Зміст контрольної роботи з «Правознавство»

Зміст контрольної  роботи з дисципліни «Правознавство»

Варіант 1

 

 

 

 

1. Дайте визначення поняттю „держава”, випишіть її ознаки.
2. Поняття права, його ознаки.
3. Підстави набуття громадянства України.
4. Правовий статус суб’єктів цивільних правовідносин.
5. Умови і порядок укладення шлюбу за сімейним законодавством України.
6. Припинення трудового договору.
7. Поняття та класифікація злочинів.
8. Припинення діяльності юридичних осіб як суб’єктів господарювання
9. Розв’яжіть ситуацію. Тема „Сімейне право”.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Дайте визначення поняттю „держава”, випишіть її ознаки.

 

На сьогоднішній день є декілька визначень поняття  держави, які відбивають такі його аспекти:

• держава як організація політичної влади;
• держава як апарат влади;
• держава як політична організація всього суспільства.

Кожний із зазначених аспектів заслуговує на увагу. Дійсно, розуміння держави як організації  політичної влади підкреслює, що серед  інших суб'єктів політичної системи  вона виділяється особливими якостями, є офіційною формою організації влади, причому одноособовою організацією політичної влади, яка управляє усім суспільством. Водночас політична влада - одна із ознак держави. Тому недоцільно зводити до неї поняття держави. 
Із зовнішнього боку держава виступає як механізм здійснення влади і управління суспільством, як апарат влади. Розгляд держави через безпосереднє втілення політичної влади в апараті, системі органів - також не розкриває повністю її поняття. У разі такого розгляду не враховується діяльність системи органів місцевого самоврядування та інших.

Держава є особливою  політичною реальністю. Розкриваючи  зміст поняття держави, слід підвести її під таке родове поняття, як політична  організація. Якщо державу до середини XIX ст. можна визначати як політичну  організацію панівного класу, то пізніша, й особливо сучасна, держава - це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, що спирається на примус, а цілісною організацією суспільства, яка виражає і охороняє індивідуальні, групові і суспільні інтереси, забезпечує організованість у країні на підґрунті економічних і духовних чинників, реалізує головне, що надає людям цивілізація, - народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи.

Визначити загальне поняття  держави, яке б відбивало всі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з її періодів у минулому, дійсному і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, влада.

Держава — суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі потреби, на легальний примус.  
Загальні ознаки держави.

Держава - єдина політична організація, яка:

1) охоплює усе населення країни  в просторових межах. Територія -матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує держави. Вона лише створює простір, у межах якого держава простирає свою владу на населення, що мешкає тут. Територіальна ознака породжує громадянство - юридичний зв'язок особи з даною державою, який виражається у взаємних правах і обов 'язках. Громадянин держави набуває: а) обов'язок підкорятися державно-владним велінням; б) право на заступництво і захист держави;

2) має спеціальний апарат управління - систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;

3) має у своєму розпорядженні апарат легального примусу:

збройні сили, установи і заклади  примусового характеру (армія, поліція, тюремні і виправно-трудові установи);

4) в особі компетентних органів  видає загальнообов'язкові юридичні  норми, забезпечує їх реалізацію, тобто держава організує громадське життя на правових засадах, виступаючи, таким чином, як арбітр, що узгоджує індивідуальні, групові і суспільні інтереси. Вона забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території. Без права, законодавства держава не в змозі ефективно керувати суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;

5) має єдину грошову систему;

6) має офіційну систему оподаткування  і фінансового контролю;

7) має суверенітет;

8) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.

Слід зважити на те, що держава  може бути світською і теократичною. Більшість держав світу — світські, тобто такі, в яких розмежовані сфери дії церкви і держави (церква відокремлена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Монголія до 1921 p., сучасний Ватикан).

 
2. Поняття права, його ознаки.

 

Право - це система загальнообов'язкових, формально визначених, чи санкціонованих державою норм, які встановлюють права і обов'язки учасників правовідносин, вистиупають регулятором суспільних відноснії та забезпечуються примусовою силою держави.

В юридичній літературі право розглядають  як загально-соціальне явище і  як волевиявлення держави, тобто  юридичне явище (право).

