Роль грошей у розвитку економіки України

При фіксованому обмінному курсі реальний курс буде стабільнішим, але лише в короткостроковому періоді. Тобто, валютний курс буде проміжною ціллю грошово-кредитної політики, для досягнення кінцевих.

Проте досвід інших країн показав, що режими обмінних курсів на ринку іноземної валюти відрізняється від офіційно проголошених.

Виділяють такі режими таргетування обмінного курсу:

1. Режим валютного курсу без суверенного платіжного засобу. Єдиним засобом платежу є валюта другої країни або країна входить до валютного об’єднання, в якому використовують такий же засіб платежу як і в об’єднання. При даному режимі країні повністю відмовляється від регулювання внутрішньою грошово-кредитною політикою.

2. Режим валютного комітету. Режим базується на зобов’язанні  обмінювати за фіксованим курсом  національну валюту на іноземну. Тобто національна грошова одиниця  випускається лише проти іноземної  та підкріплюється валютними резервами.

Впровадження даного режиму доцільне у тому випадку якщо існує нестача довіри до моне ратної влади або коли вводиться нова валюта.

Режим валютного комітету обирається для попереджання нестабільності валюти.

При даному режимі Центральний банк не має можливості рефінансувати комерційні банки та покривати дефіцит бюджету. Головною рисою цього режиму є гарантія конвертованості валюти.

А наслідком валютного комітету є те, що після його впровадження інфляція наближається до рівня інфляції в країні, з валютою якої здійснюється обмін.

3. Режим фіксованої прив’язки. Країна прив’язує національну валюту проти іноземної в межах +1% або менше. Відбувається за спільною домовленістю, як механізм регулювання валютного курсу. Влада може підтримувати фіксований курс через використання валютного контролю або застосовуючи прямі інтервенції.

Прив’язка може відбуватися як до єдиної валюти так і до корзини валют.

Також виокремлюють режим фіксованої прив’язки з коридором. Його суть полягає в тому, що встановлений обмінний курс підтримують в визначених межах, більше ніж 1% від встановленого курсу.

4. Режим повзучої прив’язки. Країна прив’язує свою валюту до іншої, але курс може бути скорегований за попередньо встановленими правилами.

Виділяють також режим повзучої прив’язки з коридором. При його впровадженні курс національної валюти підтримується в межах коливань від офіційного курсу на 1%.

Даний режим таргетування впроваджений в багатьох країнах світу: Болгарія, Латвія, Польща тощо.

Але режим має певні недоліки. Перш за все це те, що Центральний банк втрачає контроль над своєю монетарною політикою, існує ризик атак проти національної валюти [35].

Режим монетарного таргетування – це комплекс заходів грошово-кредитної політики, які спрямовані на підтримку стабільного попиту на гроші з боку суспільства, з метою забезпечення заздалегідь визначеного рівня грошової маси в обігу. Основою даного режиму ж кількісна теорія грошей, за якою впровадження цього режиму прогнозує наявність прямої залежності між значенням інфляції та пропозицією грошей.

З досвіду інших країн можна зазначити, про низьку ефективність кінцевої мети – цінова стабільність.

Ці завдання є важкими для Центрального банку, тому часто вони не виконуються. Ефективність режиму є низькою саме в країнах з перехідною економікою [36].

Режим монетарного таргетування заснований на принципі, що в довгостроковій перспективі ціни зростуть за рахунок збільшення збільшення обсягу грошей.

Даний режим характеризується кількома позитивними рисами, які дозволяють Центральному банку реалізувати гнучку грошово-кредитну політику.

Головними перевагами режиму монетарного таргетування існування можливості Центрального банку швидко відреагувати на зміну визначеного тангенту та здійснювати підтримку цінової стабільності.

