Звіт з практики в музеї

- Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей. Свідоцтво видається на основі рішення про можливість вивезення (тимчасового  вивезення) культурних цінностей. Зразок свідоцтва на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей затверджується Кабінетом Міністрів України. Свідоцтво на право вивезення (тимчасового вивезення) культурних цінностей  є підставою для пропуску зазначених у ньому культурних цінностей за межі митної території  України.  Вивезення культурних цінностей без цього свідоцтва забороняється.

 

 

 

         5. Збереженість об’єктів культурної спадщини в музеї

 

В базовій мережі закладів культури докладаються значні зусилля для забезпечення  належної  охорони  та  довготривалого зберігання рухомої матеріальної культурної спадщини. Існуючі державні системи мають багато спільних  властивостей, викликаних загальними закономірностями їх формування, розвитку, обліку, охорони та зберігання. Сьогодення вимагає забезпечення інформацією про пам’ятки, створення комп’ютерної інформаційної системи, електронних копій, представлення їх у системах глобальних комп’ютерних комунікацій, що змушує традиційні заклади переходити до нових форм.

Збереженість музейних фондів - направлення фондовою роботи із забезпечення фізичного збереження музейних предметів шляхом оптимально обраних режиму і системи зберігання. Основні положення по організації зберігання, зафіксовані в державних нормативних документах, обов'язкові для всіх музеїв, специфіка залежить від складу, структури та обсягу фондів, характеристик музейного будинку. Для збереження музейних фондів найважливішим чинником є режим зберігання, який складається з різних складових (температурно-вологісний і світловий режим, боротьба з забрудненням повітря та ін.) Система зберігання фондів може бути роздільної (розміщення в одному приміщенні предметів з різних матеріалів) або комплексною (суміщене зберігання предметів з різних матеріалів).

У Львівському музеї історії релігії при зберіганні фондів керуються вказівками “Инструкции по учету и хранению музейных ценностей, находящихся в государственных музеях ” та Рекомендаціями про збереження культурних цінностей, яким  загрожує небезпека внаслідок проведення громадських чи приватних робіт.

 У Львівському музеї історії релігії дотримуються відповідних режимів зберігання культурних цінностей. Режим зберігання включає в себе температурно-вологісний режим, світловий режим, заходи щодо захисту від забруднювачів повітря, біологічний режим, заходи щодо захисту від механічних пошкоджень; захист фондів в екстремальних ситуаціях.

Температура і вологість - фактори, які в змозі суттєво вплинути на прискорення старіння предметів. Сила цього впливу залежить від матеріалу, з якого виготовлений предмет; збереження предмета на момент включення в колекцію; особливостей середовища, з якого предмет витягнули в процесі комплектування. В музеї підтримується стала температура +12°С …+18°С та вологість 55%-70%.

Температуру і вологість у музейних приміщеннях виміряють термометрами, гігрометрами, гігрографами або психрометрами, які розміщають, як правило, біля входу у зали. Двічі на добу показання цих приладів заносять у спеціальний Журнал реєстрації умов зберігання. Ступінь сухості повітря у приміщенні регулюють.

Для захисту експонатів від забруднення встановлені кондиціонери і фільтри, проводиться механічне видалення пилу, бруду, більшість предметів зберігається під склом. При світлому режимі регулюється доступ світлових і ультрафіолетових променів до музейних предметів.

В музеї ретельно перевіряються нові надходження на наявність цвілі, грибків та личинок комах.

Консервація музейних об’єктів  - це зберігання музейних предметів завдяки створенню спеціального режиму зберігання, що зупиняє процеси старіння об’єкта, а також призупиненням руйнівних процесів. Заходи консервації застосовують при детальному аналізі об’єктів та на основі висновку досліджень мікробіологічної експертизи.