Як загально-соціальне явище право характеризується певною свободою й обгрунтованістю поведінки людей, тобто загальними й рівними можливостями для всіх однойменних суб'єктів.

З таких позицій існують:

•    права людини;

•    права соціальних спільностей;

•    права нації, народу;

•    права людства.

Юридичне явище - це складна  система, яка складається із загальнообов'язкових  принципів, прав і норм поведінки, встановлених або санкціонованих державою, які  виражають волю домінуючої частини   соціально-неоднорідного суспільства, спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі і забезпечуються державою.

Право як соціальне явище  становить єдність об'єктивноного  та суб'єктивного.  
Об'єктивне право - це система загальнообов'язкових, формально визначених норм права, втілених у різних джерелах права і незалежних  від індивідуальної свідомості суб'єкта права.

Застосування права  до кожного конкретного випадку  супроводжується переходом від  об'єктивного до суб'єктивного права. Тобто, доки норма права є загальною  і поширюється на всі випадки конкретної сфери життєдіяльності, вона є об'єктивною. Коли ж ця норма торкається конкретної ситуації та реалізується в поведінці суб'єкта, то стає суб'єктивною.

Суб'єктивне право - це закріплена правовими засобами можливість здійснювати певні дії, вимагати дій від інших суб'єктів та звертатися до держави за захистом порушених прав.

Об'єктивне і суб'єктивне  право тісно взаємозв'язані. На підставі об'єктивного права здобуваються суб'єктивні права та виникають  правовідносини.

Праву притаманні такі ознаки:

1)    загальнообов'язковість, тобто дія норми права поширюється на всіх учасників правовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

2)    нормативність, тобто право складається з норм як загальнообов'язкових правил поведінки, що визначають права, обов'язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів;

3)    формальна визначеність, тобто зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

4)    системність, тобто право становить цілісну систему взаємопов'язаних, взаємопогоджених і взаємодіючих норм, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, що включає інститути права, підгалузі права та галузі права;

5)    державна забезпеченість, тобто загальні правила, які визначаються державою як правові, підтримується державою та її органами. Право охороняється державним примусом;

6)    регулятивність, тобто право виступає як регулятор суспільних відносин і в цьому полягає його головна соціальна цінність;

7)    вираз міри свободи і справедливості, тобто право втілює основні права і свободи людини, надає людині легальну можливість реалізувати  свої  інтереси  не  порушуючи  прав  і  свобод  інших людей.   Крім   того,   воно   встановлює баланс між  поведінкою людини і її соціальним станом (справедливість ).  

 

3. Підстави набуття громадянства України.

 

Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи і держави, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадяни України незалежно від підстав отримання громадянства мають рівні конституційні права і рівні перед законом. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України чи виданий іншій державі. Україна захищає своїх громадян за кордоном.

Громадянами України  є:

1) усі громадяни колишнього  СРСР, які на момент проголошення  незалежності України (24.08.1991 р.) постійно  проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11. 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули  в Україну на постійне проживання  після 13.11. 1991 р. і яким у паспорті  громадянина колишнього СРСР  зразка 1974 року органами внутрішніх  справ України внесено запис "громадянин України", а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули  громадянство України відповідно  до законів України та міжнародних  договорів України.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 р., міжнародними договорами України.

Якщо міжнародним договором  України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у Законі України "Про громадянство України" застосовуються правила міжнародного договору.

Підстави набуття громадянства України:

1) народження;

2) територіальне походження;

3) внаслідок прийняття  до громадянства;

4) внаслідок поновлення  у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення  над особою, визнаною судом недієздатною  опіки;

8) у зв'язку з перебуванням  у громадянстві України одного  чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення  батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Особи, які є громадянами  держав, міжнародний договір України  з якими дозволяє особі звертатися для набуття громадянства України  за умови, якщо вона доведе, що не є громадянином цієї держави, можуть подавати заяви про набуття громадянства України лише після припинення іноземного громадянства. Особи, які є іноземцями, мають припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до органу, що здійснив реєстрацію, протягом року з моменту реєстрації її громадянином України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання  Конституції України та законів  України;

2) зобов'язання припинити  іноземне громадянство або не  перебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони). Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які е громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, та осіб без громадянства;