Сутність і предмет аудиту

Під аудиторською процедурою розуміють певний порядок і послідовність дій аудитора для отримання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиту

За своїм характером аудиторські процедури бувають трьох видів:

процедури оцінки ризиків  – це аудиторські процедури, що виконуються  для отримання розуміння суб’єкта господарювання та його середовища (включно  з його внутрішнім контролем) з метою  оцінки ризиків суттєвого викривлення  як на рівні фінансових звітів, так і на рівні тверджень;

тести контролю – тести, які виконуються для одержання  аудиторських доказів щодо операційної  ефективності заходів контролю стосовно попередження або виявлення та виправлення  суттєвих викривлень на рівні тверджень;

процедури по суті – аудиторські  процедури, що виконуються для виявлення  суттєвих викривлень на рівні тверджень. Вони включають: перевірку докладної  інформації про класи операцій, залишки  на рахунках та розкриття інформації; аналітичні процедури по суті

 

Аудиторські докази, отримані в процесі виконання  аудиторських процедур, а також результати аудиту мають бути належним чином  зафіксовані. Відповідно в процесі  аудиту створюються два види документів (рис. 1. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Види документів в аудиті

 

 

Сутність робочих документів, вимоги до їх змісту, форми та обсягу, порядку складання та зберігання, викладені в МСА 230 «Документація з аудиту». Міжнародним стандартом контролю якості 1 «Контроль якості для фірм, що виконують аудит та огляд історичної фінансової інформації, а також інші завдання з надання впевненості, та надають супутні послуги» (МСКЯ1) визначено вимоги щодо забезпечення аудиторськими фірмами контролю документації та її конфіденційності в процесі аудиту й після його завершення. Конкретні вимоги та рекомендації до аудиторської документації містяться також в ряді інших МСА. Разом з тим, необхідно враховувати, що в МСА не розглядається порядок складання робочих документів.

Закон України  «Про аудиторську діяльність» до теперішнього часу не містить окремих вимог стосовно ведення аудиторськими фірмами та аудиторами робочої документації. Проте в редакції Закону [21] від 14.09.2006 р. є посилання на стандарти аудиту, затверджені Аудиторською палатою України. (стаття 16). Крім того, Положенням з національної практики контролю якості аудиторських послуг 1 [128], встановлено, що політика й процедури контролю якості виконання завдання в числі інших обов’язкових складових має включати документування процесу виконання завдання відповідно до професійних стандартів. Все це вказує на надзвичайну важливість розробки форм робочої документації та методики складання робочих документів для забезпечення ефективної діяльності аудиторських фірм та аудиторів.

Згідно МСА 230 термін «документація з аудиту» означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих відповідних аудиторських доказів та висновків, що їх дійшов аудитор (поряд з цим терміном використовується термін «робочі документи»).

Своєчасна підготовка робочих  документів має на меті досягнення як основних, так і додаткових цілей (рис. 1.3).

Як показано на рис. 1.3, застосування робочих документів має  як внутрішні, так і зовнішні цілі. По-перше, ведення робочих документів дозволяє: досягти 

мети аудиту (обґрунтувати й висловити незалежну думку  аудитора щодо фінансової звітності замовника); забезпечити по-точний контроль якісного виконання всіх запланованих процедур співробітниками, які беруть участь у проведенні аудиту; забезпечити наступний контроль з боку керівництва аудиторської фірми. По-друге, забезпечує аудитора (аудиторську фірму) належними доказами дотримання вимог МСА та законодавчих актів при формулюванні висновків у разі виникнення потреби доведення цього зовнішнім сторонам.

Робочі документи аудитора мають бути професійно, грамотно й  своєчасно оформлені на відповідних носіях (паперових, електронних або інших), які забезпечать зберігання даних протягом часу, встановленого для зберігання документів в архіві. При оформленні робочих документів потрібно дотримуватись таких вимог:

на першій сторінці кожного документа зазначати назву аудиторської фірми, назву замовника, період перевірки або дату перевірки документації клієнта;

кожному документу давати змістовну назву;

кожному документу присвоювати  код (шифр);

сторінки кожного робочого документа в межах однієї назви пронумерувати;

в кожному документі  проставити прізвище аудитора, який його під-

готував, та його підпис, а також дату остаточного виконання  процедур, відображених у цьому документі;

в кожному документі  вказати прізвище особи, яка перевірила документ, її підпис та дату перевірки.

