Шпаргалка по "Аудиовизуальным СМИ"

 

11. Види публіцистичних  рекламних повідомлень.

Основну масу повідомлень, переданих телебаченням і радіо, можна розділити на три основні види: публіцистичні, художні, наукові. Значна частина повідомлень об'єднує елементи цих видів повідомлень.

Публіцистичні повідомлення відрізняються документальністю, невигадана фактичного матеріалу. PR використовують частіше публіцистичний вид повідомлень, але також і науковий, і навіть художній. Публіцистичні повідомлення поділяються на види:

 • інформаційна  публіцистика,

• аналітична публіцистика,

 • художня  публіцистика.

 Кожен з  видів публіцистичних повідомлень має кілька жанрів. Жанр - це тип (форма, методи) відображення реальної дійсності, що володіє сформованою системою щодо стійких ознак.

Інформаційна  публіцистика об'єднує жанри, виражають  прагнення до простої фіксації реальності: тут автор йде за конкретною подією, явищем. Композиція і організація процесу відображення дійсності диктуються самим ладом відбувається події.До жанрів інформаційної публіцистики належать: замітка, виступ, інтерв'ю (і його різновид - прес-конференція), репортаж.

 Аналітична публіцистика заснована на повідомленні, що містить цілеспрямований авторський аналіз реальних фактів і явищ.При цьому композиція повідомлення залежить не від фабули події, але від задуму автора. До жанрів аналітичної публіцистики відносяться: бесіда, коментар, огляд.

 Художня  публіцистика - заснована на повідомленнях,  композиція яких залежить від  образної системи, запропонованої  автором.Завдання комунікації реалізуються  засобами художньої виразності. До жанрів художньої публіцистики  відносяться: нарис, портрет, есе, фейлетон, памфлет, замальовка (етюд).

Найменування  жанрів в теле-і радіопубліцістіке  збігаються з найменуваннями газетних жанрів, що свідчить про наявність  спільності цілей, завдань і засобів (підходів) відображення дійсності.

Ефективне використання ЗМІ для цілей PR передбачає знання всього розмаїття видів і жанрів теле-і радіоповідомлень. Публіцистичні жанри специфічні в відображенні і трактуванні дійсності і мають різні комунікативні можливості.Засоби кодування ідеї повідомлення, логічна і психологічна аргументація використовуються різними жанрами в різного ступеня.

12. Інформація  як товар у медійному бізнесі.

Інформаці́йне суспі́льство (англ. Information society) за концепцією постіндустріального суспільства; нова історична фаза розвитку цивілізації, в якій головними продуктами виробництва є інформація і знання. Рисами, що відрізняють інформаційне суспільство, є:

збільшення  ролі інформації і знань в житті  суспільства;

збільшення  долі інформаційних комунікацій, продуктів  та послуг у валовому внутрішньому продукті;

створення глобального  інформаційного простору, який забезпечує (а) ефективну інформаційну взаємодію  людей, (б) їх доступ до світових інформаційних  ресурсів і (в) задовільнення їхніх  потреб щодо інформаційних продуктів  і послуг.

Щабель в  розвитку сучасної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань  в житті суспільства, зростанням долі інфокомунікацій, інформаційних  продуктів і послуг у валовому внутрішньому продукті (ВВП), створенням глобального інформаційного простору, який забезпечує ефективну інформаційну взаємодію людей, їх доступ до світових інформаційних ресурсів і задовільнення їхніх соціальних і особистісних потреб в інформаційних продуктах і послугах.

Інформація - відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси, незалежно від форми їх подання;

Носії інформації - матеріальні об'єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості знаходять своє відображення у вигляді символів, образів, сигналів, технічних рішень і процесів;

Документована інформація (документ) - зафіксована на матеріальному носії інформація з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати;

Інформаційні процеси - процеси збору, обробки, накопичення, зберігання, актуалізації, пошуку та розповсюдження інформації;

Інформаційна система - впорядкована сукупність документів (масивів документів), інформаційних технологій та організаційного забезпечення, що реалізує інформаційні процеси;

Інформаційні ресурси - окремі документи і окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах);

Державні інформаційні ресурси - інформаційні ресурси, право власності на які належить державі, порядок створення і використання яких встановлюється законодавством Російської Федерації і Приморського краю;

Державні органи інформаційного забезпечення краю - спеціально уповноважені органи державної влади Приморського краю, відповідальні за формування та розвиток єдиного інформаційного простору на території краю як складової частини інформаційного простору Російської Федерації;