Для ефективного проведення цього реживу необхідно виконати наступні умови:

- центральний  банк країни повинен мати вплив  на регулювання рівня грошової  маси в обігу;

- всередині  країни попит на гроші повинен  бути стабільним. Тобто швидкість обертання грошей має бути на одному рівні впродовж певного періоду.

Ці завдання є важкими для Центрального банку, тому часто вони не виконуються. Ефективність режиму є низькою саме в країнах з перехідною економікою. Режим монетарного таргетування впроваджений в таких країнах: Німеччина, Швейцарія, Італія, Франція, Великобританія, США та інші[35].

Режим таргетування інфляції

За визначенням Європейського Центрального банку, інфляційне таргетування – це стратегія монетарної політики, яка спрямована на підтримання стабільності ціні зосередженна на мінімізації відхилень у прогнозах інфляції від оголошення інфляційної мети[35].

Впровадження даного режиму вимагає певного набору передумов:

- достатня  незалежність ЦБ в питаннях  розроблення грошово-кредитної політики, її цілей та інструментів.

- встановлення  лише однієї цілі перед ЦБ. Загальною ціллю для усіх Центральних  банків країн, які впровадили  таргетування інфляції є підтримка  цінової стабільності.

- необхідність  проведення аналізу результату  впливу інструментів грошово-кредитної політики.

- існування  розвиненої систему комунікацій ЦБ.

Режим інфляційного таргетування

Проміжною ціллю встановлюється відхилення інфляційного прогнозу від встановленої інфляційної цілі.

Одною з головних умов ефективної дії даного режиму розвинутість фінансового ринку.

На сьогоднішній день а Україні надання головної ролі процентній політиці в регулювання грошово-кредитного ринку може розглядатися лише як завдання на середньострокову перспективу.

Також режим інфляційного таргетування передбачає застосування гнучкого режиму обмінного курсу. Але на сьогодні для України це є проблематичним.

В контексті переходу до нового режиму, ще в минулому році було схвалено Спільний план КМУ та НБУ. Даним документом було передбачено створення ефективного фінансового ринку, проведення виваженої політики процесів ціноутворення, визначення строкових орієнтирів інфляції[40].

Отже, грошово-кредитна політика продовжуватиме відігравати суттєву роль у сприянні економічному зростанню. Але в Україні існують і певні перспективи грошово-кредитної політики та її інструментів. Наприклад, перехід до монетарного режиму, що базується на ціновій стабільності. Але для цього необхідно створити певні передумови та належні правові умови.

 

Висновки

 

Рівень розвитку економіки вважається наслідком функціонування грошей у суспільстві. Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва і відповідних суспільних відносин. Вона може бути реалізована там, де для цього існують адекватні умови. Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва. Економічні відносини в суспільстві були переведені на еквівалентні (ринкові) умови. При капіталізмі робоча сила отримує товарну форму і стає об’єктом купівлі-продажу за гроші. Завдяки розширенню грошових відносин на всі фактори виробництва (засоби праці, предмети праці і робочу силу) просте товарне виробництво перетворилося у капіталістичне. Самі гроші отримали принципово нову якість. Вони стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має вільні нагромадження грошей, легко і швидко їх капіталізувати. Мета капіталістичного виробництва – одержання прибутку – отримала грошову форму виразу. Це зняло будь-які обмеження розвитку виробництва, оскільки нагромадження грошей у формі прибутку не має внутрішніх меж. Їх можна нагромаджувати нескінченно. Тому капіталістичні підприємства все виробляють для продажу. На ринку розвивається конкуренція за отримання більшої суми грошових доходів. Перемагає той, хто спроможний отримати найкращі результати роботи і запропонувати їх покупцям. Тому гроші стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції. Створюється могутня стимулююча сила розвитку виробництва.

Аналіз впливу грошей на розвиток капіталістичного виробництва дає можливість виділити два аспекти їх ролі у розвитку економіки: якісний і кількісний.

