Отчет по практике в ГП «Гринявское лесное хозяйство»

Підставою для  визначення обсягу поставок конкретної продукції є портфель замовлень і господарські договори. Обсяг випуску по окремих виробах обґрунтовується виробничою потужністю. У процесі такого обґрунтування на підприємствах з'являються внутрішньовиробничі диспропорції у завантаженні устаткування, розробляються шляхи їхнього усунення, а також заходи щодо розширення спеціалізації і кооперування виробництва.

На основі виробничих програм основних цехів  складаються плани виробництва  для допоміжних, обслуговуючих підрозділів  підприємства: ремонтних, інструментальних, енергетичних цехів, транспортного господарства. Виробничі програми допоміжних цехів розробляються відповідно до встановленої потреби в їхній продукції та послугах. Виходячи з планів цехів, розробляються виробничі завдання для ділянок. Заключним етапом планування виробництва є доведення завдань із виконання окремих виробничих процесів та виготовлення продукції безпосередньо до бригад і робочих місць. Держлісгосп розробляє свою виробничу програму самостійно.

 

2.3 Методи організації виробництва

На ДП «Гринявський лісгосп» потоковий метод виробництва.

Потоковий метод  виробництва – це такий метод, при якому предмет праці в  процесі обробки проходить по встановленому найкоротшому маршруту з заздалегідь фіксованим темпом. Найважливіша умова поточної організації виробництва є концентрація в одному виробництва випуску однакової або конструктивно – технологічно подібної продукції [15, c.236].

 

 

Признаки потокового виробництва:

- розділяє виробничий  процес на окремі операції  і надовго закріплює за визначеним робочим місцем;

- спеціалізація кожного робочого місця на виконання визначеної операції з закріпленням одного або декількох подібних предметів праці;

- узгодження і ритмічне виконання всіх операцій на основі єдиного розрахункового ритму поточної лінії;

- розміщення робочих місць в строгій відповідній послідовності технологічного процесу;

- передача оброблюваних деталей з операції на операцію з мінімальною перервою і при допомозі спеціального транспортного обладнання [15, c.237].

Основна ланка  потокового виробництва – це потокова лінія, тобто сукупність спеціалізованих робочих місць, розміщених у відповідності з технологічним процесом.

Визначимо такт поткової лінії, розрахувати  необхідне число робочих місць  і коефіцієнт їх використання, швидкість  конвеєра, довжину, якщо змінна програма лінії – 250 вузлів, крок конвеєра – 1 м, регламентована перерва для відпочинку – 40 хв. Робота проводиться у дві зміни, тривалість зміни 492 хв. Технологічний процес обробки наводиться в таблиці:

Таблиця 2.1

Тривалість технологічного процесу обробки

Операція	перевезення	розпиловка	підсушування деревини	Перевезення	розвантаження
Норма часу, хв.	5,9	2	6	1,8	1,2

1.Визначаємо такт лінії:

де Фд – дійсний фонд часу роботи лінії за дві зміни.

Фд = (492 – 40) x 2 = 904 (хв);

2. Визначаємо кількість робочих  місць за операціями:

                 Спр₁ = 4;         

                  Спр₂ = 2;                      

                 Спр₃ = 4;          

                         Спр₄ = 1;         

                 Спр₅ = 1;         

 

3. Визначаємо швидкість руху  конвеєра:

4. Визначаємо довжину конвеєра:

5. Визначаємо середній коефіцієнт  використання обладнання:

Отже, як бачимо потокова лінія обробки  деревини працює ефективно, надаючи  можливість виготовити велику кількість пиломатеріалів.

 

2.4 Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції

Оцінюючи зміну  якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним  і кількісним показникам якості, які  забезпечують належну точність визначення якості продукції. Найвдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Цей показник використовують для продукції, яка допускає несуттєві відхилення певних ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог.

Зважаючи на кількість передбачених сортів і співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і фактично.

Здійснимо аналіз показників якості лісоматеріалів  на ДП «Гринявське лісове господарство». Для планування якості на «Гринявське лісове господарство» використовують систему номованих показників виходу продукції у відсотках. Такий підхід дає змогу запланувати вихід продукції певних сортів із одного м. куб. сировини.

Дані для аналізу сортності лісоматеріалів наведено в табл. 2.2

Таблиця 2.2

Дані про  виконання плану за сортністю пиломатеріалів необрізних в грудні 2010 року

Сорт	Ціна за м.куб., грн	За планом			Фактично
		кількість виробів, м.куб.	частка,%	сума, грн.	кількість виробів, м.куб.	частка, %	сума, грн.
1-й	840	27,6	15,2	23184	26,6	14,6	22344
2-й	690	46,3	25,5	31947	44,9	24,7	30981
3-й	516	108	59,4	55728	110,4	60,7	56966
Усього	X	181,9	100,0	110859	181,9	100	110291

Виконання плану  за сортністю можна визначити  трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту, тобто першого в нашому прикладі. Отже, для першого сорту коефіцієнт становитиме 1,0 , для 2-го — 0,821 (690 : 840) і для 2-го — 0,614 (516: 840).

Далі розраховують середній коефіцієнт сортності множенням  посортових коефіцієнтів на відповідну кількість продукції. Отримані умовні суми продукції треба додати й поділити на загальну кількість продукції.