Інформація з обмеженим доступом - документована інформація, доступ до якої обмежується відповідно до норм чинного законодавства;

Технологій - програмні, технічні, лінгвістичні, правові, організаційні

Захист інформації - сукупність правових, організаційних, технічних та інших спеціальних заходів із забезпечення інформаційної безпеки;

Власник інформаційного ресурсу зобов'язаний:

-Надавати послуги  відповідно до умов договору, укладеного з Користувачем;

-Проводити періодичне  оновлення ефіру (не рідше одного разу на місяць);

-Своєчасно повідомляти  Користувача про: 

a) призупинення  та / або припинення його доступу  до ефіру, у разі порушення ним умов договору;

b) зміни порядку  та умов надання послуг;

c) зміні тарифів  на послуги; 

d) зміни режиму  роботи;

 

13. Всемірне сприяння  пресі.

Всемірне надання сприяння пресі, що виражається в швидкості, точності і пунктуальності надання інформації

Найбільш поширеним засобом  спілкування влади і ЗМІ виступають прес-конференції, тобто зустрічі держслужбовців різних рангів і журналістів, присвячені певній темі, де робиться один-два коротких повідомлення і надаються відповіді на питання журналістів.

Західний досвід розрізняє прес-конференції  і прес-брифінги. Перші проводяться як засіб відгукнутися на актуальну проблему і тоді, коли недостатньо прес-релізу, а потрібне живе спілкування, діалог. Брифінги передбачають систематичне (наприклад, раз на місяць) спілкування з пресою, де обидві сторони мають можливість обговорити поточні проблеми, зробити звіт про результати, підкреслити важливе, заохотити дискусію, щоб висвітлити неоднозначність і складність деяких суспільних питань.

Наразі найчастіше об’єднуються перша  і друга цілі. Прес-конференції  проводять систематично, подекуди навіть раз на тиждень. Але за браком вагомих новин доводиться вишукувати будь-яку інформацію для розмови, що може створити у репортерів хибне враження про діяльність державних органів.

Якщо актуального приводу для  оголошення прес-конференції немає, краще проводити зустрічі з газетярами раз на місяць. На попередній нараді  ви зможете визначити найбільш важливі теми для промов, дати завдання прес-службі про підготовку додаткових матеріалів.

Газети, що працюють професійно, намагаються  не давати простий звіт з такої зустрічі, а використати її для створення певного переліку актуальних тем, котрі включають у план роботи редакції  на найближчі два-три тижні. Отже, будьте готові, що спілкування з газетярами на прес-конференції продовжиться у кабінетах держслужбовців, надайте журналістам необхідні контактні телефони і заохочуйте їх до подальших робочих зустрічей.

Добре зарекомендувала себе така форма  спілкування, як зустріч керівників органів влади з головними  редакторами та видавцями газет. Її роблять, принаймні, раз на рік, на День журналіста, але можна було б організувати і 2-3 таких зустрічі. Ці бесіди організовують не стільки для інформування газет, скільки для підтримки конструктивних стосунків між владою і ЗМІ. Керівники органу влади роблять короткий огляд ситуації в регіоні, аналізують співпрацю з газетами та висловлюють думки про можливості більш ефективної взаємодії. Редактори обговорюють проблеми функціонування преси в регіоні, можливості влади з розвитку, наприклад, роздрібної мережі газетних кіосків, зачіпають складні теми, публікації, які викликали неоднозначну реакцію у читачів.

Чудовим заходом спілкування може стати зустріч керівників органу влади чи завідуючих підрозділами з  колективом редакції. Редакція влаштовує  “внутрішню” прес-конференцію, де журналісти можуть задавати різноманітні питання залежно від своєї тематичної спеціалізації. Як правило, під час таких зустрічей задають і чимало особистих питань, які потім також використовуються в підготовці газетного звіту про зустріч. Для представника влади така зустріч – можливість відчути настрій редакційного колективу, краще уявити собі, як формується думка газети з актуальних проблем, познайомитися з провідними журналістами.

І ще одна форма спілкування –  це спільні виїзди з пресою за адресами, що цікаві для подальших публікацій. Закінчено будівництво нової фабрики, перебудовано базу відпочинку для ветеранів, на очисних спорудах склалася аварійна ситуація – за цими та іншими адресами можна виїхати автобусом, зробити огляд на місці, виступити і дати можливість задати питання фахівцям.

