Розробка та аналіз проекту модернізації виробництва на ЖФ ПрАТ «Дімас-Еко»

При розрахунку дисконтованого періоду окупності визначається період, протягом якого кумулятивна теперішня вартість чистих грошових потоків досягне величини початкових інвестиційних витрат (І0). Період окупності при цьому можна поділити на цілу (j) та дробову (d) частину (DPP = j + d).

Ціле значення DPP визначається послідовним додаванням чистих грошових потоків за відповідні періоди часу до моменту коли така сума останній раз буде меншою початкових інвестиційних витрат. При цьому необхідно щоб виконувалось наступна система рівнянь:

(CF1 + CF2 + … + CFj) ≤ Io   1 ≤ j ≤ n

Дробна частина дисконтованого періоду окупності визначається за формулою:

d = (Io – [CF1 + CF2 + … + CFj]) / CFj+1

DPP = 4 + (2460 – 2403)/ 2058 = 4,03 р.

Період окупності інвестицій (РР) за який капітальні витрати будуть відшкодовані чистими вигодами, які надходитимуть від експлуатації інвестиційного проекту, тобто час, що є необхідним для повернення вкладеного в проект капіталу.

РР = І0/Рс

де РР – період окупності проекту;

Іо – розмір інвестицій;

Рс – щорічний середній доход, який визначається як середнє арифметичне значення доходів протягом усього життєвого циклу проекту.

РР = 648 / 629 = 1.03

Аналіз беззбитковості є невід'ємною частиною процедури оцінки життєздатності проектів. Метою цього аналізу є визначення мінімально припустимого обсягу виробництва та реалізації продукції проекту за умови забезпечення необхідного рівня його ефективності. Таким чином, аналіз беззбитковості дозволяє прийняти рішення щодо принципової можливості реалізації проекту, що розглядається.

Аналіз беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу та рівнем витрат і доходів при випуску певного обсягу продукції. Ситуація беззбитковості відображає такий стан, коли сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам, тобто немає ані прибутків, ані збитків. Тому аналіз беззбитковості — це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку величини витрат і доходів на різних рівнях виробництва.

До основних завдань аналізу беззбитковості належать:

• оцінка структури затрат за проектом і можливість управління цією структурою;

• визначення раціональності обраного масштабу та можливості скорочення обсягів виробництва;

• аналіз проектної ціни та можливості її зменшення під впливом реальної ринкової ситуації;

• визначення запасу фінансової міцності.

Розрахунок точки беззбитковості базується на простому співвідношенні:

Виручка = Змінні витрати + Постійні витрати + Прибуток

або, якщо формалізувати:

Р× Ц = ЗВ× Р+ПВ + П,

де Ц — ціна,

Р — проектний обсяг виробництва,

ЗВ — змінні витрати на одиницю продукції,

ПВ — постійні витрати,

П – прибуток до оподаткування.

48000×13.21 = 3.75×48000 + 423840 + 30240

Це рівняння є базовим для розрахунку основних змінних проекту, а саме: беззбиткового обсягу виробництва, мінімального рівня ціни, максимальних значень витрат (постійних і змінних).

Для прийняття рішення про доцільність реалізації проекту необхідно розрахувати основні показники беззбитковості і визначити вплив зміни обсягів реалізації продукції проекту на зміну структури витрат, сукупної виручки від продажу та прибутку. Дослідити таку залежність можна за допомогою операційного лівериджу (ОL), величина якого свідчить про чутливість прибутку до зміни величини обсягів продажу продукції проекту. 

Операційний ліверидж визначає ступінь залежності проекту або фірми від постійних витрат виробництва. Компанія з низьким операційним лівериджом буде мати низькі постійні витрати порівняно з компанією з високимопераційним лівериджем. В цілому проект з відносно значними інвестиціями в споруди та обладнання матиме відносно вищий операційний ліверидж. Такі проекти називають капіталомісткими.

Операційний ліверидж (OL) – це процентна зміна в операційному грошовому потоці відносно процентної зміни кількості проданої продукції.

OL = 1 + ПВ/OCF

OL = 1 + 423840/648000 = 0.65

Коефіцієнт ПВ/OCF визначає відношення постійних витрат до операційного грошового потоку. Чим вищий операційний ліверидж, тим більша небезпека потенційного ризику. З управлінської точки зору, одним з шляхів подолання непевності для ризикованих проектів є утримання операційного лівериджу на можливо низькому рівні. Це, в свою чергу, дозволяє утримувати точку беззбитковості на мінімальному рівні.

