Культурно-дозвіллєва діяльність в музеях (на прикладі відомих українських музеїв під відкритим небом)

     Щорічною традицією в «Пирогово» є проведення Свята меду «Перший медовий Спас» (Маковій, 14 серпня), на яке з’їжджаються пасічники з усієї України. В цей день відвідувачі мають змогу познайомитися і стати безпосередніми учасниками давніх традиційних українських обрядів: виготовлення обрядових букетів – ц«маковійчиків», водіння хороводів навколо традиційного символу свята – «Маковія»,  дегустація  і придбання меду та інші продуктів бджільництва на ярмарку, а також взяти участь в конкурсі на найкращий букет. Гостям пропонується  дізнатися більше про бджільництво, подивитися богатирські ігри та хореографічне шоу, взяти участь в  майстер-класах народних ремісників, послухати прекрасні зразки пісенного фольклору літнього циклу свят народного календаря у виконання фольклорних колективів [21, 38]. На заході також представлені характерні для свята Маковея страви традиційної української кухні: коржі з маком і медом, вареники та пироги з маком та ін. [42].

     Не менш солодким  святом у скансені є проведення  Свята шоколаду «Шоколадна Країна». Організатори заходу вважають, що шоколад саме та річ, яка об’єднує людей в усьому світі. Для дітей такі ласощі є ознакою щастя, для закоханих – один із способів вияву почуттів, а для дорослих – смачним сюрпризом. Насолоджуючись останніми теплими осінніми днями (кінець вересня),  відвідувачі мають можливість відпочити за чашкою кави з шоколадом під гарну музику відомих музичних гуртів, зануритись у світ дитинства та трохи помріяти. Своєю солодкою продукцією гостей  пригощають популярні ресторани та кондитерські Києва, серед яких:  «Львівська майстерня шоколаду», «Ранчо ЛТД», «Шоколіно», «Київський пряник», «Алазанська долина» та інші [39].

     Колоритним та веселим  масовим гулянням у Пирогово, без якого не обходиться жоден  рік, є свято проводів зими й зустрічі весни – «Масниці» та «Колодія» ( останній тиждень перед Великим Постом), який давав надію на щасливе одруження молодим. Гості свята беруть участь у давніх обрядах, народних забавах та іграх (змагання на колоді, катання на конях, перетягування канату, "збивання Зими", міряння силою, якщо є сніг – катання на санях та ослоні, сніжна фортеця зі сніжками та інші конкурси) , куштують вареників з сиром, узвар, напої з трав і меду, а також неодмінних млинців. Особливо видовищними є святкова хода і спалення солом'яного символу зими – «Кострубатого діда» (опудало, яке встановлюють на полі). Народні майстри з усієї України пропонують гостям свої кращі вироби декоративно-ужиткового мистецтва [23].

     Масниця та Колодій  – це не єдині народні свята, що закликають весну. У березні 2013 році у скансені було проведено нову дитячу розважальну програму «Теплий Олекса весну гукає, діточок розважає», присвячену дню Теплого Олекси, якого наші предки вважали покровителем пасічників, мисливців та риболовів. Для дітей було проведено екскурсію, в яку включили цікаві ігри, вікторини, музейні виставки. Після екскурсії їх повели у гостини до дядька Олекси, де для дітей була приготовлена розважальна програма, учасники якої навчились робити «жайворонків» з тіста, адже за давнім повір’ям вважалося, що що весну з вирію приносять на своїх крилах птахи, слухали легенди і казки, присвячені весні, вивчили веснянки і водили хороводи, закликаючи весну.  Під час гостин дітей пригощали печивом і  трав’яним чаєм  [12].

     Новинкою у культурно-дозвіллєвій роботі етнографічного музею стало проведення у 2012 році фестивалю кримськотатарського мистецтва «Егрідал» (Егрідал – тат. гілка гранату, символ розвитку і процвітання). Кожний відвідувач зміг помилуватися старовинним кримськотатарським мистецтвом, який з'єднав у собі стилі всіх народів, що проживали на півострові протягом першого тисячоліття нашої ери. В програмі фестивалю було представлено кращі зразки культури кримських татар – музику, танці, пісні народу у виконанні ансамблю «Мерджан», вироби майстрів прикладного мистецтва, продемонстровано фотовиставку народної архітектури, виставку зразків одягу кримських татар, а також – здійснювалось розповсюдження літератури і компакт-дисків про культуру цього народу. В ході заходу проводились інтерактивні ігри, майстер-класи з гончарства, вишивки, ювелірної справи, чеканки по металу, збиванню волоку, відбудеться презентація та дегустація національної кухні [49].

     Цікавим для киян  та гостей міста є Фестиваль  традиційної української кухні  та напоїв, який також проводиться в Національному музеї народної архітектури та побуту України. Головним завданням фестивалю є відродження та популяризація народних традицій у виготовленні улюблених блюд української кухні, виробництві напоїв, в напрямку їх використання як національним виробником, так і українцями взагалі. Українська кухня має безліч смаків та рецептів, які збиралися протягом тисячоліть. Кожний регіон має свій особливий рецепт, свою родзинку. Знаменита українська кухня   стала вагомою частинкою культурної спадщини світу.

