Зарубіжний досвід державного регулювання зайнятості населення

- організувати проведення перевірок з контролю за виконанням умов договорів купівлі – продажу на приватизованих підприємствах в частині збереження робочих місць та забезпечення ефективного використання робочої сили;

- забезпечити реалізацію ефективної підтримки самостійно зайнятого населення, сімейного, малого та середнього підприємництва, а також створення сприятливих умов для їх розвитку шляхом: поширеного впровадження в регіонах області фінансово – кредитних інститутів, системи мікрокредитування створення регіональних відділень Фонду підтримки малого підприємства, створення 3 бізнес – інкубаторів та координації їх діяльності на етапі становлення, надання фінансової підтримки та допомоги 3,4 тисячам безробітних в організації та становленні власної справи із забезпеченням їх професійної підготовки;

- вивчати на підприємствах і в організаціях стан використання робочої сили, здійснювати контроль за обґрунтованістю використання адміністрацією підприємств та організацій режиму скороченого тижня або дня, вносити конкретні пропозиції керівництву підприємств і організації щодо удосконалення роботи з цього питання;

- вживати заходи щодо зростання рівня заробітної плати в регіонах області, недопущення використання робочої сили з оплатою праці нижче законодавчо встановленого її мінімального розміру;

- вивчити причини значних обсягів звільнення працівників підприємств на підставі припинення трудового договору; підготувати Міністерству праці та соціальної політики України пропозиції щодо внесення змін до КЗпП [1].

Сприяння  зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні конкурувати на ринку праці. Для  соціального захисту окремої  категорії громадян необхідно:

- здійснити бронювання на підприємствах області всіх форм власності не менше 7,1 тисячі робочих місць, в тому числі для жінок, які мають дітей віком до 6 років, одиноких матерів з дітьми до 14 років або дітьми – інвалідами – 3,1 тисяч місць, для молоді – 2,9 тисяч місць, осіб перед пенсійного віку – 0,8 тисяч місць, звільнених після відбуття покарання або примусового лікування – 0,4 тисяч місць. Забезпечити контроль за виконанням прийнятих рішень з працевлаштування соціально незахищених категорій населення ;

- організувати роботу з надання допомоги у працевлаштуванні 3,4 тисячам безробітних, насамперед з числа тих, хто потребує соціальної допомоги і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, шляхом надання дотацій роботодавцям за рахунок Фонду загальнообов’язкового державного страхування;

- сприяти створенню на підприємствах та в організаціях всіх форм власності не менше 60 робочих місць для працевлаштування інвалідів за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів;

- сприяти стабільній діяльності підприємств УТОГ, УТОС, Союзу організації інвалідів, забезпеченню зайнятості інвалідів шляхом формування регіонального замовлення на продукцію цих підприємств та надання їм переваги при проведенні відповідних тендерів, а також надання допомоги при укладенні договорів та визначенні обсягів виробництва продукції по кооперації з промисловими підприємствами області;

- сприяти розробленню індивідуальних програм працевлаштування та професійного навчання для дітей – сиріт з числа випускників професійно – технічних закладів освіти;

- сприяти розвитку молодіжного підприємництва, організації постійно діючих курсів з підготовки менеджерів малого бізнесу, проведенню обласних конкурсів бізнес – планів, надавати молодим підприємцям фінансової допомоги за рахунок коштів фонду підтримки підприємництва;

- сприяти створенню не менше, як 10 громадських центрів зайнятості у вищих навчальних закладах, надавати всебічну організаційну та методичну допомогу в діяльності зазначених структур, сприяти тимчасовій та вторинній зайнятості учнівської та студентської молоді у вільний від навчання час, на період канікул, організації молодіжних трудових загонів;

-здійснити професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації 4 тисяч молодих громадян, що зареєстровані у службі зайнятості, з професій, які користуються попитом на ринку праці та сприяють самозайнятості, в тому числі за модульними програмами;

- провести масові інформаційні та профорієнтаційні заходи для молоді з метою правильного вибору професії та її соціальної адаптації;

Для розв’язання  проблем зайнятості населення в  сільській місцевості рекомендується зробити наступні заходи:

- сприяти відновленню платоспроможності підприємств;

- сприяти залученню іноземних інвестицій для розвитку малих монофункціональних міст з критичною ситуацією на ринку праці та розширення сфери застосування праці в них;

- стимулювання  малого підприємства і самої  зайнятості. 38

Регулювання соціально – трудових відносин:

розробка  і впровадження механізму надання  першого робочого місця випускникам  шкіл, випускникам професійних і  вищих навчальних закладів;

регулювання процесів трудової міграції, розвиток співробітництва з державами, що мають спільні кордони з Україною;

створення умов для підвищення територіальної, професійної і соціальної мобільності  робочої сили.

Надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним:

вдосконалення професійної освіти безробітних  громадян з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці і можливості якнайшвидшого  працевлаштування;

розвиток  тимчасових, сезонних та оплачуваних  громадських робіт шляхом поширення  їх видів та напрямів;

координація дій державних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, об’єднань роботодавців і  профспілок по залученню фінансових ресурсів, що виділяються на здійснення заходів, пов’язаних з регулюванням ринку праці і сприяння зайнятості населення [9].

