Автор работы: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2014 в 14:18, курсовая работа
Актуальність теми дослідження. Функціонування економіки постійно потребує мобілізації, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів. При планових підходах до управління економікою цю функцію виконували на державному рівні Держплан, Міністерство фінансів, на рівні галузей економіки – відповідні міністерства і відомства. З переходом до ринкової економіки зміна природи інструментів розподілу фінансових коштів, набуття ними комерційного характеру обумовило появу різних ринків фінансових ресурсів, які, крім форми підприємництва, виконують регулятивні функції мобілізації і перерозподілу фінансових засобів між різними галузями економіки. В цілому систему забезпечення розподілу грошових коштів між учасниками економічних відносин називають фінансовим ринком.
Накопичувані з початку 90-х років негативні тенденції на РЦП привели до розширення сфери застосування інших видів господарсько-правової відповідальності, направлених на забезпечення задіяних на РЦП приватних і громадських інтересів.
Становлення системи органів, що здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів РЦП, зумовило появу нового виду відповідальності на ринку цінних паперів – застосування до юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність на ринку цінних паперів, штрафних санкцій [24, 471].
В Україні відповідальність юридичних осіб у вигляді накладення штрафів була встановлена Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. (із змінами і доповненнями). ДКЦП і ФР накладає на суб'єктів господарської діяльності – юридичних осіб штрафи:
Штрафи накладаються головою ГКЦП і ФР, членом Комісії або головою відповідного територіального органу після розгляду матеріалів, що засвідчують факт правопорушення.
У разі виявлення правопорушення уповноваженою особою складається акт, який разом з поясненням керівника або іншого відповідального посадовця і документами, що стосуються справи, протягом трьох днів спрямовує посадовцю, який має право накласти штраф.
Рішення ГКЦП і ФР про накладення штрафу може бути оскаржене в суді. В 1997 р. законодавець відмовився від спочатку закладеного в українському законодавстві принципу безперечного стягнення штрафів за правопорушення на РЦП. Нерідко таке стягнення виявлялося необґрунтованим і вело до утиску інтересів суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим Закон України від 18 листопада 1997 р. встановив, що штрафи, накладені ГКЦП і ФР, стягаються в судовому порядку. Цей крок свідчить про необхідність збалансованого підходу, не допускаючого утиску приватних інтересів.
Важливим питанням в правовому регулюванні ринку цінних паперів України є застосування штрафних санкцій за незареєстрований випуск цінних паперів. Законодавча розробка багатьох питань правового регулювання РЦБ залишається поверхневою, залишаючи невиправдано широкий простір для відомчої нормотворчості. Підсумком саме такої нормотворчості ГКЦБ і ФР став порядок, згідно якому засновникам акціонерного товариства для формування початкового майна, необхідного для ведення бізнесу, залишився один спосіб – продаж незареєстрованих цінних паперів неіснуючої юридичної особи (згідно Положенню про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію, затвердженому рішенням ГКЦП і ФР від 12 лютого 1998 р. реєстрація випуску акцій проводиться після проведення підписки на акції і державної реєстрації акціонерного товариства).
З одного боку, такі дії є законно обґрунтованими, оскільки відповідають правилам, встановленими ГКЦП і ФР, з іншого – вони можуть бути кваліфіковані тою ж ГКЦП і ФР як правопорушення – незареєстрований випуск акцій. В правозастосовній практиці бували випадки притягання до кримінальної відповідальності за випуск цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії в установленому порядку [24, 473].
Таким чином, передбачається лише притягання до адміністративної і кримінальної відповідальності посадовців суб'єктів РЦП.
В спеціальній літературі можна зустріти оцінку застосування до суб'єктів господарювання штрафних санкцій як адміністративно-правової відповідальності [24, 473]. Проте застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарської діяльності має свої особливості, що дають підстави вважати цю відповідальність господарсько-правовою. Органи, що отримали повноваження на накладення, штрафів, також несуть відповідальність перед суб'єктами господарської діяльності у разі спричинення їм збитку.
Згідно ст. 15 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" збиток, заподіяний учасникам ринку цінних паперів неправомірними діями ГКЦБ і ФР при здійсненні контрольних і розпорядливих повноважень, підлягає відшкодуванню в повному об'ємі за рахунок засобів держави відповідно до чинного законодавства [24, 473].
Заходи адміністративної і кримінальної відповідальності, вживані до громадян і посадовців підприємств, що здійснюють діяльність на РЦП, не є предметом господарського права. Проте обширна зарубіжна практика свідчить про доцільність комплексного обхвату заходів відповідальності в тій або іншій сфері господарювання в рамках основоположного господарсько-правового акту [24, 474].
