Сутність і предмет аудиту

об’єктивність оцінки забезпечується шляхом порівняння наданої звітності  із застосовною концептуальною основою.

Слід розрізняти поняття  «аудит» та «аудиторська діяльність». Так, аудиторська діяльність – це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконан-ня аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг» [21].. Тобто, поняття «аудиторська діяльність» більш широке ніж поняття «аудит», оскільки крім безпосередньо аудиту включає також на-дання інших (супутніх) послуг та організаційно-методичне забезпечення аудиту.

Згідно Закону України [21] аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати послуги, пов’язані  з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економ-міко-правового забезпечення господарської діяльності суб’єктів господа-рювання. Перелік послуг, які можуть надавати аудитори (аудиторські фірми) в Україні у 2007 р. затвердила Аудиторська палата України [127]. (Склад видів послуг, які можуть надаватися аудиторами в Україні вивчити самостійно за [127]).

Аудит як форма  фінансово-господарського контролю має  багато спільного з ревізією та судово-бухгалтерською експертизою, оскільки вони досліджують діяльність підприємств, застосовують спільні методичні прийоми та процедури контролю, використовують однакові джерела інформації, ґрунтують свої висновки на документально достовірних доказах. Проте між ними існують суттєві відмінності, обумовлені їх юридичною природою, метою й завданнями, які вони вирішують.

Так, головною метою аудиту є надання аудитору можливості висловити думку щодо достовірності й правдивості фінансової звітності господарюючого суб'єкта. В ході аудиторської перевірки фінансових звітів встановлюється точність відображення в них фінансового стану і результатів діяльності підприємства; відповідність ведення бухгалтер-ського обліку встановленим вимогам, критеріям; дотримання підпри-ємством, що перевіряється, чинного законодавства. Замовником аудиту виступає суб’єкт господарювання, який вільно обирає аудиторську фірму на свій розсуд. При цьому відносини замовника з аудитором регулю-ються договором, згідно якого здійснюється й оплата праці аудитора.. Клієнт має право відмовитися від послуг аудитора (аудиторської фірми) у разі незадоволення рівнем компетентності останнього.

Мета ревізії  полягає в системному вивченні діяльності підпри-ємства, виявленні порушень і зловживань, розробці практичних пропозицій щодо їх усунення і запобігання в майбутньому. Ініціаторами ревізії виступають державні (відомчі) контрольно-ревізійні органи, вищі організації, правоохоронні органи. У разі виявлення зловживань ревізор зобов’язаний передавати інформацію стосовно порушень керівництву та правоохоронним органам.

Мета судово-економічної  експертизи – це документальне обґрун-тування  позовних вимог, поданих у правоохоронні  органи до конкретних матеріально відповідальних та інших службових осіб. Ініціатором експертизи є правоохоронні органи. Експертом звичайно виступає штат-ний або позаштатний працівник державної експертної установи, який має відповідну ліцензію. Прямим обов’язком експерта є інформування право-охоронного органу, який призначив експертизу, про виявлені зловживання. Оплата праці експерта-бухгалтера здійснюється право-охоронними органами як частина судових витрат.

(Порівняльний аналіз аудиту, ревізії  та судово-економічної експертизи виконати самостійно та оформити у вигляді таблиці).

Важливе значення для ідентифікації аудиту як самостійної  форми фінансово-господарського контролю має визначення його предмету та об’єкта. Це стосується також і практичного здійснення аудиту, оскільки впливає на точність формулювання завдань аудиту, обґрунтування обся-гів аудиту тощо.

Предметом аудиту є показники фінансової звітності з точки зору їх відповідності певним критеріям.

Під об’єктами аудиту розуміють окремі і взаємопов’язані економічні, організаційні, правові, інформаційні та інші форми функ-ціонування системи, що вивчається, стан якої може бути оцінено кількісно та якісно [39; 98; 155].

До об’єктів аудиту залежно від їх виду відносять: установчі до-кументи підприємства; ресурси (засоби і предмети праці; трудові ресурси; фінансові ресурси; матеріальні та нематеріальні активи; при-родні ресурси); господарські процеси (матеріально-технічне забезпе-чення; кадрове забезпечення; забезпечення фінансовими ресурсами; основне та допоміжне виробництво; технічне, енергетичне й господ-дарське обслуговування; упровадження нової техніки; збут продукції, товарів, послуг); технології (технології виробництва; інформаційні техно-логії); економічні результати діяльності (обсяги випуску продукції; продуктивність праці; фондовіддача; собівартість продукції; прибутки (збитки); рентабельність); організаційні форми управління (організаційна структура підприємства; форми управління; апарат управління тощо); методи управління (системи стимулювання; внутрішній госпрозрахунок); функції управління (планування; прогнозування; нормування; облік; контроль; економічний аналіз; регулювання тощо).

