Сучасний стан та проблеми функціонування ринку ділової інформації України

1-й сектор—ділова інформація:

− біржова і фінансова  інформація – котировки цінних паперів, валютні курси, ринок товарів  і капіталів, інвестиції, ціни. Постачальниками  є спеціальні служби біржової і фінансової інформації, брокерські компанії, банки;

− статистична інформація – прогнозні моделі і оцінки економічної, соціальної і демографічної сфер. Постачальниками є державні служби, компанії, консалтингові фірми;

− комерційна інформація щодо компаній, фірм, корпорацій, напрямам їх діяльності і продукції, ціни; про  фінансовий стан, зв’язки угоди, керівників, ділові новини в галузі економіки  і бізнесу. Постачальниками є спеціальні інформаційні служби.

2-й сектор —інформація  для спеціалістів:

− професійна інформація –  спеціальні дані та інформація для  юристів, лікарів, викладачів, інженерів, метеорологів та ін.

− науково-технічна інформація – документальна, бібліографічна, реферативна, довідкова інформація в галузі природничих, технічних, суспільних наук, за галузями виробництва і сферами людської діяльності;

3-й сектор—споживча інформація:

− новини і література –  інформація служб новин і агенцій  преси, електронні журнали, довідники, енциклопедії;

− споживча інформація - розклад  транспорту, резервування квитків та місць у готелях, замовлення товарів  і послуг, банківські операції та ін..;

− розважальна інформація – ігри, телетекст, відеотекст.

4-й сектор—послуги освіти, які включають всі ступені освіти: дошкільну, шкільну, спеціальну, середньо професійну, вищу, підвищення кваліфікації і перепідготовку. Інформаційна продукція може бути у електронній і неелектронній формі: підручники, методичні розробки, практикуми, комп’ютерні ігри для розвитку, комп’ютерні навчальні і контролюючі системи, методики навчання та ін.

5-й сектор — інформаційні  системи і засоби:

− програмні продукти - програмні  комплекси, системне програмне забезпечення, програми загальної орієнтації, прикладне  програмне забезпечення для конкретної сфери застосування та ін.;

− технічні засоби — комп’ютери, телекомунікаційне обладнання, оргтехніка, супутні матеріали і комплектуючі;

− розробка і супровід інформаційних  систем і технологій – дослідження  інформаційних потоків організації, розробка концептуальних інформаційних  моделей, розробка структури програмного  комплексу, створення і супровід баз даних;

− консультування з різних аспектів інформаційної індустрії  – щодо придбання інформаційної  техніки, програмного забезпечення для здійснення професійної діяльності, щодо використання відповідних інформаційних  технологій та ін.[20].

Особливості інформації як товару, перш за все, пов’язані з  її інтелектуальною сутністю, з її здатністю впливати на створення  нового інтелектуального (рішення, проекти, прогнози, ідеї, оцінки та ін.) і матеріального продукту. Вартість його визначається не стільки витратами на виробництво, скільки мірою впливу на виробництво створюваного за допомогою одержаної інформації нового продукту, ринковою кон’юнктурою.

Простота відтворення (копіювання, тиражування), можливість швидко доставити  інформаційний товар дозволяють забезпечити високий прибуток виробникам інформаційного товару.

Специфічними для інформаційного товару є вимоги до його якості. Це пов’язано  з тим, що інформація є дорогим  товаром і таким, що швидко морально застаріває. Тому критеріями оцінки його якості є:

− повна відповідність  змісту попитові конкретного користувача;

− надійність (повнота, відсутність  “шумів”, новизна, достовірність);

− оперативність (своєчасність надання);

− відповідність форми  товару (ясність, доступність і стислість  викладення) потребам користувача.

У відповідності з інтересами виробників і користувачів інформації ринок знімає тематичні або формальні  обмеження з інформації як товару, однак вносить обмеження у  розповсюдженні інформації, пов’язані  з необхідністю додержання комерційної  таємниці підприємства і “інформаційної екології” інформаційного простору, що потребує високої інформаційної  культури інформаційних менеджерів.

