Вступ. Сутність, значення та розвиток менеджменту

 

3.  Зовнішня група факторів може бути поділена на виробничі і невиробничі. Управління людьми може бути успішним лише в тому випадку, якщо воно не 
буде суперечити законам психології, а навпаки буде використовувати факторії 
психологічного впливу на стан людини як інструмент управління. Для цього і необхідно мати достатньо повну інформацію про особистість працівника, його психологічні властивості, особливості поведінки, мораль і ідеологічні переконання, його загальноосвітню і професійну підготовку тощо.

 

 

Застосування методів менеджменту в ринкових відносинах

 

План

1. Основні принципи застосування методів.
2. Основне призначення методів менеджменту в умовах ринкових відносин.

Основні принципи застосування методів менеджменту в умовах ринкових відносин наступні:

• забезпечення рентабельності;
• самоокупності;
• моральної та матеріальної зацікавленості;
• конкурентоздатності продукції;
• зменшення витрат.

Основне призначення  методів менеджменту в умовах ринкових відносин полягає в забезпеченні високої ефективності діяльності трудових колективів, всебічного зацікавлення працівника в досягненні найвищих результатів.

Як основа економічного механізму управління, економічні методи, в умовах ринкового виробництва  проникають у всі системи виробничих відносин, стимулюючи їхній розвиток у загальнодержавному масштабі на всіх рівнях управління.

При використанні організаційно-розпорядчих  методів менеджменту в ринкових умовах необхідно враховувати, насамперед, економічні інтереси, соціальні потреби  й психологічні особливості керівників і підлеглих, виробників і споживачів. Трудовий колектив є основним каналом задоволення соціальних потреб людини і являє собою сукупність людей, об'єднаних спільною виробничою метою, спільною діяльністю на користь суспільства, єдністю інтересів, єдиною організацією, взаємною відповідальністю кожного, стосунками товариського співробітництва й взаємодопомоги.

Соціально-психологічні методи посідають важливе місце  в процесі управління, яке визначається роллю колективу в задоволенні потреб людини. Це конкретні способи й прийоми впливу на процеси, які відбуваються всередині нього (введення різних соціальних, моральних, етичних норм, які включають правила внутрішнього розпорядку, статути громадських організацій, правила виробничого етикету, форми дисциплінарних дій).

 Таким чином, перехід до ринкових відносин і економічної самостійності підприємств потребує докорінної зміни існуючої організації управління, планування, форм і методів планомірного регулювання процесів соціального розвитку.

 

 

 

 

Тема 3: «Функція менеджменту та їх характеристика»

 

План

1. Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту
2. Зміст та особливості основних функцій менеджменту: планування, організацій, мотивації та контролю.

1. Під функціями менеджменту слід розуміти відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, тобто трудові процеси у сфері управління. Вони відображають суть та зміст управлінської діяльності на всіх рівнях управління.

Функції менеджменту  виникли в результаті поділу та спеціалізації  праці.

А. Файоль виділяв планування, організацію, розпорядництво, координування та контроль як функції менеджменту. М. Х.Мескон, М.Альберт і Ф.Хедоурі запропонували розглядати чотири функції: планування, організацію, мотивацію та контроль. Останній підхід є найбільш привабливим, оскільки дослідження показують, що саме ці функції беруть участь у здійсненні будь-якого управлінського процесу. Функції менеджменту класифікуються за рядом ознак.

У відповідності  з нею вони можуть бути: основні, тобто ті, які беруть участь у  будь-яких управлінських процесах, і часкові (спеціальні), за допомогою яких здійснюється лише певні управлінські процеси. До основних функцій відноситься: планування, організація, мотивація та контроль. До часткових – управління основним виробництвом, його технічною підготовкою, капітальним будівництвом тощо.

За ознакою об’єкту  – це функція управління підприємством, цехом, відділом, дільницею, бригадою тощо. За ознакою елементів виробничо-господарської  діяльності – це функції управління працею, предметами та знаряддями праці, інформацією.

 

2. Під плануванням розуміють відносно відокремлений вид управлінської діяльності, який визначає перспективу й майбутній стан організації.

Американський менеджмент виділяє два види планування:

• Стратегічне, яке відповідає техніко-економічному в нашій економіці;
• Планування реалізації стратегії, яке відповідає оперативно календарному.

Стратегічне планування містить встановлення цілей  організації, аналіз середовища та стану  організації, оцінку стратегічних альтернатив  та вибір стратегій. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та розроблене на розробку способів її реабілітації.

Важливим напрямком  використання планування організації  є розробка бізнес-плану, який потрібен для:

• Самого підприємця як орієнтир у його діяльності;
• Майбутніх компаньйонів та співробітників, яких доцільно залучити до справи;
• Банкірів та інвесторів, послугами яких треба користуватись;
• Найманих менеджерів при здійсненні нами керівних функцій.

Організація - соціальне утворення, яке об'єднує багато людей, діяльність яких має певну суспільно-корисну мету й певним чином координується. В українському законодавстві організації, які мають статус юридичної особи, називаються підприємствами.

Організації поділяються  на формальні та неформальні. Формальні організації - це такі організації, в яких діяльність людей організовується свідомо й регламентується певними законами, наказами, обов'язками і т.д. Неформальні організації виникають і функціонують спонтанно.

Організація є системою, до якої входить керуюча й керована підсистеми, м іж якими існує прямий та зворотній зв'язок.

