Ааудиторського контролю пасиву балансу на підприємстві ДПДГ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ»

Доходи від цінних паперів;

Капітальні вкладення  та дотації з бюджету;

Інші джерела , не заборонені законодавством України.

 Доходи , одержані Господарством,використовуються  для проведення наукових досліджень,розвитку  матеріально-технічної бази і  соціальної бази.

 Обов’язки Господарства :

здійснює виробництво  та реалізацію на ліцензійній основі насіння сільськогосподарських  культур високих репродукцій , вирощування  племінного молодняка худоби;

Забезпечує ефективне  та цільове використання закріпленого за ним державного майна та виділених  державних коштів;

Забезпечує своєчасну  сплату податків та інших відрахувань  згідно із законодавством;

Створює належні умови  для високопродуктивної праці,забезпечує додержання законодавства про працю,правил охорони праці,техніки безпеки,соціального  страхування;

Здійснює матеріально-технічне забезпечення виробництва;

На належному рівні  здійснює оперативний та бухгалтерський облік майна і результатів своєї роботи,веде статистичну звітність згідно з чинним законодавством та нормативно-правовими актами.

Директор Господарства ДП ДГ «Олександрівське» Тучик А. В. та головний бухгалтер Корман В. І. несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення оперативного та бухгалтерського обліку і статистичної звітності результатів фінансово-господарської  та іншої діяльності.

 Одним із важливих  моментів в організації бухгалтерського  обліку на підприємстві є формування  облікової політики. Поява терміну  облікова політика  у  національній  системі  бухгалтерського обліку , як і в системі обліку інших  пострадянських країн , та його  офіційне закріплення зумовлені  процесами реформування бухгалтерського  обліку відповідно до вимог  ринкової економіки шляхом гармонізації  його з міжнародними стандартами.                                                      

Вперше можливість використання окремих елементів облікової  політики в практиці національного  бухгалтерського обліку з’явилася з введенням в дію Положення про організацію бухгалтерського обліку і фінансову звітність. Ним передбачалося що підприємства й організації можуть самостійно встановлювати форму організації бухгалтерського обліку, визначити форму та методи введення бухгалтерського обліку, розробляти системи внутрішнього обліку, звітності й контролю , визначити право підпису документів працівниками , виділяти на окремий баланс свої філії , представництва , відділення та інші відокремлені підрозділи. Однак ,сам термін «облікова політика » не застосовувався.

   Під балансовою  політикою розуміють загальну  сукупність заходів здійснених  протягом звітного періоду , а  також під час складання та  подання річної звітності, з  урахуванням норм чинного законодавства  , завданням яких є вплив на  користувачів цих звітів (як зовнішніх  , так і внутрішніх ), з метою  сприяння реалізації поставлених  господарських завдань . Балансову  політику також називають політикою  річної  фінансової звітності.

Кожне підприємство (виходячи з конкретних умов своєї діяльності) розробляє для себе найбільш прийнятні норми щодо ведення обліку відповідно до законодавства.

Термін "облікова політика", визначений Законом України "Про  бухгалтерський облік і фінансову  звітність в Україні", означає  сукупність принципів, методів і  процедур, що використовується підприємством  для складання та подання фінансової звітності. Однак облікова політика визначає також способи організації  та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, з урахуванням конкретних умов його діяльності. Облікова політика,як правило,розробляється при створенні  підприємства.

Підприємствам надано право  самостійно визначати облікову політику,з  урахуванням вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського  обліку.                                                                                                                                          

Облікова політика ґрунтується  на таких основних принципах бухгалтерського  обліку:

обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки , які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій і подій , здатних вплинути на рішення , які приймаються на її основі;

автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа , відокремлена від його власників , у зв’язку із чим особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність – постійне застосування підприємством обраної облікової політики . Зміна облікової політики можлива лише у випадках ,передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку , і має бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.;

безперервність – оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

нарахування та відповідність  доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами , здійсненими для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності у момент їх виникнення , незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над  формою – операції обліковуються відповідно до їх суті , а не тільки виходячи з юридичної форми;

історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; єдиний грошовий вимірник – вимірювання й узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній  грошовій одиниці;

періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

При виборі тих чи інших  методів і правил бухгалтерського  обліку та закріплення їх  в обліковій  політиці підприємства слід урахувати  цілу низку складових , зокрема:

форму власності та організаційно  – правову форму підприємства;

вид діяльності (рослинництво ,тваринництво , переробка , торгівля тощо),особливості  організації поставки та збуту ;

організаційна структура  управління і виробництва (наявність  філій , структурних підрозділів  тощо);

обсяги виробництва , чисельність  працівників;

особливості оподаткування;

поточні та довгострокові  цілі підприємства (залучення кредитних  ресурсів ,здійснення інвестиційних  програм);

рівень матеріально – технічного оснащення (комп’ютерна техніка , програмне забезпечення);

рівень кваліфікації працівників.

При розробці облікової політики особливу увагу слід звернути на недопущення  порушення принципу послідовності , що передбачає постійне(з року в  рік ) застосування обраної облікової  політики.

Облікова політика застосовується щодо подій та операцій від моменту  їх виникнення. Вплив зміни облікової  політики та операцій минулих періодів відображається у звітності шляхом коригування сальдо нерозподіленого  прибутку на початок звітного періоду,якщо такі зміни впливають на величину нерозподіленого прибутку(непокритого  збитку) або шляхом повторного надання  порівняльної інформації щодо попередніх звітних періодів.

