Шпаргалка по "Информационным системам"

Обіг віртуальних грошей організовують спеціальні платіжні Internet-системи: Яндекс.Гроші, Інтернет.Гроші, RuPay, UkrMoney, WebManey, E-gold. Працюють ці системи для Internet-платижів за наступним принципом: клієнт реєструється в системі і вносить на банківський рахунок платіжної організації деяку суму реальних грошей. Платіжна організація відкриває користувачу в системі «електронний гаманець» у відповідні валюті. Для відкриття або поповнення рахунку використовуються також спеціальні картки передплатних послуг (аналогічно як у мобільному зв’язку), де за кодом поповнюється рахунок гаманця в Internet. За виконання розрахунків платіжною системою стягується комісія. Комісією компенсується зручність і оперативність розрахунків в мережі.

На сьогодні 70%-80% крамниць, які відкриваються є збитковими (не професійність їх розробників  і низький рівень комп’ютеризації  населення в нашій країні 5% проти  США –70%). Кількість користувачів Internet в нашій країні досить низький  порівняльне з США, хоча за останні  роки значно зросла. Потенційною аудиторією покупців вважається критична маса користувачі  від 10% - 12% чисельності населення. Доречи в США прогнозується зниження темпів зростання ринку Internet. В США 30% населення користуються Internet-банкінгом. Для того щоб придбати товар через Internet в розвинених країнах покупцю достатньо ввести у відповідному розділі Web-крамниці найменування або код товару та номер своєї кредитної картки. Менеджеру магазину не обов’язково уточнювати наміри по телефону, а кур’єр відразу доставляє товар. До речи товар, що пропонується у кіберпросторі становить інтерес для категорії 18-40 років, бо 70% користувачів відносяться до цієї категорії. Для розвитку електронної комерції необхідно запровадити національну систему масових електронних платежів. Населення нашої країни переважно не має електронних грошей і не знає як їх можна застосовувати. В Росії зараз працює процесінговий центр „мультикарта”, який вирішує задачі електронних платежів за допомогою кредитних карток. На Україні ж склались не сприятливі умови для розвитку електронної комерції (52 місце в світі за рівнем розвитку е-комерції). Ще 6-7 років тому від представників державної влади нерідко виходили пропозиції обмежити доступ громадян до Internet. Включення держави в орбіту світової системи електронного бізнесу, а особливо роздрібної торгівлі вимагає зваженої і технічно грамотної політики для захисту власних інтересів. Зважаючи на українській досвід вирішення питань навіть значно простіших економічних проблем, можна було очікувати спрямованих на заборону або обмеження доступу до електронної торгівлі. Звичайно це привело до збитків і подальшого економічного занепаду. Оптимальна урядова політика повинна бути спрямована  на випередження подій. По-перше, потрібно прискорити запровадження електронного грошового обігу. По-друге, узаконити електронний підпис, від якого залежить розвиток діяльності В2В та В2G. По-третє, до ери електронного бізнесу треба готуватись. Можливо на певний період (можливо на 5 років) слід відмовитись від спроби оподаткування електронної роздрібної торгівлі. Найпростішим виходом було б накладання необтяжливого фіксованого податку на підприємства, які ведуть лише роздрібну електронну торгівлю.

До низького економічного і технічного рівня підготовки населення  України додається низький культурний рівень поведінки в Internet, низький  рівень інформаційної культури, що також не сприяє розвитку електронної  комерції.