Морально-етичний світ малої прози Ганни Барвінок

¹ ²  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.400                                                                                  23

філософською плямою на картині,що раніше складалась із сердечно-побутових мотивів.

      Важливим є пошук поширених у пізніх творах Ганни Барвінок про смерть,жаль,страждання та інші небажані,проте неминучі явища в житті вибраних людей. В оповіданні “Малюнок”(яке,до речі вдало проаналізувала Подзігун В.) Ганна Барвінок викриває місце проживання правди та ставлення до неї лукавої причини всіх вище згаданих негативних явищ: “Тілько правда,кажуть,живе по темних кутках,куди лукавий не протиснеться,бо там люде бідні,побожні,гріхів не мають,тільки Бога знають і правду,то чим там лукавий і поживиться?..Йому тяжко дивитись на правду. Він снується по суєтнім світі безладдя. Там зажерливість,заздрість,нечесна пожива,гніт над меншим братом,пониженим долею,та охота підкупом топити іншого,та плямувати ближнього. От де пожива!...Та і лукавий живе.”¹. Такий опис правди та лукавства нагадує болгарську народну казку “Про правду і кривду”,яка розкриває перед читачем мученицьку історію старшого брата-Правди та диявольські хитрощі меншого-Кривди.Звичайно,як і в багатьох казках,Правда,шляхом терпіння,осліплення та чесності,перемогла та стала оспіваною в народних оповіданнях(адже маса людей схильна шукати прадивість,а не брехню). Кривдник заподіює страждання праведним,в прозі Барвінок залишаючись непокараним.  Страждання ялинки Ганни Барвінок стало причиною перемоги над смутком маленького дитяти із оповідання “Перший усміх”.Чому ж не земна краса,слава,нудьга,розкіш,усолода пристрасті,штука,якій “невідома тайна ідеалу”,чи пустомеля не стали причиною радості нещасливого Дитяти? Мабуть,Дитя-маленький носій страждання,зуміло побачити в страждання іншого створіння причину для власної радості:таким глибокофілософським зобразила мотив страждання Ганна Барвінок і трьох своїх оповіданнях “Так,як умерти”, “Квітки зі сльозами,сльози із квітками”, “Перемогла”, “Жіноче бідування”  за допомогою неодноразово повторюваних слів: “На судничок гляну, матінку згадаю,назад обернуся,гіркими заллюся”.   Не тільки оповідання “Перший усміх “Ганна Барвінок наділила нереальними елементами,що розмовляють(деревами),але й оповідання”Льон”,льон у якому переживає насильницьку трансформацію у сорочки та папір; гречка із однойменного оповідання пишалась,вивищувалась над зігнутою вербою,ігноруючи поради квіток та колосся : “Схили голову,як ми”,а в результаті-загинула марно,бо “гречку блискавка обсмалила на уголь”².

      Оповідання “Дивовижне утя”(із циклу вищезгаданих оповідань,написаних для дітей),яке точно є не менш популярне,аніж його популярний світовий аналог Ганса Крістіана Андерсена,знаходить щастя й заспокоєння душі,коли перетворюється в прекрасного лебедя.

      Собака Лапко із оповідання “Лапкові думки” безкорисно і вірно сліжив хазяїнові шість років,не одержував хлібної допомоги від інших хазяїв,які,хоч і спвчували собаці через нелюдське ставлення,проте “не дають подачки,щоб хазяйка не подумала,що переманюють його”. Лапко думає: “От!Та ще й людьми звуться...Раса висока!Ще й грамотні,ще й християне-до церкви ходять,як плав

¹ Тамже,ст.392       ² ЯременкоВ.”ГаннаБарвінок.Твори”,2011,с.453                                                     24 пливе щонеділі-а ти здихай...”¹,йдучи з похиленою головою до свинячого корита,щоб дорікнути “православним” за їх жадібність,свідком якої стала також чиста дитяча душа-хлопчик Палійко: “Палійко дивиться і ридає,що не дають їсти Лапкові. А папа ще і настращав,і прогнав од свинячої полови Лапка. Палійко,отираючи рукавом сльози,сказав: “Стево,папа”. Саме так закінчилась сумна історія про собаче страждання.

