Домбровський Іван

 

Виростав край його рідний, а нині все людство шанує.

 

Ниток сестер трьох він може отож не боятися вбивчих, --

 

Доки до моря скелястого річка моя  ще тектиме.

 

В тих-бо камени закохані палко, хто  нехтує парок

 

Владою: їх увільняють од смерті і  вічність дарують.

 

Німфи, наяди, мене, який прагне притулку, штовхають,

 

А чарівної кіфари творець 42 надиха злотокудрий.

 

Що ж заважа? Хіба лицарів славних  у нас вже забракло,

 

Ясновельможний Станіслав Жолкевський  з Жолкви, королівства Польського канцлер; і Великий гетьман королівського  війська

 

Рівних Енею з Ахатом? А Марса любимець Жолкевський?..

 

Слави сягнув він до неба й тепер  ще при добрім здоров'ї.

 

Пам'яті гідне нащадків ім'я його в нас знакомите.

 

(Я не кажу вже про подвиги  предків, та їню звитягу,

 

І до палкої вітчизни любов, коли, нехіть до січі

 

Кинувши, на допомогу приходить в нещасті охоче).

 

Славу він їхню примножує і до зірок піднімає.

 

Всім тепер знані гетьмана великого запал і січа

 

В Бучині, що почалася з-за дечиїх примхів. Бував тут

 

Шарпаний військом ворожим, що волю свою боронило.

 

Він полонив Наливайка і схильну до шкоди ватагу,

 

Знурену у безпощаднім бою, незабаром  розсіяв.

 

Потім скарав Росціана-сміливця (який домагався

 

Влади у даків) жердиною, що поперечно  поклали 43.

 

Всюди, де тільки стрічався із ордами скітів жорстоких,

 

Перемагав їх, охоче міняючи спокій на січу.

 

Є мазуном короля превеликим з тих  пір, як завзято

 

Від багатьох небезпек різнорідних  державу боронить.

 

Мосхів приборкав зухвалих, їх війську  поразки завдавши;

 

Зваживсь монарха цього опівнічного  краю, сміливець,

 

Утихомирити і королеві примусив коритись.

 

Орди татарські, які чинять напади збройні щороку,

 

Й турків погрози він стримує  страхом жорстокої помсти.

 

Кличу я муз пієрійських (бо ти, захисниче, здоровий);

 

І вельми любих вже маю, не хочуть вони оглядати

 

Славні долини Сарматії і краєвиди зелені

 

Там, де верхівка Парнасу й забуте джерело Кірійське, --

 

Линуть до цих, не чужих їм, країв  і тебе величають;

 

Щастя бажають також і заслуги  підносять до неба.

 

Ось Ератó й Полігімнія з жестом приємним, Евтерпа,

 

І Калліопа із Терпсіхорою, й Талія знатна,

 

І Мельпомена жахна, й Уранія, що знає майбутнє.

 

Кліо ж пісні під гру на кіфарі співає врочисто.

 

І лиш одна, як берусь до роботи, вуста  відкриває

 

Вельми солодкі, щоб славить  ім'я твоє власне і предків.

 

Я вже закінчую мову, яка затяглася так дуже,

 

Щоби незвичні вуста не томити й  не слабити сили.

 

Будь же надовго (до Нестора віку) здоровий, щасливий

 

І, навіть правлячи, не забувай про  могуть Громовержця.

 

Хай до душі тобі буде про храм і  гаразд піклування!

 

Звичаї тут виправляй занепалі й освіту авзонську 44

 

Оберігай, -- зловживання ж підступні  вгамовуй поволі.

 

Звіданий приклад бери з Гіацинта старого для себе,

 

Здавна який італійським обрядом 45 наповнив це місто.

 

Та прощавай вже, щасливче, -- велять-бо наяди,

 

Я щоб, смиренний, навіки прийняв рішенець Громовержця

 

І кришталевою море скелясте доповнив водою.

 

КЛІО 

 

Парость воїв-князів, первосвященику,

 

Маркоманці яким не піддавалися

 

На кордоні глухім урвищ та бескидів,

 

Що край пасма Герцинського!

 

Мечоносець із Дельф 46, діти Латонині

 

Б'ють по струнах кіфар кінфських  уміло так,

 

І для славлення тих з лавра  зеленого

 

Довгі завше низки плетуть.

 

І вінчають тебе, й вилиці скрашують

 

Листям знаним, яке не у спромозі вже

 

Знищити і Вулкан етнівським жар-вогнем,

 

Ані довготривалий час.

 

З чого мову почать? Піснею, може, я

 

Феба славити рід стану вже  давнішній?

 

А чи діток, яких нині тобі дала

 

Доблесть, смерті не знаюча?

 

Звідси й титули йдуть; і для  нащадків є

 

Приклади визначні сущих жильців, які

 

Встали після руїн; честь бережуть вони

 

Міді довготривалішу.

 

Звідси Феба вода 47 й сестрам  парнаським 48 всім

 

Вдячність; саме звідтіль і таємниця йде

 

Глузду й доблесті, і слава  заслужена;

 

Фебів труд пієрійський теж.

