Теоретичні основи управління персоналом в організації малого бізнесу

Спілкування має бути двостороннім процесом між роботодавцем і його працівниками. Керівник має надати працівникам таку інформацію: інструкції щодо роботи, зміни в положеннях і умовах, правилах та процедурах виробничого процесу. Водночас керівник має дослухатися до повідомлень працівників, їх думок, пропозицій та скарг. Зворотний зв'язок на підприємстві забезпечить:

o нормальні ділові взаємовідносини  працівників і роботодавця;

o відсутність чуток та  скарг;

o об’єднаність колективу,  довірчі відносини;

o оперативність у вирішенні  проблем персоналу.

Спілкування на малому підприємстві зазвичай здійснюється за допомогою:

1) бесід один на один  – спілкуючись з співробітниками  під час неофіційних бесід  чи офіційних дискусій, керівник надає працівникам інформацію та використовує механізм зворотного зв’язку. Такі бесіди дають змогу обговорити важливі проблеми і дати працівникам можливість поставитикерівнику свої запитання та висловити свою думку;

2) створення порадника  (довідника по малому підприємству) для персоналу з повною інформацією  про напрями діяльності підприємства, його можливості, правила, процедури й загальні умови роботи. Такий порадник може бути доступним для всіх працівників;

3)дошки оголошень –  це ефективний спосіб передавання повідомлень персоналу за умови, що інформація на ній буде регулярно обновлятися;

4) скриньки для пропозицій  – керівник має брати до уваги ідеї своїх співробітників. Скринька (чи книга) для пропозицій є одним із способів для персоналу висловити свою думку. Не завжди співробітник може висловити свою думку чи пропозицію керівнику усно. Керівник також письмово може дати відповідь співробітнику на його пропозицію чи зауваження.

Щоб досягти згуртованості  колективу, керівник малого підприємства має стимулювати працівників. Можуть використовуватися такі способи мотивації:

1) заробітна плата –  працівник оцінює свій вклад  у загальний результат відповідно до грошової суми, яку він отримує. Заробітна плата повинна бути конкурентною порівняно з тією, яку він міг би отримувати на іншому підприємстві;

2) умови праці – роботодавець  зобов’язаний забезпечити безпечне  робоче середовище та комфортні  умови праці. Працівник має розуміти, що їх керівник прагне створити їм такі ж умови;

3) соціальні можливості  – надання персоналу підприємства безкоштовного харчування, знижок на товари та послуги, допомоги в оплаті проїзду, безвідсоткових субсидій чи субсидій з низьким відсотком на

різноманітні цілі, страхування  здоров’я, оплата навчання та інші соціальні пільги – все це є стимулом для поліпшення роботи персоналу;

4) надання працівникам  більшої самостійності та відповідальності  в їх повсякденній роботі також є мотивом до праці (наприклад, надавати роботу з правом вибору способу її виконання чи залучати працівників до постановки цілей та робочих завдань).

Керівник малого підприємства має виявляти інтерес до роботи кожного  співробітника, ставлячи перед ним  індивідуальні цілі та завдання на тиждень, місяць, квартал. Більшість працівників мають особисті чи пов’язані з роботою проблеми, які часто переростають у конфлікти, що можуть вплинути на виконання ними роботи. На малому підприємстві керівник має тісні робочівідносини з персоналом. Це дає можливість виявити складності та проблеми на ранній стадії. Працівник має бути впевнений, що може звернутися до керівника за допомогою й порадою.

Серед перелічених у трудовій угоді обов’язків роботодавця найважливішезначення мають обов’язки керівника із забезпечення здорових і безпечних умов праці для всіх працівників його підприємства. Керівник малого підприємства має розробити програму в сфері охорони здоров’я та безпеки праці. Відповідно до Кодексу України про працю роботодавець зобов’язаний забезпечити безпеку працівників при експлуатації будівель, обладнання, а також сировини й матеріалів, дотримання відповідних вимог охорони праці на кожному робочому місці тощо. Такий перелік обов’язків роботодавця із забезпечення ним охорони праці не є вичерпним. Він доповнюється відповідними стандартами безпеки праці з конкретних видів робіт, іншими законами й нормативними актами, а також колективними угодами, правилами внутрішнього трудового розпорядку.