Фундаментальним принципом наукової консервації і реставрації є пріоритетність збереження автентичної матеріальної структури пам’ятки як носія функціональної інформаційної системи, що задекларовано Афінською хартією реставрації (1931) та Венеціанською хартією з консервації й реставрації пам’яток і визначних місць (1964).

За незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робота  об'єкті  археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження  об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються  до  кримінальної  відповідальності відповідно   до закону.

Відповідний орган охорони культурної спадщини накладає на юридичну особу,  яка є власником або уповноваженим ним органом чи замовником робіт, такі фінансові санкції: за проведення  будь-яких незаконних робіт,  що можуть завдати або  завдали  шкоди пам'ятці, її території, охоронюваній археологічній території, охоронним зонам, історичним ареалам населених  місць, - у розмірі від тисячі  до   десяти   тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за недодержання вимог щодо захисту, збереження,  утримання, використання, реставрації, реабілітації пам'яток, у тому числі тих вимог, що передбачені охоронними договорами, умисне доведення їх до стану руйнації - у розмірі від тисячі до десяти  тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за неподання,  несвоєчасне  подання або подання   явно недостовірної інформації про виявлені у процесі земляних, будівельних, шляхових,  меліоративних та будь-яких інших робіт об'єкти  культурної  спадщини  -  у  розмірі від ста до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за  ухилення  власника пам'ятки або уповноваженого ним органу від підписання охоронного договору або за порушення ним режиму використання пам'ятки - у розмірі  від ста до тисячі неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян

Про вчинення правопорушення особою, уповноваженою органом охорони культурної спадщини, складається акт. Керівник юридичної особи, стосовно якої складено акт,  протягом  трьох  днів  з  моменту отримання акта може подати письмові пояснення до нього. Акт разом з іншими  документами, що стосуються справи, у десятиденний термін з моменту складення акта надсилається посадовій особі,  яка має право  накладати  фінансові санкції. Рішення про накладення фінансових санкцій приймається протягом 10 днів після отримання документів. Кошти, одержані у вигляді стягнень,  зараховуються до  спеціального  фонду  відповідного бюджету.

За ухилення від підписання охоронних договорів на пам'ятки, порушення режиму використання пам'ятки, порушення режиму історико-культурного заповідника чи історико-культурної заповідної території, проведення ремонтних, реставраційних, реабілітаційних робіт  на  пам'ятці,  зміну  призначення  пам'ятки, її  частин та елементів, здійснення написів, позначок на ній, на її території та в  її  охоронній  зоні  без письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, ухилення від передачі в установленому порядку знайдених під час археологічних розвідок, розкопок рухомих предметів,  пов'язаних з нерухомими об'єктами культурної спадщини, на  постійне зберігання до музеїв (державних фондосховищ),  у яких зберігаються музейні предмети і музейні колекції,  що є  державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України, а також за  невиконання  законних  вимог  посадових  осіб органів охорони   культурної   спадщини щодо усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини або створення перешкод для їх діяльності винні особи  притягаються  до адміністративної відповідальності.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

 

        6. Вивчити порядок реставрації об’єктів культурної спадщини, які зберігаються в музеї

 

Причиною старіння ікон є природні: пил, волога, змінний температурний режим, деформація дерева і неправильний догляд. Ознаками старіння ікони є її потемніння, тріщини і навіть втрата частини зображення.

Складовою частиною реставрації є відновлення її первинного вигляду шляхом відмивання темного нальоту, відновлення загублених фрагментів живописного шару і зміцнення дошки.

Реставрація має свої принципи проведення:

- мінімальне  втручання в історичний матеріал  твори з максимальним його  збереженням;

- обґрунтованість і визначення будь-якого реставраційного втручання;

- науковість;

- археологічна  реставрація;

- стилістична  реставрація;

- історизм.

Під час проведення реставрації повинні виконуватись три ідеї реставрації:

- реставрація об'єкта спрямована до максимально близького відновлення його первісного вигляду;

- об'єкт бажано зберегти в максимальній недоторканості (не вносити сучасні штучні додатки. Втручання в історичний матеріал пам'ятки визнається тільки при його максимальному збереженні.)