Аналіз динамічності проекту спрямований на визначення впливу наймінливіших параметрів проекту (обсягу продажу, величини витрат і ціни) на його результати. Проведення аналізу динамічності передбачає поряд з визначенням величини операційного лівериджу розрахунок порогу рентабельності, запасу надійності, запасу фінансової міцності.

Запас надійності показує на скільки у процентному відношенні можна знизити ціну одиниці продукції і не завдати збитків підприємству

ЗН = (Ц-Цmin)/Ц *100%

Цmin = (ПВ + Р*ЗВ)/Р

Цmin =( 423840 + 48000×3.75) / 48000 = 12.58 грн.

ЗН = (13.21 – 12.58) / 13.21 ×100% = 4.8%

Де Ц – ціна продукції;

Цmin – мінімально можлива ціна продукції за проектом, яка забезпечує його беззбитковість.

Запас фінансової міцності – це величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації.

Зф = Виручка – ПР

Зф = 634080 – 603840 = 30240 грн.

Запас фінансової міцності показує граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.

 

 

 

2.4. Оцінка ризиків проекту.

Під ризиком у проектному аналізі розуміють ймовірність визначеного рівня втрат фірмою частини своїх ресурсів або недоотримання доходів, або появу додаткових витрат при реалізації проекту. Ризик - категорія імовірнісна, тому його вимірюють як ймовірність певного рівня втрат. У всіх випадках ризик так чи інакше пов'язаний з інформаційним забезпеченням рішення, що приймається.

Всі рішення, що приймаються, можна віднести до одного з наступних варіантів.

1. Рішення приймаються в умовах визначеності, коли точно відомий результат кожного з альтернативних варіантів рішення.
2. Рішення приймаються в умовах ризику з відомою ймовірністю одержання кожного з результатів
3. Рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів.

Ризиків обов’язково присутні при проектуванні будь-якої діяльності на перспективу. Ідентифікацію ризикових подій здійснюють протягом всього життєвого циклу проекту (табл.2.14.) та за функціональними аспектами аналізу проекту.

Таблиця 2.14.

Види ризиків, що виникають на різних стадіях життєвого циклу проекту

Фаза життєвого циклу проекту	Види ризиків
1	2
Передінвестиційна	помилковість у розробці концепції проекту; неправильне визначення розташування проекту; негативне ставлення до проекту місцевої влади; прийняття рішення про доцільність інвестування. неправильне визначення ефективності проекту неправильна постановка цілей
Інвестиційна	платоспроможність замовника; непередбачені витрати на будівельні роботи; перевищення строків будівництва, вартості обладнання; несвоєчасність постачання обладнання інших матеріалів, сировини; невиконання контрактних зобов'язань підрядниками; несвоєчасна підготовка персоналу.
Експлуатаційна	поява альтернативного продукту; неплатоспроможність споживачів; неправильно визначені обсяг і сегмент ринку, на якому реалізується продукт проекту; зміна цін на сировину і матеріали, перевезення, заробітної плати; зміна вартості капіталу і рівня інфляції; загроза екологічній безпеці; зміна ставлення населення проекту до його реалізації.

 

Головний наслідок ризику — перевитрати часу й засобів на його виконання за рахунок підвищення обсягу робіт і тривалості їх виконання за проектом.

Мета аналізу ризику — дати потенційним партнерам або учасникам проекту потрібні дані для прийняття рішення щодо доцільності участі у проекті та заходів їх захисту від можливих фінансових втрат. Тому аналіз може проводити кожен зацікавлений учасник проекту. Розрізняють такі види аналізу ризику:

• якісний — визначення показників ризику, етапів робіт, при яких виникає ризик, його потенційних зон та ідентифікація ризику;

• кількісний — передбачає числове визначення розміру окремих ризиків, а також проекту в цілому.

До якісних методів ризику слід віднести експертний аналіз ризиків, який переважно є суб’єктивним і носить описовий характер ризикових подій.