Інформаційну продукцію, яка є товарною основою ринку ділової інформації, можна поділити на такі основні документальні групи:

− всі види професійних  публікацій;

− наукова, техніко-економічна, технологічна, конструкторська, фінансова, комерційна, біржова, організаційно-методична  документація;

− банки і бази даних, програми для ПК;

− адресно-довідкова інформація.

Виділяють такі основні особливості  споживчої вартості інформаційних  продуктів.

1. Незнищуваність. Інформаційний  продукт зберігає інформацію, яка  в ньому міститься, незалежно  від того, скільки разів вона  була використана. Більш того, ця інформація може бути багато  разів тиражована різними користувачами,  які мають до неї доступ.

2. Деактуалізація (старіння). Інформаційні продукти втрачають  з часом притаманну їм спочатку  споживчу вартість, тому що в  суспільстві, яке розвивається, зміна  необхідних користувачеві знань  робить раніш накопичені інформаційні  продукти все більш придатними  до відтворення знань.

3. Адресність. Продукти повинні  враховувати особливості тих  чи інших груп користувачів  і їх індивідуальні властивості.

4. Наукоємність виробництва  інформаційного (інформаційно-аналітичного) продукту.

В основі створення інформаційних  продуктів знаходяться інформаційно-когнітивні процеси, тобто процеси, пов’язані  з представленням особистісних знань  у вигляді інформації і відтворенням знань на основі інформації. Саме такий продукт, який надає користувачеві інформацію, з якої він може відтворити потрібне йому знання, користувач готовий купувати, співвідносячи плату з тією вигодою, яку йому може принести одержуване знання.

Функціонування інформації як товару і здійснення інформаційних  послуг регламентується Законом  України “Про інформацію” [1].

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб, які займаються інформаційною діяльністю, можуть бути об'єктами товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством. Ціни і ціноутворення на інформаційну продукцію та інформаційні послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом.

Інформаційна продукція - це матеріалізований результат інформаційної  діяльності, призначений для задоволення  інформаційних потреб громадян, державних  органів, підприємств, установ і  організацій.

Інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до користувачів з метою задоволення їх інформаційних потреб.

Товар, який надається на інформаційний ринок може мати будь-яку  документальну форму і обсяг  у відповідності з попитом.

Питання цін на інформаційну продукцію є досить складним, часто  його може прояснити практика, але  в будь-якому випадку вони повинні  бути гнучкими, враховувати попит  і пропозицію.

Основою ефективного функціонування підприємств в епоху розповсюдження Інтернет є стратегія електронного бізнесу у відносинах з усіма  учасниками ділового процесу для  одержання відчутних переваг  у конкурентній боротьбі. Створення  потужної Web-інфраструктури є ефективною основою для електронного бізнесу  будь-якого типу, а основою цієї інфраструктури є електронні публікації.

Під створенням електронних видань (electronic publishing) розуміють створення інформаційних структур, які розповсюджуються надалі електронними засобами між конкретними користувачами. Електронні видання мають багато спільного з традиційними видами видавничої продукції (книги, журнали, фільми, кліпи), але їх унікальні можливості виходять за межі розуміння традиційного видавничого процесу.

Електронне видання може містити корпоративні фінансові  звіти, періодику, архівні матеріали, технічну документацію. Переважна більшість  електронних публікацій передбачає інтерактивну взаємодію з користувачем і наявність засобів навігації  з використанням гіпертексту. Ключовим моментом у створенні публікацій є добір моделі документа, засобів його доставки, способів взаємодії і апаратно-програмних засобів, прийнятних для певної групи користувачів.

Особливістю електронних  публікацій є дешевий видавничий процес, обумовлений відсутністю  високих накладних витрат на виготовлення і розповсюдження. Якщо видавець не зацікавлений в одержанні прибутку, він може просто розмістити документ в мережі, зробивши його доступним  засобами Web.

