Цінні папери як об'єкт цивільного права

Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок" та іншими законами визначаються основні характеристики кожного виду цінних паперів, регламентується порядок прийняття рішення про емісію та здійснення випуску, особливості придбання цінних паперів та виплати доходу.

Традиційною ознакою цінних паперів є документарна форма, але в сучасних умовах набуло поширення застосування цінних паперів у бездокументарній формі. Особливості випуску цінних паперів у бездокументарній формі визначаються законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні". У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперів емітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягає заміні на постійний після державної реєстрації цього випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або анулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Відповідно до чинного законодавства передбачається можливість переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму [22, 263].

Застосування обох форм цінних паперів сприяє подальшому розвитку ринку цінних паперів, який становить частину фінансового ринку і належить до особливих сфер соціально-економічного життя країни.

Форма цінного папера, реквізити та зобов'язання за цінним папером визначаються відповідно до вимог чинного законодавства рішенням емітента в інформації про випуск цінних паперів, що затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Порядок іменної ідентифікації цінних паперів у бездокументарній формі встановлюється Законом України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 р. № 710/97-ВР.

Вимоги до бланків сертифікатів цінних паперів, їхнього зовнішнього вигляду, регламентація використання фарб та обов'язкових реквізитів, викладених державною мовою, та визначення обов'язкових вимог щодо захисту сертифікатів цінних паперів від підробок міститься в Положенні про вимоги до сертифікатів цінних паперів, випущених у документарній формі, яке затверджене Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 31 липня 1998 р. № 95 та розроблене згідно з вимогами законів України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. № 283 "Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку", Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 р. № 98, наказом Служби безпеки України від 15 листопада 1993 р. № 118, наказом Міністерства внутрішніх справ від 24 листопада 1993 р. № 740, та ДСТУ 47-02-01-95. Це Положення поширюється на акції, облігації, інвестиційні сертифікати, акції ІСІ.

За передавальним написом (індосаментом), вчиненим на цінному папері, до особи, якій або у розпорядження якої передаються права за цінним папером (індосата), переходять усі права, посвідчені цінним папером. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якій має бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якій або за наказом якої має бути здійснене виконання). Індосамент може бути обмежений тільки дорученням здійснювати права, посвідчені цінним папером, без передання цих прав індосату. У цьому разі індосат виступає як представник [22, 264].

Права, посвідчені цінним папером, належать: пред'явникові цінного папера (цінний папір на пред'явника); особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір); особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).

До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять усі посвідчені ним права. Обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Для передачі іншій особі прав, посвідчених цінним папером на пред'явника, достатньо вручити цінний папір цій особі.

Права, посвідчені іменним цінним папером, передаються у порядку, встановленому законами України.

Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права.

Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Особливості обліку та переходу права власності на цінні папери встановлюються законом.

Володілець незаконно виготовленого або підробленого цінного папера має право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків [22, 265].

На відміну від поступки вимоги, при індосаменті індосант несе відповідальність перед індосатом не тільки за дійсність вексельного зобов'язання, а й за сплату по цінному паперу. При цьому відповідальність перед останнім індосатом за загальним правилом несуть усі попередні індосанти. Крім того, відповідальність несе також особа, яка емітувала цінний папір або є платником за ним. Відповідальність усіх указаних осіб є солідарною. її можна зняти застереженням "без обороту (без звернення) на мене" (безоборотний індосамент).

Частина 2 ст. 198 ЦК гарантує права володільця цінного папера шляхом вказівки на необхідність дотримання принципу абстрактності зобов'язань за цінними паперами. Забезпечується дотримання цього принципу встановленням правила, згідно з яким відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається. Ознака абстрактності вимог (відсутність вказівки на правові підстави видачі цінних паперів) відрізняє правовідносини, що пов'язані з видачею цінних паперів, від більшості інших цивільно-правових зобов'язань, які за своєю юридичною природою є каузальними (тобто такими, що мають певну, конкретно визначену правову підставу).

Гарантією прав володільця незаконно виготовленого або підробленого цінного папера є також його право пред'явити особі, яка передала йому папір, вимоги про належне виконання зобов'язання, посвідченого цим папером, та про відшкодування збитків за зальними правилами цивільного законодавства.

