Уроки-бесіди з позакласного читання за драматургією Івана Франка

Є.Пасічник зазначає, що від того, що читають і як читають наші діти, залежить і загальний розвиток, їх естетичні критерії і смаки, їх моральні якості. Учений проводить думку, що уроки позакласного читання передбачені з метою спрямовувати і розвивати читацькі інтереси учнів. Тому вони повинні бути своєрідним святом для учнів, викликати в них природну потребу обмінятися думками з приводу прочитаного.

Як відомо, в процесі спілкування з художньою книгою читач зазнає яскраво вираженої естетичної насолоди, яка надалі спонукає його знову йти до бібліотеки або книгарні по нову книжку. Таке прагнення є внутрішнім спонуканням, стимулом вирушати в наступні мандри по тому неозорому океану, яким є безупинний літературний процес. Але таке прагнення саме по собі рідко приходить, його треба виплекати.

Отже, читання поглиблює знання учня, розширює його кругозір, розвиває мислення і мову, виховує естетичні смаки, підносить загальну культуру. Учень, що багато і з вибором читає, виділяється серед своїх ровесників кращим інтелектуальним розвитком, ширшим діапазоном знань, духовним багатством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Організація уроку-бесіди з позакласного читання

Підвищення ефективності уроку позакласного читання передусім залежить від якості підготовки вчителя до проведення такого роду занять.

Проведення уроків позакласного читання потребує від учителя-словесника знань з історії, теорії та методики літератури, вікової психології й педагогіки та мистецтвознавства, а також сформованих специфічних умінь та навичок, зокрема: 

• знати коло читацьких інтересів сучасних школярів різного шкільного віку;
• бути обізнаним з основними вимогами до відбору книг для позакласного й самостійного читання на кожному етапі навчання з точки зору їх виховного та естетичного змісту й художнього оформлення;
• знати й володіти методами роботи з книгою;
• мати ґрунтовні літературознавчі знання і вміти їх- використовувати під час власного самостійного читання та аналізу літературного твору, а також мати навички виразного читання та інсценізування твору;
• знати та використовувати різноманітні види бібліотечно-бібліографічних посібників, у тому числі й електронних;
• мати знання про типи уроків позакласного читання, специфіку їх структури та аналізу самостійно прочитаних творів;
• уміти сконструювати модель уроку позакласного читання, відібравши змістовний і цікавий матеріал та оптимальні методи і прийоми аналізу твору;
• бути обізнаним з видами і формами позакласної роботи з літератури для учнів різних вікових категорій, уміти керувати їхньою діяльністю;
• уміти проводити роботу з батьками щодо розвитку в їхніх дітей інтересу до книги;
• мати сформовані навички творчої роботи з методичною літературою та програмами з позакласного й самостійного читання;
• уміти аналізувати уроки своїх колег, а також здійснювати самоаналіз та самооцінку результатів власної праці;
• уміти оформити в кабінеті літератури куточок «Поради читачеві».

Така організаційна форма виховання читацької культури, окремий урок позакласного читання з'явилася в шкільній практиці 50 років тому, коли до програми 1954—1955 навчального року було відведено спеціальні години для бесід з учнями за самостійно прочитаними творами. За півстоліття вітчизняними методистами та вчителями літератури накопичено значний досвід організації цих уроків, зроблено теоретичні узагальнення щодо їх специфіки в змісті, меті, структурі, типології та методиці, обсязі матеріалу, що розглядається, атмосфері й темпі проведення, особливостях діяльності вчителя та учнів [4, с. 17].

Планування, організація та проведення уроків позакласного читання мають базуватися на таких принципах:

• перспективності та системності;
• зв'язку з уроками вивчення програмового матеріалу;
• високій художній якості та морально-педагогічному потенціалу дібраних творів;
• актуальності їх проблематики та її особистої значущості для учнів;
• відповідності їхнім психолого-віковим особливостям;
• добровільності й зацікавленості школярів;
• різноманітності типів уроків та методики їх проведення;
• творчої взаємодії вчителя та учнів [12, с. 75].

Організація позакласного читання має будуватися відповідно до принципів перспективності й системності. Словесник повинен свідомо розглядати цю ланку літературної освіти школярів у нерозривному зв'язку з іншими уроками. Дуже важливим є врахування комплексного підходу до організації уроків програмового та позакласного читання. О. Ісаєва пропонує реалізовувати це через такі принципи:

• принцип персоналії, коли на уроках позакласного читання розглядаються твори автора, який у цей час вивчається за програмою. Це дає змогу поглибити знання учнів про особливості стилю письменника, розширити уявлення про його творчість;
• проблемно-тематичний принцип, коли до уроку позакласного читання добирається матеріал, близький попередньому чи наступному програмовому за тематикою або проблематикою;
• жанрово-родовий принцип, при якому на уроці позакласного читання вивчається твір такого самого жанру, що дає можливість увиразнити й поглибити теоретико-літературні знання учнів, простежити за особливостями творчої манери різних митців;
• взаємопов'язаного вивчення української та зарубіжної літератур, що дає змогу розглядати кожне художнє явище в загальному контексті світового письменства [12, с. 75].

Ефективним є перспективне планування позакласного читання наперед на наступний рік. В ідеалі вчитель має ознайомити своїх вихованців зі списком літератури, рекомендованої для програмового та позакласного читання, наприкінці навчального року. На жаль, у шкільній практиці це часто робиться похапцем, формально й нецікаво, що й зумовлює відповідну реакцію дітей, потрактування ними запропонованих творів як банальне обмеження їхньої свободи вибору. Щоб змінити такий стан речей, педагог має усвідомлювати, що успіх ного роботи в наступному навчальному році закладається саме зараз.

Накреслюючи перспективи позакласиого читання на наступний рік, словесник закладає підвалини майбутнього діалогу, запрошує до дискусії, пропонує поміркувати над певними проблемами, поділитися враженнями про прочитаний твір, висловити власні судження чи порівняти їх з уже усталеними відгуками критиків та літературознавців. У старших класах можна також створити групу «експертів», які у вересні разом з учителем виберуть твори для колективного обговорення на уроках позакласиого читання. У середніх класах варто запропонувати учням протягом літніх канікул малювати ілюстрації до прочитаних творів і згодом влаштувати їх виставку. Такі форми опосередкованої, неформальної «агітації» сприятимуть пробудженню інтересу дітей до творів, що сподобались однокласникам.

Уроки позакласиого читання доцільно планувати наперед на весь рік, а не на семестр, щоб учні могли заздалегідь прочитати й осмислити рекомендований твір, сформувати власну думку про нього, підготуватися до діалогу. Посприяє цьому змінний стенд у кабінеті літератури «Куточок читача» («Радимо прочитати», «Поміркуймо над прочитаним» тощо). Тут, окрім списку рекомендованої для позакласиого читання літератури та перспективної тематики майбутніх уроків позакласиого читання, можна презентувати полемічні відгуки літературної критики про певний твір чи його автора, статті з літературно-художніх часописів, рецензії та анотації учнів, їхні творчі роботи, малюнки тощо [15, с. 54].

Відбирати твори для обговорення на уроках позакласиого читання бажано колективно, разом з учнями, зважаючи не лише на рекомендації програми, а й інтереси та нахили конкретного класу. Загальновизнано, що успішно проведені уроки позакласиого читання вирізняються особливою атмосферою довіри, поваги до чужої думки, неусталеністю суджень, а створити таку атмосферу можна лише за умови повного долучення школярів до діалогу, особистісної зацікавленості в ньому [13, с. 68]. Саме така можливість висловити власну думку, не обмежену критичними присудами та авторитетними канонами, приваблює сучасну молодь.

Предметом обговорення мають стати високохудожні літературні твори, що допоможуть юним читачам відкривати навколишній світ, пізнавати себе, шукати відповіді на особистісно значущі питання. Причому враховується не лише естетична довершеність літературного творіння, ім'я автора чи належність до скарбниці світового письменства, а і його морально-виховнин потенціал — те, чому він може навчити, що підказати, на що спрямувати юного читача.

Учитель має зважати на те, що кожному віковому етапу притаманні свої читацько-естетичні потреби та особливості сприймання художнього твору. У ранньому дитинстві домінує інтерес до казки, міфу, таємниці. Для маленького читача характерна наївно-реалістична реакція на літературний твір, віра в дійсність описаних автором подій та героїв. Підлітки ж поступово відходять від наївно-реалістичного ототожнення змісту твору й дійсності, у їхній свідомості все більше утверджується критичне ставлення до світу, близьких, до самих себе, відтак у 14-15 років домінує аналітично оціночне сприймання літератури. У підлітковому віці читачі надають перевагу гостросюжетним творам — детективам, пригодам, фантастиці. У юнацтві переважає потяг до виняткового, піднесеного, романтичного, увага до внутрішнього світу людини, її почуттів та переживань. Це зумовлює захоплення творами про кохання і вічні проблеми людського буття, інтерес до жанру новели, психологічного роману, повісті. Старшокласники прагнуть сформувати власну думку про певний твір та його персонажів, критично ставлячись до загальновизнаних характеристик, позаяк налаштовані на полеміку, відстоювання своєї позиції [12, с. 74].

Уроки позакласного читання вирізняються специфічною будовою порівняно з уроками вивчення програмових творів. Є.Пасічник у своїх дослідженнях пропонує структуру уроку позакласного читання, характеризує його особливості.

Зокрема, зазначає, що за змістом і формами роботи урок з позакласного читання нагадує звичайний урок, але має специфічні особливості:

-  активізують такі уроки читацький досвід

-  розвивають інтерес до самостійного спілкування з книгою

Учений пропонує такі форми уроку позакласного читання:

1.     Уроки-вікторини

2.     Уроки-конференції

3.     Уроки-диспути

4.     Уроки-конкурси [14, с. 9].

Учений – методист наголошує, що  уроки позакласного читання вимагають особливого довір’я з боку школярів, створення на уроці специфічного психологічного клімату для обміну враженнями від прочитаних літературних творів.  

В.Неділько, виділяючи 4 типи уроків літератури, окремо звертає увагу на тип уроку – урок-бесіда з позакласного читання.

Типи уроків:

1.     Урок вивчення нового матеріалу

2.     Урок повторення, закріплення та узагальнення знань.

3.     Урок-бесіда з позакласного читання

4.     Урок написання твору.

Ведучи розмову про прочитані книжки, методист зазначав, що вчитель повинен тактовно застерегти від односторонього захоплення літературою, яка не несе пізнавального навантаження (дефективна література).

Важливу роль відводив оглядовим лекціям тематичного плану ("життя-подвиг"), на яких учні одержують рекомендації, поради. Чудові наслідки дають зустрічі з письменниками, авторами книг, які обговорюються.

Узагальнюючи дослідження методистів і напрацювання вчителів-словесників, Ольга Куцевол виокремлює такі типи уроків позакласного читання:

1. Уроки інформативного типу;
2. Уроки підготовки учнів до самостійного читання та сприймання літературних творів;
3. Уроки поглибленого розуміння, аналітичного вивчення творів;
4. Уроки узагальнюючого типу [12, с. 77].

Уроки інформативного типу мають на меті передачу учням якоїсь конкретної інформації, серед них вирізняються вступні уроки, або уроки-рекомендації, на яких словесник ознайомлює вихованців з творами, рекомендованими для позакласного читання в цьому році: а також бібліотечні уроки, спрямовані на збагачення знань учнів про історію книги, бібліотеку, роботу з каталогом, складання бібліографії, особливості анотації,.рецензії, критичного відгуку, есе про прочитаний твір тощо. Найчастіше такі заняття проводяться у формі уроку-лекції, головне, аби вони були цікавими, захоплюючими, оптимально використовували можливості шкільної чи місцевої бібліотек, оскільки такі знання мають стати для учнів своєрідним компасом у довготривалій мандрівці світом книжок.

Уроки підготовки учнів до самостійного читання та сприймання художнього твору спрямовані на розгляд складних з ідейно-естетичного погляду явищ словесного мистецтва й на стимулювання в школярів прагнення до їх осмислення. Одним з різновидів такого заняття є урок-анонс, на якому вчитель налаштовує на ознайомлення з конкретним твором, зацікавлює особистістю його автора, дає фонову інформацію, спрямовує учнів у потрібне русло, ставить пр проблемні запитання, над якими потрібно поміркувати в ході подальшого читання твору тощо.

Урок поглибленого розуміння та аналітичного вивчення літературного твору передбачає його попереднє прочитання й колективний розбір. Щоб стимулювати читацьку активність школярів, доцільно підготувати пам'ятку-путівник, що спрямовуватиме їхнє сприйняття твору та опрацювання літературно-критичних джерел. Готуючи урок такого типу, учитель повинен бути свідомий думки, що аналіз твору на уроці позакласиого читання має свої особливості: насамперед передбачає з'ясування безпосереднього сприйняття учнями твору, осягнення його проблематики, образно-композиційної структури, жанрової та естетичної своєрідності. Через обмеженість часу твір розглядається менш детально, увага акцентується лише на вузлових моментах. Поглиблення аналізу можливе за допомогою групових та індивідуальних домашніх завдань — спостереження читачів за естетичним втіленням авторської позиції в центральних проблемах, конфліктах, образах, композиційних компонентах художнього цілого. Ці конкретні висновки окремих школярів збагатять уявлення про твір їхніх однокласників, дадуть змогу зіставити враження й міркування кожного, сприятимуть народженню полілогу.