Концептуально-правові засади співробітництва між Росією та Китаєм

У сформованих умовах взаємодія та дружнє партнерство Росії і Китаю є не тільки далекоглядним і політично виваженим рішенням політичного керівництва двох країн у питаннях безпеки, збереження територіальної цілісності та суверенітету, але і відкриває перед світом альтер – нативний шлях співіснування і співпраці, а для Росії є й умовою зміцнення своєї національної безпеки.

Таким чином, переклад відносин стратегічного партнерства, закріплених в офіційних документах, підписаних лідерами двох держав у 2008 - 2011 роках, з площини політичних декларацій в практичну сферу реалізації національних інтересів у двосторонніх і багатосторонніх форматах є пріоритетним завданням, від успішності вирішення якої будуть залежати не тільки подальше місце і роль Росії на світовій арені, але і її національна безпека в глобалізованому світі.  
3. Характеристика впливу російсько-китайського стратегічного партнерства на національну безпеку Російської Федерації.

Азійсько-Тихоокеанський регіон в XXI столітті стане новим і, можливо, одним з основних центрів економічного і політичного розвитку світу. Важливу роль у формуванні нового центру сили у світі сьогодні грає Китай.  
У зв'язку з цим стратегічне партнерство з Китаєм для Росії є основною умовою для зміцнення своєї національної безпеки не тільки в Сибірському і Далекосхідному регіонах Росії, а й Росії в Азійсько-Тихоокеанському регіоні в цілому. Від того, як будуть розвиватися партнерські відносини між Китаєм та Росією, і як результати цього партнерства позначаться на стані національної безпеки, суверенітет, політичному і економічному розвитку Росії і її вплив на міжнародній арені, буде залежати місце і роль Російської Федерації у новій формується архітектурі міжнародних відносин. Разом з тим, багато залежить від того, як будуть реагувати на стратегічне партнерство інші провідні держави світу, передусім США і Японія.

Результати проведеного дослідження показують, що взаємна підтримка і координація зусиль з широкого спектру порядку міжнародних відносин, зміцнення стратегічного партнерства між Росією і КНР в питаннях, які зачіпають національні інтереси двох держав, є важливими компонентами змісту російсько-китайських відносин, що відображають їх вплив на стан національної безпеки кожної країни, регіональної та глобальної міжнародної безпеки в цілому.

Співпраця ведеться в економічній, політичній і гуманітарній сферах, а також у сфері безпеки. Регіональне співробітництво має величезне значення для зміцнення позицій Росії в сфері безпеки і економіки, а також в регіональних справах, особливо в боротьбі з міжнародним тероризмом, релігійним екстремізмом і сепаратизмом національним, у захисті територіальної цілісності та регіональної безпеки, все це, безсумнівно, сприяє зміцненню національної безпеки Росії. [49,c.10]

В даний час, незважаючи на швидкий розвиток китайської економіки і поступове відродження Росії, що відбуваються зміни зовнішньополітичного курсу Росії та Китаю не становлять загрози один для одного, оскільки зовнішні конкуренції і протиріччя сильніше, ніж конкуренції і суперечності між ними, а внутрішньодержавні проблеми більшим і важливіше, ніж проблеми двосторонніх відносин.

Відповідно, напрями зовнішньополітичних відносин Росії і Китаю необхідно розвивати в цілях поліпшення зовнішнього середовища для розвитку економіки і створення багатополярного світопорядку, з метою подолання спільних викликів у забезпеченні стабільності євразійського континенту і зміцненні національної безпеки обох країн.

Важливою передумовою формування відносин стратегічного партнерства і результатом їх розвитку, спрямованого на зміцнення без-ки і стабільності не тільки в Азії, але і в світі в цілому стало формування Шанхайської організації співпраці в 2001 році. В даний час ШОС успішно вирішує завдання створення зовнішнього середовища, яка була б сприятлива для економічних реформ в обох країнах, служить основою для більш широкого співробітництва в попередженні та врегулюванні регіональних конфліктів, вирішення безлічі складних проблем регіональної та глобальної безпеки, включаючи, такі, як ядерна роззброєння та протидія розміщення зброї в космосі, боротьба з міжнародним тероризмом і незаконною міграцією, що, безсумнівно, зміцнює національну безпеку Росії.

Ефективність діяльності політичного керівництва Російської Федерації щодо забезпечення національної безпеки в контексті врахування її залежності від змісту і глибини російсько-китайського стратегічного партнерства найбезпосереднішим чином пов'язані з поглибленням такого роду відносин у знову сформованому просторі економіки, політики і міжнародної безпеки, розширенням взаємодії в соціальній, інформаційній , культурної, духовної та інших сферах життя двох країн.