 

Ось дивлюся на плід роду геройського

 

І набутки рясні лицарів визнаних,

 

Що за батьківський дім люті правицями

 

Знай погрожують недругам.

 

Працю Марса вони вправно виконують,

 

Саме Цезар 49, коли йде на Сарматію,

 

Гонячи вояків (що із Богемії)

 

До верхівок Сілезьких гір.

 

Доблесті хто не зна, що виявляється

 

В Окшиців, як вони зборюють силою

 

Ретів; і бойові лави крушать чужі

 

Та й мечами блискучими.

 

А як Судін гримить з надміром пристрасті,

 

Свита вражих князів скаче під хрест  чорний ;

 

І сармати тоді битві кінець кладуть 50 , --

 

Так падає Крижак лихий.

 

Семиковські, поглянь, як у бою оцім

 

Гонять тих вояків натиском сміливим,

 

І, безжальні, нараз силою збройною

 

Стільки люду вигублюють.

 

Люті мосхи в борні й скіти  кочівники,

 

Знані шалом в бою і невгамовністю,

 

Відчувають тепер, що значить міць сокир

 

І погрози сарматів цих.

 

Радошовський також, військо що сильне мав,

 

З мосхами воював; і не втікав чимдуж

 

Перед капосними ордами скіфськими

 

Після нападу вдалого.

 

Як пишається він славою ратною,

 

Так і град визначний пресулом Нанкерським,

 

Всіх дивує тепер чин твій, фламіне, так, --

 

Не боїшся-бо труднощів.

 

Я про інших мовчу можних сановників,

 

Що з тобою живуть; і про  твоїх також

 

Незабутніх синів, час руйнівний  яких

 

Вже поглинув навіки всіх.

 

А якими були вдома й за межами

 

Доброчинства значні й подвиги  прадіда,

 

Свідчить нині онук, віршами вславлений,

 

І це слово провісницьке.

 

Із Паннонії був родом і дід  його,

 

Що внаслідував теж прадіда  силою.

 

Понад тридцать разів орди турецькі він

 

Бив правицею мстивою.

 

Батько, краю кордон охороняючи,

 

Теж Палади щитом тішивсь обагреним.

 

Звідси й сумнів бере: кращий у  тозі він

 

Чи як Марса наслідує?

 

Схожі з ним і дядьки: перший у нас -- трибун,

 

Другий -- сигніфікер, духу незламного.

 

В мирний час визначний розум  виказують,

 

А в бойовищах -- подвиги.

 

Старших троє синів батька наслідують;

 

В січі схожі вони на блискавиць палких.

 

Полчища ворогів братчики сміливі

 

Б'ють, немов Сціпіони ті. :

 

Ще про матір скажу: рід свій веде вона

 

Давнішній, завдяки родичам визнаним;

 

Бо мужів багатьох, родом які  з Русі,

 

Бачиш в домі цім знатному 51.

 

Бачиш брата її: пристрастю він  пала

 

До Белони-війни й Марса скаженого.

 

Хмуре в нього чоло на ворогів  лише, --

 

Груди ж сильні -- прикрашує.

 

Туркам він допіка; взнали татари теж

 

Силу війська його, зброєю дужого.

 

Виступа посланцем краю свого  тепер

 

І боронить кордон вояк.

 

Гей, фламіне, прощай! Любий Паладі ти;

 

І Кінтієць тобі любо дораджує.

 

Мой старий Ціцерон, душі зворушуєш

 

Вельми красною мовою.

 

Благородний лицем, розуму гострого;

 

Знаний, лицарю, скрізь ти і кмітливістю; r

 

Красномовний також; гідного (най чужий)

 

Ти, як вищий, підтримуєш.

 

Благочестя зроста в храмах відновлених,

 

Відколи ти вівтар маєш з пароського

 

Мармуру; і старим статуям в поросі

 

Надаєш нині вид новий.

 

Хто здолає мужів сильних, які тобі

 

Не коряться іще? Давньому звичаю

 

Предків вірні вони 52. Рясно Церерин  дар 53

 

Подається до столу там.

 

Ти гамуєш старі, часті в Сарматії

 

Чвари, збурювані давніми сварами.

 

Та, хоч ти й постраждав од усіляких бід,

 

Мирні вгоди підтримуєш .

 

Хто спроможний дари порахувать, які

 

Будуть дані тобі небожителями?

 

Їх багато, мабуть, наче зірок, які

 

Сяють в небі рухливому!

 

Будь надовго здоров з ласки  Всевишнього,

 

Друзям відданий так і батьківщині  теж,

 

Шал османський 55 яку нищить безжалісно,

 

Пресуле, Маркоманів честь!

 

 

 

ІВАН ДОМБРОВСЬКИЙ

 

«Дніпрові камени» 

 

Дається за: [loannes Dąbrowski]. Camoenae Borysthenides..., s. 1. et а. Виклад подій у поемі дає  підстави вважати, що вона була видрукована  у 1618 або 1619 р. в католицькій друкарні м. Фастів. Переклад з латини і примітки В. Литвинова.

