Лексичні проблеми художнього перекладу роману Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер»

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Специфіка художнього прозового перекладу………………………...5

1. Сутність перекладу………………………………………………...……5
2. Лексичні особливості художнього прозового перекладу…………….6

Розділ 2. Лексичні проблеми художнього перекладу роману Дж. К. Роулінг «Гаррі Поттер»…………………………………………………………………...12

     2.1.    Переклад лексичних засобів у романі «Гаррі Поттер».. …………....12

     2.2. Передача епітетів, порівнянь та фразеологічних одиниць в українському перекладі роману «Гаррі Поттер»………………………………19

Висновки…………………………………………………………………………26

Список використаної літератури………………………………………………..27

 

Вступ

Мова, як відомо, є найважливішим засобом людського спілкування, за допомогою якого люди обмінюються думками і домагаються взаємного розуміння. Якщо люди володіють однією мовою, то спілкування відбувається безпосередньо, однак, коли люди володіють різними мовами, безпосереднє спілкування стає вже неможливим. У цьому випадку на допомогу приходить переклад, який багато дослідників визначають як передачу засобами однієї мови думок, висловлених на іншій мові. Отже, переклад є важливим допоміжним засобом, що забезпечує виконання мовою її комунікативної функції в тих випадках, коли люди висловлюють свої думки на різних мовах. Переклад відіграє велику роль в обміні думками між різними народами і слугує поширенню скарбів світової культури.

Поза сумнівом, переклад є активним учасником сучасного культурно-історичного процесу і без нього неможливо уявити собі сучасний світ, адже переклад використовується в усіх сферах нашого життя.

Актуальність дослідження полягає у тому, що проблеми, які розглянуться у даній роботі, зустрічаються кожному перекладачеві. Тому дана робота може підказати шляхи їхнього вирішення.

Метою дослідження є здійснення аналізу перекладу твору «Гаррі Поттер» з англійської на українську мові та встановлення його лексичних особливостей. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

• Розглянути особливості художнього прозового перекладу
• Розглянути лексичні особливості тексту оригіналу
• Проаналізувати переклад лексичних особливостей.

Об’єктом дослідження є оригінал та переклад роману «Гаррі Поттер».

Предметом дослідження є лексичні особливості роману.

Наукова новизна полягає у виявленні лексичних особливостей оригіналу тексту та в аналізі їхнього перекладу на українську мову.

Теоретична та практична цінність курсової проблеми полягає в тому, що результати дослідження можуть використовуватись при вирішенні практичних проблем художнього прозового перекладу. Також матеріали праці можуть використовуватися при підготовці до лекцій та семінарів, при написанні статті чи наукової роботи.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаної літератури.

У першому розділі ми розглядаємо сутність перекладу. Ми дізнаємося, що ж означає «перекласти», як потрібно переклади, якими знаннями потрібно володіти. Також ми розглядаємо завдання дисципліни теорія перекладу. Дізнаємося, які існують форми перекладу. У другій частині розділу ми розглядаємо основні лексичні проблеми перекладу, такі як переклад фразеологічних одиниць, мовних реалій, переклад власних імен та інтернаціоналізмів.

У другому розділі ми розглядаємо основні лексичні проблеми та способи їх вирішення на матеріалі роману «Гаррі Поттер». Ми даємо аналіз перекладу В. Морозова, обговорюємо доцільність засобів його перекладу роману. Розглядаємо переклад реалій, фразеологічних одиниць, передачу епітетів та порівнянь.

 

Розділ 1. Специфіка художнього прозового перекладу

 

1. Сутність перекладу

 

Література є наймасовішим видом мистецтва. Але, оскільки для її сприйняття використовуються мовні засоби, тому літературний твір часом наштовхується на певні перешкоди на шляху до свого читача, якщо цей читач є носієм іншої мовної системи, ніж автор твору. В цьому випадку на допомогу приходить переклад, тобто такий вид творчості, в процесі якого твір, який існує в одній мові, відтворюється в іншій.

Ціллю перекладу є найбільш близьке ознайомлення читача чи слухача, не знаючого мову оригіналу, з текстом перекладу. «Перевести – значит выразить точно и полно средствами одного языка то, что уже выражено средствами другого языка в неразрывном единстве содержания и формы» [11, стр.11].

Тому при перекладі необхідно передати думку тексту з тією ж чіткістю, точністю і повнотою, що й в оригіналі.

