Інвестиційна діяльність комерційних банків і страхових компаній

 

Правовою основою розвитку страхової діяльності є Закон  України «Про страхування», який регулює  відносини в сфері страхування  і спрямований на утворення ринку  страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, організацій та громадян, що повною мірою стосується всіх сфер економіки.

Страхові компанії здійснюють свою діяльність згідно з відповідними ліцензіями, виданими Міністерством  фінансів України. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і  фінансова діяльність, пов’язана  з формуванням, розміщенням страхових  резервів та їх управлінням. За формою страхування поділяють на обов’язкове  та добровільне [18, c.75].

Страхова послуга є  специфічним товаром на страховому ринку. Під впливом попиту і пропозиції на ринку на конкурентній основі складається  ціна страхової послуги, яка є  об’єктом договору страхування і  рухається в певних межах. Нижня  межа ціни визначається принципом еквівалентності  у страхових відносинах, який означає  рівність між надходженнями платежів від страхувальників і виплатами  страхового відшкодування та страхових  сум. Верхня межа визначається потребами  страховиків. Якщо ціна страхової послуги  доволі висока, то страховик може опинитися  в невигідному становищі порівняно з конкурентами і може втратити клієнтів на ринку або зробити свою послугу недоступною для більшості страхувальників. Ціна послуги конкретного страховика залежить від розміру і структури його страхового портфеля, очікуваного прибутку, якості інвестиційної діяльності, розміру управлінських витрат.

Страховик має право відмовити  у виплаті страховик сум (страхового відшкодування). Причини відмови  страховика подано на рис. 2.1.

 

 

Рис. 2.1. Причини відмови  страховика у виплаті страхового відшкодування [23, c. 103]

Невід’ємним атрибутом нормативно-правового  забезпечення діяльності страховиків  на ринку страхових послуг України  є державний нагляд за здійсненням  такої діяльності.

Варто зазначити, що в Україні створено сприятливе для розвитку ринку страхових послуг конкурентне середовище. Механізм конкуренції серед страховиків справно виконує дуже важливу селективну функцію. Щорічно в Україні страховий ринок покидають декілька не конкурентоспроможних страховиків і одночасно включаються до Державного реєстру декілька нових страховий компаній як це відображено з табл. 2.2

Таблиця 2.2

Зростання кількості страхових компаній в Україні [12]

Роки	Загальна кількість страхових компаній	у тому числі
		компанії з ризикових видів страхування	компанії  зі страхування  життя
2001	328	309	19
2002	338	316	22
2003	367	337	30
2004	387	342	45
2005	398	348	50
2006	441	356	55
2007	446	381	65
2008	469	397	72
2009	450	378	72
2010	456	389	67
2011	453	387	66

 

В 2011 року незважаючи на значну кількість компаній, фактично на страховому ринку основну частку валових страхових премій – 93,7% – акумулюють 100 СК «non-Life» (25,8% всіх СК «non-Life») та 96,0% – 20 СК «Life» (30,3% всіх СК «Life»).

У сукупності на 200 страхових компаній або 42% від загальної кількості доводиться лише 0,5% валового обсягу страхових платежів. Як правило, зазначені страховики створюють додаткові ризики для системи державного регулювання й нагляду. Крім того діє близько 30-35 страховиків з метою здійснення операцій квазістрахування [12].

Незважаючи на позитивні зміни, стан розвитку страхового ринку України ще не відповідає рівню країн ЄС. Зокрема, співвідношення чистих страхових платежів ( без страхових платежів, переданих у перестрахування резидентам) до ВВП в 2010 році склало 1,3% (в 2008 році – 1,7%). Це значно нижче в порівнянні з аналогічними показниками економічно розвинених країн, де він становить 8-12%. Про слабкий розвиток страхового ринку України свідчить низьку питому вагу забезпеченості страховим захистом будинків і споруджень приватного сектору (1%), добровільним медичним страхуванням (2%), страхуванням життя (6%), добровільним страхуванням від нещасних випадків (7%), страхуванням туристів (8%) і страхуванням каско автомобілів (8%). Це значно менше, чим у країнах-членах ЄС.

