Національно-визвольна війна українського народу середини ХVII ст. в сучасній російській історіографії

Запорізький національний університет

 

 

 

 

Бравцев Дмитро Анатолійович

 

 

УДК 930.1 (470): 94 (477) “1648/1657”

 

 

Національно-визвольна  війна українського народу середини ХVII ст.  
в сучасній російській історіографії

 

 

 

 

 

 

07.00.06. – Історіографія,  джерелознавство

та спеціальні історичні  дисципліни

 

 

 

 

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя – 2006

 

 

Дисертацією є рукопис

 

Робота виконана у  Херсонському державному університеті Міністерства освіти і науки України

 

 

Науковий керівник –  доктор історичних наук  
Водотика Сергій Григорович  
професор кафедри державно-правових дисциплін Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ.

 

Офіційні опоненти –  доктор історичних наук, професор  
Верба Ігор Володимирович,  
професор кафедри історії Росії Київського національного університету ім. Т.Шевченка;

 

  –  кандидат історичних наук, доцент 
Кривошея Ірина Іванівна,  
доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Уманської філії ПВНЗ «Європейський університет»

 

 

Провідна установа – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України.

 

 

 

Захист відбудеться  «___» ________ 2006 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 для захисту дисертацій в Запорізькому національному університеті за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 5, ауд. 326.

 

З дисертацією можна  ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2.

 

 

Автореферат розісланий «___» _________ 2006 р.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради       В.Г.Ткаченко

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку 04.09.2006. Формат 60Х84 1/16.

Папір офсетний. Гарнітура Таймс. Ум.друк.арк. 1.0. Наклад 100 прим.

Віддруковано у ТОВ "Айлант"

73000, Україна, м. Херсон, провулок Пугачова, 5/20.

Тел.: 26-67-22.

 

 

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність  теми. Національно-визвольна війна середини ХVІІ ст. є переломним етапом в історії українського народу та визначною подією в європейській історії раннього нового часу. Цим обумовлена прискіплива увага до цієї теми не лише з боку українських, але й зарубіжних істориків. Значний інтерес російських істориків до історії Національно-визвольної війни обумовлений насамперед тим величезним значенням, яке мало входження України до складу Московської держави в 1654 р. для подальшої історії Росії.

На сучасному  етапі, коли українська і російська  історичні науки розвиваються фактично незалежно одна від одної, актуальності набуває осмислення українськими вченими досвіду своїх російських колег. Проблема інтеграції української національної історії в світову обумовлює важливість детального вивчення й опрацювання перспектив української історії з погляду інших націй. Слід урахувати, що історія є баченням, яке потребує відстані, і різні історики дивляться на одні проблеми з різних точок зору. Тому необхідним є вивчення російської, польської, єврейської та інших перспектив української історії для того, щоб зрозуміти історію України в усьому її всесвітньо-історичному розвиткові. У зв’язку з цим актуальним завданням є узгодження українського бачення історії Національно-визвольної війни з її рецепцією в історіографії інших народів, передусім російській.

Об’єктом дослідження є сукупність основних груп історіографічних джерел з історії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII століття.

Предметом дослідження є історіографічна ситуація навколо дослідження проблематики Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. в доробку сучасних російських істориків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках досліджень, які проводилися кафедрою всесвітньої історії та історіографії Інституту психології, історії та соціології Херсонського державного університету відповідно до науково-дослідної теми «Державотворчі процеси в країнах Центральної і Східної Європи: історичний, економічний, правознавчий аспекти» (номер державної реєстрації 0198U007532).

Основна мета дисертації полягає в аналізі сучасної російської історіографії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII ст., розкритті основних підходів, методик та особливостей вивчення цієї проблеми російськими науковцями. Відповідно до поставленої мети визначено основні дослідницькі завдання:

• простежити становлення і розвиток російської історіографічної традиції висвітлення історії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.;
• дати характеристику сучасної історіографічної ситуації навколо вивчення Національно-визвольної війни в російській науці;
• визначити місце проблематики Національно-визвольної війни в дослідницьких пріоритетах сучасної російської історіографії;
• виділити основні комплекси досліджуваних проблем у сучасній російській історіографії Національно-визвольної війни;
• проаналізувати концептуальні погляди сучасних російських науковців на історію Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст.;
• дослідити найхарактерніші тенденції висвітлення історії Національно-визвольної війни в сучасній російській історіографії;
• з’ясувати особливості висвітлення проблем Національно-визвольної війни в сучасній російській навчальній літературі;
• визначити внесок представників сучасної російської історіографії в дослідження Національно-визвольної війни.

Хронологічні  рамки дослідження охоплюють період 1991-2005 рр. Верхня межа дисертаційного дослідження дає змогу охопити найновіші праці з теми, простежити особливості сучасного розвитку знань.

Нижня хронологічна межа обумовлена радикальними змінами, що відбулися в історичній науці  після розпаду СРСР. Втім 1991 рік  не є абсолютною точкою відліку. По-перше, зміни, які характеризують становлення  сучасної історичної науки, спостерігаються вже у другій половині 1980-х років. По-друге, окремі історики, що досліджують історію Національно-визвольної війни, працювали над цією проблематикою ще у радянські часи, і тому при аналізі їхніх концепцій не можна оминати праці, написані до 1991 р.

Крім того, для досягнення мети дисертаційного дослідження необхідно простежити становлення традиції висвітлення історії Національно-визвольної війни в російській історіографії, що обумовило включення до джерельної бази робіт російських істориків дорадянського і радянського періодів (ХVIII-ХХ ст.).

Наукова новизна полягає у використанні новітнього матеріалу, який у своїй більшості ще не був предметом історіографічного дослідження. Вперше здійснено спробу спеціального дослідження сучасної російської історіографії Національно-визвольної війни. Висновки дисертації мають заповнити прогалину, яка існує в уявленні щодо розвитку російської історіографії історії України.

Практичне значення полягає у можливості використання висновків дослідження при підготовці загальних і спеціальних історичних та історіографічних курсів. Положення дисертації можуть бути корисними для розробки теоретичних і методологічних проблем історичної науки в цілому, та історіографії, зокрема. Матеріали дисертації можуть бути використанні у наукових дослідженнях, що торкаються проблем висвітлення історії України в російській історіографії.

Апробація дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії та історіографії Херсонського державного університету, висвітлювалися в доповідях та повідомленнях на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: ІІ Міжнародному конгресі українських істориків «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку» (Кам’янець-Подільський, 17-18 вересня 2003 р.), І Міжнародній науковій конференції «Християнство і література» (Херсон, 20-21 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку козацтва в сучасних умовах» (Запоріжжя, 21 жовтня 2005 р.), «Історико-культурна спадщина Нікопольського району та проблеми історії запорозького козацтва» (Нікополь, 11-13 жовтня 2001 р.), «Держава і церква в умовах глобалізації» (Херсон, червень 2002 р.), «Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району» (Нікополь, 10-11 жовтня 2002 р.), «Релігія в суспільному житті Півдня України» (Херсон, 5-6 червня 2003 р.), «Актуальні теоретико-методологічні та методико-педагогічні проблеми викладання історії в загальноосвітніх навчальних закладах» (Херсон, 15 квітня 2004 р.), «Релігія в житті особи і суспільства: історія та сучасність» (Херсон, 2-3 червня 2005 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дослідження знайшли відображення у восьми статтях в збірниках наукових праць, з яких п’ять опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації відповідає поставленій меті та розв’язанню основних завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (які, в свою чергу, поділяються на підрозділи), висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 212 сторінок. Список використаних джерел та літератури включає 475 найменувань.

 

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність та хронологічні рамки дослідження, визначено мету, задачі, наукову новизну, практичне значення, ступінь апробації роботи.

Перший  розділ «Історіографія, джерела і  методологія дослідження» складається з трьох підрозділів і містить огляд наукової розробки проблеми, аналіз джерельної бази і методів дослідження.

В першому підрозділі схарактеризовано ступінь дослідження теми та розробки вказаної проблематики. Зазначається, що науковий доробок російських істориків останніх десятиліть ХХ ст., присвячений історії Національно-визвольної війни, ще не ставав предметом детального історіографічного дослідження.