Вибір способу розповсюдження електронної публікації залежить від кола потенційних користувачів і ринкової стратегії, розроблюваної для публікації. Сьогодні найбільш реальними є компакт-диски і мережа.

При створенні електронної публікації повинні бути закладені ідеї, цікаві читачам, тому потрібні автори і редактори; ці ідеї повинні відповідати способу представлення і змісту, тому потрібні видавці і інвестори; публікації повинні бути підготовлені для розміщення на носії – повинні розробники; якщо публікації будуть розміщені на компакт-диску – необхідні виготовлювачі; оскільки видання будуть продаватись і купуватись – необхідний маркетинг.

Аналіз інформаційних  ресурсів підприємств, організацій, бібліотек, інформаційних центрів і застосування відповідних комп’ютерних технологій з метою представлення інформації у телекомунікаційному середовищі включає традиційні методи роботи з  документами і сучасні технології представлення документів для їх функціонування у мережі Інтернет: аналітико-синтетична переробка, структурування інформації, формальний опис документів, їх вербальних і структурно-графічних  компонент, проектування і підтримка  WEB-сторінок, редагування і модифікація (оновлення) представленої у мережі інформації.

Сектор ділової інформації, представлений такими видами і джерелами  як біржова, фінансова, економічна, статистична  та комерційна інформація. Поряд із факторами, які забезпечують комерційну цінність інформації (повнота, точність, оперативність), особливого значення набуває  доступність її для споживача. [13, 247].

Виробничі системи включають підкласи середніх і великих інтегрованих систем. Ці системи насамперед призначені для управління виробничим процесом і планування його. Облікові функції виконують допоміжну роль, часом неможливо виділити модуль бухгалтерського обліку, оскільки інформація в бухгалтерію надходить автоматично з інших модулів.

Отже, ринок ділової інформації розглядається як частина ринку, на якому реалізується специфічний товар, а саме, - інформаційні продукти і послуги, вирізняється максимальною відкритістю та не може орієнтуватися тільки на комерційні принципи.

 

2. Механізм функціонування ринку ділової інформації.

 

Ринок ділової інформації, як реально та ефективно функціонуючий механізм, заснований на загальних законах суспільного виробництва. Він передбачає повну економічну самостійність і відповідальність виробників, свободу підприємництва, незалежну купівлю-продаж інформаційних ресурсів, продукції та послуг, засобів інформаційного виробництва, робочої сили, грошових коштів, цінних паперів.

Під механізмом функціонування ринку розуміють сукупність правил та економічних законів, що регламентують процес доведення товарів від виробників до споживачів.

З огляду на розуміння та визначення сутності ринку ділової інформації можна зробити висновок, що для нього характерні всі ознаки товарного ринку. На інформаційні продукти і послуги впливають механізми та закони ринку, які формують структуру інформаційного комплексу та систему ціноутворення, визначають основні тенденції у розвитку процесів вдосконалення інформаційної техніки й технології [8, 59].

Водночас, він має й  свої особливості, а потреба формування та розвитку даного ринку актуалізує необхідність детального вивчення цих  особливостей.

Посилення конкурентної боротьби та активізація як наслідок інноваційної діяльності стали передумовою потреби  інтенсифікації інформаційного потоку. Одним із шляхів отримання інформаційних  ресурсів є їх придбання на ринку ділової інформації. Трансформація традиційних процесів у науковій, освітянській, фінансово-економічній сферах на основі інформаційних технологій та комунікацій із використанням інформаційних продуктів та послуг посилили значення ринку ділової інформації у розв'язанні проблем економічного зростання [9, 213].

Особливості об'єктів ринку ділової інформації значною мірою визначають й особливості формування та функціонування інформаційного ринку. Частина їх можуть не мати матеріальної основи на етапі їх товарної форми в процесі реалізації.

Це стосується електронної  форми інформаційних ресурсів, програмних продуктів, баз даних, що передаються  споживачеві через комунікаційні  мережі на їх матеріальні носії або  в разі надання продавцем доступу  до продуктів та інформаційних ресурсів в електронному вигляді (on-line).