 

1 «Найперший Престол». -- Йдеться  про Київську єпископську кафедру.

 

2 «Часто віру міняє люд». -- Йдеться  про перше десятиліття XVII ст., коли в Києві точилася запекла  боротьба за першість між православними,  уніатами й католиками і як  наслідок -- часті переходи з одного віросповідання до іншого.

 

3 «Блискавиця Палка» -- Тут певно,  Брестська унія.

 

4 «Слава Північна». -- Тут: слава  Русів.

 

5 «Тих, що в гирлі Дніпра недругів  зборюють». -- Йдеться про русів  (українців, козаків).

 

6 «Не забувай і віршотворця теж!» --  Тут І. Домбровський має на увазі себе.

 

7 Тут латинські слова двозначні:  стародавній горб; кучерява голова. В першому випадку йдеться  про один із семи горбів, на  яких розташований Рим, -- Капітолійський. У другому -- про молоді роки поета.

 

8 «Сталося це, як він зброю  став славити». -- Йдеться про «Енеїду»  Вергілія, перший рядок якої звучить:  «Славлю зброю і мужа...»

 

9 «Хоч вам така згода, я  знаю, не люба». -- Мовиться, певно,  про якийсь тимчасовий компроміс  православних в Україні з католиками, який вів до ослаблення православної церкви і, зрозуміло, міг викликати невдоволення Московського патріарха.

 

10 «Хай до вівчарні своєї... прибуде». -- Під вівчарнею треба розуміти  єпархію.

 

11 Сенатор -- тут: член польського  сенату.

 

12 Йдеться про експансію уніатів і католиків та боротьбу з ними прихильників православ'я.

 

13 Богатир Бористенський -- алегоричний  образ Дніпра.

 

14 Західна церква -- тут: католицька  церква.

 

15 Візантійські обряди. -- Йдеться  про православне віросповідання.

 

16  Вівці Христові -- паства, віруючі  у християнській церкві.

 

17 «Я владарюю над водами  там...» -- Тут і далі говорить  Дніпро від першої особи.

 

18 Про це повідомляють також  інші джерела.

 

19 Цей факт засвідчений і  літописом.

 

20 Арголідський Цезар -- тут візантійський імператор.

 

21 «Хресниця батьку хрещеному  жінкою бути, не може-» -- Легенда  розповідає, ніби княгиня Ольга,  щоб позбутися домагань візантійського  імператора вийти за нього  заміж, вдалася до хитрощів: попрохала  його спочатку охрестити її, а потім відповіла наведеними вище словами.

 

22 Македонець -- йдеться про Александра  Македонського (Великого) (356 -- 323 до  н. е.) -- полководця і державного  діяча античних часів, царя  Македонії.

 

23 Мається на увазі, очевидно, один із вдалих походів Володимира Святославича 993 р. до Семиграддя.

 

24 «Взяв жону собі й віру  Христову». -- Йдеться про Володимира  Святославича, який одружився з  сестрою візантійських імператорів  Анною та запровадив християнство  у Русі як державну релігію.

 

25 «На Заході... місто поставив, а друге на Сході». -- Мовиться про міста Ярослав (нині Польща) і Ярославль (тепер обласний центр Росії).

 

26 «Пошлюбив сестру з королем,  чужинецьким». -- Йдеться про Анну -- сестру Ярослава, яку той видав  заміж за французького короля.

 

27 «Збагрений кров'ю єпископа  римського». -- Йдеться, певно, про  вже зга-

 

дуваного польського короля Болеслава  Сміливого.

 

28 Про це згадує також польський  історик М. Стрийковський.

 

29  Галицький князь -- Роман  Мстиславич.

 

30 Володимир -- Володимир III Ярославич (1187 -- 1198).

 

31 Мстислав -- або Мстислав Романович  (пом. 1223), або Мстислав Мстиславич  Удалий (пом. 1224), який воював з  уграми та поляками.

 

32 Володимир -- можливо, Володимир  IV Василькович (пом. 1288).

 

33 Нащадки Данила -- нащадки Данила Галицького.

 

34 Заславський -- певно, Януш  з Острога, князь Заславський.

 

35 «Два Марсових нині нащадки». -- Йдеться, певно, про Олександра  та Георгія з Острога, які  були князями в Заславі.

 

36 Князь Литовський підступно  був убитий.

 

37 Інди (індійці) -- загальна назва народів нинішніх Індії та Пакистану.

 

38 Лідійські будівлі -- тут: розкішні  багаті будівлі -- за назвою  країни «Лідія», цар якої Крез  був відомий своїм багатством.

 

39 «Дружину, що прибрала клейноди  князівства великі» -- Йдеться про дружину Томаша Замойського, доньку князя Острозького.

 

40 Мовиться про птаха Фенікса.

 

41 Замойський лицар -- певно,  Ян Замойський (1542 -- 1605) -- польський  державний діяч. Коронний канцлер  (від 1578) і великий гетьман (від  1580). Активно сприяв обранню на польський престол Стефана Баторія. Заснував м. Замостя.