Теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства

          1.організаційна єдність; підприємство - це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління;

2.відокремленість майна; підприємство повинне мати власне майно (зокрема, основний і оборотний капітал). Яке може використовуватися у певних цілях;

3.майнова відповідальність; підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно з чинним законодавством;

4.системна єдність засобів виробництва; підприємство поєднує е6кономічні ресурси для виробництва економічних благ та з метою отримання прибутку;

5.оперативно-господарська й економічна самостійність; підприємство самостійно укладає угоди та здійснює операції, саме отримує прибуток і зазнає втрат, за рахунок доходів забезпечує свою фінансову спроможність і умови для подальшого розвитку виробнцтва;

Роль підприємства в суспільному виробництві полягає  в тому, що воно забезпечує , з одного боку, поєднання факторів виробництва, а з іншого -зв'язок між ресурсними і товарними ринками.

Суб'єкти, що формують організаційну систему підприємства, утворюють дві субсистеми. Одну становлять власники підприємства, іншу -колектив найманих працівників. При цьому самі власники можуть виконувати ті чи інші функції виробничої діяльності підприємства, а працівники підприємства можуть ставати його власниками (засновниками, акціонерами).

Підприємство  самостійно здійснює:

 

 

 

У багатьох джерелах існування мети отримати прибуток вважається обов'язковою рисою, щоб віднести суб'єкт господарювання до категорії  підприємства. Це дійсно є одним  із ключових моментів для комерційних підприємств. Вони функціонують в умовах повної економічної самостійності, коли витрати на функціонування підприємства цілком покриваються за рахунок доходів від виробничої діяльності.

Одним із найважливіших  моментів для різних форм власності  і господарювання є реалізація відповідальності підприємств за їх зобов'язаннями.

Відповідно до чинного законодавства в Україні  підприємницька діяльність здійснюється на основі таких принципів:

1.вільний вибір  видів діяльності;

2.залучення на  добровільних засадах до здійснення  підприємницької діяльності майна  та коштів юридичних осіб і  громадян;

3.самостійне формування  програми діяльності та вибір  постачальників і споживачів  вироблюваної продукції, установлення  цін відповідно до

4.законодавства;

5.вільне наймання  працівників;

6.залучення і  використання матеріально-технічних,  фінансових, трудових, природних та  інших видів ресурсів, використання  яких не заборонене або не  обмежене законодавством;

7.вільне розпорядження  прибутком, що залишається після  внесення платежів, установлених  законодавством;

8.самостійне здійснення  підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

9.Реалізація принципів  потребує відповідного механізму.

Механізм реалізації підприємницької діяльності формується під впливом конкретних умов господарювання і призначений для організації, здійснення та збереження цієї діяльності, досягнення цілі підприємця. Цей механізм визначається формою власності, чинним законодавством, рівнем економічного розвитку національної економіки, фінансово-кредитної  і банківської систем тощо.

Сутність механізму  реалізації підприємницької діяльності полягає у тому, що він є конкретним господарським інструментом, завдяки  якому організовується і досягає  цілі діяльність суб'єктів підприємництва.

Наукові розроблення  сучасних економістів структурують механізм реалізації підприємницької  діяльності за певними ознаками, згідно з якими розрізняють:

економічний механізм;

соціальний механізм;

організаційний  механізм.

Економічний механіхм грунтується на використанні вартісних  інструментів, які є необхідною передумовою  функціонування підприємства в ринкових умовах.

Соціальний механізм формується і діє згідно з інтересами підприємця та інших учасників підприємницького процесу.

Організаційний  механізм формує ланки організації  підприємницької діяльності протягом повного життєвого циклу підприємницької  структури: реєстрація, функціонування, державна підтримка, регулювання, міжнародна підтримка, донорські організації, ринкова інфраструктура, ліцензування, лізинг, запобігання банкрутству, санація, банкрутство і порядок ліквідації підприємницької структури.

Життєвий цикл підприємства починається з моменту  державної реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності. Органами державної реєстрації в Україні  є виконавчі комітети міських  і районних рад народних депутатів, районні держадміністрації за місцезнаходженням  або місцем проживання.

Юридична особа  – суб’єкт цивільного права, який відповідає певним вимогам законодавства. Ознаки юридичної особи:

Незалежність  існування від інших осіб, які  входять до її складу і які можуть змінюватись;

Наявність майна, відокремленого від інших осіб;

Право придбання, користування і розпорядження власністю, а також право здійснювати  від свого імені дозволені  законом дії;

Право від свого  імені бути позивачем у суді та арбітражі;

самостійна майнова  відповідальність;

наявність розрахункового та інших рахунків у банках, самостійного балансу, печатки зі своєю назвою, товарного знаку.

Для державної  реєстрації суб’єкта підприємницької  діяльності – юридичної особи  подаються такі документи:

рішення власника(власників) майна або уповноваженого ним(ними) органу про створення юридичної  особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених  ними органів два і більше, таким  рішенням є установчий договір, а  також протокол установчих зборів;

статут, якщо це необхідно  для створюваної організаційної форми підприємства реєстраційна картка встановленого зразка, яка водночас є заявою про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує  сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької  діяльності в розмірі, передбаченому  законом;

документ, що засвідчує  внесення плати за державну реєстрацію.

Підприємство  діє на підставі статуту. Останній затверджується власником (власниками) майна, а для  державних підприємств – власником  майна за участі трудового колективу. Статут підприємства є його головним документом і містить такі пункти:

• власник підприємства;
• найменування підприємства;
• місцезнаходження;
• половні напрямки діяльності;
• органи управління та контролю, порядок їх формування;
• порядок утворення і використання майна підприємства;
• розподіл прибутку(доходу);
• умови реорганізації та ліквідації підприємства.

 

  2.1.Аналіз діяльності підприємства