    Рак із оповідання “Ворона та рак” зумів зберегти власне життя завдяки вмінню  підрещуватись до сильнішого.

       Таким вмінням не володів вісімнадцятирічний хлопець Пилип із оповідання “Треба набігти тропи”,який прийняв відважне і небезпечне рішення піти у москалі(солдати) замість свого старшого брата,котрий уже готувався до благородної місії батьківства. Альтруїстична і незрадлива любов Пилипа до батьківщини протистоїть нечестивій та зрадолюбно-легковажній поведінці хлопців із оповідання “Правда в світі нівечиться,а вже колись визначиться”:про дівочц перебірливість та чоловічу несерйозність у ставленні до вибору жінки.

Герой оповідання “Треба набігти тропи” не будував зайвих ілюзій щодо життя під час служби,розумів всю її складеність: “Так от як блискавка мигне,так моя доля змигнулась. Моя трудна путь настала. Тепер треба набігти тропи. Єсть,кажуть,три долі і три недолі:набіжи тільки тропи...”². Як багато-хто із когорти благородних,добрих і чесних людей,солдат не вміє писати і рахувати досконало. Він пережив жорстоку ревізію керівництва,крадіжку матеріального майні,а головне-перід змужніння й загартування. Ганна Барвінок наділила героя багатьма позитивними якостями:що траплялось із нею доволі рідко-чоловіки Барвінок здебільшого були дуже слабодухими(“Майорша”) або інфантильними й егоїстичними. Після повернення зі служби Пилип вирішив пролити чисте світло науки на свого меншого брата. Проте і серйозна наука,за задумом авторки,має бути розбавлена гумором: “Кумедія була з брата,як узяли його в денщики. Охвицер і каже йому: “Постав самовар”,0та й пішов з хати. Брат бачить,що самовар стоїть,і переставив на друге місце.Виходить так як через час. “Поставив самовар?”- “Поставив”.- “Ну,подавай!”-Він і подав:- “Что ето?Холодний?!”-Дивиться,порожній. І без води!Він його і прогнав”. Коли близькі скаржились на поведінку майбутнього вояка-підлітка,старший досвідчений брат ніколи не наважувався на насильство чи словесні образи. Життєві незгоди об`єднували благородні долі братів. “Бажаючи” вдруге відірватись від рідного дому заради військової муштри,Пилип(Філіпонька), “Попослуживши” на чужині,вирішив одружитись із дівчиною із російського культурного середовища,водночас важко зітхаючи й суміючи за своїми (дівочими) очима. Обряд вінчання викликає у Філіпа огиду через наявність у ньому пісні з примітивним мотивом: “Сватушка,сватушка,отгадай на чем арешки растут?-На вербе-Не  вгадал,не вгадал,а и не вгадал-Сватушка,сватушка,отгадай на чем арешки растут?-На сосне-Не вгадал,не.....-на орешине-Угадал,угадал,а и угадал”³.

¹  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.459

²  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.247

³  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.248                                                                                     25

    Опис Ганною Барвінок механізму виникнення і впливу злих думок приводить до наділення Бога,її героями,мстивістю: “От вже й Господь їй,лиходійці,сього й не збачив:хоч не скірен,да влучен”. Та здебільшого герої із простого середовища-альтруїстичні і здатні вдаватись до самокатування й бичування душі. Такі муки над собою в більшій мірі були характерні для жінок. Близьким до мотиву жіночого страждання є мотив жіночого( і над жінкою) насильства у творах Ганни Барвінок,що в різних оповіданнях виявляє себе по-різному(і жартівливо,і словесно,і летально,і фольклорно по-бувальщицьки): “Своя мати б`є-не болить,а чужа полає-болить”, “Одну дочку рідний батько хотів у зятя  одбить і оддать в монашки. Що вона там проти старих виробляла,що й чоловік не впинив”, “Наталка винесла чудову дівчинку(новонароджену) на вид...да так перед Катрею й брязнула об землю”¹.