Ще одним видом відповідальності суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на РЦП, є застосування оперативно-господарських санкцій як засобів оперативного впливу, направленого на попередження господарського правопорушення або зменшення його негативних наслідків [24, 474].
ГКЦП і ФР у разі відхилення від умов, встановлених в дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, в статуті і правилах фондової біржі може застосовувати такі санкції:
а) винести попередження;
б) припинити на строк до одного року передоплату і продаж цінних паперів;
в) припинити на певний термін укладення угод по окремих видах діяльності по випуску і обігу цінних паперів:
г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами "а-в" [24, 474].
ГКЦП і ФР може припинити діяльність фондової біржі у разі порушення нею статутної діяльності і вимагати приведення її у відповідність зі статутом і правилами фондової біржі.
Право застосовувати до емітентів оперативно-господарські санкції мають також інвестори. Особа, що здійснила передоплату або купила цінні папери до публікації інформації про зміни в господарській діяльності емітента, які впливають на вартість цінних паперів або розмір доходу по них, може протягом 15 днів з моменту публікації цієї інформації розірвати договір в односторонньому порядку. У разі розірвання договору емітент зобов'язаний на вимогу цієї особи відшкодувати їй витрати і можливі збитки, пов'язані з передоплатою або купівлею цінних паперів.
Застосування оперативно-господарських санкцій має першорядне значення в структурі видів господарсько-правової відповідальності. З одного боку, це є могутнім важелем попередження правопорушень господарсько-правовими засобами, з іншого – часто єдино можливим варіантом їх усунення.
Особливо гостро виникла ця проблема у випадку із закритими акціонерними суспільствами. Після ухвалення нормативних актів, що поширили на них вимоги по реєстрації випуску акцій і інші вимоги, що пред'являються до ВАТ, багато які ЗАТ продовжували працювати по-старому, не вдаючись до виконання законодавчих встановлень. Частина з них до цих пір не зареєструвала випуск акцій, не отримала бланки акцій і не видала акції акціонерам. У зв'язку з цим постала проблема застосування заходів відповідальності до таких товариств. Позивачі вимагали визнання операцій з акціями недійсними, оскільки акцій як таких не існувало. Це ставило під сумнів законність всієї попередньої діяльності акціонерного товариства, законність рішенні загальних зборів акціонерів і законність самого товариства, яке в 1-й половині 90-х років повністю відповідало вимогам законодавства. В умовах, коли акціонерне товариство вже стало сформованим господарським комплексом і продовжує функціонувати, проводячи продукцію, забезпечуючи робочі місця і т. д., вірним рішенням представляється примушення до реєстрації випуску акцій і виконання інших вимог законодавства. На цей випадок в законодавстві передбачено право ГКЦП і ФР припиняти на певний термін укладення угод, застосовувати штрафні санкції і т.д. [24, 475].
Отже, ринок цінних паперів – це частка фінансового ринку, яка забезпечує можливість мобілізації фінансових коштів та інвестицій, переміщення капіталів в різні галузі економіки з можливо найвищою нормою прибутку, а також виконання посередницької ролі в процесі збору коштів у їх власників та ефективного їх розміщення як в державному, так і приватному секторі економіки.
Отже, поняття цінних паперів згідно з Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначається так: Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником, і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів.
В Цивільному кодексі України в редакції від 16 січня 2003 року проблеми цінних паперів регламентує глава 14, яка так і називається "Цінні папери"
Згідно ст. 194 нового ЦК України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випивають з цього документа, іншим особам.
До особи, яка набула право власності на цінний папір, переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
Стаття 195 ЦК містить перелік груп цінних паперів, виходячи зі змісту закріплених у них прав. Окрім вказаних у ній можна виділити й інші групи цінних паперів, класифікувавши їх наступним чином:
Окрім того, різні види цінних паперів згадуються у ст. 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок". Ця норма передбачає можливість обігу на території України наступних видів цінних паперів:
Цей перелік цінних паперів розширений Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. за рахунок так званих похідних цінних паперів (ст. 1 вказаного закону). До них, зокрема, належать: деривативи, форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон.
Не закріплені в Законі України "Про цінні папери та фондову біржу": коносамент (Кодекс торговельного мореплавства України), інвестиційні сертифікати (Закон України "Про інститути сумісного інвестування..."), чеки "Інструкція Національного банку України "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"), бони в іноземній валюті: короткострокові боргові зобов'язання, що емітуються казначейством, муніципальними органами та приватними фірмами та використовуються їх утримувачами як покупного чи платіжного засобу (Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"), варанти (складські свідоцтва) (передбачені Законом України "Про заставу").