Якісні аспекти ролі грошей проявляються в тому, що їх наявність створює грошове середовище, в якому функціонують економічні процеси, позитивно впливає на суспільне виробництва. Такий вплив проявляється за наступних обставин:

а) розширюють фізичні межі обсягу виробництва за особистої потреби виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться продати;

б) замість натурального обміну відбувається реалізація виробленої продукції за гроші. Це значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення товарів до споживачів;

в) завдяки грошам механізм ринку стає могутнім важелем економічного прогресу. Конкуренція сприяє ефективності виробництва,стимулює економіку виробництва, а також державного і особистого споживання.

Здатність грошей приносити своїм власникам додаткову вартість в умовах ринку посилила їх стимулюючий вплив на економічну діяльність кожного суб’єкта: виробника (працівника) та споживача продукції.

Кількісний аспект ролі грошей у розвитку економіки реалізується шляхом зміни кількості грошей в обігу. Це дозволяє активно впливати на економічні процеси, зокрема на діяльність виробників і споживачів та їх поведінку на ринку. Змінюючи масу грошей в обігу, центральні банки, що діють від імені урядів своїх країн, регулюють платоспроможний попит та функціонування таких економічних важелів, як ціни, відсотки, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Цим забезпечується вплив на такі економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, рівень зайнятості, розвиток експорту й імпорту з їх збалансованість тощо.

Досить помітна роль грошей в розвитку економіки України. Українська валюта (гривня) перетворилася у загальний еквівалент. Кожен, хто має гроші, може вільно купити будь-який товар на ринку. Це підвищило зацікавленість більше заробляти грошей і економніше їх витрачати. Гроші можна легко капіталізувати, вклавши їх у цінні папери та банківські депозити.

На сучасному етапі розвитку економіки України ціни на товари та курс української гривні помітно стабілізувалися. Водночас такі зрушення не дають відчутних результатів у розвитку суспільного виробництва. Це зумовлено недостатньою послідовністю переведення економіки на ринкові умови, надмірне адміністративне втручання державного апарату в економічну діяльність суб’єктів господарювання, слабкістю грошового механізму, зокрема банківської системи. Економічні суб’єкти недостатньо результативно реагують на стимулюючі імпульси, що надходять з боку грошей. Тому нерідко віддаються переваги натуральному обміну, «тіньовим» методам господарювання, переведенню вільного грошового капіталу за кордон, конвертації заощаджень в іноземну валюту. Такі процеси негативно впливають на ринкові перетворення та недостатньо стимулюють позитивний вплив грошей на розвиток економіки України.

З метою посилення ролі грошей у розвитку економіки України доцільно:

а) здійснити максимальне переведення всіх сфер економічних відносин на ринкові умови. Грошова форма має опосередковувати всі процеси розширеного відтворення, забезпечувати обмін на еквівалентній основі;

б) стратегічною метою економічної політики має стати переважне забезпечення інтересів господарських суб’єктів;

в) продовжувати оздоровлення грошового обігу шляхом утримування сталої вартості національної грошової одиниці – гривні.

Подальший розвиток ринкової економіки України, оздоровлення фінансів і національної грошової одиниці приведуть до послаблення кризових явищ в економіці. Одночасно зростатиме і роль грошей в економічній діяльності суб’єктів господарювання і держави в цілому.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНих джерел

 