Відносно  добре досліджений внесок російських істориків у розробку проблематики Національно-визвольної війни в  період ХІХ – початку ХХ ст. Даний комплекс добре проаналізований передусім в українській історіографії останніх років. В першу чергу слід відзначити дослідження В. Маслака¹, який всебічно проаналізував розробку проблематики Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII ст. в російській історіографії ХVІІІ –– початку ХХ ст. Він відмічає, що незважаючи на панування великодержавницького підходу, російській історіографії Національно-визвольної війни належала першість та тривале домінування в окремих ділянках, тому за своїм внеском російська історіографія була одним з провідних центрів досліджень проблематики Національно-визвольної війни.

Концепції окремих російських істориків або  дослідження окремих проблем  Національно-визвольної війни в  російській історіографії ХVIII –  початку ХХ ст. досліджено у працях В. Брехуненка, В. Кравченка, С. Тарасова та ін.² Практично всі дослідники констатують, що в основі досліджень більшості російських істориків лежав великодержавницький підхід, який суттєво зменшував результативність досліджень, нерідко був передумовою упередженості та свідомого перекручування фактів.

Радянський  етап історіографії Національно-визвольної війни досліджений у дисертації Ю. Назаренка³. Історіографічний аналіз численних наукових публікацій середини 30-х – середини 80-х рр. дозволив автору виробити періодизацію радянської історіографії проблеми, простежити процес формування радянської концепції «Визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. та возз’єднання України з Росією». На жаль, дослідження Ю. Назаренка, виконане в руслі тогочасної ідеології, попри його ґрунтовність є значною мірою застарілим. Крім того у роботі не окреслений внесок саме російських істориків у розробку проблематики.

Аналіз російської історіографії Переяславсько-московської  системи 1654 р. здійснений В. Брехуненком. Характеризуючи основні етапи російської історіографії питання з ХVIII ст. до сучасності, автор наполягає на існуванні «офіційного канону», що сформувався в рамках російської великодержавницької історіографічної традиції та остаточно затвердився в радянській історіографії. В цьому контексті В.Брехуненко розглядає також сучасну російську історіографію питання, характеризуючи її як «роздоріжжя»⁴.

Т. Яковлєва звертає увагу на суперечливі моменти, що містяться у російських підручниках з історії та свідчать про відсутність єдиних підходів до висвітлення проблеми у російській історіографії, вказує на використання застарілих термінів та хронології, штампів радянської історіографії⁵.

Певне історіографічне  значення мають рецензії та огляди, що містять оцінки наукової вартості праць сучасних російських істориків, аналіз їхнього внеску в історіографію проблеми тощо⁶. В цілому, аналіз літератури з історіографії досліджуваної теми свідчить про її недостатню розробку.

Другий підрозділ присвячено характеристиці джерельної бази дисертації, що охоплює всі дотичні проблематиці Національно-визвольної війни праці російських дослідників кінця ХХ – початку ХХІ ст., а також підготовлені останніми археографічні публікації. Отже основним історіографічним джерелом дисертації виступає сукупність наукових текстів, в яких містяться характерні для сучасної російської історіографії підходи до дослідження й висвітлення історії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII ст.

За змістом  історіографічні джерела можна  поділити на такі групи: роботи, в яких спеціально розглядаються проблеми історії, археографії, джерелознавства, історіографії Національно-визвольної війни українського народу середини ХVII ст.; узагальнюючі праці з російської, української або всесвітньої історії та студії зі спорідненої тематики, в яких присутні сюжети з історії Національно-визвольної війни; дидактичні джерела (підручники, навчальні посібники з історії), в яких висвітлено історію Національно-визвольної війни.

В третьому підрозділі формулюються методологічні принципи даної роботи, окреслено методи, використані при проведенні дослідження. Дисертаційна робота виконана на методологічних засадах, пов’язаних з загальнонауковими принципами об’єктивізму, історизму, системності. Вони ґрунтуються на поєднанні міждисциплінарних підходів, методів і термінології, запозичених, зокрема, з наукознавчих досліджень. В дисертації використано метод періодизації, історико-генетичний, історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, історико-системний методи дослідження.