За рівнем складності об’єкти аудиту поділяють на прості та складні. До простих відносять  об’єкти, які містять незначну кількість елементів контролю, наприклад, товари. До складних відносять, зокрема, показник собівартості. За сферою діяльності виділяють об’єкти галузі постачання, виробництва, збуту, фінансово-інвестиційної. За часом об’єкти аудиту поділяють на ті, стан яких оцінюється в минулому часі; ті, стан яких оцінюється в теперішньому часі; ті, стан яких оцінюється в майбутньому часі. За характером оцінки об’єкти контролю поділяють ті, що оцінюються в натуральному, вартісному та кількісно-вартісному вираженні.

Метод аудиту – це сукупність прийомів та способів, за допомогою яких оцінюється стан обєктів, що підлягають аудиторському дослідженню.

В аудиті застосовуються такі методи й методичні прийоми:

загальнонаукові (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, порівняння, гіпотеза, спостереження, вимірювання, експеримент);

спеціальні, запозичені з інших наук (соціологічний, структурно-функціональний, статистичний);

спеціальні методи та методичні прийоми господарського контролю (методи документального та фактичного контролю).

До  прийомів документального контролю належать:

формальна перевірка (передбачає встановлення повноти та правильності оформлення документів, заповнення реквізитів, відповідності  підписів осіб, які склали документ);

арифметична перевірка (здійснюється шляхом перерахунку результатів  таксування, загальних підсумків, узгодження нарахувань і утримань);

нормативно-правова  перевірка (полягає у вивченні господарських

операцій щодо їх відповідності нормативним актам, інструкіям, стандартам, положенням державних органів влади та керівництва господарюючих субєктів);

експертне дослідження (виконується за дорученням замовника);

економічна  перевірка (здійснюється для встановлення доцільності господарських операцій);

зустрічна перевірка (передбачає співставлення двох примірників  одного й того ж документа, що знаходиться  в різних підприємствах або підрозділах одного підприємства);

логічна перевірка (полягає у вивченні обєктивної можливості документально оформлених господарських операцій за допомогою різних співставлень взаємоповязаних виробничих і фінансових показників);

взаємний контроль (полягає в порівнянні різних за своїм найменуванням і характером документів, в яких відображаються різні аспекти однієї і тієї ж або декількох взаємоповязаних операцій).

До  прийомів фактичного контролю належать:

лабораторний  аналіз (проводиться на вимогу аудитора тоді, коли визначити якісні ознаки сировини, матеріалів, готової продукції, виконаних будівельно-монтажних і ремонтних робіт іншими прийомами контролю неможливо);

перевірка операцій в натурі (спрямована на підтвердження  здійснення операцій з придбання активів, правдивість складання актів на введення обєктів в експлуатацію після закінчення їх будівництва або капітального ремонту, наявність активів, пийнятих на відповідальне зберігання) включає контрольне придбання, контрольний обмір виконаних будівельних, монтажних і ремонтних робіт, контрольний запуск сировини та матеріалів у виробництво, контрольне приймання продукції за якістю та кількістю;

дослідження операцій на місці (здійснюється при перевірці  обєктів основних засобів після  завершення ремонту обєктів основних засобів, встановлення готовності обєктів капітального ремонту, порядку зберігання, приймання та відпуску матеріальних цінностей);

отримання письмових  пояснень.

Різні методи аудитор  застосовує у певній послдовності й  порядку.

Порядок і послідовність  застосування методів аудиту, які  дають можливість провести перевірку  фінансової звітності підприємства системно та у найбільш доцільній  послідовності, називається методикою аудиту.

3. Класифікація  аудиту.