Дослідження показало, що успішне вирішення завдань модернізації Росії і здобуття країною ролі впливового гравця світової політики, економіки, ключового суб'єкта міжнародної безпеки можливо на основі всебічного розвитку двосторонніх і багатосторонніх форм партнерства з КНР, включаючи спільні дії по формуванню глобальних і регіональних систем забезпечення безпеки в різних сферах, включаючи військову, економічну, інформаційну.

В бакалаврській роботіобгрунтовується, що поетапне рішення такого роду завдань може бути досягнуто шляхом активізації російсько-китайських відносин за такими основними напрямками:

- Співпраця на міжнародній арені;

- Співробітництво в економічній сфері;

- Співробітництво в науково-технічній галузі;

- Співробітництво у військово-технічній галузі;

Створення та зміцнення регіональних систем колективної безпеки є основою забезпечення національної безпеки Російської Федерації і одним з важливих напрямів розвитку стратегічного партнерства між двома країнами - Росією і Китаєм. [22, с.223-234]

У створенні регіональних систем колективної безпеки необхідно діяти поступово, крок за кроком, переходячи від двосторонніх до багатосторонніх угод, від простого до складного, необхідно шукати спільне при збереженні різноманітності.

Пропозиції та концепції з безпеки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, які виходять від Росії і Китаю, засновані на тому, що всі держави рівні у своїх правах, жодна зі сторін не буде прагнути до гегемонії, кожна отримує гарантію безпеки для свого мирного розвитку. При побудові системи колективної безпеки необхідно також врахувати думку невеликих країн, що не входять в число високорозвинених країн регіону. [16]

3.2 Можливості подальшого розвитку співпраці Китаю та Росії

З урахуванням вищевикладеного можна припустити кілька основних можливих сценаріїв розвитку російсько-китайських відносин у найближчій аж до 2020 року:

1. Порівняно легко досяжною є екстраполяцій нинішньої, в цілому сприятливою, моделі російсько-китайських відносин, коли досить інтенсивні політичні контакти будуть перманентно випереджати рівень торгово-економічних, культурних та громадських зв'язків. В цьому випадку, однак, на якості двосторонніх відносин будуть позначатися як невирішені проблеми у власне російсько-китайських зв'язках, так і розмиває вплив політики основних світових центрів сили США, Європи, Японії. В цілому такий варіант чреватий «повзучим» ослабленням геополітичних позицій Росії і не відповідає її національним інтересам.

2. Теоретично в перспективі 15-20 років не можна виключати появи в російсько-китайських відносинах конфронтаційних елементів. Як вже було описано вище, джерелами цього можуть бути як безпосередні вогнищеві конфлікти в рамках існуючих напрямків стратегічного партнерства (те, що ми спостерігаємо в сфері ВПК), так і провоковані як зсередини (внутрішніми політичними, реваншистськими силами), так і ззовні (провокаційні дії західних НКО) міжнаціональні конфлікти. У разі відсутності глибокого взаєморозуміння і довіри між елітами двох країн така тенденція може привести до того, що раптове загострення протиріч по одному з невирішених або не до кінця вирішених питань чревато сплеском необгрунтованих антиросійських настроїв в Китаї і антикитайських - в Росії. Необхідно також враховувати, що певний сегмент китайської еліти за інерцією налаштований недружелюбно по відношенню до Росії, і ці сили при активній підтримці Заходу можуть використовувати настільки ж перед взяті нападки на Китай в російських ЗМІ та політичних колах для посилення антиросійських позицій, подальший розвиток багатовекторної спрямованості російської дипломатії і політики покликане допомогти уникнути такого розвитку подій, коли реалізація перспективних цілей Росії по зближенню з ЄС і США була б досягнута за рахунок жертв на китайському напрямку.

3. Оптимальним для Росії варіантом є всебічне поглиблення російсько-китайського співробітництва, перехід на базі прориву в торгово-економічних і суспільних зв'язках до моделі реального соразвітія двох країн. Головні плюси цього варіанта надання довгоочікуваного потужного імпульсу піднесенню Сибіру і далекого Сходу, посилення позицій Росії в Північно-Східній Азії та АТР, підключення країни до отримання реальних вигод від глобалізації світової економіки на базі долі в АТЕС, АСЕАН і ШОС.

У найближче десятиліття акцент повинен бути зроблений на повній реалізації очевидних порівняльних переваг Росії в енергоносіях, володінні культурним, інтелектуальним та науково-технічним потенціалом, транзитними можливостями, які повною мірою можуть бути затребувані Китаєм. Великомасштабне залучення китайських інвестицій та підключення російських виробників до вирішення завдань підйому Північного Сходу і Заходу КНР здатні істотно пожвавити російський машинобудівний комплекс - спочатку на інноваційному напрямі, а потім і в формі масового виробництва сучасної продукції. [31, с.71-72]

Великомасштабний розвиток торгово-економічних зв'язків полегшить вирішення низки гострих проблем у двосторонніх відносинах (міграція, антидемпінгові розслідування і т. п.), а так само буде сприяти вирішенню соціальних проблем населення Сибіру і далекого Сходу.