Плановий коефіцієнт сортності:

Кп = (27,6 x  1,0 + 46,3 x 0,821 + 108 x 0,614) : 181,9 = 131,92 : 181,9 = 0,725

Фактичний коефіцієнт сортності:

Кф = (26,6 x 1,0 + 44,9 x 0,821 + 110,4 x 0,614) : 150 = 131,248 : 181,9 = 0,721

Оскільки величина фактичного показника є меншою за планову, можна зробити висновок, що план виробництва лісоматеріалів  за сортністю не виконано.

Існує також  інший варіант розрахунку коефіцієнтів сортності. Для цього перевідні  коефіцієнти слід помножити на відповідну частку кожного сорту (табл. 2.3).

 

 

 

 

Таблиця 2.3

Розрахунок  показників виконання плану за сортністю

Сорт	Перевідний  коефіцієнт сортності	За планом		Фактично
		частка,%	умовний показник, % (гр. 2 x гр. 3)	частка,%	умовний показник, % (гр. 2 x гр. 5)
1-й	1	15,2	15,2	14,6	14,6
2-й	0,821	25,5	20,936	24,7	20,279
3-й	0,614	59,4	36,472	60,7	37,27
Усього	x	100	72,607	100	72,149

Отже, фактичний показник — 72,149% у перерахунку на вищий сорт, а плановий — 72,607 %, тобто план не виконано на 0,458%.

Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї (Цср. ф > Цср. п), то план за сортністю вважається виконаним. Так, якщо планова ціна виробу становить 609,45 грн (110859 грн /181,9), а фактична — 606,32 грн [110291 грн/181,9], то зниження фактичної середньозваженої ціни порівняно з плановою свідчить про невиконання плану за сортністю.

Спосіб порівняння відсотків  виконання плану у вартісному й натуральному вираженні. Цей спосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні, ніж у натуральному, якщо при цьому зростає середня сортність продукції.

Так, у нашому прикладі відставання рівня виконання  плану у вартісному виражені —99,5 %(110291 /110859) порівняно з натуральним — 100% (181,9 /181,9 ) підтверджує факт невиконання плану за сортністю.

З названих способів найбільш універсальним є спосіб першосортних одиниць, оскільки він  практично виключає небажаний вплив  зміни асортименту продукції.

Завершуючи  аналіз сортності продукції, виконують  розрахунок впливу зміни кількості  та якості продукції на обсяг її випуску у вартісному вираженні.

Оскільки кількість  фактично виготовленої продукції дорівнює плановій, то на обсяг випуску продукції  у вартісному вираженні впливає зміна якості (сортності) продукції :

(606,32 - 609,45 ) x 181,9 = –-569,35 грн

Отже, невиконання плану за сортністю спричинило зниження обсягу товарної продукції на – -569,35 грн.

Поліпшення  якості продукції є специфічною  формою прояву закону економії робочого часу. Практика господарювання свідчить; що загальна сума витрат на виготовлення і використання продукції більш високого гатунку, навіть якщо досягнення останнього зв'язане з додатковими витратами у виробництві, істотно скорочується.

Підвищення  якості (технічного рівня) насамперед знарядь праці справляє не абиякий  вплив на прискорення темпів певних напрямків науково-технічного прогресу.

Зокрема підвищення надійності машин, устаткування, приладів та інших технічних пристроїв забезпечує розширення масштабів розвитку комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, гнучких автоматизованих виробництв, роботехнічних комплексів тощо.

Неухильне зростання  ефективності виробництва на кожному  підприємстві за рахунок якісних чинників передбачає чітке визначення і комплексне використання усіх можливих шляхів поліпшення якості виробів. Останні за своїм змістом та цілеспрямованістю можна об'єднати у три взаємопов'язані групи: технічні, організаційні і соціально-економічні.

Акцент на якість веде до зменшення продуктивності. Думка, що якість може бути отримана тільки за рахунок кількості - широко розповсюджена серед керівників виробництва помилка. Ця точка зору є останньою з того періоду, коли управління якістю полягало у фізичному огляді кінцевого виробу. У цій ситуації більш жорсткі вимоги контролю призводили до відбраковки більшої кількості готової продукції. Але з того часу контроль якості став більш скрупульозним. В сучасній структурі управління якістю акцент змінився на попередження недоліків на стадіях розроблення і виготовлення. Тому дефектні вироби, перш за все, не виробляються. Зусилля, потрачені на те, щоб поліпшити якість і зберегти кількість, сприяли тому, що поліпшення якості призводить як правило, до більш високої продуктивності [30, c.38].

Серед існуючих і повсюдно застосовуваних методів  забезпечення виробництва продукції  чільне місце посідає внутрішньовиробничий технічний контроль якості. На підприємствах  функції безпосередньою контролю якості складових частин і в цілому готових  для споживана виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю - постійно забезпечувати необхідний контроль якості зафіксований в нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв'язання цього завдання може бути здійснене за правильного вибору об'єктів і методів контролю якості. Об'єктами контролю мають бути усі компоненти усі компоненти виробничої системи та її взаємозв'язаних елементів, тобто вхід (ресурси), сам виробничий процес, вихід (продукція).