Кримінальна відповідальність за порушення авторського права та суміжних прав

Кримінальна відповідальність за порушення авторських прав містилась у ст. 136 «Порушення авторських прав», що входила до глави 4 «Злочини проти політичних та трудових прав громадян» Особливої частини КК Української РСР (1961 р.), хоча авторське право не є ані виборчим, ані трудовим правом громадян. Відповідно до цієї статті «видання під своїм іменем або інше привласнення авторства на чужий твір науки, літератури та мистецтва, незаконне відтворення або розповсюдження такого твору» каралося лише «виправними роботами терміном до одного року або штрафом у розмірі до п'ятисот карбованців» [23, с. 375].

Якщо порівнювати кримінально-правові норми стосовно охорони авторського права, які містились у Зводі законів та Кримінальному кодексі з відповідними нормами радянських кримінальних кодексів, то безумовно, кримінально-правові норми царської Росії були досконалішими з точки зору кримінально-правової охорони авторського права і, головне, вони турбувалися про потерпілого автора, якому на рівні кримінального законодавства (незважаючи на існування цивільних санкцій за порушення авторського права) [14, с. 12] гарантувалось відшкодування винним завданої шкоди у повному обсязі. Цього, однак, не можна сказати про норми, присвячені охороні авторського права у всіх трьох радянських кодексах.

Кримінальні кодекси Української РСР ставили на перше місце охорону інтересів держави, її власності, тому мінімально охороняли авторське право громадян. Незважаючи на подальший розвиток науки, техніки, мистецтва та суспільства у всіх їх проявах, абсолютно не згадували про необхідність кримінально-правової охорони прав виконавців, виробників фонограм, програм мовлення (суміжні права). При цьому на рівні міжнародного співтовариства ще у 1961 році було прийнято Римську конвенцію про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення, а в 1971 році — Женевську конвенцію про охорону інтересів виробників фонограм від їх незаконного відтворення. Цими міжнародними актами проголошувалась необхідність створення національного режиму охорони не тільки прав авторів, а й інтересів виконавців, виробників фонограм.

На сьогодні ситуація стосовно кримінально-правової охорони авторського права і  суміжних прав змінилась. В Україні  створено сучасну нормативно-правову  базу у сфері інтелектуальної  власності в цілому, та авторського права і суміжних прав зокрема. Норми цього права відобразилися у Цивільному, Господарському, Митному, Кримінальному, Цивільному процесуальному та Кримінально-процесуальному кодексах України, у кодексі України про адміністративні правопорушення та в деяких спеціальних законах України у сфері інтелектуальної власності та, зокрема, Законі України «Про авторське право та суміжні права» від 23 грудня 1996 р. № 3792-XII зі змінами та доповненнями. На виконання законодавчих актів у цій сфері розроблено та діє близько ста підзаконних актів. Україна є членом 18 міжнародних угод у сфері інтелектуальної власності, які також є частиною нашого законодавства.

 

1.2. Місце  злочину в системі кримінального  законодавства

В ст. 176 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. (надалі за текстом — «КК України») [2, с. 80] встановлено кримінальну відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав. Відповідно до цієї статті в редакції Закону України від 05.12.2012, № 5460-17 «незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення».

Крім того, у  ч. 2 ст. 176 КК України встановлено  кваліфікований склад злочину з  більш тяжкими покараннями за його вчинення, а саме: «Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, - караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення».

Також у ч. 3 ст. 176 КК України додатково встановлено кваліфікований склад порушення авторського права і суміжних прав, зокрема: «дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, - караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення».

Під матеріальною шкодою, завданою в значному розмірі у цій статті, слід розуміти шкоду, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Диспозиція  статті 176 КК України банкетна, тому для з’ясування її змісту необхідно звернутися до таких законодавчих актів, як:

• норми Книги 4 Цивільного кодексу України,
• Закон України «Про авторське право та суміжні права» [4 ],
• Закон України «Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994 р.
• Положення про авторське право в картографії. Затверджене наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при КМ та Державного агентства України з авторських і суміжних прав при КМ№ 85/41 від 26 серпня 1997р.
• Положення про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва. Затверджене постановою КМ № 532 від 18 липня 1995р.
• Московська угода про співробітництво в галузі охорони авторського права  суміжних прав від 24 вересня 1993р. Ратифікована Україною 27 січня 1995р;
• Інші законодавчі акти.