Зрозуміло, даний варіант розвитку не є автоматично гарантованим. Він вимагає політичної волі керівництва Росії та Китаю, наполегливої ​​послідовної роботи, взаємних поступок і врахування інтересів один одного, протидії прямим і непрямим спробам зовнішніх і внутрішніх сил грати на реальних і уявних тертя і протиріччя між нашими країнами. Проте зусилля, докладені для реалізації цього варіанту російсько-китайських відносин, віддадуть сторицею. Можна сказати, що саме на китайському напрямку сьогодні лежить один з найбільш природних та ефективних шляхів відродження і посилення Росії.

Відносини Росії та Китаю характеризуються подальшим розвитком та поглибленням лінії на стратегічне партнерство на тривалу перспективу. Закріплюється інтенсивний політичний діалог з новим китайським керівництвом, розширюється економічне співробітництво, нарощується взаємодію в міжнародних справах.

2 жовтня 2012 року РФ та КНР відзначили 55-ту річницю встановлення дипломатичних відносин. На цьому фоні виділяються поступальний характер розвитку двосторонніх зв'язків, їх динаміка, прагнення Москви і Пекіна в максимальному ступені реалізувати наявний позитивний потенціал, закладений в Договорі про добросусідство, дружбу і співробітництво від 16 липня 2001 року як у сфері двосторонніх відносин, так і на ключових напрямках взаємодії в світі. Це особливо важливо з урахуванням нинішньої міжнародної ситуації, у тому числі завдань спільної боротьби з тероризмом, положення в Іраку, на Корейському півострові, Близькому Сході, питань стратегічної стабільності.

При цьому сторони виходять з важливості продовження і поглиблення російсько-китайського діалогу на всіх рівнях. Існуюча нині практика проведення не менше трьох самітів в рік, щорічних зустрічей глав уряди, обмінів візитами глав парламентів збудували нову схему взаємодії між нашими країнами, що дозволяє в максимальному ступені враховувати національні інтереси сторін, давати своєчасні та скоординовані відповіді на виклики сучасності. [8, с.23]

Росія і Китай мають намір докладати зусилля з налагодження, розвитку і вдосконалення всіх систем і структур, покликаних забезпечити безперебійне функціонування російсько-китайського політичного, торговельно-економічного та гуманітарного співробітництва.

Підтверджуючи твердість і незмінність курсу на поглиблення відносин стратегічного партнерства, Москва і Пекін націлені на наповнення їх новим змістом, подальше розширення взаємодії з найважливіших міжнародних питань. Сторони заявляють про рішучість продовжувати втілювати в життя наявні домовленості, вишукувати нові шляхи і засоби стимулювання поступального руху вперед в російсько-китайських відносинах, не послаблювати зусиль для того, щоб для розвитку наших двосторонніх відносин була і надалі характерна висока динаміка.

Готується прийняття солідного політичного документа, який дасть оцінку сучасного етапу двосторонніх відносин, підведе підсумки реалізації Договору 2001 року і намітить лінію на поглиблення співробітництва як в різних практичних областях, так і на міжнародній арені.

У слід за договором 2011 року підписується новий за формою і змістом документ Російсько-Китайський План дій на 2005-2008 рр.., Реалізація якого багато в чому визначила характер і рівень взаємодії країн у практичних областях на найближчу перспективу. Підсумки 9-й регулярної зустрічі глав урядів Росії і Китаю і візиту Прем'єра Держради КНР Вень Цзябао в Росію (23-25 ​​вересня) є найважливішим етапом російсько-китайського діалогу в торговельно-економічній сфері.

Сторони із задоволенням відзначають позитивну динаміку в розвитку двосторонньої торгівлі та економічної взаємодії і вважають цілком досяжною метою вийти до кінця поточного року на обсяг двостороннього товарообігу в 20 млрд. доларів США, а до 2013 року - на рівень в 60 млрд. доларів США.  
При цьому потенціал Росії та Китаю у плані розширення торгово-економічних зв'язків далеко не вичерпаний цими показниками. Росія і КНР готові і далі вдосконалювати форми і методи торгово-економічного та інвестиційного співробітництва, роблячи упор на реалізацію великих спільних проектів в різних областях. [25, с.255]

Росія і Китай заявляють про незмінність свого підходу до питань захисту державної єдності, територіальної цілісності, непорушності державних кордонів і незалежності. Російська сторона підтверджує свою принципову позицію з проблем Тайваню і Тибету.