Ще досить низький рівень охоплення населення України обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами (лише 75%, хоча в Росії й Білорусі цей показник досягає 95-98% відповідно). При цьому ліміти відповідальності вітчизняних страховиків за відшкодування шкоди потерпілим внаслідок ДТП в Україні є найнижчими в Східній Європі.

Найточніше відображають динамізм розвитку ринку страхових послуг в Україні фактичні надходження (страхові премії) та страхові виплати і їх співвідношення до ВВП, кількість договорів страхування, перестрахування, страхові резерви,  активи страховиків та статутний капітал.

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка представлені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Основні показники діяльності страхового ринку та його динаміка [23]

	2009	2010	2011	Темп приросту
				2010 / 2009	2011 / 2010
				%	%
Кількість договорів страхування, укладених протягом звітного періоду, тис. одиниць
Кількість договорів, крім договорів з обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті, у тому числі:	22343,2	26340,5	30224,5	+17,9	+14,7
зі страхувальниками-фізичними особами	19187	23135,8	26418,7	+20,6	+14,2
Кількість договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті	552629,0	592771,5	587768,0	+7,3	-0,8
Страхова діяльність, млн. грн.
Валові страхові премії, у тому числі:	20442,1	23081,7	22693,5	+12,9	-1,7
Валові страхові премії, у тому числі:	827,3	906,5	1346,4	+9,6	+48,5
Валові страхові виплати, у тому числі:	6737,2	6104,6	4864,0	-9,4	-20,3
зі страхування життя	62,7	52,6	70,6	-16,1	+34,2
Продовження таблиці 2.3
Рівень валових виплат, %	33,0%	26,4%	21,4%	-	-
Чисті страхові премії	12658,0	13327,7	17970,0	+5,3	+34,8
Чисті страхові виплати	6056,4	5885,7	4699,2	-2,8	-20,2
Рівень чистих виплат, %	47,8%	44,2%	26,2%	-	-
Перестрахування, млн. грн.
Сплачено на перестрахування, у тому числі:	8888,4	10745,2	5906,2	+20,9	-45,0
перестраховикам-резидентам	7784,1	9753,9	4723,5	+25,3	-51,6
перестраховикам-нерезидентам	1104,3	991,3	1182,7	-10,2	+19,3
Виплати, компенсовані перестраховиками, у тому числі:	967,9	508,6	731,6	-47,5	+43,8
перестраховикам-резидентам	680,8	219,0	164,8	-67,8	-24,7
перестраховикам-нерезидентам	287,1	289,6	566,8	+0,9	+95,7
Отримані страхові премії від перестрахувальників-нерезидентів	242,1	192,3	429,1	-20,6	+123,1
Виплати, компенсовані перестрахувальникам-нерезидентам	1050,4	1837,1	578,0	+74,9	-68,5
Страхові резерви, млн. грн.
Обсяг сформованих страхових резервів	10141,3	11371,8	11179,3	+12,1	-1,7
резерви зі страхування життя	1789,2	2185,2	2663,8	+22,1	+21,9
технічні резерви	8 352,1	9186,6	8515,5	+10,0	-7,3
Активи страховиків та статутний капітал, млн. грн.
Загальні активи страховиків (згідно з формою 1 (П(С)БО 2))	41970,1	45234,6	48122,7	+7,8	+6,4
Активи, визначені ст. 31 Закону України «Про страхування» для представлення коштів страхових резервів	23690,9	27695,0	28642,4	+16,9	+3,4
Обсяг сплачених статутних капіталів	14876,0	14429,2	14091,8	-3,0	-2,3

 

У підсумку можна констатувати, що ринок страхових послуг України розвивається динамічно, проте у порівнянні зі світовими тенденціями ринок страхових послуг України характеризується дуже скромними показниками. Так, у економічно розвинутих країнах на душу населення сума страхових внесків перевищує USA 1000, а у світі в середньому –USA 615 . На Україну, страхових премій отриманих у світі, припадає менш ніж один відсоток, тобто наявне дуже суттєве відставання від передових країни світу. Одночасно, слід відмітити, що український ринок страхових послуг має значні потенційні можливості для подальшого розвитку за умови динамічного зростання національної економіки, продовження удосконалення нормативно-правової бази та ефективного державного регулювання.