Насиллям можна назвати й завершальну байдужість,виражену в діалозі оповідання “Накритка”: “Тату!Дайте мені грошей на похорон!-Іди к бісу!-Дайте хоч ключа від моєї скрині,візьму хоч юпку...продам або заставлю,да виручу себе перед Богом і перед людьми.-Іди к чорту,а то тобі і в`язи скручу!-Ну,тату!Мучили мене,хотіли рубати,я тоді все терпіла-через дитину:нас двоє було,а тепер..Я сама пійду втоплюсь або завішусь!- Як хоч.”². Всіма ознаками майбутнього чоловіка-насильника володів і Патійко із оповідання “Молодича боротьба”: “Ще маленький(чотири годочки) та й прийшов до свойого брата-двохлітка,в жмут сорочку поверх голови побгав,та по голові, по голові лозиною як  ушкварить!Сміх такий!А послі: “Я тебе вб`ю,-каже.-Мені дід споюдить пугу ємінну,так я його так поб`ю,що й к`йов п`їсне,всі кістоцки йому поямаю”...А далі й каже: “Дивись,бабо,чи в його шкуя на потилиці т`їснула? Чи кйов не йде?-каже. Таке втішне! Ми так регочемось...Або на матір: “Я її повчу,сю Іваниху” Я з її оціпок зовйу. Вона байстрючка”...Регіт такий складається!”³.

  Мотив насилля присутній також  в багатьох інших оповіданнях Ганни Барвінок,серед них: “Королівщина”, “Сумне подріжжя”, “До іншої ходить”, “Накритка” та інші.

     Мотиви насилля сильніших та здоровіших над слабшими,гнів та ненависть стали причиною виникнення багатьох оповідань,які наділені поєднанням жіночої мудрості та сили,чоловічого терпіння та витривалості. Не менш серйозно і по-народному практичнішим в оповіданні “Отець-гуморист”,створив Іван Франко розгніваного начальника-нелюда,що безжально карав духовно незрілих хлопчаків різкою чи різким словом,жорсткою іронією-отця-василіянина Телесницького. На відміну від героїв Ганни Барвінок,отець Телесницький калічить і буквально вбиває юні тіла,залишаючись непокараним. Таким чином,можемо згадати про брак у письменниці так званого “прокурорського перста”,адже несправедливість мала б бути покараною. Європою визнаний філософ Еллісон стверджував,що справжня сила не потребує показувати себе,вона знає себе. Філософ-президент Уінстон Черчель казав:успіх-це перехід від однієї невдачі до іншої зі зростаючим ентузіазмом.

¹  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.335

²  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.316

³  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.266                                                                                     26

       Позбавленою відчуття сили чи ентузіазму була героїня раніше в першому розділі проаналізованого оповідання “Лихо не без добра”,ставши об`єктом примусового насильницького шлюбу. Дівчина каже: “...дак говорить до мене,а я все соромляюсь,все мовчу. Я роблю,да й мовчу:соромно мені,і страшно,і що воно,і як його!..Було поприходять зовиці,сусіде,да посідають-балакають,то і я обізвусь;а то соромляюсь...”. Напевно,бути жертвами примусу приречені тихі та слабкі люди,а ті,хто відчуває волю та необмежений ентузіазм,намагаються уникати роботи фізичної,натомість збагачуючи світову думку безсмертним словом.

    В уже згаданому оповіданні “Перший усміх” Барвінок наділила кипарис ознакою науки,що промовляє: “Я-наука. Я чтима всіма,і мені дають перше місце всюди. Я вічно мислю. Я невтомно працюю,в тиші самотньо й неухильно прямую до своєї мети-всерозуміння,але ж я...нічого не тямлю”¹. Великий розум письменниця наділила великою самокритичністю.