Конкретні форми аудиторської документації, їх зміст та порядок  складання самостійно встановлюються аудиторами (аудиторськими фірмами) з урахуванням специфіки окремих  питань аудиту й закріплюються у  внутрішніх стандартах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Мета застосування робочих документів

 

До складу робочої  документації аудитора включають: лист-пропозицію; анкету попередньої оцінки ризиків суттєвих викривлень; окремі вимоги Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Національного банку України, Міністерства статистики України, міністерства фінансів України до порядку підготовки та подання фінансової звітності;. окремі вимоги Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, Національ-ного банку України, Аудиторської палати України до порядку підготовки та подання аудиторського висновку; лист-зобов’язання; попередній розрахунок обсягу та вартості робіт; договір на проведення аудиту; документи, що підтверджують розрахунки з клієнтом; дані про акціонерів; дані про директорів; дані про головного бухгалтера; копії статуту, засновницького договору, свідоцтва про реєстрацію; види  діяльності, розміщення дочірніх підприємств та їх філій; історія підприємства; фінансові показники за минулі роки; характеристика персоналу підприємства (кваліфікація, освіта, досвід); облікова політика, особливості бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю; структура організації управління; банківська інформація; основні партнери та конкуренти; ва-ливі угоди; особливості оподаткування; фінансова звітність: баланс (ф. 1), Звіт про фінансові результати (ф. 2), Звіт про власний капітал (ф. 3), Звіт про рух грошових коштів (ф. 4), примітки до звітності; запропоновані аудитором виправлення проведень; інформація щодо оцінки ймовірності позитивного функціонування клієнта у майбутньому; річна звітність клієнта за попередній рік; додаткова та спеціальна звітність клієнта  перед державними органами; тести контролю й висновки; графік документообігу; опис системи бухгалтерського обліку клієнту; копії бухгалтерської та іншої фінансової документації клієнта: пояснення, роз’яснення та заяви клієнта; короткий зміст запропонованих аудитором проводок, пов'язаних з процедурами консолідації; вказівки щодо ризику здійснення діяльності в конкретній галузі підприємництва; дані про клієнта і вказівки щодо виявлених аудитором проблемних питань; економічні нормативи та найважливіші показники й тенденції діяльності клієнта; оцінка ризику невиявлення; загальна оцінка ризиків; оцінка організації контролю; оцінка ризику з боку органів контролю; план аудиторської перевірки; робоча програма аудиторської перевірки; записи про характер, час та обсяг виконаних аудиторських процедур та їх результати; докази щодо перевірки роботи асистентів; робота внутрішніх аудиторів; робота інших аудиторів; робота інших фахівців; копії листів, відправлених третім особам, та відповіді на них;  документальне оформленні аудиторських робіт по об’єктам (аудит необоротних активів, аудит грошових коштів, аудит власного капіталу, аудит засновницьких та загальних документів тощо).

 

5. Стандарти аудиту.

Теоретичну основу аудиту складають такі взаємопов’язані  компо-ненти як концепції,  постулати, стандарти.

Концепції аудиту (система поглядів на те чи інше явище; спосіб розгляду будь-яких явищ, розуміння будь-чого [86]) визначають напрямки розвитку теорії аудиту. В спеціальній літературі виокремлюють: концепції, що визначають мету і завдання аудиту, його роль в економіці та суспільстві (наприклад, теорія агентів, теорія про роль аудитора як інструмента соціального контролю за веденням бухгалтерського обліку; теорія про  підтвердження кредитоспроможності тощо); концепції, що визначають еволюцію розвитку аудиту (наприклад, концепція підтверджувального аудиту; концепція системно-орієнтованого аудиту, концепція аудиту, що базується на ризику); концепції, що визначають засади для формування стандартів практики аудиту (етика поведінки, незалеж-ність, професіоналізм тощо). Концепції аудиту становлять основу для формування постулатів аудиту.

Під постулатами  аудиту розуміють фундаментальні аксіоматичні твердження аудиторської теорії, які є основою для подальших міркувань.