Для того, щоб перекласти, потрібно, насамперед, зрозуміти поданий текст. Потім слід знайти відповідні засоби в мові, на яку робиться переклад. Вибір цих засобів (слів, словосполучень, граматичних форм) залежить від особистих якостей перекладача. Правильне чи неправильне тлумачення оригіналу грає важливу роль в процесі виконання перекладацької задачі: виразити єдність змісту та форми, яку представляє сам оригінал. Правильний вибір мовних засобів – це основна умова для вирішення цієї задачі.

Пошуки засобів та їх вибір мають творчий характер, особливо це стосується художньої літератури. Твори, що характеризуються високою виразністю мови, вимагають чималої майстерності і від перекладача, і такий переклад вже відноситься до мистецтва.

Але і творча діяльність потребує певних теоретичних закономірностей. Тому перекладачі звертаються до системи теоретичних поглядів в галузі перекладу.

Теорія перекладу – дисципліна, задача якої – простежувати закономірності в співвідношенні між оригіналом і перекладом, спостерігати за окремими випадками перекладу і за допомогою наукових даних узагальнювати отримані висновки. Цим теорія перекладу допомагає перекладацькій практиці, яка керується теорією при пошуку і виборі потрібних засобів вираження: базуючись на теорії, перекладач може знайти потрібні докази на користь певного рішення конкретних питань.

При цьому треба розуміти, що теорія лише допомагає перекладачу в вирішенні задач, а не диктує як потрібно перекладати в кожному окремому випадку. Теорія перекладу – це не підбірка практичних правил. Вона є науковою основою для практики: вона аналізує, пояснює та узагальнює факти, отримані в процесі вивчення перекладацької діяльності, встановлює відповідності та розбіжності між мовами. А вже на основі закономірностей, що були виявлені за допомогою теорії перекладу, можна робити конкретні висновки щодо окремих випадків. Але вирішальну роль гратиме контекст. Адже до перекладу треба підходити творче.

За Р. Якобсоном існують наступні форми перекладу:

-інтралінгвістичний - переклад  текстів та висловів тією ж  мовою, наприклад переклад тексту  більш пізнішим варіантом мови, коментар, парафраза;

-міжсеміотичний - перетворення  в рамках взаємодії різними  семіотичними системами;

-міжлінгвістичний - переклад, який подає вислови іншою мовою, створюючи при цьому „translation proper".

 

2. Лексичні особливості художнього прозового перекладу

 

Переклад посідає особливе місце у літературному процесі. Одним з видів перекладу є художній переклад. Він є одним з найбільш наглядних проявів міжлітературної (і тому певним чином міжкультурної) взаємодії. Фактично він є важливою частиною національно-літературного процесу, оскільки виступає посередником між літературами, без нього неможливо було б говорити про міжлітературний процес у всій його повноті. Художній переклад – особливий вид перекладу, це переклад – відображення думок і почуттів автора прозового або поетичного першотвору за допомогою іншої мови, перевтілення його образів у матеріал іншої мови.

Художній переклад має справу не лише з комунікативною функцією мови, але й з її естетичною функцією, оскільки слово виступає як “першоелемент” літератури. Це вимагає від перекладача особливої ретельності та ерудованості. У художньому творі відображаються не лише певні події, а й естетичні, філософські погляди його автора. Тому перекладач повинен мати якщо не ґрунтовні, то принаймні достатні для перекладу знання в області філософії, естетики, етнографії (оскільки в деяких творах змальовуються деталі побуту героїв), географії, ботаніки, мореплавства, астрономії, історії мистецтв та ін. Ідейно-образна структура оригіналу може стати в перекладі мертвою схемою, якщо перекладач не уявляє собі того суспільного середовища, в якому виник твір, тих причин, які покликали його до життя, і тих обставин, завдяки яким він продовжує жити в інших середовищах і в інші часи” [3, ст.25].