   Облікову політику  підприємство визначає самостійно  в особі його керівника та  головного бухгалтера відповідним  наказом чи розпорядженням з  обов'язковим розкриттям в окремих  розділах методичних принципів  побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та складання  фінансової і статистичної звітності,  організації роботи бухгалтерської  служби. Чинне законодавство надає  широкі права стосовно формування  облікової політики. Підприємство  самостійно визначає параметри  та напрями облікової політики; обирає форму бухгалтерського  обліку як певну систему регістрів  обліку, порядку і способу реєстрації  та узагальнення інформації в  них з дотриманням єдиних методологічних  засад та з урахуванням особливостей  господарської діяльності й наявної  технології обробки облікових  даних; розробляє систему і  форми управлінського обліку, звітності  й контролю господарських операцій, визначає права працівників на  підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту  і технологію обробки облікової  інформації, додаткову систему рахунків  і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс  філії, представництва, відділення  та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський  облік, з наступним включенням  їх показників до фінансової  звітності підприємства. У формуванні  облікової політики  визначальна   роль належить керівнику і  головному бухгалтеру. Від їх компетенції та взаємостосунків залежить успішне здійснення облікової політики підприємства. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, має певні обов'язки, зокрема забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання в установлені терміни фінансової і статистичної звітності; організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.                                                             Зміна облікової політики можлива тільки  у випадках, передбачених П(с)БО :сталися зміни у статутних вимогах , унесено зміни до П(с)БО , якщо зміни забезпечують достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємств. Якщо такі зміни відбулися, то про це ґрунтовно повідомляється у пояснювальній записці до річної звітності.

Наказ про облікову політику ДП ДГ «Олександрівське»(Додаток 2) розроблено відповідно до Закону України від 26.07.1999р.№966 «Про бухгалтерський облік і фінансову  звітність»,Положення бухгалтерського  обліку,Інструкцій та інших нормативних  документів,які регулюють порядок  ведення бухгалтерського обліку,складання  та подання фінансової звітності.

      Метою цього Наказу є визнання єдиних організаційних і методичних підходів до бухгалтерського обліку,розподілу відповідальності та обов’язків з організації та ведення бухгалтерського обліку,формування первинної документації ,складання та подання звітності. Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємтвом, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Згідно П(С)БО 2 Баланс і активи підприємства поділяються на обортні та необоротні активи. Використовуючи дані підприємства ДП ДГ      «Олександрівське»   визначили наявність, склад і структуру активів в   таблиці 2.1

 

Таблиця 2.1

Наявність, склад  і структура активів підприємства ДП ДГ «Олександрівське»

№ п/п	Показники	2010р.		2011 р.		Відхилення +/-
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	Найбільш ліквідні активи	252	0,43	26	0,04	-226	-0,39
	в т. ч. грошові кошти	246	0,42	26	0,04	-223	-0,38
2	Активи, що швидко реалізуються	1369	2,31	1337	2,07	-32	-0,24
	в т. ч. дебіторська заборгованість	475	0,80	1069	1,66	549	0,86
	готова продукція	247	0,42	44	0,07	-203	-0,35
3	Активи, що реалізуються повільно	7937	13,37	9443	14,65	1506	1,28
	в т. ч. виробничі запаси	6004	10,12	7171	11,13	1167	1,01
	інші оборотні активи	-	-	-	-	-	-
4	Складно реалізовані (необоротні) активи	46888	79,97	49887	77,41	2999	-2,56
	з них основні засоби	9549	16,08	10522	16,33	973	0,25
	незавершене будівництво	215	0,36	979	1,52	764	1,16
	фінансові інвестиції	-	-	-	-	-	-
5	Баланс (всього активів)	59371	100	64441	100	5070	100

 

Після  розрахунку  у  даній  таблиці можна зробити  аналіз складу і структури  активів підприємства. Найбільш ліквідні активи протягом двох років набули  від’ємного значення -226 тис.грн. (-0,39%), в тому числі рух грошових коштів теж набули відємного значення, що є негативним показником для підприємства  ДП ДГ «Олкександрівське». Дебіторська заборгованість збільшилась на 549 тис.грн. при цьому готова продукція зазнала від’ємного значення і зменшилась на -203 тис.грн. (0,35%). Складно реалізовані активи збільшились на 2999 тис.грн. що є позитивним ддя підприємства, а також збільшились основні засоби на 973 тис.грн. та незавершене будівництво на 764 тис.грн.

      Основними складовими власного капіталу є статутний (пайовий) капітал,резервний капітал, нерозподілений прибуток.  Іншими складовими, які можуть коригувати власний капітал у бік збільшення чи зменшення, є додатковий, неоплачений та вилучений капітал. Деякі суб'єкти господарювання також можуть мати в складі власних ресурсів кошти цільового фінансування, отримані в безстрокове й безоплатне користування з бюджету або інших джерел, благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян.

 Склад і структура власного капіталу визначена в таблиці 2.2

                                                      

                                                       Таблиця 2.2

Склад та структура власного капіталу підприємства ДП ДГ «Олександрівське»

№ п/ п	Показники	2010р.		2011р.		Відхилення, +/-
		тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1	Негайні пасиви	372	0.63	272	0.42	-100	-0.21
	в т. ч. кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	346	0.58	567	0.88	221	0.30
	поточні зобов'язання	-	-	-	-	-	-
2	Короткострокові пасиви	-	-	-	-	-	-
3	Довгострокові пасиви	-	-	-	-	-	-
4	Постійні пасиви	-	-	-	-	-	-
	з них статутний капітал	8506	14.33	8506	13.20	0	-1.13
	нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	-	-	-	-	-	-
5	Баланс (всього пасивів)	59371	100	64441	100	5070	100