Державні  служби та центри зайнятості є суб’єктом  реалізації принципів соціальної політики. Функціонування центрів зайнятості усіх рівнів припускає розгляд людини і як суб’єкта і як об’єкта соціальної політики держави. Група, колектив людей  складають людський елемент будь – якої організації як складного соціального феномена і самої організаційної культури визначає ціннісно – значуще ставлення і бачення людини як працівника

Професійна  діяльність центрів зайнятості здійснюється шляхом постійної взаємодії в  системі “людина - людина”, де особливого значення набуває реалізація норм ділового спілкування. Ділове спілкування є  основним засобом здійснення комунікативного  впливу, передачею форм культури й  інформації. [9].

Отже, розвиток і успішне функціонування центрів  зайнятості сучасного українського суспільства багато в чому залежить від урахування такого важливого  фактора як організаційна культура, основними напрямками формування якої сьогодні виступає орієнтація на особистість, розвиток її творчого потенціалу, реалізація норм культури ділового спілкування  на принципах гуманізму, толерантності  й ідеології соціального партнерства.

 

ВИСНОВКИ

 

Державне  регулювання зайнятості населення  постає одним з найважливіших  чинників забезпечення стійкого економічного зростання України, адже розвиток економіки  держави визначається наявними людськими  ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Враховуючи сучасний стан у сфері праці та зайнятості в Україні, спричинений економічною  кризою, пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості мають стати  проведення економічної політики в  інтересах зайнятості та регулювання  безробіття.

Механізм  регулювання зайнятості населення  включає сукупність правових, адміністративних та економічних важелів, що реалізуються на рівні держави, регіону та господарюючого суб'єкта для досягнення цілей, визначених державними програмами зайнятості.

В Україні  одним із головних інститутів державного регулювання зайнятості населення  є Державна служба зайнятості. Це спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.

Зарубіжний  досвід свідчить про різні підходи  окремих країн щодо розподілу  коштів на активні й пасивні заходи політики зайнятості. У цих країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають  витрати на підтримування рівня  доходів населення, а на активні  заходи витрачається значно менше коштів.

Стратегія зайнятості населення в Україні  має пов'язуватися з подальшим  розвитком і розширенням активних заходів для запобігання повальному безробіттю та збільшенням на них  витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану  ринку праці.

Проведення  економічної політики в інтересах  зайнятості полягає у створенні  економічних передумов зайнятості за рахунок розробки і реалізації економічної політики, спрямованої  на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць. У зв’язку з цим необхідним є поєднання інвестиційної, кредитно-грошової, податкової, бюджетної політики держави з політикою зайнятості.

Починаючи з 2011 року очікуються зміни на ринку  праці, пов’язані з поступовим виходом  економіки з кризи (чисельність  зайнятого населення віком 15–70 років  збільшиться до 20,6–20,4 млн осіб, рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, знизиться до 7,6–8,1 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи)

У процесі  реалізації державної політики зайнятості особливу увагу необхідно приділити  вирішенню таких питань: посилення  мотивації до продуктивної праці, забезпечення ефективного використання робочої  сили; забезпечення дотримання прав і  гарантій працівників, недопущення  випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями; сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку  праці; забезпечення соціального захисту  населення від безробіття.

Отже, розвиток і успішне функціонування центрів  зайнятості сучасного українського суспільства багато в чому залежить від урахування такого важливого  фактора як організаційна культура, основними напрямками формування якої сьогодні виступає орієнтація на особистість, розвиток її творчого потенціалу, реалізація норм культури ділового спілкування  на принципах гуманізму, толерантності  й ідеології соціального партнерства.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Закон України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804-12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями.

2. Афендікова Н. О. Особливості трудових ресурсів та формування ринку праці в сільському господарстві України / Н. О. Афендікова // Держава та регіони. – 2006. - №6. - С. 25-28.
3. Велика О. В. Проблема неформальної зайнятості в Україні /              О. В. Велика // Держава та регіони. – 2007. - №1. – С 45-49.
4. Гайдуцький А. П. Характерні риси української трудової міграції за кордон / А. П. Гфйдуцький // Економіка та держава – 2007. - №9. – С.88-92.
5. Гаркавенко Н. О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці / Н. О. Гаркавенко // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №4. – С.168-172.
6. Зубрєва Н. В. Основні напрямки формування організаційної культури соціальних служб зайнятості / Н. В. Зубрєва// Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах . – Х. : 2005. – УАДУ (ХФ)   2005. –

С. 27- 30.

7. На ринку праці – шок [Електронний ресурс] : Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/288763/.
8. Никоненко А. В. Проблеми формування промислового сегмента ринку праці / А. В. Никоненко // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №4. – С.163-167.
9. Степанова В. О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2009. – № 2 (6). – С. 108.
10. Таршина О. С. Теоретичні аспекти зайнятості трудових ресурсів та формування ринку робочої сили / О. С. Таршина // Економіка та держава. – 2006. - №4. – С.92-94.
11. Терюханова І. Н. Регіональні проблеми працевлаштування інвалідів в Україні та шляхи їх вирішення / І. Н. Терюхова // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №10.- С.142-147.
12. Чепурко Г. І. Ринок праці в Україні: проблеми зайнятості в період становлення ринкової економіки / Г. І. Чепурко. — К. : 2008. — С.274.
13. Чернявська Ю. Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні / Ю. Б. Чернявська // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №8. – С.102-106.
14. Чернявська Ю. Б. Функції ринку праці та національні особливості їх відтворення / Ю. Б. Чернявська // Формування ринкових відносин в Україні – 2007. - №3. – С.175.
15. Шебаніна О. В. Ринок праці та основні напрями його ефективного розвитку / О.В. Шебаніна //Економіка АПК. – 2006. - №6. – С.115-122.
16. Офіційний сайт Державногокомітету статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua