Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Марта 2014 в 19:31, дипломная работа
Актуальність теми полягає в тому, що управління зовнішньоекономічною діяльністю в Україні через інструменти митних режимів, умов їх застосування та систему оподаткування товарів у різних митних режимах являється економічно неефективним і механізм державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності через інструменти митних режимів відноситься до мало розроблених проблем. Метою дослідження є запропонувати напрямки оптимізації змісту митного режиму тимчасове ввезення (вивезення), умов його застосування, та системи оподаткування товарів митом та іншими податками, для створення сприятливих умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Вступ…………………………………………………………………………………..6
1. ДОСЛІДЖЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ
1.1. Власна історія та розвіток митної справи в України…………………………..7
1.2. Дослідження актуальних завдань митних органів України та виконання бюджетних завдань ДМСУ…………………………………………………..…10
1.3. Аналіз структури та організації діяльності митної служби України………..24
1.4. Висновок……………………………………………………………………...…27
2. ДOСЛІДЖЕННЯ УМОВ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ У РЕЖИМІ ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ (ВИВЕЗЕННЯ)
2.1. Теоретико-правова основа функціонування митних режимів в контексті їх впливу на зовнішньоекономічну діяльність………………………………….28
2.2. Умови застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення) товарів…………………………………………………………………………...33
2.3. Європейська та світова практика застосування митного режиму тимчасове ввезення (вивезення)……………………………………………………….......37
2.4. Висновок…………………………………………………………………......…42
3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ МИТНОГО РЕЖИМУ ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ (ВИВЕЗЕННЯ) В УКРАЇНІ З МЕТОЮ АКТИВІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.1. Аналіз дії митного режиму тимчасове ввезення (вивезення)
в Україні як інструменту регулювання зовнішньоекономічної діяльності……………………………………..…………………………………43
3.2. Порівняльна характеристика системи оподаткування товарів у митному режимі тимчасове ввезення (вивезення) в Україні та інших країнах…………………………………………………………………………..45
3.3. Принципи митно-правового регулювання ЗЕД підприємств……………..…48
3.4. Тенденції розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні згідно підсумкам діяльності ДМСУ…………………………………………………...66
3.5. Висновок………………………………………….……………………………..79
4. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОПОЗИЧЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕДУР ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕДУР МИТНОГО РЕЖИМУ ТИМЧАСОВОГО ВВЕЗЕННЯ (ВИВЕЗЕННЯ)
4.1. Прогноз ефективністі введення оптимізацій процедур митного
режиму тимчасове ввезення (вивезення) на прикладі
Тернопільскої Митниці……..…………………………………………….……..80
4.2. Висновок ………………………………………………………………………..83
5. ОХОРОНА ПРАЦІ НА МИТНИЦІ………………….....………………………..85
6. Організація технічного забезпечення розосередження і евакуації
населення………………………………………………………………………..93
Висновок ………………………………………………………………………....102
Список використаної літератури…………………………………………….104
Приймальні евакуаційні пункти (далі - ПЕП) створюються за рішенням голови райдержадміністрації безпечного району для зустрічі, приймання евакуйованого населення та організації відправлення його в безпечні пункти розміщення.
Приймальні евакуаційні пункти розгортаються в місцях висадки евакуйованого населення поблизу залізничної станції, пристані та пункту висадки з автотранспорту. Основні завдання ПЕП: зустріч прибуваючих поїздів, суден, автомобільних та піших колон; забезпечення організованої висадки та розміщення евакуйованого населення; організація відправлення евакуйованого населення автомобільним транспортом і пішим порядком у пункти його розміщення; організація надання медичної допомоги евакуйованому населенню; забезпечення громадського порядку в пунктах висадки; укриття евакуйованого населення при необхідності; - доповідь голові евакуаційної комісії безпечного району про час прибуття, кількості населення, яке прибуло, та відправлення його до пунктів (місць) розміщення.
Проміжні пункти евакуації створюються за рішенням голови облдержадміністрації - начальника цивільної оборони області для проведення евакуації населення із зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення. Проміжні пункти евакуації розгортаються на зовнішніх межах зон можливого радіоактивного або хімічного забруднення поблизу залізниць, портів, та автомобільних шляхів. Основні завдання проміжних пунктів евакуації: облік, реєстрація населення, яке прибуває із забруднених зон; дозиметричний та хімічний контроль; проведення санітарної обробки евакуйованого населення та при необхідності надання медичної допомоги хворим; відправлення евакуйованих до безпечних районів розміщення; проведення при необхідності заміни або спеціальної обробки забрудненого одягу та взуття; організація пересадки евакуйованих із транспорту, який рухався по забрудненій місцевості, на «чистий» транспорт; забезпечення громадського порядку на пункті; доповідь голові евакуаційної комісії області про час прибуття, кількість населення, яке прибуло на ППЕ та відправлення його в безпечні райони.
Метою планування і здійснення евакуаційних заходів є: зменшення ймовірності втрат населення; збереження кваліфікованих кадрів, спеціалістів; забезпечення стійкого функціонування об'єктів економіки; створення угруповання сил і засобів захисту населення у безпечних районах із метою проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій.
У рішенні щодо здійснення евакуації населення визначаються: райони, в яких необхідно здійснювати евакуаційні заходи; час початку евакуації населення і час закінчення; завдання евакуаційним органам і спеціалізованим службам цивільного захисту (ЦЗ); райони розміщення евакуйованого населення; порядок вивезення населення транспортними засобами або виведення пішки; організація управління евакуацією; всебічне забезпечення евакуації населення.
У плані евакуації населення зазначаються: висновки з оцінки обстановки; прядок оповіщення населення про початок евакуації; кількість населення, яке підлягає евакуації, за категоріями; терміни проведення евакуації; порядок вивезення населення транспортними засобами та виведення пішки; розподіл об'єктів за ЗЕП, пунктами посадки; безпечні райони розміщення евакуйованого населення; пункти посадки на транспортні засоби; маршрути евакуації; пункти висадки у безпечних районах; порядок доставки евакуйованого населення із пунктів висадки до районів розміщення; заходи щодо організації забезпечення громадського порядку на ЗЕП, ППЕ, ПЕП та регулювання дорожнього руху на маршрутах евакуації; заходи щодо організації приймання, розміщення, захисту та життєзабезпечення евакуйованого населення у безпечних районах; організації управління та зв'язку.
Карти
(схеми) повинні бути зручними
у роботі і в повному обсязі
забезпечувати нанесення всієї
необхідної інформації
У Плані прийняття та розміщення евакуйованого населення у текстовій частині зазначаються: порядок оповіщення посадових осіб, які відповідають за приймання евакуйованого населення; кількість евакуйованого населення за віковими категоріями, яке прибуває у район розміщення; кількість і найменування територій (об'єктів) евакуйованих у район (місто), їх розподіл за районами у місті, сільськими і селищними радами, населеними пунктами; чисельність населення, яке проживає на відповідній території, де планується розміщувати евакуйоване населення; будівлі, споруди, які плануються для розміщення населення евакуйованих об'єктів; пункти висадки евакуйованого населення, вказуються конкретні місця тимчасового розміщення та кількість евакуйованого населення, яке прибуває на пункт висадки; розміщення приймального евакуаційного пункту; порядок і терміни доставки евакуйованого населення із приймальних евакуаційних пунктів до районів розміщення; порядок розміщення евакуйованого населення; порядок забезпечення евакуйованого населення продуктами харчування, водою, предметами першої необхідності, медичним та іншими видами обслуговування (визначаються місця розташування груп забезпечення).
Проведення організованої евакуації, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом: планування евакуації населення; визначення безпечних районів, придатних для розміщення евакуйованого населення; організації оповіщення керівників підприємств і населення про початок евакуації; організації управління евакуацією; всебічного життєзабезпечення в безпечних районах розміщення евакуйованого населення; навчання населення діям під час проведення евакуації.
Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає вивезення основної частини населення із районів надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру усіма видами наявного транспорту, в поєднанні з виведенням пішим порядком.
Піші колони формуються за об'єктами господарювання, чисельність колони не повинна перевищувати 1000 осіб. Швидкість руху колони планується 2-3 км/год., дистанція між колонами до 500 метрів. Величина добового переходу може складати 20-30 км, тривалість привалів складає: малих – 10-15 хвилин; великих – 1-2 години.
Малі привали призначаються кожні 1-1,5 години руху, великий - на початку другої половини добового переходу, як правило, за межами зон (районів) можливих негативних факторів надзвичайної ситуації.
У разі виникнення аварії на хімічно - або радіаційно-небезпечному об'єкті евакуація населення здійснюється у два етапи: перший — від місця знаходження людей до межі зони забруднення; другий — від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення у безпечних районах.
На межі зони забруднення в проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка евакуйованого населення із транспортного засобу, який рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб. Забруднений транспортний засіб використовується для перевезення населення тільки забрудненою місцевістю.
Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення здійснюється, у першу чергу, із населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля прориву може досягти яких менше ніж за 4 години, а з інших населених пунктів — за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.
Інформаційне забезпечення евакуйованого населення (працівників) про порядок дій у різних ситуаціях та про оперативну обстановку здійснюється уповноваженим органом територіального управління з питань цивільного захисту з використанням для цього системи оповіщення, засобів радіомовлення та телебачення із залученням, у разі потреби, сил і засобів органів МВС.