 

 

2.2. Державне регулювання  страхової діяльності

Державний нагляд за страховою  діяльністю здійснюється з метою  дотримання вимог чинного законодавства  України про страхування, ефективного  розвитку страхових послуг, запобігання  неплатоспроможності страховиків  та захисту інтересів страхувальників.

Законом України «Про страхування» в першій редакції було визначено  єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює цей нагляд, –  Комітет у справах нагляду  за страховою діяльністю – Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року Постановою Кабінету Міністрів України згідно з вимогами Декрету «Про страхування».

Комітет у справах нагляду  за страховою діяльністю був центральним  органом виконавчої влади, який було підпорядковано Кабінету Міністрів  України. За своїм статусом Комітет  мав ранг Державного комітету України.

Законом України «Про страхування» в редакції (від 4.10.2001р. № 2745) визначено  спеціальний уповноважений орган  Кабінету Міністрів України у  справах нагляду за страховою  діяльністю. Нині функції уповноваженого органу виконує Національна комісія  з регулювання ринків фінансових послуг України.

Законом України «Про страхування» визначені основні функції та завдання Національної комісії з  регулювання ринків фінансових послуг, наведені на рис. 2.2.

Нагляд за страховою діяльністю в Україні здійснюють у трьох  напрямах.

Перший, початковий, припадає на етап подання документів на ліцензування. Усі підрозділи Національної комісії  з регулювання ринків фінансових послуг України (далі Нацфінпослуг) вивчають подані документи, роблять свої зауваження до них. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають зазначені недоліки. Особлива увага звертається на правила (умови страхування, страхові продукти), які розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому, з боку Нацфінпослуг звертають увагу на відповідність правил вимогам закону, а також на те, аби окремі положення не призвели до можливих зловживань з боку страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий напрям – це аналіз звітності, яку щокварталу подають  страховики. Нацфінпослуг звертає особливу увагу на додержання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщення страхових резервів на встановлених ним умовах.

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. Організація діяльності Національної комісії з регулювання  ринків фінансових послуг України [31, c. 89]

Третій напрям – проведення безпосередніх перевірок на місці. Перевіряючі Нацфінпослуг аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим під час ліцензування та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складають відповідні акти, що є підставою для прийняття санкцій до страховиків [18, с. 75].

До основних чинників, які  визначали розвиток регулювання  страхового ринку та нагляду за діяльністю страхових організацій за час  незалежності України, можна зарахувати: 

1. Пepexiд до ринкових механізмів регулювання в економіці держави.

2. Зменшення бюджетного  фінансування i перехід до комерційного  фінансування реконструкції економіки. 

3. Запровадження масштабної  приватизації i пов’язані з нею  розміщення приватизаційних цінних  паперів, акцій підприємств, поява  комерційних страхових організацій з обслуговування приватизаційних процесів [24, c. 325].

Разом із тим, залишається  низка невирішених проблем у  регулюванні страхового ринку України, які наведено на рис. 2.3

 

 

Рис. 2.3. Основні проблеми регулювання ринку страхових  послуг України

Недостатній розвиток нормативно-правової бази, на основі якої повинна встановлюватись  відповідальність за правопорушення на страховому ринку, а також неузгодженість вже прийнятих законодавчих актів  між собою, своєю чергою, має наслідком  відсутність необхідного обсягу повноважень державних органів  для застосування санкцій та притягнення  до відповідальності юридичних i фізичних ociб за порушення страхового законодавства, зокрема за відсутність укладених договорів з обов’язкових видів страхування.