Метод коригування належить до кількісних методів аналізу ризику, метою застосування яких є інтеграція ризику до методів оцінки ефективності інвестиційних проектів. Сутність методу коригування полягає в тому, що деякі вихідні дані щодо інвестиційних проектів, зокрема вартість капіталу, поточні та капітальні витрати, вигоди, економічний термін життя, коригуються — зменшуються або збільшуються — з метою врахування ризику окремого інвестиційного проекту. При цьому ймовірність того, що цільова функція певного методу оцінки ефективності Інвестиційного проекту досягне очікуваного значення або буде відхилятися від нього в бажаному для інвесторів напрямку, суттєво підвищується.

Найчастіше використовується метод скоригованих на ризик ставок дисконту. Даний метод виходить з того, що інвестори вимагають вищої доходності за активами, які оцінюються як більш ризиковані.

Метод аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних змінних проекту, для якої визначається величина чистої теперішньої вартості.

Метод аналізу сценаріїв допускає одночасну зміну ряду параметрів інвестиційного проекту відповідно до можливостей їх "дійсних" змін, генеруючи тим самим різні сценарії розвитку інвестиційного проекту. Зазвичай аналізують базовий сценарій, тобто такий варіант, коли його параметри — змінні величини — набувають значень, які розглядаються як найбільш імовірні, оптимістичний сценарій — змінні величини набувають можливо кращих значень і песимістичний сценарій — змінні величини набувають можливо гірших значень.

Якщо за кожним зі сценаріїв, що аналізуються, було отримано прийнятні, або навпаки неприйнятні, значення критеріїв цінності розглядуваного інвестиційного проекту, то такий інвестиційний проект можна, згідно відповідним правилам, рекомендувати до реалізації чи відмовитись від неї. Якщо ж результати оцінки інвестиційного проекту за різними сценаріями суперечать між собою, то виникає потреба в проведенні подальшого аналізу, зокрема, визначенні ймовірності настання кожного з зазначених сценаріїв.

Метод аналізу сценаріїв, забезпечуючи дані про можливі значення критеріїв цінності інвестиційного проекту за різними сценаріями, водночас не в змозі представити об'єктивну інформацію про ймовірність розвитку подій за такими сценаріями. На практиці, маючи на меті подолати зазначений недолік, проектні аналітики оцінюють ймовірність виникнення того чи іншого сценарію суб'єктивно, на підставі суджень експертів. В умовах, коли зазначені ймовірності оцінено, проектний аналітик може визначити математичне сподівання, середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації інвестиційного проекту. Зокрема, математичне сподівання чистої приведеної вартості інвестиційного проекту обчислюється за рівнянням виду:

де рj - ймовірність розвитку подій за сценарієм j;

NPVj — чиста приведена вартість інвестиційного проекту в умовах розвитку подій за сценарієм j;

т — кількість сценаріїв розвитку подій, що розглядаються.

MNPV = 0.9×57 + 0.1× (-20) = 51.3 – 2 = 49.3

Середньоквадратичне відхилення чистої приведеної вартості, яке може слугувати вимірником абсолютного ризику інвестиційного проекту, дорівнює:

 

Середньоквадратичне відхилення = [ 0.9 ( 57 – 49.3)2 + 0.1 ( -20 – 49.3) 2 ]0.5= ( 53.4 + 480.2)0.5 = 23.1

Коефіцієнт варіації, який відображає відносний ризик інвестиційного проекту і обчислюється як відношення середньоквадратичного відхилення до математичного сподівання, складає:

Коефіцієнт варіації = 23.1 / 49.3 = 0.47

В умовах оцінки ризику окремого інвестиційного проекту середньоквадратичне відхилення і коефіцієнт варіації можуть порівнюватися як з відповідними параметрами інших інвестиційних проектів, які є альтернативами інвестиційному проекту, що розглядається, так і з певними встановленими пороговими значеннями даних параметрів для підприємства в цілому, його окремих підрозділів чи типів інвестиційних проектів.

Метод статистичних випробувань (метод імітаційного моделювання, або метод Монте-Карло) є найбільш “досконалим” методом аналізу ризику інвестиційних проектів. Він дає можливість створення великої кількості сценаріїв і результат при цьому виражається не одним єдиним значенням або трьома, а у вигляді щільності розподілу значень критеріїв, за якими оцінюється ефективність проекту (NPV, IRR тощо). Такий аналіз проводиться за допомогою комп’ютерних програм, які самі надають кожній змінній, яка розглядається як випадкова величина, значення, генеруючи їх на основі певного діапазону за відповідним законом розподілу.