      Інтелектом володіли не лише дерева Ганни Барвінок,але й живі люди. Проте не завжди. Винятком є “дурний хлопець” Антон із оповідання “Молотники”,що викликає ряд асоціацій із розумово-неповносправним Мироном із оповідання Івана Франка “Малий Мирон”,що,подібно до Антона,часто мовчав та заглиблювався у роздуми,був жертвою насміху та об`єктом громадської зневаги.

Антон-мовчав і дивувався,носячи клеймо беземоційного дурня й невдахи,який,окрім прохання,адресованого до його господині: “Добродійко,чи ви б не одружили мене?” та зважливих слів про ціну такої послуги більше нічого не говорив і  тому яскраво виділявся на фоні потоку життєвих пролетаріатських мудростей.

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

¹  Яременко В.”Ганна Барвінок.Твори”,2011,с.368                                                                                    26

ВИСНОВКИ

      Естетичний критерій посідав основне місце в системі художнього мислення Ганни Барвінок. Авторка зуміла створити плавний перехід від зовнішньої краси живих національних колоритних персонажівта лона природи до краси внутрішньої,духовної. Адже саме духовне прагнення є ідеальним для більшості українок,є особлививою скаладовою національного менталітету.

     У свій час немаловагомий дослідник духовного обличчя нації Шумило Н. Висловився так: “...у характеристиці українців великого значення надається такій складовій духовного обличчя нації,як надзвичайно тісний внутрішній зв`язок із землею,на якій народ живе і  працює споконвіку,а також,можна сказати,інтимному ставленню до природи. Звідси внутрішнє естетичне почуття,зовнішнім виявом якого є народне мистецтво,бажання передати красу форм,гармонію фарб і оригінальність мотивів на довколишню дійсність,зокрема на село,на дім,на хату як місце проживання”¹.

  Письменниця намагалась творити по-простому,проте певна міра модерністичних вкраплень простежується в її творчості. Оповідання,написані Ганно Барвінок-повчальні,дидактичні,емоційно наповнені сердечністю та народною простотою. Кожа одиниця її творчості загострює відчуття-сенсуальність,розвиває здатність спостерігати-обсервацію; водночас оповідання авторки зберегли консерватизм та традиційне стильове й семантичне наповнення.

    Варто згадати про те,що домінуючі аспекти  творчості ганни Барвінок виразно впіввідносились з фундаментальними умоглядами та ідеями її часу,з національною традиційністю ідеї.  Маючи власну думку щодо оповідань Барвінок, письменник та критик М.Шаповал заперечив на той час доволі поширене звинувачення,звернені до письменниці Єфремовим,в “голому етнографізмі”,натомість називав такий стиль мислення виявом української стихійності,націоналізму та українськості: “Саме національний дух просочується з оповідань Ганни Барвінок живою,ліричною,красивою течією,з якої можуть набирати і теперішні письменники прекрасної води поезії”².

    Можна зазначити,що в даній курсовій роботі  була здійснена спроба дослідження морально-етичного світу малої прози Ганни Барвінок,виявлено місце її творчого доробку серед її сучасників. Перспективно є багатим порівняльний аналіз ідей морального характеру,виражених у творах письменниці, з типологічно близькими ідеями інших авторів.

       Ганна Барвінок Залишила  велику спадщину морально повноцінних оповідань,в яких доволі часто можна побачити відгуки її життя,проведеного в дитинстві на селі. Саме воно(життя) стало причиною для написання простонародних соціально-побутових оповідань: “П`яниця”, “Королівщина”, “Перемогла”, “Вірна пара”, “Лихо не без добра”, “Восени літо”, “З дороги”, “Сирітський жаль” , “Небуло змалку”, “Хатнє лихо”, “Нещаслива доля”, “Наш дід і піп”,  “Домонтар”, “Трудящий шукає долі”,Чорт у кріпацтві”, “Жіноче бідування”, “Молотники”, “Половинщик”, “Прправнучка баби Борця”,

¹ Шумило Н. “Під знаком національної самобутності”,2003,с.40