Загальні  риси організації

• наявність ресурсів (людських, матеріальних, технологічних, фінансових, інформаційних);
• залежність від зовнішнього середовища (економічних умов, законів, конкурентів тощо);
• наявність поділу праці (горизонтального й вертикального);
• наявність певної структурної побудови і необхідності управління; здійснення певних видів діяльності у відповідності з накресленими цілями.

Будь-яка організація  має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище складають цілі, завдання, технологія та структура організації.

Цілі - це очікувані кінцеві результати діяльності організації на певному проміжку часу.

Завдання - це види робіт з предметами праці, людьми та інформацією, які необхідно виконати певним способом у відповідні терміни.

Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів організації у вихідні.

Структура - це рівні управління й види робіт ( функціональні обов'язки), які виконують служби або підрозділи.

Після того, як здійснено планування та організацію управлінської діяльності, необхідно забезпечити успішне виконання роботи. З цією метою використовують мотивацію - вид управлінської діяльності, який забезпечує спонукання працівників до неї.

Мотивація передбачає:

• стимулювання за допомогою зовнішніх факторів (матеріальне й моральне стимулювання);

• мотивування внутрішніх (психологічних) спонукань до праці.

Мотивація базується  на двох категоріях: потреби (відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь) і винагороди (того, що людина вважає цінним для себе). Потреби — це усвідомлення відсутності чого-небудь, яке викликає спонукання до дії. Первинні потреби закладені генетично. Вторинні потреби, за своєю природою психологічні, виробляються у ході набуття життєвого досвіду.

Винагорода - це все те, що людина вважає для себе цінним. Для стимулювання роботи менеджери використовують зовнішні винагороди (підвищення по службі, грошові виплати) і внутрішні винагороди (почуття успіху, можливість самовираження і саморозвитку, дружба і спілкування). Внутрішню винагороду дає сама робота. Кожній людині властива цілком визначена мотиваційна структура. Менеджер має постійно тримати в полі зору безліч різноманітних потреб персоналу, їх важливі інтереси. Діяльність людини визначається великою кількістю мотивів з різноманітними пріоритетами: задоволення від праці, можливості саморозвитку, сприяння в одержанні житла та ін. Проблема полягає в тому, що мотиви, їх пріоритети змінюються залежно від особистості робітника, завдань діяльності організації і часу. Сучасні теорії мотивації засновані на результатах психологічних досліджень і виходять із складу і структури потреб людини. Протягом багатьох років робляться спроби звести мотиваційні тенденції людини в певні системи й на цій основі побудувати певні теорії. Ці теорії допомагають менеджерам зрозуміти істинні шаблони поведінки людей.

Контроль — одна із важливих функцій менеджменту, застосування якої дає можливість керівнику стежити за ходом виконання прийнятих управлінських рішень і вносити необхідні корективи.

Контроль — багатоаспектне поняття, і не випадково воно в англійській мові, наприклад, передається різними словами: control, checking, verifing та ін.

Контроль — це обов'язкова функція менеджменту, є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами. Якщо відмежуватись від конкретної сфери контролю, то суть його полягає в замірах і аналізі проходження та здійснення певних операцій, пов'язаних з реалізацією планів та програм, використанні одержуваної інформації для коригуючих дій.

Суб'єктами контролю виступають * державні, * відомчі органи, * громадські організації, * колективні і колегіальні органи управління, * лінійний і функціональний апарат підприємств та об'єднань.

Об'єктами контролю є: * місії, * цілі і стратегії, * процеси, * функції і завдання, * параметри діяльності, * управлінські рішення, * організаційні формування, * їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

Контроль мас своїм основним завданням забезпечити досягнення цілей і місії організації. Необхідність контролю є об'єктивною і визначається дією наступних факторів:

• зміною середовища (зміна законів, політики, структури організації і т.д.);
• небезпекою виникнення кризових ситуацій;
• необхідністю підтримки успіху організації;
• боротьбою за ринки збуту товарів та ін.

Для підвищення ефективності контролю потрібно:

- забезпечувати двобічне спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;

•  уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;
• застосовувати методи жорсткого, але справедливого контролю;

-  використовувати методи матеріального стимулювання за результатами контролю;                  

- впроваджувати  інформаційно-управлінську систему контролю з використанням комп'ютерної техніки.

Контроль за всіма стадіями діяльності підприємства повинен давати його керівництву інформацію щодо прийняття управлінських рішень.

 

Методи організаційного  планування

 

План

1. Послідовний опис дій
2. Графіки виконання робіт
3. Робочий календар
4. Сітьове планування і управління.

1. Метод послідовного опису дій. Суть його полягає у складанні плану послідовного виконання робіт із необхідною ступінню їхньої деталізації. Такий план може бути складений у вигляді послідовного переліку операцій за певною схемою.

2. Графіки виконання робіт. Цей метод передбачає встановлення  переліку виконаних робіт із фіксуванням початку й кінця їхнього виконання та затвердження виконавців.
3. Метод робочого календаря. Робочий календар - це план роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень, декаду, місяць).

4. Метод сітьового планування та управління. Зміст цього методу полягає в побудові таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та сітьового графіку, який показує послідовність їхнього виконання.

Метод сітьового  планування та управління (МСПУ) забезпечує:

• обзорність сприйняття інформації про управлінські дії;
• пошук найефективнішого рішення, оскільки попереджує про можливі "зриви " в ході виконуваних робіт (дій);
• оперативність і дієвість керівництва;
• прийняття обґрунтованих рішень, оскільки враховує досвід великої кількості