Проблеми крос-культурних комунікацій та шляхи їх подолання

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року №  384

 

Форма № Н-6.01

 

 

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УПРАВЛІННЯ

кафедра Менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з «Основи менеджменту ЗЕД»

на тему:

«Проблеми крос-культурних комунікацій та шляхи їх подолання»

 

 

 

 

 

Студентки 4  курсу, групи  МЗД 09-2

напряму підготовки «Менеджмент»

спеціальності  «Менеджмент  зовнішньоекономічної діяльності»

Кузьміної Вікторії Олександрівни

Керівник, ст.викладач

Дрогомірова Євгенія Сергіївна

 

Національна шкала ________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS_____

 

  Члени комісії   ________________     Батченко Л.В.

                                                                                                 (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                            ________________   Ткаченко О.Г.

                                                                                                     (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                             ________________   Кулик Є.І.

                                                                                                (підпис)                         (прізвище та ініціали)

 

 

                                                                     

 

 

 

 

 

 

м. Донецьк – 2012 рік

 

Зміст

 

Вступ 3

Розділ 1. Крос - культурна комунікація в системі  менеджменту ЗЕД 5

1.1. Сутність поняття «комунікація» та основні функції в системі менеджменту 5

1.2. Міжкультурний досвід  крос- культурного менеджменту компаній 11

1.3.Проблеми  крос- культурного менеджменту 28

РОЗДІЛ 2.  Дослідження розвитку ЗЕД в системі  крос- культурного менеджменту підприємства 41

2.1. Загальна характеристика СКМ 41

2.2. Дослiдження розвитку ЗЕД на підприємстві. 43

2.3. Особливості крос- культурного менеджменту підприємств 46

РОЗДІЛ 3. Шляхи  удосконалення крос- культурного менеджменту за рахунок комунікацій 54

3.1. Проблеми адаптації до крос- культурного менеджменту 54

3.2. Шляхи удосконалення крос- культурного менеджменту на АТ «СКМ» 56

Висновки 65

список Використаної літератури 67

Додаток 1 71

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми. На початку  третього тисячоліття особливо гостро відчувається значний вплив глобалізації, інтернаціоналізації та інтеграційних  процесів, які охоплюють увесь  світ. Усе більша кількість підприємств  здійснює свої операції на території  багатьох країн одночасно. У цій ситуації провідну роль відіграє соціокультурний аспект міжнародних економічних відносин. Актуальною стає проблема вивчення культурних особливостей, менталітету окремих національностей. Важливою сьогодні є здатність виявляти та використовувати особливості національних культур для створення унікальних конкурентних переваг на міжнародному ринку. Все перелічене є завданнями крос-культурного менеджменту. Тому питання щодо формування його ефективного механізму набувають особливої актуальності, адже це дозволить більш успішно працювати в багатонаціональному середовищі.

Для України, якщо враховувати  її євроінтеграційний курс та участь у роботі міжнародних економічних  організацій, дослідження процесу формування та розвитку системи крос-культурного менеджменту є надзвичайно важливим.

Постановка проблеми. Сучасний, в тому числі вітчизняний, бізнес вийшов далеко за національні рамки, залучаючи в своє середовище все  більше число людей з різними культурними традиціями, досвідом, світоглядом. В результаті, культурні відмінності починають грати в організаціях все зростаючу роль і все сильніше впливати на ефективність ділової діяльності. У міжнародному бізнесі фактори культурного середовища створюють найбільші складнощі. Саме тому коректна оцінка відмінностей національних культур і адекватний їх облік стають все більш і більш важливими.

Аналіз досліджень і публікацій з даної проблеми. На жаль, проблема впливим параметрів культур на хід комунікації досліднікамі розглядалась Ліше побічно. Так, Наприклад, досліднікі Халєєва І.І. [17.С. 310-312], Майкл Хітт [18, с. 182-205], Ансофф [19, с. 132-159], П. Друкер [20, с. 190-192]. Так Ф. Тромпенааресом в рамках місії «Trompenaars Hampden - Turner Intercultural Management Group" (раніше відомої під назвою Центр міжнародних досліджень в сфері бізнесу »(ООН)) були вивчені і проаналізовані міжкультурні відмінності в організаційній побудові компаній і менеджменті [21]. Річардом Р. Гестеландом були проведені маркетингові дослідження по веденню переговорів і менеджменту в різних культурах, де були розглянуті моделі крос-культурної поведінки в бізнесі, комунікації, моделі поведінки при веденні міжнародних переговорів [22]. Однак сфера залежності ходу взаємодії від особливостей культур на даному етапі розвитку науки досліджена недостатньо і, на мій погляд, вимагає комплексного, багатовимірного підходу до її вивчення.

Метою статті є виявлення сутності крос- культурних комунікацій, основних проблем комунікативного менеджменту та шляхи подолання на підприємстві.

Об'єктом дослідження є крос-культурні процеси в менеджменті підприємства.

Предмет дослідження - особливості крос- культурного менеджменту ЗЕД.

Завдання дослідження:

• розглянути основні параметри крос-культурних комунікацій;
• виявити та проаналізувати специфіку крос- культурних контактів;
• розкрити суть крос- культури підприємства та її складових;
• виявити проблеми крос- культурної комунікації на підприємстві;
• розробити рекомендації щодо вдосконалення крос- культурного комунікативного менеджменту ЗЕД.

Розділ 1. Крос - культурна комунікація в системі менеджменту ЗЕД

1. Сутність поняття «комунікація» та основні функції в системі менеджменту

 

Кожне суспільство має  свою культурно- соціальну систему, але перебуває у постійних чи тимчасових контактах з іншими соціокультурними системами. Ці контакти можуть проходити на міждержавному, міжособистісному та міжкультурному рівнях. Саме процес будь-якого контакту називається спілкуванням, або комунікацією.

Термін «комунікація» (від  лат. Communicatio- роблю загальним, зв'язую) з'являється в науковій літературі на початку XX століття. Сьогодні він має щонайменше три інтерпретації:

1. засіб зв'язку будь-яких об'єктів матеріального чи духовного світу;
2. передача інформації від людини людині;
3. передача та обмін інформацією у суспільстві з метою впливу на нього [1;С. 11] .

Дослідники, які займаються проблемою міжкультурних відмінностей, неодмінно доходили необхідності вирішення питання про співвідношення культури та комунікації, їх взаємозв'язок та взаємодію. Необхідно зазначити, що поняття «міжкультурна комунікація» увійшло у науковий дискурс з публікацією книги Е. Голла та Д. Трагера «Культура як комунікація: модель та аналіз», у якій міжкультурна комунікація розглядалась як особлива область людських відносин. Пізніше в роботі «Німа мова» Голл розвиває ідеї про взаємозв'язок культури та комунікації і вперше виводить проблему комунікації не тільки на рівень наукових досліджень, але й самостійної навчальної дисципліни. Перші дослідження в руслі міжкультурної комунікації орієнтувались на проблеми міжкультурних відмінностей, аналіз взаємовідносин між ними та характерної поведінки носіями культури. Основою для міжкультурних досліджень післявоєнного періоду стає проблема культури та особистості, створення так званої «культурної моделі» особистості: кожна культура формує певний тип особистості, а також унікальну систему цінностей, пріоритетів моделей поведінки [3;С.5-6].

Дослідники визначають комунікацію як обмін знаннями, ідеями, думками, поняттями (концептами) і емоціями, що відбувається між людьми. У сфері соціальної психології і комунікації термін міжособистісна комунікація зазвичай відноситься до комунікації, яка відбувається між людьми, що походять з однієї і тієї ж культурного середовища; в цьому сенсі він синонимичен терміну внутрікультурних комунікація. Термін "міжкультурна комунікація" відноситься до обміну знаннями, ідеями, думками, концептами та емоціями між людьми з різних культур [4;С.228-232].

Крос-культурні комунікації- спілкування представників різних культур між собою . Їх ціллю є встановлення принципів та пошук шляхів і способів, як людям з різних культур ефективно спілкуватися, взаємодіяти один з одним.

Перші крос-культурні дослідження  були проведені Абу Райхан Біруні, котрий подарував науці детальні документи компаративістичних досліджень по антропології релігій, народів та культур Середнього Сходу, Середземноморського простору та, особливо, Індійського субконтиненту. Він презентував свої дослідження з великою об'єктивністю та нейтральністю, використавши метод крос-культурних порівнянь [5;С.231]

Сучасна сфера крос-культурних досліджень почалася з Джорджа Пітера Мердока (1949), який встановив певну кількість ґрунтовних наборів даних, включаючи Файли Сфер Людських Відносин (Нитап Кеіаїїопз Агеа Рііез), та Антропографічний Атлас. Разом з Дугласом Р. Уайтом він розвинув Стандартний крос-культурний шаблон, який включає опис та результати компаративістичних досліджень 183 культур. Він широко використовується всіма науковцями, які займаються дослідженнями крос- культурної тематики та інформаційно підтримується електронним журналом з вільним доступом «Світові Культури». До найбільш обґрунтованих і повних теорій культурних комунікацій слід віднести праці, спрямовані на дослідження ціннісної специфіки різних культур, а саме: праці Едварда Т. Холла, Річарда Д. Левіса, Герт Хофстеде, Фонса Тромпе- нарса, К. Гірц, Ю. Койвісто. Теорії цих дослідників набули застосування в різних сферах та контекстах, включаючи бізнес, менеджмент і маркетинг.

Особливої ваги в нинішню  епоху глобалізації набула комунікація  між представниками різних культур, адже вирішення будь-яких питань проходить через комунікацію та сприйняття партнера, а також через налаштованість на продукт, результат комунікації. Оскільки культура забезпечує людину зразками мислення, бачення, розуміння та інтерпретації світу, то останнім часом на порядку денному все частіше стоїть соціокультурний вимір глобалізації.

Історія розвитку комунікацій  зазнало три комунікаційні революції:

1) винахід писемності;

2) виготовлення друкарського верстата;

3) впровадження електронних мас-медіа.

Впровадження Інтернету  відкриває нову еру в розвитку комунікації. Всесвітня «інформаційна  павутина» сьогодні не має ні фізичних, ні географічних, ні адміністративно-державних, ні цензурних кордонів. Інформаційний простір «захльостує» «четверта хвиля», яка одночасно збільшує інтенсивність комунікацій і починає обмежувати міжособистісні комунікації і переводити їх у віртуальну площину [1;С.65].

Нині сучасні комунікації  розвиваються не тільки в США, але  і в інших країнах, часом навіть більш інтенсивно, ніж в Америці. Так, у березні 2001 року самою інформатизованою країною світу визнана Швеція. До такого висновку прийшли представники ЮНЕСКО, Світового банку і Міжнародного телекомунікаційного союзу, вивчивши можливості доступу і прийняття інформації в різних країнах. На другому місці Норвегія, на третьому Фінляндія. США опустилися з другого на четверте місце. Великий стрибок із за швидкого впровадження мобільного зв'язку зробила Великобританія, що піднялася з дванадцятого на шосте місце. При цьому Інтернет найкраще розвинений у Швеції, Сінгапурі та Австралії, а з розвитку комп'ютерної інфраструктури перше місце займають США [2;С.132].

Дослідники в достатній мірі описали умови, необхідні для ефективної міжособистісної комунікації:

1. сумісність партнерів, як комунікативних особистостей;
2. адекватне сприйняття смислової та оціночної інформації;
3. вплив через переконання [3;С.18].

Питання міжкультурних комунікацій  набуло актуальності з набиранням обертів процесів глобалізації, котрі зачепили соціально-культурний аспект буття. На жаль, на сьогодні не всі характеристики та тенденції розвитку міжкультурних комунікацій є виявленими та обґрунтованими.

У глобалізованому діловому світі культурні відмінності грають дуже важливу роль. Вони можуть, як сприяти підвищенню ефективності роботи мультикультурної команди, так і перешкоджати їй. Отже, великого значення набуває здатність менеджерів використовувати всі різноманітні елементи групової ефективності, приділяючи особливу увагу культурному різноманіттю членів команди, витягуючи з них додаткові конкурентні переваги і, з іншого боку, навчитися визначати соціокультурні відмінності і грамотно управляти ними, розглядаючи національні культури як джерела нових знань і як ключові фактори досягнення конкурентних переваг.

Результати досліджень, які стверджують, що ефективна робота мультикультурних команд в значній мірі впливає на ефективність роботи і успіх ТНК робить аналіз крос-культурних комунікаційних навичок її представників особливо актуальними.