Розділ 2. Види цінних паперів згідно законодавства України

2.1. Класифікація  цінних паперів

Згідно ст. 195 нового ЦК України в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:

1. пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна при ліквідації емітента;
2. боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання;
3. похідні цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та (або) товарних ресурсів;
4. товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

Законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів.

Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюються законом.

Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону [2].

Таким чином, основними видами цінних паперів є акції, облігації, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Перелічені документи і є інструментами ринку цінних паперів. В залежності від майнових прав, що відображаються в цінному папері, останні поділяються на такі групи:

• пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні справами емітента і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента (наприклад, акції);
• боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають права їх власникам на участь в управлінні справами емітента (наприклад, облігації);
• похідні або допоміжні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правилами щодо використання тих чи інших видів цінних паперів (наприклад, купони, талони, варанти) [27, 505].

У залежності від характеру угод, які лежать в основі випуску цінних паперів, а також цілей їх випуску, вони поділяються на фондові (акції, облігації) і комерційні папери (комерційні векселі, чеки, складські, заставні посвідчення, інші боргові документи).

Фондові цінні папери, як правило, відрізняються масовим характером емісії. Вони випускаються в певних (значних) обсягах, кожен з цих паперів тотожній іншому і представляє певну частку в акціонерному або облігаційному фонді.

Фондові цінні папери в свою чергу поділяються на основні, в яких відображено основне майнове право або вимога (акції, облігації), і допоміжні, які є носіями додаткового права або вимоги. До допоміжних відносяться папери, що надають право на періодичне отримання доходу, процента або дивіденду, або право на покупку (продаж) цінних паперів. Допоміжні цінні папери, які відділені від акцій і облігацій, стають самостійними цінними паперами і можуть також обертатися на ринку. Ще одним видом допоміжних цінних паперів є талон, який надає право на отримання купонів.

З урахуванням відмінностей порядку оформлення передачі цінних паперів є оборотні цінні папери, передача прав по яких здійснюється без оформлення відповідних документів, простим врученням, або акт вручення яких доповнюється передаточним написом. До оборотних цінних паперів належать казначейські і комерційні векселі, акції та облігації на пред'явника, чеки, депозитні сертифікати тощо.

У залежності від відмінності у правах власника цінних паперів при здійсненні операцій з ними (а також порядку підтвердження цих прав) вони класифікуються на: цінні папери на пред'явника, ордерні цінні папери, іменні цінні папери [27, 506].

У залежності від правового статусу емітента фондові цінні папери підрозділяються на дві основні групи: державні і недержавні.

До державних цінних паперів відноситься:

• казначейські векселі, які представляють собою короткострокові зобов'язання центральних органів влади;
• казначейські бони – особливий вид короткострокових і середньострокових казначейських зобов'язань строком від одного до п'яти років з фіксованим процентом;
• казначейські зобов'язання (середньо- і довгострокові);
• зобов'язання місцевих органів влади;
• облігаційні позики різних органів державної влади;
• безпроцентні (товарні) облігаційні позики [27, 506].

Недержавні цінні папери це:

• акції;
• боргові зобов'язання підприємств, організацій і банків (облігації, короткострокові зобов'язання, депозитні сертифікати тощо) [27, 506].

Отже, стаття 195 ЦК містить перелік груп цінних паперів, виходячи зі змісту закріплених у них прав. Окрім вказаних у ній можна виділити й інші групи цінних паперів, класифікувавши їх наступним чином:

• залежно від способу легітимації правомочного суб'єкта: папери на пред'явника, іменні, ордерні;
• за строком існування: строкові, безстрокові;
• за формою існування: документарні, без-документарні;
• за національною належністю: вітчизняні, іноземні;
• за типом використання: інвестиційні (капітальні), неінвестиційні;
• за формою власності: державні, недержавні;
• за оборотоздатністю: ринкові або вільно оборотні, неринкові;
• за рівнем ризику: безризикові чи мало-ризикові, ризикові;
• за наявністю доходу: доходні, бездоходні;
• за формою вкладення коштів: боргові, володільницькі дольові [32, 130].

Окрім того, різні види цінних паперів згадуються у ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу". Ця норма передбачає можливість обігу на території України наступних видів цінних паперів:

• акцій;
• облігацій внутрішньої та зовнішньої позики;
• облігацій місцевих позик;
• облігацій підприємств;
• казначейських зобов'язань;
• ощадних сертифікатів;
• векселів;
• приватизаційних паперів [32, 130].