1. Про Національний банк України:   Закон України вiд 20.05.1999 року № 679-XIV [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
2. Конституція України за станом на 01.02.2011 року  [Електронний ресурс] : /  Законодавство України.  – Режим доступу: http://portal.rada.gov.ua.
3. Арбузов, С.Г.  Час реформ і розвитку  [Електронний ресурс] // Національний банк України  – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.
4. Бакун О. Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України // Вісник НБУ. – 2005. – № 1. – С. 45-49.
5. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. -Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.
6. Вступ до банківської справи / Відп. ред. М.І. Савлук. – К.: Лібра, 1998. – 344 с.
7. Гроші та кредит / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2003.
8. Грошово-кредитне регулювання національної економіки [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org.
9. Дзюблюк О. Проблеми забезпечення ефективною функціонування банківської системи в перехідній економіці // Вісник НБУ. – 2005. – № 3. – С. 30-35.
10. Коваленко Д. І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 344 с.
11. Коковіхіна, О.О. Грошово-кредитна політика: подальше удосконалення // Вісник економіки транспорту і промисловості. – 2011. – №33. – С. 96
12. Косова Т.Д., Папаіка О.О., Арбузов С.Г., Циганов О.Р., Дєєва Н.Е. Центральний банк і грошово-кредитна політика. Навч. посіб./ За ред.. Косової Т.Д., Папаіки О.О. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 328 с.
13. Круш П.В., Алексєєв В.Б. Гроші та кредит: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 216 с.
14. Кучма Е.В., Прочухан А.В. Методи та інструменти реалізації грошово-кредитної політики на сучасному етапі економічного розвитку України // Збірник наукових праць Української академії банківської справи – 2003. – С. 215-217.
15. Лазур, С.П. Методи та інструменти грошово-кредитного регулювання трансформаційної економіки України // Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. – № 20.2. – С.194-201.
16. Лапчук, Я.С. Грошово-кредитне регулювання трансформаційної економіки України // Бюлетень Національного банку України. – 2008. - №6.
17. Манжос, С.Б. Інструменти антикризового управлянні Національного банку України в системі фінансового оздоровлення комерційних банків // Вісник Полтавського національного технічного університету. – 2008. – №10. – С.34
18. Пасічник, І.В. Роль інструментів грошово-кредитної політики // Вісник Університету банківської справи  Національного банка України. – 2011. – №1. – С.143-14646.
19. Петренко, М.І. Таргетування інфляції як складова грошово-кредитної політики. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: збірник тез доповідей. – 2006. –№7 – С.111-112.
20. Петрук О.М. Банківська справа: Навч. посіб./ За ред. д-ра екон. наук, проф. Бутинця Ф.Ф. – К.: Кондор, 2004. – 461 с.
21. Питльова О. Інфляційне таргетування: практичні аспект  // Вісник Львів.УНТУ – 2008. –  №23 – С.309-320.
22. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В., Маслов С.І. Основи банківської справи: Навчальний посібник. –  : К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 410с.
23. Рівень інфляції  [Електронний ресурс] : / Урядовий портал  – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua.
24. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 480 с.
25. Романова М.І., Устюгова Ж.В. Основи банківської справи: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 168 с.
26. Сліпченко, Т.Ю., Вибір оптимального режиму монетарної політики в Україні в контексті Європейського досвіду // Вісник ТНЕУ. – 2008. – №2 – С.29
27. Стельмах, В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін –  К.:Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с.
28. Сутність, основні напрямки і методи кредитно-грошової політики [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.infoworks.com.ua.
29. Тулєєв І. П., Пілецька С. Т., Коритько Т. Ю., Гаврікова А. В. Гроші та кредит. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 120 с.
30. Храпкіна, В.В. Основні інструменти грошово-кредитної політики  України // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 9. – С. 30-38.
31. Шлапак О., Пушкарьов В., Карчева Г. Основні тенденції і проблеми в діяльності банків України. Регіональний аспект розвитку банківської системи // Вісник НБУ. – 2003. – № 6. – С. 2-5.
32. Щербакова, О. Перспективи грошово-кредитної політики на етапі посткризового відновлення економіки України // Вісник Національного банку України. – 2011. – №8 – С.4-11.
33. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник: Видання 4-те, перероблене та доповнене. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 440 с.
34. http://portal.rada.gov.ua.
35. http://bank.gov.ua
36. http://zakon.rada.gov.ua
37. http://stat.ic.zt.ua
38. http://kopiyka.org.ua
39. http://www.kmu.gov.ua