Суспільна небезпека  цього злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини  у сфері інтелектуальної власності. Встановлення кримінальної відповідальності за порушення авторського права та суміжних прав спрямоване на реалізацію положень Конституції України, що гарантують право володіти, користуватися та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності, а також гарантують захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ. Основні порушення авторського  права та суміжних прав

 

2.1. Характеристика  об’єкта та предмета злочинного  посягання

Основним безпосереднім  об'єктом злочину є авторське право та суміжні права. Його додатковим факультативним об'єктом може бути встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень.

Авторське право – це особисті немайнові права та майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва.

 Автору належать такі особисті  немайнові права: 

     1) вимагати  визнання  свого   авторства   шляхом   зазначення  належним  чином  імені  автора  на  творі  і його примірниках  і за будь-якого публічного  використання  твору,  якщо  це   практично можливо;

     2) забороняти   під   час   публічного   використання   твору згадування свого імені,  якщо він як автор твору бажає  залишитись анонімом;

     3) вибирати   псевдонім,  зазначати і вимагати  зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора  на  творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

     4) вимагати   збереження   цілісності   твору   і  протидіяти будь-якому  перекрученню,  спотворенню  чи  іншій  зміні  твору або будь-якому іншому  посяганню  на  твір,  що може зашкодити честі і репутації автора.

Особисті немайнові  права автора не  можуть  бути  передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої  особи, яка має авторське право) належать:

     1) виключне право на використання твору;

     2) виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами.

 Виключне право на використання  твору  автором  (чи  іншою особою,  яка  має  авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої  особи,  яка має  авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору  іншими особами дає йому право  дозволяти або забороняти:

     1) відтворення творів;

     2) публічне виконання і публічне  сповіщення творів;

     3) публічну демонстрацію і публічний  показ; 

     4) будь-яке   повторне   оприлюднення   творів,   якщо   воно здійснюється  іншою  організацією,  ніж   та,  що  здійснила  перше оприлюднення;

     5) переклади творів;

     6) переробки,  адаптації,  аранжування  та інші подібні  зміни творів;

     7) включення   творів   як  складових   частин  до  збірників, антологій,  енциклопедій тощо;

     8) розповсюдження творів шляхом першого  продажу,  відчуження іншим  способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

     9) подання своїх творів до загального  відома  публіки  таким чином,  що  її  представники  можуть  здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;

     10) здавання в майновий найм і  (або) комерційний прокат після  першого   продажу,   відчуження   іншим   способом  оригіналу   або примірників  аудіовізуальних  творів,  комп'ютерних  програм,  баз даних,   музичних   творів   у   нотній  формі,  а  також  творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або  у  формі,  яку  зчитує комп'ютер;

    11) імпорт примірників творів;

     Цей  перелік не є вичерпним.

 

Об'єктами  авторського  права  є  твори  у  галузі  науки, літератури і мистецтва, а саме:

     1) літературні      письмові      твори      белетристичного,  публіцистичного,  наукового,  технічного  або   іншого   характеру  (книги, брошури, статті тощо);

     2) виступи, лекції, промови, проповіді  та інші усні твори; 

     3) комп'ютерні програми;

     4) бази даних; 

     5) музичні твори з текстом і  без тексту;

     6) драматичні,     музично-драматичні    твори,    пантоміми, хореографічні  та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

     7) аудіовізуальні твори; 

     8) твори образотворчого мистецтва; 

     9) твори   архітектури,   містобудування  і  садово-паркового мистецтва; 

     10) фотографічні  твори,  у  тому   числі   твори,   виконані способами, подібними до фотографії;

     11) твори   ужиткового   мистецтва,   у   тому   числі  твори  декоративного  ткацтва,   кераміки,   різьблення,   ливарства,   з  художнього  скла,  ювелірні вироби  тощо;

     12) ілюстрації,  карти,  плани,  креслення, ескізи, пластичні твори,  що стосуються географії,  геології,  топографії,  техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

     13) сценічні  обробки творів фольклору, придатні для сценічного показу;

     14) похідні твори; 

     15) збірники творів, збірники обробок  фольклору, енциклопедії та  антології,  збірники  звичайних даних,  інші  складені твори за умови,  що  вони  є  результатом   творчої   праці   за   добором, координацією  або  упорядкуванням  змісту  без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

     16) тексти    перекладів    для    дублювання,     озвучення, субтитрування    українською    та    іншими    мовами   іноземних аудіовізуальних  творів;