- вияв і узгодження історичних і художніх властивостей об'єкта. Задум автора пам'ятки повинен бути збереженим, не пошкодженим, не покращеним.

Згідно інформації наданої у Науково уніфікованому паспорті ікона “Богородиця Одигітрія” отримана Львівським музеєм історії релігії внаслідок акту передачі від Львівського історичного музею у 1973 році. Дана ікона є парною до ікони “Св. Пророк Ілля”. Вони належали до намісного ряду іконостасу дерев’яної церкви Св. Іллі у с. Монастир-Лішнянський Дрогобицького району. Ікону реставровано О. Масінською-Слободюк у 1979-1980 роках. На даний момент ікона знаходиться в задовільному стані. Наявні втрати фарби (випалені свічкою) та випади фарби на обрамленні.

Другим об’єктом моєї дипломної роботи є ікона “Святий Миколай” в окладі. Ікону закуплено у 1983 році в громадянина Кирилова О. В. , м.Новояворівськ. Стан збереження ікони – добрий. Проте наявні подряпини та пошкодженні осипи по правій стороні ікони. На окладі у деяких місцях стерте посріблення. Реставрації ікона не піддавалась.

При Львівському музеї історії релігії працює відділ консервації та реставрації. Реставратори постійно працюють над підвищенням свого кваліфікаційного рівня за спеціалізаціями проходять стажування в музеях України. Відреставровані твори демонструються на музейних виставках у Львові та за його межами, а також за кордоном. При відділі проводяться теоретичні і практичні навчання студентів кафедри консервації і реставрації творів образотворчого мистецтва Львівської Національної Академії мистецтв.

до реставрації

після реставрації

Рис. 5 Володимирська Богородиця. Дерево, темпера, XIX ст. 52 х42

 

до реставрації

під час реставрації

після реставрації

Рис. 6  Успіння Пресвятої Богородиці. Т. Копистинський. 1901 р. Полотно, олія. 122 х 58

Проблемним питанням реставрації на сьогодні є поширена тендерна система. Адже більшість учасників зацікавлені не у відновленні культурної цінності, а у освоєнні бюджетних коштів.

Також поширеними є фальсифікації об’єктів та спроби видати репродукцію певного твору за його оригінал.

Корупція та знайомства дозволяють нелегально збільшувати кошторис на реконструкцію об’єктів та відмиванні коштів. Трапляються випадки навмисного псування об’єктів для збільшення кошторису на їх реставрацію.

Зустрічаються випадки фальсифікації документальних підтверджень про історію пам’ятки та штучної прив’язки її до важливих історичних подій та видатних особистостей для збільшення її вартості у декілька разів. На творах живопису та скульптурах можливе перевивання дати їх створення.

При проведенні реставрації та перевірки на фальсифікацію використовують ультрафіолетове випромінювання, мікроскопи, лупи, інфрачервоні промені та велику кількість художніх матеріалів. Перед проведенням реставрації обов’язковим є мікробіологічне дослідження об’єкта для правильного вибору хімікатів та реактивів, що не попсують матеріали та зовнішній вигляд .

Плісень, грибки, шкідливі мікроорганізми та комахи повністю знищуються до початку реставрації. Також використовуються хімічні розчини для неможливості повторення таких явищ.

 

             7.Вивчити систему роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності, безпека в надзвичайних ситуаціях

 

Охорона праці та безпека життєдіяльності працівників музеїв здійснюється на основі Правил охорони праці для працівників музеїв затверджених від 19.01.2015 р .

Конструкція робочого місця, його розміри та взаємне розташування його елементів повинні відповідати антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним характеристикам людини, а також характеру роботі. Облаштоване згідно з вимогами стандартів робоче місце забезпечує зручне положення людини.