Розвідка забезпечує: своєчасне отримання достовірних даних із радіаційної, хімічної, пожежної, медичної, біологічної, ветеринарної, обстановки у небезпечних районах, на маршрутах евакуації й у безпечних районах розміщення евакуйованого населення. Рішення на проведення евакуації може бути прийнято тільки на підставі повних та достовірних даних усіх видів розвідки.
Транспортне забезпечення: підтримання у постійній готовності транспортних органів, сил та засобів, що залучаються до виконання евакуаційних перевезень; максимальне використання можливостей усіх видів транспортних засобів для організації виконання у короткі терміни евакуаційних перевезень; забезпечення сталої роботи транспорту, відновлення транспортних засобів, які беруть участь у здійсненні евакуаційних перевезень; забезпечення безперервного управління евакуаційними перевезеннями.
Інженерне забезпечення включає: інженерне обладнання ЗЕП, ППЕ, ПЕП, пунктів посадки, висадки, маршрутів евакуації; проведення робіт із покращення стану доріг та посилення мостів, забезпечення проходження автотранспортних колон у важкопрохідних місцях; забезпечення евакуйованого населення (працівників) питною водою.
Медичне забезпечення включає: проведення організаційних, лікувальних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів; своєчасне надання медичної допомоги ураженим і хворим у ході евакуації; попередження виникненню та розповсюдженню масових інфекційних хвороб; підготовка та здійснення санітарної обробки населення; контроль за санітарно-гігієнічним станом місць тимчасового та постійного розміщення евакуйованих; організація лабораторного контролю за якістю питної води та харчових продуктів; своєчасне виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація.
Матеріально-технічне забезпечення організує та проводить: технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів, які використовуються для здійснення евакуаційних перевезень, забезпечення запасними частинами; забезпечення пально-мастильними матеріалами транспортних засобів, залучених до евакуаційних перевезень; забезпечення евакуйованого населення продуктами харчування та предметами першої необхідності.
Радіаційний та хімічний захист включає: організацію і проведення радіаційної та хімічної розвідки; забезпечення населення засобами радіаційного та хімічного захисту; використання засобів колективного захисту населення від радіаційної та хімічної небезпеки; проведення дозиметричного та хімічного контролю; підготовка та проведення спеціальної обробки одягу та транспорту.
Зв'язок та оповіщення включає та забезпечує: своєчасне доведення розпорядження (сигналу) до керівного складу ЦО та евакуаційних органів усіх рівнів про проведення евакуації; оповіщення населення про початок евакуації; доведення сигналів ЦО до населення в ході проведення евакуації; забезпечення стійкого управління в ході проведення евакуації з використанням діючих загальнодержавних та відомчих мереж зв'язку з усіма ланками сил ЦО.
Охорона
громадського порядку і
Інформаційне забезпечення проводиться з метою: надання інструктажів населенню про порядок їхніх дій на різних етапах евакуації, інформування про обстановку, що склалася; виготовлення пам'яток та інструкцій щодо дій населення при отриманні розпорядження на евакуацію; інформування місцевого населення безпечного району про порядок розміщення евакуйованого населення.
Для кожного виду забезпечення розробляюся обґрунтовані розрахунки, конкретно визначаються сили та засоби, які залучаються для виконання евакуаційних заходів у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Визначаються органи управління, посадові особи, які відповідають за своєчасне оповіщення (сигналізацію), вид забезпечення, терміни виконання завдань, місця розміщення підприємств, установ та організацій, які забезпечують та здійснюють евакуацію.
ВИСНОВОК
В результаті виконаного проекту можна зробити такі висновки, що українська митниця протягом всієї історії свого існування багато разів видозмінювалася і проходила різні випробування, що пов’язано із нестабільністю положення нашої держави у світі. Ускладнювало її розвиток те, що вона постійно повинна була пристосовуватись до нових змін в Україні. Але з того часу, коли Україна стала незалежною, в українській митниці настав час відносної стабільності, що дало змогу зосередити сили на саморозвиток і самовдосконалення. Протягом останніх років діяльність митної справи характеризується значними досягненнями щодо побудови міцної і стабільної нормативної бази.
Важливою особливістю сучасних національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності є їх висока правова забезпеченість. Як правило, державне регулювання спирається на закони, які визначають межі дій виконавчої влади, а також права і обов’язки господарюючих суб’єктів.
Формування ефективного експортного потенціалу промислового виробництва, його оптимальної структури, залучення іноземного капіталу створює сприятливі умови для виходу економіки з кризового стану. Вагому роль у забезпеченні позитивних змін у сфері зовнішньоекономічної діяльності відіграє система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Информация о работе Дoслідження умов переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)