Спілкуйтеся з пресою частіше –  вас будуть поважати, а ваші дії  будуть більш зрозумілими для  журналістів і читачів.

 

14. Поняття прийомів  роботи з пресою.

Прийоми роботи з пресою:

 Створення  інформаційних приводів, які враховують загальний інформаційний потік.

 Регулярне  розповсюдження прес-релізів. 

Запрошення  журналістів на місце події.

 Прес-конференції. 

 Презентації. 

Інтерв'ю.

Як же запобігти непорозумінням?

1. Давайте широку і вичерпну  інформацію. Робіть наголос на важливих речах. Не бійтесь повторюватися. Навпаки, найбільш важливі для вас речі треба повторювати в усних і письмових повідомленнях хоча б три-чотири рази.

2. Налагодіть гарантовану і оперативну  систему відповідей на запити  редакцій. Все, що потрібно журналістам – це інформація. Якщо її дають, то підстав для конфлікту немає. Бувають ситуації, коли важко відповісти – і треба сказати про це відверто. Буває, що сам запит складено в дещо провокаційній, критичній манері – і відповідати не хочеться або хочеться і у відповідь сказати щось агресивне. Згадайте в такий момент, що задавати питання – є роботою для газетяра, не сприймайте такі речі особисто. Найгірше, коли питання лишаються без відповіді просто через недбалість якогось чиновника. Якщо у вас є система обліку питань і ви регулярно обговорюєте із співробітниками проблеми взаємодії з пресою – то все буде нормально.

3.  Користуйтеся можливістю акцентувати  свою точку зору. Газети не  завжди праві, висвітлюючи ті  чи інші питання. Але це ще  не привід для конфлікту. Завжди можна звернутися в редакцію (краще письмово) з проханням надрукувати коментар до попередньої публікації або альтернативну точку зору. Дискусія на газетній сторінці тільки збільшить увагу читачів до вашої діяльності. Отже, скористайтеся неточними, на ваш погляд, публікаціями, щоб ще раз акцентувати власний погляд і підхід до проблеми.

4.  Частіше зустрічайтесь з  журналістами і редакторами. Про  людину, з якою тільки що спілкувався,  набагато складніше написати  неправду, ніж про ту, яку не знаєш. Якщо відчуваєте, що хтось із журналістів чи редакторів налаштований особливо негативно, запропонуйте особисту зустріч і поговоріть відверто. В чому проблема, якої інформації не вистачає? Будьте щирим і відстоюйте інтереси читачів.

5.  Вивчайте закони про ЗМІ і обговорюйте їх положення з журналістами. В Україні досить розвинуте інформаційне законодавство. Непорозуміння і конфлікти виникають через те, що і влада, і газетярі часто не знають своїх прав і обов’язків під час спілкування. Інший аспект – кожна з сторін по-різному розуміє ті чи інші положення закону і на цій підставі наполягає на своєму. Обговорення “правил гри” здатне зняти проблеми. Адже всі ми тільки вчимося громадським цивілізованим стосункам.

6.  Перед тим, як звертатися  до суду, спробуйте залагодити справу особисто або при посередництві громадських організацій. Коли у вас на службі є юристи, то звернутися до суду здається простим і правильним рішенням. Втім, проблему часто можна залагодити особистим дзвінком до видавця чи головного редактора. Для газети буває важливим “зберегти лице” перед читачами. Якщо разом пошукати підхід до висвітлення іншої думки замість того, щоб відразу змушувати газетярів друкувати спростування, послуги суду стануть просто не потрібні. Активне спілкування прес-служби з іншою стороною також може підказати вихід із складної ситуації. Непоганими помічниками у вирішенні таких конфліктів можуть стати журналістські громадські організації – Національна Спілка Журналістів, Українська Асоціація Видавців Періодичної Преси, осередки Незалежної медіа-профспілки та інші.

 

15. Принципи взаємодії  суспільства, фірм і компаній  зі ЗМІ.

– Повага до свободи друку, яка багато в чому визначає значимість преси та забезпечує взаємну повагу до імені.

 У звичайному  житті кожне з існуючих ЗМІ живе за своїми законами, бореться з конкурентами і, за великим рахунком, особливої ​​любові до колег-конкурентам не проявляє.Але не дай нам Бог образити журналіста чи засіб масової інформації. Ось у таких ситуаціях і виявляється потужна корпоративна солідарність журналістів. Всі журналістське співтовариство підніметься на захист колеги, і тоді кривдникові точно буде непереливки.