Уроки-бесіди з позакласного читання за драматургією Івана Франка

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Зміни в усіх сферах нашого суспільства безпосередньо впливають і на літературну освіту учнів. Інакше бути не може, адже література – це відображене в художньому слові життя людини та суспільства з усіма труднощами та проблемами. Все частіше спостерігаємо за тим, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання непродуктивною тратою часу,  надає перевагу екранізованим версіям творів, роботі  на комп’ютері, музиці, інтернету. Книга – це особливий світ, який дитина осягає і розумом, і серцем. Вона не замінна у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності. А тому читання книжок у системі виховання особливо гостро постало в останні роки.

Актуальність дослідження полягає в тому, що  саме сформованість навичок самостійної роботи з книжкою є передумовою формування  інтелектуального та духовного світу учня.  Як відомо, саме література є одним із активних чинників суспільного виховання совісті, моралі, загальнолюдських цінностей.

Уроки-бесіди з позакласного читання, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їх читацьких інтересів. Надання належної уваги структурі уроків  позакласного читання, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів – це той резерв літературної освіти, використання якого може дати позитивний ефект. Книга виховує дитину, надає наснаги, допомагає жити, всебічно розвиває, примушує хвилюватися за своїх героїв, занурюватися у світ фантазій, пригод,  дає можливість стати її головним героєм та відчути на собі все вище сказане.

Під читацькою культурою  розуміємо певний рівень сформованості низки читацьких умінь і навичок: потребу в читанні, стійкий інтерес до нього; читацьку ерудицію; навички  виразного читання; здатність до сприймання творів різних жанрів; початкові бібліографічні знання (уміння користуватися каталогом, розуміти анотацію); необхідний рівень теоретичних літературних знань; творчі здібності; уміння оцінки й інтерпретації; мовленнєві уміння.

Формування бажання постійно звертатися до книжок, прагнення навчитися читати їх самостійно, забезпечують не менш важливий аспект навчально-виховного процесу в школі – освітній. Така функціональна багатогранність впливу художньої книжки на учнів потребує кваліфікованого й системного підходу до роботи з нею як на уроці, так і поза школою. Розвиток читацької культури учнів школи на уроках позакласного читання допомагає заповнити прогалини між бездумним запам’ятовуванням  та вмінням аналізувати та синтезувати  отриману інформацію, творчо її використовувати.  При цьому  в школярів розвивається вміння приймати власні рішення.

Позакласне читання – одне з важливих напрямків у моїй роботі як учителя-словесника. У методиці викладання літератури міцно утвердилася думка про те, що уроки літератури, пов'язані з позакласним читанням, активніше сприяють розвитку читацької самостійності учнів, формуванню їх читацьких інтересів. Досвід передових педагогів минулого й творчо працюючих сучасних учителів-словесників показує, що надання належної уваги структурі уроків  позакласного читання, постійна опора на індивідуальний читацький досвід учнів, врахування їх читацьких інтересів – це той резерв літературної освіти, використання якого може дати позитивний ефект.

Так, актуальним ,на наш погляд, є вивчення драматургії  Івана Франка у старшій школі на уроках позакласного читання. Творча спадщина драматурга, пов'язана з театром є досить оригінальною. Інтерес до світової драматургії і театру різних віків і народів поєднувався у нього найперш з любов'ю до вітчизняного театру. В нього він уклав частку свого життя, натхненну творчість історика, театрального критика, публіциста і драматурга. Справді, уся суспільно-політична і багатопроблемна науково-теоретична і багатожанрова художня творчість Франка, як і його діяльність в галузі театру, була спрямована на захист інтересів народу на полі економічному і соціальному. Важливо ознайомити дітей не лише з прозовими та поетичними творами І.Я.Франка, а й відкрити їм його як талановитого драматурга. 

Не одне десятиліття педагоги працюють над проблемами поліпшення уроків позакласного читання – розробляють методичні рекомендації до підготовки й проведення уроків позакласного читання,  тематику занять, адже  позакласне читання – це засіб керівництва самостійним читанням. Воно виступає чудовим засобом виховання, розвиває бажання учнів вчитися, багато знати та вміти, виховує патріотизм і гуманізм, формує соціальне та громадське самопізнання .

Історія питання. Проблемами позакласного читання займалися методисти В. Острогорський, Т.Ф. Бугайко, В.Неділько, Н.Й. Волошина, Лаврусевич Н.О., Куцевол О., Кухарський Ф., Мазуркевич О. та ін. Кожен із них має свою точку зору,  переконання щодо вивчення світової літератури, проведення уроків позакласного читання, але всі прагнуть одного: повернути молоде  покоління до книги, навчити його вдумливо читати, яскраво відчувати, критично мислити та цінувати це мистецтво.

Так, Т.Ф.Бугайко у курсі методики запропонувала такі форми проведення позакласного читання: виставка книг, читацькі конференції, літературні диспути, класні та особисті учнівські щоденники. Є.А. Пасічник у своїх дослідженнях показує структуру уроку позакласного читання, характеризує його особливості та пропонує такі форми уроку позакласного читання: уроки-вікторини, уроки-конференції, уроки-диспути, уроки-конкурси. Н.Й.Волошина ґрунтовно досліджуючи проблему уроків позакласного читання, видала такі методичні посібники: «Вивчення української літератури в 5 класі», «Уроки позакласного читання в старших класах», «Уроки позакласного читання». Її вклад у проблему полягає у характеристиці основних типів уроків позакласного читання; у доборі ефективних методів і прийомів їх проведення; у визначенні бесіди за основний метод проведення занять з позакласного читання.

Проблемою вивчення драматургії Івана Франка була у центрі уваги таких вчених, як Походзіло М.У., Маляренко Л.Л., Мороз О.Н., Микитюк В. Денисюк І.О. тощо. Дослідженням драматургії Франка займалися Білоштан Я., Пархоменко М.М., Борщаговський О.Л.. Науковці підкреслюють особливість архітектоніки драм, своєрідність характеротворення та специфіці стильової манери драматурга. З’ясування цих питань слугує кращому осмисленню проблем  драми Івана Франка, зокрема «Украдене щастя» як одного з найкращих творів письменника, займають почесне місце в українській класичній драматургії.

Метою курсової роботи є дослідження методики проведення уроків-бесід з позакласного читання за драматичними творами Івана Яковича Франка у старших.

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:

• опрацювання досліджень науковців і практиків щодо розвитку читацької культури учнів на уроках позакласного читання;
• розкриття особливості підготовки та проведення позакласного читання на уроках  позакласного читання;
• уникнення одноманітного підходу до  підготовки та проведення позакласного читання на уроках позакласного читання;
• розкриття особливостей ведення читацького щоденника.
• дослідити драматичні твори письменника та його зв’язок з театром;
• дослідити методичні прийоми, які доцільно використовувати на уроках позакласного читання.

Об'єктом дослідження є уроки-бесіди з позакласного читання.

Предметом дослідження є вивченя драматичних творів І.Я.Франка на уроках з позакласного читання в старших класах.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час вивчення методики викладання української літератури в школі.

Спостереженнями й висновками, що викладені в науковій роботі, можна скористатися при читанні вузівських лекцій, спеціальних курсів з методики викладання української літератури, теорії літератури. Допоможуть вони й на уроках з української літератури у коледжах, гімназіях, ліцеях, загальноосвітніх школах.

Структура роботи. Наукова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 38 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Особливості уроку-бесіди з позакласного  читання

1.1 Позакласне читання як творча діяльність учнів

 

Багаторічні спостереження за станом викладання української літератури в середніх загальноосвітніх навчальних закладах України засвідчують, що однією з найактуальніших проблем літературної освіти є організація позакласного читання учнів. Інколи в учительському колі доводиться чути нарікання на невелику кількість годин з української та зарубіжної літератур і недоцільність витрачання дорогоцінного часу на уроки позакласного читання та літератури рідного краю. Деякі недалекоглядні словесники вважають своїм головним завданням вивчення програмового матеріалу, позаяк саме якість його засвоєння буде в полі зору інспекторських перевірок, екзаменаційних звітів та зовнішнього тестування. Такий прагматичний підхід призводить до ігнорування специфіки уроків позакласного читання, тиражування трафаретних і нудних занять, на яких учитель, а в кращому випадку, окремі учні лише переказують зміст творів, рекомендованих для самостійного ознайомлення.

Найпоширенішими в організації цієї ланки літературної освіти є такі недоліки:

• відсутність системності й наступності в організації уроків позакласного читання на кожному етапі літературного розвитку школярів — у молодших, середніх та старших класах;
• стихійність у підготовці уроків позакласного читання;
• відбір творів для колективного обговорення без урахування учнівських інтересів, авторитарне нав'язування вчителем своїх думок та смаків;
• відірваність цих занять від уроків вивчення програмового матеріалу;
• одноманітність типів і структури уроків позакласного читання;
• нерозуміння специфіки аналізу художнього твору на такому уроці;
• недостатня увага до ігрових та творчих форм позакласної роботи з літератури;
• нерозуміння значення позакласного читання дпя формування читацької культури учнів.

Проблему позакласного читання треба розглядати в широкому контексті проблеми розвитку читацької діяльності сучасних школярів і зниження їхньої читацької культури, що зумовлене комплексом соціально-культурних, психолого- педагогічних та методичних причин. Розглянемо деякі з них.

У сучасному суспільстві, котре захопилось телебаченням, відеопродукцією, комп'ютерами та інтернетом, усе частіше лунає думка про те, що ці електронні засоби інформації та комунікації здатні повністю забезпечити людство в організації освіти, культури, виховання та дозвілля. Скептики передрікають у третьому тисячолітті абсолютну втрату позицій книги й повсюдний занепад інтересу до читання. На жаль, тривожні сигнали, що певною мірою підтверджують ці прогнози, спостерігалися впродовж останніх десятиліть XX століття. Вивчаючи читацькі інтереси дітей і дорослих, соціологи констатували, якщо у 80-ті роки час, відданий читанню, у середньому навіть дещо збільшився, особливо в мешканців сільської місцевості, то в 90-ті рр. ситуація поступово змінилась. Так у 1990 р. серед щоденних занять громадян на читання книг та газет було виділено стільки часу, скільки й на перегляд телепередач, а вже починаючи з 1994 р., відчутний пріоритет належить телебаченню [12, с. 72]. Методисти вбачають в тенденції зниження інтересу до читання в дітей та дорослих результат дегуманізації суспільства. Суттєве зниження читацької активності в країнах колишнього СРСР науковці пояснюють загальним падінням культурного рівня, що породило захоплення масовою літературою та відсутність потреби в читанні творів вітчизняної світової класики. Проаналізувавши причини зниження інтересу до книги в країнах пострадянського простору, соціологи виокремили спільні процеси:

• вплив на розвиток культури читання стрімкої інформатизації суспільства, що призвело до виникнення так званої «кліпової культури» зі специфічним типом сприймання, коли особистість налаштовується на сприйняття творів малого обсягу, відтак стає не здатною сконцентрувати увагу на об'ємному матеріалі — повісті, романі, драмі тощо;
• конкуренція художнього слова з аудіовізуальними каналами інформації веде до негативних змін статусу художньої літератури — її відтиснення на маргінес культурних інтересів розважальною книжковою продукцією [12, с. 74].

Психологи довели, що інтерес особистості до читання зумовлюється комплексом мотивів — інформаційно-пізнавальних, морально-світоглядних та емоційно-естетичних. У сучасних читачів ці мотиви недостатньо розвинені, що підтверджує дослідження В. Медведєвої, присвячене вивченню інтересу підлітків до української художньої літератури.

Педагог насамперед має чітко уявляти роль позакласиого читання в літературно- естетичному розвитку учнів. У широкому розумінні позакласне читання — це система різноманітної активної позашкільної діяльності учнів, спрямована на розвиток їхної читацької культури. Воно визначається: а) чинними програмами з української літератури, що містять рекоменда ційні списки творів для самостійного та позакласного ознайомлення; б) індивідуальним вибором учнів та вчителя; в) ситуативним вибором — рекомендацією однокласників, друзів чи батьків; г) читанням у бібліотеці тощо.

Основною метою позакласного читання є виховання самостійного творчого читача, здатного осмислено-емоційно поцінувати художній твір. Ця мета передбачає комплексне вирішення цілої низки завдань:

• розвиток інтересу школярів до самостійного спілкування з українською художньою книгою;
• формування їхніх гуманістичних та моральних світоглядних позицій;
• поглиблення літературознавчих знань, умінь та навичок, отриманих на уроках української літератури;
• діагностування рівня читацьких інтересів та естетичних смаків учнів, їх делікатна корекція;
• розширення літературної освіти учнів, розвиток їхньої читацької культури;
• закріплення знань та уявлень про естетичну природу літературного твору і його співвідношення з іншими видами мистецтва;
• організація інформаційного потоку;
• сприяння екзистенційному розвитку особистості учнів, що здійснюється в процесі вільного вибору творів для самостійного читання й вироблення власної оціночної позиції по відношенню до прочитаного;
• розвиток здатності до діалогічного спілкування в системах «читач — художній твір», «читач — читач (учні)», «читач — керівник читання (учитель, бібліотекар, батьки)»;
• поглиблення самоаналізу та самооцінки особистості;
• розвиток індивідуальних творчих здібностей та загальнокультурних інтересів дітей, пробудження потягу до літературної творчості тощо.