Інша проблема художнього перекладу – співвідношення контексту автора і контексту перекладача. У художньому перекладі контекст останнього дуже наближається до контексту першого. Критерієм співпадіння, або, навпаки, розходження обох контекстів є міра співвідношення даних дійсності і даних, взятих з літератури. Письменник іде від дійсності і свого її сприйняття до закріпленого словами образу. Іншими словами, якщо переважають дані дійсності, то ідеться про авторську діяльність. Перекладач іде від існуючого тексту і відтворюваної в уяві дійсності через її “вторинне”, “наведене” сприйняття до нового образного втілення, закріпленого в тексті перекладу. Тобто, якщо переважають дані літературного походження, то йдеться про контекст перекладача. Таким чином, художній переклад обумовлений не лише об’єктивними факторами (конкретно-історичним літературним каноном, нормативним існуванням), але й суб’єктивними (поетикою перекладача). Жоден переклад не може бути абсолютно точним, оскільки сама мовна система приймаючої літератури за своїми об’єктивними даними не може досконало передати зміст оригіналу, що неминуче призводить до втрати певного об’єму інформації. Тут також замішана особистість перекладача, який при перекодуванні тексту обов’язково випустить щось із змісту, а також його схильність продемонструвати чи не продемонструвати усі особливості оригіналу [3, 53]. У художньому перекладі до усіх цих факторів домішується ще й особистість перекладача який, як уже зазначалося, у цій ситуації є більшою чи меншою мірою й автором. Твір не можна вирвати із стихії рідної мови і “пересадити” на новий ґрунт, він повинен народитися наново у новій мовній ситуації завдяки здібностям і талантові перекладача. Кожний мовний елемент, послуговуючись найтоншими асоціативними зв’язками, впливає на образне мислення носія цієї мови і витворює конкретно-чуттєвий образ. Закономірно, що при перекладі твору на іншу мову, в силу мовних розбіжностей, ці асоціативні зв’язки значною мірою руйнуються. Щоб твір продовжував жити як мистецький витвір в новому мовному середовищі, перекладач повинен перейняти на себе функції автора і певною мірою повторити творчий процес його створення і наповнити твір новими асоціативними зв’язками, які викликали б нові образи, властиві даній мові.

В процесі перекладу вибираються слова, що є найбільш близькими по значенню до слів оригіналу в їх взаємозв’язку та в їх відповідності сенсу цілого речення. Звичайно, такий вибір не може виконуватись без урахування контексту, і саме контекст грає тут вирішальну роль. Але потрібно пам’ятати, що не всі слова чи словосполучення допустимі в певному контексті.

Виділяють три випадки, коли доводиться робити вибір між декількома можливими перекладами слова.

Перший випадок – це відсутність відповідника для слова вжитого в оригіналі тексту, або  ж відсутність відповідника для використаного конкретного значення цього слова.

Другий випадок – неповна відповідність, часткова відповідність значення слова.

Третій випадок – відповідність різних слів перекладу інакшим значенням слів мови оригіналу.

Випадок, коли відповідник повністю відсутній, зустрічається не часто. Зазвичай, це відбувається тоді, коли слово оригінального тексту позначає предмет чи поняття, що є характерним для побуту певного народу, і відсутнього в побуті народу, на чию мову робиться переклад. Але це не означає, що сенс цього слова неможливо передати. Його значення можна передати описово.

Багатозначні слова вимагають особливої уваги, оскільки для кожного значення обираються різні слова, і цей вибір повністю залежить від контексту. Переклад багатозначних слів може не обмежуватись вибором із списку наданого словником. Жоден словник не може передбачити абсолютно всі конкретні сполучення, в які потрапляє слово.  Багато слів можуть відрізнятися за своїм стилістичним забарвленням і тому можуть виражати відношення автора до описаний подій чи явищ. Переклад таких слів може становити значні труднощі.

Тому слід розглянути поняття лексичного варіанту. За А. В. Федоровим: «Лексические варианты – это часть тех соотносительных и параллельных средств, которыми язык располагает для выражения более или менее однородного содержания и которые являются предметом стилистики» [11, стр.153]. Потрібно зауважити, що лексичні варіанти слід відрізняти від граматичних, які різними способами виражають однорідні граматичні відносини. При цьому лексична та граматична синонімії знаходяться у тісних відносинах.

Для правильної передачі слів, що позначають реалії, головною умовою є знання дійсності,зображуваної в перекладному творі.

З історико-семантичного погляду виділяються:

1) власне реалії ( при існуючих  референтах): укр. коломийка, трембітяр, постоли, яворівка, коливо, китайка, перебудова, гласність; англ. Boxing Day, the Central lobby, Poppy Day, Halloween, Harley Street doctor, a gifted child („у США  особливо здібна дитина, для якої, з дозволу батьків, опрацьовується  спеціальна шкільна програма”) та  ін.;