     Учасники заходу мають  змогу переглянути короткі презентації  страв та напоїв від виробників, взяти участь в конкурсах, вікторинах, майстер-класах з гончарства, соломоплетіння, лялькарства, вишивки, вінкоплетіння, писанкарства та інших жанрів народного мистецтва. На Співочому полі відвідувачів порадує  театралізоване дійство, де будуть представлені тематичні інсталяції мистецьких студій, виставка-презентація книг на дану тематику, розповіді лікарів-травників, співи і танці. Фестиваль триває два дні і закінчується етнодискотекою [41, 44].

     З-поміж усіх культурно-дозвіллєвих  заходів, які проводить скансен  не можливо не згадати Свято  українського козацтва, яке припадає  на Покрову 14 жовтня. Все дійство розпочинається зі Святкової літургії в церкві Св. Покрови, що діє на території «Пирогово». Біля церкви розташовується традиційний покровський ярмарок народних майстрів, які знайомлять відвідувачів з святковою атрибутикою, з виставками ікон та виробів з кукурудзи. Гуляють цей день щиро та весело: з піснями, співами, конкурсами, виступами кобзарів, лірників та парубоцькими забавами. На Співочому полі цілий день вирує фестиваль українського традиційного бойового мистецтва. Для бажаючих проводять майстер-клас з бігу по розжареному вугіллю та битому склу., під час якого для підняття бойового духу звучать козацькі пісні у виконанні народних гуртів з Києва ти Київщини [43].

     Можна зробити висновок, що найбільший в Європі скансен – Національний музей народної архітектури та побуту «Пирогово» веде активну культурно-дозвіллєву роботу (обрядові події та свята календарного циклу, тематичні кулінарні заходи та видовища, фольклорно-етнографічні та музично-розважальні програми для дорослих і дітей, фестивалі, майстер-класи тощо). Свята та масові гуляння проводяться у мальовничих куточках природи, неподалік від колоритних старовинних об’єктів, на широких луках з величними вітряками, що додає їм оригінальності та неповторності. Заходи спрямовані на збереження, популяризацію народних традицій, обрядів та мистецької спадщини, сприяння розвитку еко-свідомості громадян, надання творчого простору для фольклорних гуртів і, звичайно ж, забезпечення повноцінного сімейного дозвілля.

     2.3. Перспективи розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності музеїв в Україні

     Однією з найцікавіших  музейних форм є музеї просто  неба, які дають змогу показувати  пам’ятки матеріальної і духовної  культури народів в умовах, максимально  наближених до природних.

     Український скансен – архітектурно-етнографічний комплекс під відкритим небом з міні-музеями в окремих будівлях. У них проводиться комплексна реконструкція минулого, історичні побудови якого є не просто окремими експонатами, а утворюють взаємозв'язаний комплекс. Таким чином відвідувачі дістають можливість побувати в реконструйованому населеному пункті минулого, отримуючи загальне уявлення про історію відповідної країни або місцевості.

     Скансени – це так звані живі музеї з насиченими анімаційними програмами відтворення історичного середовища, де відвідувачів приваблюють не лише окремі споруди, предмети старовини, а й професійні працівники-аніматори, які своїми заняттями відтворюють побут, поведінку, матеріальну і духовну культуру попередніх епох, вони розкривають традиційні ремесла і види діяльності, характерні для відповідної місцевості і часу, наприклад, роботу мірошника, ткача, коваля, гончара, тесляра, винокура, пасічника і багато інших. Часто і самим відвідувачам музею пропонується спробувати свої сили під керівництвом фахівця. Кожен може відчути себе в ролі коваля чи гончара та ін. Скансени відрізняються від звичайних музеїв, перш за все, наявністю видовищного елементу. Їх специфіка полягає в тому, що в них існують широкі можливості безпосереднього неформального спілкування (під час організації змагань, обрядів, вистав, ярмарок, фестивалів, виступів фольклорних колективів), що, водночас, складає одну з причин популярності цих музеїв серед різноманітних верств населення. У деяких музеях на додаток до архітектури реконструюють і транспорт минулих років. Історичний транспорт в музеях просто неба може виконувати не тільки функцію експоната, що діє, але й утилітарну транспортну функцію, оскільки площа таких музеїв може бути великою. Невід’ємним елементом скансенів є традиційна кухня. Все готується «на очах» у відвідувачів, а іноді навіть з їх допомогою, що надає стравам ще більшої колоритності [2].

     Основна мета і  завдання при створенні та  функціонуванні музеїв під відкритим  небом полягає у збереженні  найцікавіших автентичних пам’яток  архітектури; створенні умов для вільного доступу до цих будівель широких верств населення, підвищення їхнього культурного рівня; показі у комплексі національної народної культури і архітектури, предметів побуту, знарядь праці, ужиткового мистецтва, тобто створенні моделі середовища, ландшафту; допомозі відродження народних ремесел і проведенню фольклорних свят; сприянні індустрії туризму; вирішенні наукових проблем, пов’язаних з пошуком, збором, вивченням, реставрацією експонатів. Скансени виконують низку функцій, а саме компенсаторну, рекреативно-оздоровчу, культурно-дозвіллєву, комунікативну, екологічну, тощо [28].