Сучасна зарубіжна  та вітчизняна практика дає значну кількість прикладів існування різноманітних видів аудиту. Для більш повного розу-міння сутності аудиту в цілому й окремих його видів, визначення зав-дань, методики проведення та напрямків розвитку аудиту здійснюють їх класифікацію. Проте, незважаючи на велике теоретичне й практичне значення класифікації аудиту, у поглядах науковців та практиків до тепе-рішнього часу відсутня єдність як стосовно кількості видів аудиту, так і стосовно ознак, за якими здійснюється така класифікація. Досить яскра-во цю ситуацію ілюструють, зокрема, цифри, наведені [43, с. 22]: в різних джерелах названо більш ніж 73 види аудиту, а для їх класифікації засто-совано близько 47 класифікаційних ознак. Тому розглянемо лише ті види аудиту та класифікаційні ознаки, які в спеціальній літературі й практиці аудиту використовують найчастіше (табл. 1.3)

Таблиця 1.3

Класифікація  видів аудиту

Класифікаційні ознаки	Види аудиту
1. Стосовно користувачів  інформації	1. Зовнішній 2. Внутрішній
2. Стосовно вимог законодавства (за ініціативою здійснення)	1. Обов’язковий 2. Ініціативний (добровільний)
3. За стадіями еволюції  аудиту	1. Підтверджуючий 2. Системно-орієнтований 3. Аудит, що базується  на ризику
4. За часом здійснення	1. Первинний 2. Узгоджений (повторюваний)
5. За призначенням	1. Аудит фінансової  звітності 2. Аудит на відповідність  вимогам 3. Операційний  4. Спеціальний .(екологічний,  навко-лишнього середовища, оперативний)
6. За об’єктами аудиту	1. Загальний  2. Банківський 3. Аудит страхових  компаній 4. Аудит бірж, інвестиційних фондів 5. Державний
7. За способом організації	1. Суцільний 2. Вибірковий 3. Комбінований
8. За способом обробки  даних	1. Ручний 2. Комп’ютеризований

 

 

Зовнішній аудит – це аудит, який здійснюється зовнішніми аудито-рами (аудиторськими фірмами) на підставі договору з суб’єктом господа-рювання з метою надання незалежного висновку щодо його фінансових звітів. Основним завданням зовнішнього аудиту є встановлення, чи не містять фінансові звіти суттєвих викривлень [80, с. 582]. Мета, завдання та об’єкт зовнішнього аудиту визначаються вимогами законодавства та договором. При цьому замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог статті 20 Закону України [22].. Для аудиторів, що здійснюють зовнішній аудит, обов’язковою є наявність сертифіката, який підтверджує рівень їх професійних знань. Крім того, обов’язковою умовою здійснення аудиторської діяльності як для ауди-торських фірм, так і для аудиторів, що зареєстровані як фізичні особи – підприємці, є включення їх до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів. Оплата послуг аудиторських фірм (аудиторів) здійснюється згідно договору. Зовнішній аудитор звітує шляхом надання аудиторського вис-новку (який, у випадках передбачених законодавством, підлягає опри-людненню) та аудиторського звіту (надається виключно замовнику). Відповідальність зовнішнього аудитора перед клієнтом та третіми осо-бами встановлена нормами чинних нормативно-правових актів.

Внутрішній  аудит – це аудит, який здійснюється фахівцями спе-ціального підрозділу підприємства, що безпосередньо підпорядкований керівництву підприємства (власникам). Мету, об’єкт та функціональні обов’язки фахівців підрозділу внутрішнього аудиту визначає керівництво підприємства відповідно до конкретних потреб, пов’язаних із підвищен-ням ефективності діяльності економічного суб’єкта. Для фахівців, що здійснюють внутрішній аудит, наявність сертифіката не є обов’язковою. Оплата їх діяльності здійснюється за штатним розписом згідно діючої на підприємстві системи оплати праці. Внутрішні аудитори звітують лише перед власним керівництвом й несуть відповідальність перед керів-ництвом за виконання свої обов’язків. (Більш докладно сутність та особливості здійснення внутрішнього аудиту розглянуті в темах 12 – 14).

Важливо зазначити, що між зовнішнім та внутрішнім аудитом є певний взаємозв’язок. Так, зовнішній аудитор при плануванні аудиту має отримати достатнє розуміння функціонування внутрішнього аудиту для оцінки ризиків суттєвих викривлень у фінансових звітах й для визначення його впливу на обсяг процедур зовнішнього аудиту. Разом з тим, зовні-ній аудитор навіть у разі, коли він використовує конкретну роботу внут-рішнього аудиту, несе повну відповідальність за висловлену аудиторську думку.

Обов’язковий  аудит – це аудит, який проводиться аудитором (аудиторською фірмою) у випадках прямо передбачених чинним зако-нодавством. Так, згідно статті 8 Закону України [21] проведення аудиту є обов’язковим для: