Аналіз фінансових результатів банку (на прикладі ПАТ ’’Альфа-Банк’’)

   За допомогою  показника чистого спреду можливо  проаналізувати  ефективність операційної  діяльності банку. Протягом досліджуваного  періоду показник знаходиться  в межах рекомендованого значення. Показник чистої процентної маржі дозволяє оцінити здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці. Цей показник протягом досліджуваного періоду має значення,які вищі рекомендованого.

2.3. Світовий  досвід оцінки ефективності  результатів роботи комерційних банків

В останньому десятилітті  проблеми оцінювання ефективності функціонування фінансових інститутів стали досить актуальними і часто досліджуються  у світовій економічній літературі. Тільки протягом 90-х рр. минулого століття було опубліковано понад 130 статей, присвячених аналізу ефективності фінансового сектору в 21 країні [19, с. 618]. Об’єктом усіх цих досліджень є діяльність фінансових інституцій у розвинених країнах. Аналогічні явища в країнах з перехідними економіками, особливо в країнах Східної Європи та СНД, поки що залишаються поза увагою вчених.

Стратегічна мета діяльності банку визначається як зниження ризику за умови збереження певного рівня прибутковості, що забезпечує банкам досягнення адекватної рівноваги за умов швидкозмінного ринкового середовища. З цього випливає, що ефективність визначатиметься мірою реалізації названої мети. Зазначимо, що за обставин, які склалися в нашій країні, орієнтація на стабільність видається найбільш виваженою стратегією. Отже, підсумкова оцінка ефективності діяльності як окремого банку, так і банківської системи в цілому, має ґрунтуватись на аналізі співвідношення прибутків та ризиків.

У цьому зв’язку зарубіжні  вчені підкреслюють, що «для аутсайдера (тобто особи, що не володіє конфіденційною інформацією, оцінка банку є складною за браком повної і точної інформації про ризики, на які наражаються банки, а саме: про відсотковий, валютний, кредитний ризик, про діловий ризик (ризик «виснаження» прибутку банку) і ризик позабалансових видів діяльності або обумовлених вимог». У зовнішньому аналізі в основному використовуються дві групи показників ризику: статистичні величини (варіація, дисперсія, коефіцієнт бета) або непрямі показники ризикованості діяльності банку — співвідношення власних і залучених коштів, залежність від міжбанківського кредитування, коефіцієнти ліквідності та платоспроможності банку та ін. Зазначимо, що статистичні прийоми вимірювання ризиків не дуже придатні для використання в Україні, насамперед за браком необхідного масиву історичної інформації (тривалість якого має становити близько 30 років)[19, c.703-708]. Сформувати та обробити такі інформаційні масиви непросто, тому для більшості користувачів найдоступнішими і найуживанішими залишаються непрямі показники ризику. Для інсайдерів проблеми аналізу ефективності банківської діяльності пов’язані з формуванням механізмів трансфертного ціноутворення та адекватною оцінкою ефективності внутрішньобанківського обороту коштів. Отже, проблема оцінки ефективності діяльності сучасного банку залишається в центрі уваги вчених і її ще й досі остаточно не розв’язано.

Крім розглянутої раніше методики декомпозиційного аналізу, для оцінки ефективності банківської діяльності застосовуються й інші методичні підходи: маржинальний аналіз, оцінювання ефекту масштабу банківських операцій, кореляційно-регресійний аналіз залежності фінансових результатів діяльності від обсягів активів, капіталу або окремих операцій банку. Дослідження ефективності, проведені за допомогою цих підходів різними авторами, підтверджують висновок про те, що концентрація в банківському секторі за економічних умов, що склалися в Україні, може дати небажані наслідки з погляду ефективності[7,c.115]. Так, О. Мертенс і Дж. Урга для вивчення ефективності банківської системи України  застосували методику маржинального аналізу (на прикладі статистичної вибірки з 79 банків за даними 1998 р.). Зміст цього підходу полягає в оцінюванні можливого граничного рівня певного показника (наприклад, витрат чи прибутку) за даного обсягу ресурсів комерційного банку та порівнюванні його з фактично досягнутим значенням. Наприклад, ефективність прибутку визначається як відношення фактично отриманого прибутку до його максимального (граничного) рівня, який можна було б отримати, якщо банк функціонував би якнайефективніше. Міжгруповий порівняльний аналіз ефективності банківської діяльності засвідчив, що в середньому найбільші банки є менш ефективними з погляду рівня витрат (тобто мають вищі витрати в розрахунку на одиницю активів). Разом з тим саме ця група банків є більш прибутковою, ніж малі банки. Це пояснюється монопольним становищем великих банків, що дає можливість отримувати вищі прибутки, маючи й відносно вищий рівень витрат. Однак існують і такі банки, де кореляції між цими факторами практично немає.

У закордонній практиці, на відміну від вітчизняної,  набуває  поширення збалансований підхід до оцінки  результатів діяльності організацій, враховуючи   зацікавленість всіх сторін і базуючись на системі  як  фінансових, так І нефінансових показників для оцінки  ступеню досягнення цілей. Це так звана збалансована  система показників, розроблена вченими Д. Нортоном та  Р. Капланом у 90-х роках  XX  ст. , яка, на наш погляд, потребує додаткового дослідження з точки зору  можливості використання для оцінки зовнішньої ефективності діяльності банку.

Ще одним напрямом аналітичних досліджень є оцінювання ефекту масштабу. Результати такого аналізу  засвідчили, що ефект масштабу є  суттєвим для всіх банків, крім найбільших. Що ж до окремих видів банківських операцій, то найбільший ефект масштабу спостерігається стосовно кредитних операцій; стосовно інвестицій ефект масштабу неоднорідний: для великих і середніх банків він є досить суттєвим, а для малих — незначним; для міжбанківських операцій ефект масштабу практично є невідчутним[19, c.642]. На думку вчених, це може свідчити, що використовувана нині у вітчизняних банках технологія ведення банківського бізнесу в поєднанні з чинниками навколишнього середовища дає змогу ефективно проводити процес концентрації лише стосовно малих банків. Важливо й те, що аналогічні дослідження на підставі даних про діяльність російських банків не виявили значних відмінностей між малими і великими банками стосовно ефектів масштабу.

Основними коефіцієнтами, що використовуються у світовій практиці як оптимальні, є [19, c.644]:

Таблиця 2.3.1

Основні коефіцієнти  прибутковості (ефективності) діяльності банку

Коефіцієнт	Орієнтовне   значення   коефіцієнта
Прибуток на активи	1,00
Прибуток на капітал	15,00
Чистий спред	1,25
Чиста процентна маржа	4,50
Дохід від плати  за послуги	1,00
Чиста операційна маржа	6,50
Управлінські  витрати (% загальних активів)
Витрати на персонал	2,00
Інші операційні витрати	1,50
Загальні операційні витрати	3,50
Витрати на забезпечення під збитки за позиками	0,50
Чистий дохід  до оподаткування	2,00

Як бачимо, більшість  наведених показників використовуються для аналізу діяльності банків України. Це дозволяє нам, порівнювати значення цих коефіцієнтів з їх нормативним  та фактичним рівнями в країнах Європи та в США.

Значна частина  коефіцієнтів,що використовуються в  світовій практиці були застосовані  при аналізі  фінансових результатів  діяльності ПАТ’’Альфа-Банк’’. Так, було розраховано прибуток на активи(в  Україні даний показник має назву «Віддача активів»),прибуток на капітал(віддача на капітал), чистий серед,чиста процентна маржа, та здійснено порівняння з рекомендованими у світі значеннями.

Висновки  до Розділу ІІ

За результатами  проведеного  аналізу фінансових результатів  ПАТ’’Альфа-Банк’’ можна зробити наступні висновки:

-  в цілому загальний  розмір доходів  банку протягом  періоду, який аналізується, зменшився  .Так на 1.01.2010 р. цей показник  становить 6,741 млрд. грн.. а станом на 01.07.2012року -  2,435 млрд. грн. Проте таку ситуацію можна пояснити відновленням обсягів діяльності банку в після кризовий період та недовірою населення до комерційних банків;

- оцінюючи структуру  доходів банку, можна помітити, що протягом досліджуваного періоду  найбільшу питому вагу в їх  складі займають процентні доходи, проте їх частка поступово знижується. Це свідчить про те, що кредитна діяльність ПАТ’’Альфа-Банк’’ пов’язана з високими ризиками. Проте, як бачимо, банк прагне змінити джерело основних доходів, тим самим зменшивши ризикованість отримання доходів;

- ПАТ’’Альфа-банку’’ ефективно розміщує свої активи, це підтверджується значенням показника дохідності активів, який перевищує рекомендоване в світі значення(12%) на 2,5-5,5 п.п. протягом досліджуваного періоду. Зростання дохідності активів відбувається в основному за рахунок зростання ставки розміщення ресурсів. Проте зростання середньої ставки розміщення свідчить і про зростання кредитного ризику,що є негативним явищем у діяльності  ПАТ’’Альфа-банку’’     

- спостерігається   тенденція до скорочення витрат з 7065 млн.грн на 01.01.2010 р. аж до 1263 млн грн. на 01.04.2012 р., що було  зумовлено скороченням процентних  витрат та  відрахувань в резерви.  Зменшення такої складової витрат як відрахувань в резерви свідчить,про покращення якості кредитів,що надаються банком. Проте проведений аналіз показав, що в  ІІ кв. ризик активних операцій збільшується, що зумовлено ростом резервів в 2,1 рази, порівняно з попереднім періодом;

- проаналізувавши показники  витратності, зазначимо, більшість  коефіцієнтів не відповідають нормативним значенням(коефіцієнт режиму економії коштів, коефіцієнт дієздатності банку).Але є позитивні зрушення,так в 2 кварталі 2012 року ситуація покращується, оскільки всі коефіцієнти витратності набувають позитивної динаміки;

- за аналізований період Альфа-банком встановлено достатній розмір основних доходів для покриття витрат на зебезпечення діяльності;

  - основним джерелом  формування прибутку ПАТ’’Альфа-Банк’’  є чистий процентний дохід.  При цьому помітне місце займає  комісійний дохід. Постійне зростання основних операційних доходів може бути пов’язано з розширенням діяльності банку;

- встановлено, що показники  віддачі активів, віддачі статутного  капіталу протягом досліджуваного  періоду мають тенденцію до  зростання, хоча їх значення  нижче рекомендованого. Про покращення ефективності використання банком своїх коштів свідчить позитивне значення показника віддачі власного капіталу.

 Керівникам ПАТ’’Альфа-Банк’’ рекомендується розробити заходи щодо оптимізації ризику пов’язаного з одержанням високих процентних доходів, нормалізації ставки розміщення ресурсів. Важливо також дослідити причини росту резервів за активними операціями і зосередити увагу на якісному дослідженні ризикованості виданих позичок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. основні НАПРЯМИ вдосконалення методики аналізу  фінансових результатів  ПАТ’’АЛЬФА- БАНК’’

Для повноцінної оцінки фінансових результатів діяльності  комерційного банку, в тому числі  й ПАТ’’Альфа-Банку’’,не достатньо  лише аналізу динаміки і структури доходів та витрат. Необхідно провести більш детальний аналіз, застосовуючи коефіцієнти, що використовуються в міжнародній практиці.

Так, зокрема, ПАТ’’Альфа-Банк’’ буде доцільно розробити  нормативи роботи окремих відділень банку. У такому разі варто використовувати не лише абсолютні показники, такі як прибуток, оскільки на їх підставі не можна оцінювати та порівнювати ефективність відділень за періодами часу та в розрізі відділень. Найбільш придатний показник на рівні банку — прибуток у розрахунку на діючий капітал, але на рівні відділень такий показник не дає чіткої картини — одні відділення є великими позикодавцями, а інші — невеликими й надають свої ресурси для подальшого їх використання всередині структури банку, тобто в інших відділеннях. Тому поряд із загальними для банку нормативами для оцінки ефективності діяльності окремих відділень доцільно використовувати такі показники в розрахунку на одного працівника: прибуток, безпроцентні витрати, вартість виданих кредитів[4, c.237].

 На нашу думку,  крім, аналізу прибутку ПАТ’’Альфа-Банк’’ в цілому необхідно розрахувати показники прибутковості(ефективності) діяльності працівників комерційного банку. Для цього використовують показник -величина доходу на одного працівника банку. Цей показник розраховується за такою формулою:

  ,                                                                                   (3.1)

де  - дохідність  банку на одного працівника; - доходи банку; - середньооблікова кількість працівників банку,тис/осіб

Таблиця 3.1

Оцінка дохідності на одного працівника ПАТ’’Альфа-Банк’’ за період 01.01.2010-01.01.2012 рр.

Показники	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012
Доходи, тис.грн.	6740776	4 499 891	3 936 294
Середньооблікова  чисельність робітників,осіб	2 766	2 442	3 895
Дохід банку  на 1 працівника,тис/особу	2437,0	1842,7	1010,6

Джерело: Дані річної звітності ПАТ’’Альфа-Банк’’ (Електронний ресурс,режим доступу: http://www.alfabank.com.ua )  

 За результатами розрахунків встановлено,що дохід банку,який припадає на одного працівника має тенденцію до зниження, і станом на 01.01.2012 р. становить 1010,6 тис.грн. Дана ситуація обумовлена  перш за все, скороченням сукупних доходів ПАТ’’Альфа-Банк’’. Одночасно на цей показник впливає і динаміка чисельності працівників.