Перші 8 постулатів аудиту сформулювали відомі дослідники Р.К.Маутц, Х.А.Шараф у 1961 р.:

фінансова звітність  і фінансові показники мають бути перевірені;

конфлікт інтересів  між аудитором та адміністрацією не є неминучим;

фінансова звітність  та інша інформація, яка підлягає перевірці, не містять обумовлених таємною  змовою чи інших незвичних викривлень;

задовільна система  внутрішнього контролю унеможливлює виник-нення невідповідностей (порушень правил роботи);

постійне дотримання стандартів дає змогу мати об’єктивні дані щодо фінансового стану та результатів  господарської діяльності;

те, що було справедливим для підприємства в минулому, буде

справедливим і в  майбутньому, якщо немає доказів  протилежного;

якщо перевірка фінансової інформації виконується з метою  висловлення незалежної думки, то діяльність аудитора регламентується тільки його повноваженнями;

професійний статус незалежного аудитора адекватний його профе-сійним зобов’язанням.

У 1982 р. Т.А.Лімперг, а у 1990 р. Д.К.Робертсон доповнили цей  перелік відповідно до змін в методології  та організації аудиту.

В цілому формулювання постулатів аудиту спрямоване на обґрун-тування його необхідності та того факту, що аудиторська перевірка при дотриманні певних умов дасть об’єктивну оцінку фінансової звітності. Безумовно, їх вивчення допомагає в засвоєнні теорії аудиту, розумінні стандартів аудиту. Разом з тим, необхідно при цьому враховувати й вплив подальшого розвитку концептуальних засад аудиту та здобутків практики його здійснення, а для умов України також національних особливостей становлення й розвитку аудиту.

Важливим елементом  регулювання практики аудиту є стандарти  аудиту. Стандарти аудиту – це документи, що формують єдині базові вимоги до підготовки, проведення й оформлення результатів аудиту, а також до самого аудитора, дотримання яких забезпечує відповідний рі-вень якості аудиту та супутніх послуг. Значення стандартів полягає в визначенні методологічних засад проведення аудиту, забезпеченні висо-кої якості аудиту, сприянні застосуванню в практиці аудиту наукових досягнень, створенні високого іміджу професії аудитора, допомозі веден-ня переговорів з клієнтом за рахунок кращого розуміння останнім сутнос-ті аудиту. В теперішній час розрізняють міжнародні стандарти, національні стандарти та внутрішні стандарти аудиторських фірм.

У світовому масштабі здійснення аудиторської діяльності регламентується  міжнародними стандартами. Розробкою їх займається РМСАНВ (до 2002 р. – Комітет з міжнародної практики аудиту). Слід за-значити, що процес вдосконалення стандартів аудиту триває й дотепер відповідно до розвитку концептуальних засад аудиту та потреб практики. Так, до 1974 р. МСА  включали 33 стандарти, у тому числі 4 загальні, 23 робочі, 4 стандарти звітності та 2 стандарти супутніх послуг. В останні роки структура стандартів РМСАНВ зазнала суттєвих змін. Так, стандарти РМСАНВ, схвалені в грудні 2006 р. включають:

Міжнародні стандарти  контролю якості (МСКЯ 1– 99), які слід

застосовувати при надання  всіх послуг, на які розповсюджується дія стандартів РМСАНВ;

Міжнародну концептуальну  основу завдань з надання впевненості;

Міжнародні стандарти  аудиту (МСА 100 – 999), які слід застосо-вувати для аудиту історичної фінансової інформації;

Міжнародні стандарти  завдань з огляду (МСЗО 2000 – 2699), які  слід застосовувати під час огляду історичної фінансової інформації;

Міжнародні стандарти  завдань з надання впевненості (МСЗНВ 3000 – 3699), які слід застосовувати під час завдань з надання впевненості, в яких предмет – не історична фінансова інформація);

Міжнародні стандарти  супутніх послуг (МССП 4000 – 4699), які  слід застосовувати під час виконання  завдань з підготовки фінансової інформації, завдань з виконання погоджених процедур та завдань з інших супутніх послуг.

МСА можуть застосовуватися  у якості національних або використовуватися  поряд з національними. Крім цього, МСА викорис-товуються як методична  база для створення національних стандартів. Національні стандарти аудиту – це сукупність стандартів аудиту, визначених законом чи нормативними актами або регулювальним органом на національному рівні, застосування яких є обов’язковим і яких слід дотримуватися при проведенні аудиту, огляду, завдання з надання впевненості або наданні супутніх послуг [80, с. 152].