     Але і на їх шляху  встають часом непереборні перепони. Тут керівництво скансенів постійно  стикається з відсутністю грамотної  музейної політики з боку держави  або власників музею. Музеям часто не вистачає фінансування, потрібного для реставрації, реконструкції та підтримки пам'ятників, внаслідок чого їм доводиться проводити політику комерціалізації. Часто це призводить до падіння популярності музею і зниження рівня їх відвідуваності. Комерціалізація викликає також і етико-філософські суперечки про цілі та завдання музею, про значущість для суспільства культурної спадщини.

     В Україні на сьогоднішній  день нараховується 7 великих та  середніх за площею музеїв  просто неба. За масштабом діяльності (адміністративно-територіальною ознакою) скансени України можна поділити: на всеукраїнські (Музей народної архітектури та побуту в Києві), регіональні - Переяслав-Хмельницький музей архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, Музей народної архітектури та побуту у Львові «Шевченківський гай», Скансен у Чернівцях та обласні - Закарпатський музей народної архітектури та побуту у м. Ужгород, Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття у с. Крилос, Івано-Франківська обл., Музей історії сільського господарства на Волині, с. Рокині. Таким чином, більшість великих скансенів приурочені до західних та центральних областей України, що в свою чергу збільшує музейний попит на дані області, а також число їх відвідувачів [2].

     Функціонуючі в Україні музеї просто неба включають як великі архітектурно-художні комплекси, так і окремі локальні експозиції під відкритим небом. Тематична спрямованість їх диференціюється залежно від цілей і завдань кожного з них, особливостей етнічної специфіки представленої території. Зокрема, Львівський музей просто неба демонструє традиційну народну архітектуру та культурно-побутову своєрідність бойків,долинян, лемків, гуцулів, подолян, волинян, поліщуків; Переяслав-Хмельницький музей народної архітектури і побуту – відтворює народне будівництво дорадянської Наддніпрянщини; Закарпатський – показує особливості народного зодчества, культури і побуту українців та інших етнічних груп населення Закарпаття; Музей народної архітектури і побуту України «Пирогово» комплексно експонує твори народної архітектури та декоративно-ужиткового мистецтва, предмети побуту і знаряддя праці всіх регіонів України [34].

     Піднесення інтересу до народної творчості – цілком закономірне явище, яке зумовлене новими соціальними умовами побуту – існуванням традиційного мистецтва в системі сучасної культури, а також інтенсивним розвитком художньої самодіяльності. Звернення нині до фольклорних форм творчості - це процес розвитку сучасної культури, який неможливий без освоєння того великого культурного досвіду, що містить у собі фольклор. Сьогодні активний інтерес до останнього отримує дістає практичне втілення у формах художньої самодіяльності: оглядах, конкурсах, фестивалях, у повсякденній сфері впровадження і розвитку сімейної обрядовості, у діяльності художніх професійних колективів, у творчості композиторів і письменників.

     За своєю суттю  українські музеї під відкритим  небом – це інноваційні музейні  установи, які залучають відвідувачів, перш за все, завдяки своїй  культурно-дозвіллєвій роботі і входять до музейного туризму. Тому на сьогодні  вони являють собою перспективний напрямок в музейній діяльності. Музеї пропонують для свої відвідувачів безліч варіантів організації свят, зокрема в музеї народної архітектури та побуту «Пирогово» використовуються такі заходи: традиційні – українські тематичні пізнавально-розважальні програми з ведучим, народними музиками, стилізованим оформленням, майстер-класами прикладної творчості та народного танцю, іграми, забавами;  пікнікові – з тематичною кухнею на вогнищах, квестом, з душевним відпочинком під час тематичної культурологічної програми; стилізовані – стилізовані елементи оформлення, інтерактивна програма, стильний ведучий, тематичне меню та ексклюзивні – креативне обслуговування, оригінальна назва, ексклюзивна концепція, готовність  матеріалізувати фантазії учасників майбутнього дійства [30].

     Оскільки музеї просто  неба є популярними серед різних  верств населення, а проведення  різноманітних свят, днів міста, фольклорних фестивалів, конкурсів народних майстрів, ярмарків є природо відповідним менталітету українського народу, то культурно-дозвіллєва діяльність цих установ стала символом самоутвердження, самовиразу окремої особистості, зміцнення та підсилення сімейних цінностей та традицій. Саме завдяки участі   у різноманітних святах, обрядах, ярмарках тощо, люди звільняються від життєвих проблем, отримують емоційну розрядку, яка так небхідна в наш час. Ще однією причиною популярності музеїв просто неба є те, що там існують нетипові для інших типів музеїв можливості спілкування: тут можна спілкуватись, обговорювати побачене, ділитись враженнями, навіть співати і голосно кричати під час свят і обрядів, а просторова дислокація не спричиняє комунікативного перенавантаження [34].