімізує ризики неповернення позики. Крім того, при наданні строкового кредиту вся сума позики перераховується одним траншем на поточний рахунок підприємства, а повернення позики відбувається щомісячно рівними частинами. Невідновлювальна кредитна лінія надається частинами згідно з платіжними дорученнями позичальника безпосередньо з кредитного рахунку на рахунки постачальника чи на поточний рахунок підприємства, а погашення відбувається,як правило, в останні три місяці кредитування.

Проте з позиції сільськогосподарського підприємства строковий кредит є невигідним,тому що збільшує витрати підприємства,пов’язанні з обслуговуванням кредиту,а невідновлювальна кредитна лінія-неможливістю відновлення фінансування за умови повного чи часткового погашення останніх.

Тому приймаючи рішення щодо одержання кредитів для здійснення господарської діяльності, позичальники повинні визначитися про:

- Мету одержання кредиту;

- Суму коштів, яку вони можуть за получити та їх вартість;

- Строки, на які кошти будуть одержані;

- Вартість об’єктів кредитування;

- Суму чистого прибутку,на який вони можуть розраховувати,вклавши кошти в об’єкти кредитування;

- Можливі вигоди і прибутки від альтернативного використання коштів кредиту;

- Ризики,  пов’язані з об’єктом кредитування;

- Ліквідність об’єкта кредитування,тобто швидкість і спроможність його переформування у грошові кошти .

 Також банкірам  при наданні  кредиту із забезпеченням майбутнім  урожаєм можна дати кілька  порад:

- ураховувати зміни, які відбулися в господарстві позичальника;

- звертати увагу на структуру посівних площ;

- не брати в заставу лише одну культуру;

- ураховувати тренд;

- перевіряти інформацію, надану позичальником.

   На сьогодні Міністерство  аграрної політики та продовольства  України ухвалило рішення про  створення дочірнього підприємства  Аграрного фонду- «Агрофінфонд», яке займатиметься управлінням фондами відомства, надання кредитів й інших фінансових послуг, а також фінансовим лізингом .

 Таким чином ми дійшли  висновку, що в складних економічних  умовах аграрний сектор без  підтримки держави існувати практично  не може, тому що дана галузь  має сезонний характер, вимагає  виконання  поставлених завдань у найкоротші строки (галузь рослинництва), значною мірою залежна від природно-кліматичних умов та вимагає великих затрат людської праці.     Тому хотілось б внести такі пропозиції: в Україні потрібно запровадити досвід провідних країн світу щодо активної підтримки аграрного товаровиробника. Основними її напрямами повинні стати підтримка доходів товаровиробників шляхом різноманітних компенсаційних виплат; раціональна цінова політика;  виділення коштів на розробку і здійснення ринкових програм та укріплення матеріально-технічної бази виробництва; пільгове оподаткування і кредитування; удосконалення вітчизняних стандартів на сільськогосподарську продукцію та ін.

Особливо суттєвою підтримка держави повинна бути в несприятливі за погодними умовами роки. Поряд з цим доцільно розширювати компенсаційні виплати комерційним банкам, які надають кредити агротоваровиробникам. Дотувати з державного бюджету доцільно лише ті виробництва, які є стратегічно необхідними і без підтримки держави не зможуть вижити. Іншим галузям мають бути створені необхідні умови для реалізації продукції, тобто створена належна ринкова інфраструктура.

 

2.3.Організація процесу  кредитування

 

Кредитні відносини є дуже різноманітні. Тому вони проявляються в різних конкретних формах. Розрізняють такі форми кредиту:   

- Комерційний кредит надається  одними фірмами іншим у товарній  формі з відстрочкою платежу.

-  Банківський кредит надається  банками й іншими кредитними  установами підприємцям у вигляді  грошових позик.  

-   Державний кредит надається  населенням країни своєму уряду (державі) шляхом купівлі державних  облігацій внутрішньої позики.  

- Споживчий кредит надається  фізичним особам на придбання  товарів тривалого використання (меблі, автомашини, побутова техніка).      -  Міжнародний кредит надається країнами одна одній в грошовій, товарній, валютній формах на умовах поворотності, строковості і платності та цільового характеру.